Рішення

від 23.12.2021 по справі 450/3611/19

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/3611/19 Провадження № 2/450/352/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2021 року Пустомитівський районний суд Львівської області у складі

головуючого - судді Кіпчарського М.О.,

за участю: секретаря судового засідання Микитів Н.С.,

позивачів за первісним та відповідачів за зустрічним позовами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

відповідача за первісним та позивача за зустрічним позовами ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Пустомити в порядку загального позовного провадження цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про стягнення боргу та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним ,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 21.10.2019р. звернулися до суд з позовом до ОСОБА_5 та просять стягнути з нього несплачену суму боргу за договором позики, згідно розписки від 09.06.2018 року, у розмірі 8 000,00 дол. США , а також три відсотки річних від несплаченої суми боргу за період з 21.10.2019р. по 15.11.2021 р. у розмірі 480,00 дол.США .

Свої позовні вимоги обґрунтовують тим, що в грудні 2017р., згідно усної домовленості, вони передали ОСОБА_5 8 000 доларів США, які відповідач зобов`язався повернути в термін до березня місяця 2018 року.

На підтвердження виконання зобов`язань за даним договором позики, ОСОБА_5 на їх вимогу 09.06.2018р. написав розписку, в якій вказав, що зобов`язується повернути отримані кошти в найближчий термін.

Але ОСОБА_5 не виконав своїх зобов`язань та не повернув їм до даного часу позичені кошти, незважаючи на їх вимоги. Зокрема, вони неодноразово телефонували ОСОБА_5 та вимагали повернути борг, однак такий кожен раз обіцяв що поверне, але обіцянки не виконав. Посилаючись на приписи ст.ст. 625, 1046-1047 ЦК України, позов просять задовольнити.

26.11.2019р. по справі відкрито загальне позовне провадження, відповідачу встановлено строк для подання відзиву.

03.01.2020р. ОСОБА_5 подав відзив на позов, який вважає необгрунтованим та безпідставним, в задоволенні якого просить відмовити. Стверджує, що вказаних коштів він не брав у позивачів, а зазначену розписку ОСОБА_1 і ОСОБА_2 змусили його написати в червні 2018р., шляхом погроз фізичною розправою.

Також 03.01.2020р. ОСОБА_5 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та просить визнати недійсним договір позики, укладений між ним та ОСОБА_1 з ОСОБА_2 за розпискою, складеною 09.06.2018р.

Свої вимоги ОСОБА_5 обгрунтовує тим, що перебував в товариських стосунках з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , і в грудні 2017р. вони домились разом придбати у ТОВ Цеглинка-М частку цегляного заводу, вартістю 8 тис. дол.США, та передали такі кошти директору того заводу ОСОБА_7 через його батька.

В подальшому, в червні 2018р. між ними трьома відбулася зустріч, на якій ОСОБА_1 і ОСОБА_2 повідомили йому про відсутність у них наміру купувати даний завод, та з невідомих йому причин почали вимагати від нього повернути їм 8 тис. дол. США. При тому позивачі, погрожуючи фізичною розправою, змусили його написати розписку про те, що ніби то він отримав від них гроші під відсотки, що не відповідає дійсності, так як жодних коштів від них він не отримував.

Зазначає, що зі змісту написаної ним розписки випливає, що 8 тис. дол.США були передані не в борг, а для купівлі нерухомого майна, а зобов`язання про повернення не містить вказівки про те, що таке повернення має відбутися саме вказаних коштів. Стверджує, що у нього в момент написання розписки не було наміру на укладення договору позики, оскільки таких коштів він фактично не брав ні в борг, ні для купівлі заводу, а написання розписки відбувалося під примусом з боку відповідачів. Тому написана ним розписка в силу вимог ст.231 ЦК України підлягає визнанню недійсною.

Ухвалою суду від 16.01.2020р. первісний та зустрічний позови об`єднані для їх спільного розгляду.

30.01.2020р. адвокат Тимчук С.І. подав від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відзив на зустрічну позовну заяву, згідно якого відповідачі зустрічний позов не визнають повністю, в задоволенні якого просять відмовити.

Зазначає, що в грудні 2017р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дали ОСОБА_5 в борг 8 000 доларів США, які мав повернути до березня місяця 2018 року, та який на підтвердження виконання цих зобов`язань 09.06.2018р. написав відповідного змісту розписку.

