Постанова

від 23.12.2021 по справі 669/1264/19

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 669/1264/19

Провадження № 22-ц/4820/1532/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2021 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Купельського А.В., Ярмолюка О.І.,

секретаря: Журбіцького В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 10 січня 2020 року (суддя Бараболя Н.С.) за позовом ОСОБА_2 до Білогірської селищної ради Білогірського району Хмельницької області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