Однак після настання строку виконання зобов`язання ОСОБА_5 почав ухилятися від повернення боргу, та не повернув кошти до даного часу, у зв`язку з чим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду. У відповідь ОСОБА_5 звернувся до суду з зустрічним позовом та намагається довести, що дана боргова розписка дійсно була написана ним, однак не добровільно, а під погрозами фізичної розправи зі сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Однак таке твердження не відповідає дійсності , і ОСОБА_5 не надав будь-яких доказів цього, а таку його поведінку вважає спрямованою на привласнення в такий спосіб отриманих в борг коштів.

Стверджує, що метою отримання розписки зі сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була гарантія повернення наданих ними в борг ОСОБА_5 8 тис. дол.США. При тому просить врахувати, що ОСОБА_5 звернувся в поліцію не 09.06.2018р. і не у 2018 році, а тільки 16.03.2019р., тобто через 9 місяців після написання розписки. Даний факт свідчить про те, що ні в день написання розписки, ні після, фізичного тиску чи погроз з боку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не було. Вважає, що таке звернення ОСОБА_5 в поліцію про вчинення відносно нього правопорушення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є доказом підтвердження вчинення ними тиску з метою отримання розписки, а свідчить , що після настання строку повернення коштів ОСОБА_5 і надалі намагається уникнути повернення боргу.

13.02.2020р. представник ОСОБА_5 - адвокат Рабінович М.П. подав відповідь на відзив від 30.01.2020р., яка за своїм змістом є повторенням змісту зустрічної позовної заяви.

В судовому засіданні 07.07.2021р. представник ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - адвокат Свищо С.М. повністю підтримав первісний позов довірителів з вище зазначених підстав, який просить задовольнити. В задоволенні зустрічного позову просить відмовити.

Присутній в судовому засіданні 23.10.2021р. ОСОБА_1 , будучи з його згоди допитаний в якості свідка показав, що з ОСОБА_5 знайомий з 2010 року, з яким тривалий час підтримував нормальні довірливі стосунки, та про якого знав, що той займався постачанням цегли. Літом 2017р. Вуй запропонував купити завод з виробництва цегли, тому разом з ним та ОСОБА_8 вони втрьох їздили оглядати завод. Однак дана пропозиція його та ОСОБА_8 не зацікавила. Вуй же виявив бажання купити той завод, та попросив у них позичити для того 8 тис. дол.США. Тому в грудні 2017р., будучи в одному із ресторанів, він та ОСОБА_8 передали ОСОБА_9 свої спільні 8 тис. дол.США, які Вуй обіцяв повернути до березня 2018р. Після того, як минуло пів-року і ОСОБА_9 не повернув борг, вони в розмові з ОСОБА_9 домовились, що на підтвердження намірів повернути борг, ОСОБА_9 напише розписку. На таку пропозицію ОСОБА_9 погодився та написав згадану розписку. Дану розписку Вуй писав власноручно, її зміст йому ніхто не диктував, і будь-яких погроз чи залякувань з його та Гарайди сторони не було.

ОСОБА_2 , допитаний з його згоди в якості свідка в судовому засіданні 23.10.2021р. показав, що з ОСОБА_5 познайомився через ОСОБА_1 на початку 2017 року. Влітку 2017р. Вуй запропонував йому та Сенів купити завод з виробництва цегли, тому вони втрьох їздити оглядати той завод. Дана пропозиція його та Сенів не зацікавила. Вуй же захотів купити завод сам, а оскільки не мав коштів, то попросив позичити йому для тієї мети 8 тис. дол. США. На той час між ними склалися дружні стосунки, тому вони погодилися допомогти ОСОБА_9 , і в грудні 2017р. передали спільні 8 тис. дол.США, які Вуй обіцяв повернути до березня наступного року. Однак після того, як минуло пів-року і борг не був повернутий, вони домовились з ОСОБА_9 , що той на підтвердження намірів повернення коштів, напише їм розписку. Тому коли вони втрьох зустрілися у нього вдома у м.Пустомити 09.06.2018р., ОСОБА_9 без будь-якого примусі та погроз написав згадану розписку. Після того дня деякий час стосунки між ними залишалися дружніми. Однак в послідуючому ОСОБА_9 став уникати зустрічей з ними, а коли в черговий раз обіцяв повернути борг та тривалий час не виконував обіцянки, вони звернулися до суду.

В судовому засіданні, що відбулося 07.07.2021р., представник ОСОБА_5 - адвокат Рабінович М.М. первісний позов не визнав, в задоволенні якого просив відмовити повністю з підстав, зазначених у відзиві. Зустрічній позов підтримав повністю, який просить задовольнити з підстав, зазначених в зустрічній позовній заяві. Однак не зумів пояснив, які саме правові підстави для визнання недійсним договору позики за розпискою від 09.06.2018р. В наступні судові засідання адвокат ОСОБА_6 не явився, подав 12.08.2021р. заяву про припинення представництва Вуй у зв`язку з розірванням договору.

ОСОБА_5 будучи 23.10.2021р. допитаний в судовому засіданні з його згоди в якості свідка показав, що раніше займався постачанням цегли, та в липні 2017р. від ОСОБА_1 йому стало відомо, що у м.Бориславі продається завод з виробництва цегли. Після того як він, ОСОБА_10 і ОСОБА_8 через деякий час зустрілися з представником заводу, у них виникло бажання купити завод. Тому під час чергової зустрічі у грудні 2017р., ОСОБА_10 і ОСОБА_8 у його присутності передали ОСОБА_11 , батькові директора того заводу, 8 тис. дол.США. Однак через деякий час ОСОБА_10 і ОСОБА_8 йому повідомили, що передумали купувати завод, та стали вимагати, щоб він повернув їм 8 тис.дол. США. Зокрема, в червні 2018р. Сенів і ОСОБА_8 завезли його в якийсь особняк на окраїні м.Пустомити , де шляхом залякувань і погроз, заставили написати розписку про те, що він отримав у них 8 тис. дол.США. Стверджує, що згаданих коштів не брав, та визнав, що розписка від 09.06.2018р. написана ним особисто.

Однак на запитання присутніх в судовому засіданні Сенів і Гарайди, ОСОБА_5 давав непослідовні, суперечливі покази. Зокрема спочатку показав, що не брав від них коштів, потім уточнив, що не пам`ятає, чи брав. Також спочатку показав, що 8 тис. дол.США були передані батькові директора заводу, а потім показав, що не пам`ятає, кому ті гроші були передані. Крім того, твердження ОСОБА_10 про те, що частину акцій згаданого цегельного заводу Вуй оформив на свою тещу, такий не спростував дані обставини.

В судове засідання, призначене на 23.12.2021р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не явилися, їх представник ОСОБА_4 подав клопотання про розгляд справи у його та довірителів відсутність.

ОСОБА_5 , на адресу якого завчасно (01.12.2021р.) була направлена судова повістка з повідомленням про призначене на 23.12.2021р. судове засідання, в судове засідання не явився та не повідомив причин неявки.

Тому суд у відповідності зі ст.223 ЦПК України, ухвалює рішення у відсутності сторін та їх представників.

Повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, які підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами в їх сукупності, суд встановив наступне.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що за договором позики ОСОБА_5 у грудні 2017 року взяв в позику у ОСОБА_1 і ОСОБА_2

8 000,00 дол.США на термін до березня 2018 року.

Факт отримання коштів в сумі 8 000,00 дол.США ОСОБА_5 засвідчив написаною ним власноручно розпискою від 09.06.2018 року, оригінал якої знаходиться у матеріалах справи ( а.с.98).

Дана розписка містить всі ознаки договору позики, передбачені ст.1046 ЦК України.

Доказів на підтвердження повернення позичених коштів, суду не надано.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона ( позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові) грошові кошти або інші речі, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Відповідно приписів ст.1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язується вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.ст. 526, 530, 599,629 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином згідно умов договору; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов`язання припиняється виконанням; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З врахуванням встановленого суд вважає, що між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з однієї сторони, та ОСОБА_5 з іншої, існували договірні відносини щодо позики грошових коштів на визначений термін , і що ОСОБА_5 не виконав належним чином свої зобов`язання з повернення отриманих коштів. Тому з ОСОБА_5 слід стягнути неповернутий борг у сумі 8 000,00 дол. США.

Згідно із ч.2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування трьох процентів річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на зазначене суди приходить до висновку, що з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає до стягнення 3 % річних від простроченої суми за період з 21.10.2019р. по 15.11.2021 р., що становить, згідно поданого розрахунку, 480,00 дол.США.

Приймаючи рішення про стягнення з відповідача боргу в іноземній валюті, суд у відповідності зі ст. 263 ЦПК України, враховує висновки щодо застосування відповідної норми права, викладені в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019р. у справі №340/385/17, в якій зазначено, що у разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті, стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент в гривні.

З врахуванням встановленого суд приходить до висновку, що первісний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є підставним, його розмір відповідає фактичним обставинам справи, а тому такий підлягає до задоволення повністю.

Щодо тверджень ОСОБА_5 та його представника про те, що зі змісту написаної ним розписки випливає, що 8 тис. дол.США були передані не в борг, а для купівлі нерухомого майна, а зобов`язання про повернення не містить вказівки, що таке повернення має відбутися саме вказаних коштів, то такі суд не приймає до уваги, оскільки такі твердження викладаються ними (тлумачаться) на власний розсуд, та суперечать вище зазначеним нормам цивільного права.

Так як первісний позов задоволено повністю, з відповідача ОСОБА_5 , згідно ст.141 ЦПК України слід стягнути понесені позивачами судові витрати зі сплати судового збору розміром 2 600,00 грн., що підтверджується квитанцією про сплату коштів від 21.10.2019р.

Що стосується зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , то суд приходить до висновку, що такий не підлягає до задоволення з врахуванням наступного.

Звернувшись з зустрічним позовом до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , ОСОБА_5 просить, посилаючись на приписи ст.231 ЦК України, визнати недійсним договір позики, укладений між ним та ОСОБА_1 з ОСОБА_2 за розпискою, складеною 09.06.2018р.

При тому ОСОБА_5 в судовому засіданні визнав, що розписка від 09.06.2018р. написана ним власноручно, однак стверджує, що така написана під примусом з боку ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

Статтею 231 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або іншою особою визнається судом недійсним.

Стверджуючи, що розписка від 09.06.2018р. написана під примусом, ОСОБА_5 всупереч вимог ст. 81 ЦПК України , не надав суду належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження існування даних обставин.

Щодо посилань ОСОБА_5 та його представника на те, що 16.03.2019р. ОСОБА_5 звертався в поліцію з заявою про його побиття позивачами, оскільки він категорично відмовлявся віддавати кошти, то такі суд не приймає до уваги, так як ці твердження нічим не підтверджені, а з доданої копії постанови прокурора від 18.12.2019р. слідує, що ОСОБА_5 звертався в поліцію з заявою про його побиття невстановленою особою, якою в даному випадку не можуть бути Сенів чи ОСОБА_8 , адже Вуй таких знав ( а.с.42).

З врахуванням встановленого суд приходить до висновку, що обставини, зазначені позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_5 не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, тому такий позов суд вважає безпідставним, який не підлягає до задоволення.

Оскільки в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено повністю, понесені ним витрати у виді судового збору, згідно ст.141 ЦПК України, слід покласти на нього.

Керуючись ст. ст. 231,509,526,530,599,625,629, 1046-1047 ЦК України, ст.ст.12, 27, 76, 81, 141,258-259, 263-265, 273, 280-284, 351-355 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

первісний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_5 задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , несплачену суму боргу за договором позики, згідно розписки від 09.06.2018 року, у розмірі 8 000,00 дол. США ( вісім тисяч доларів США).

Стягнути з ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , три відсотки річних від несплаченої суми боргу за період з 21.10.2019р. по 15.11.2021 р. у розмірі 480,00 дол.США ( чотириста вісімдесят доларів США).

Стягнути з ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , понесені ними судові витрати у виді сплаченого судового збору розміром 2 600,00 грн. ( дві тисячі шістсот гривень 00 копійок).

Зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за розпискою, складеною 09.06.2018 року, залишити без задоволення.

Судові витрати ОСОБА_5 , понесені ним у зв`язку з поданням зустрічного позову, покласти на нього.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Пустомитівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.О.Кіпчарський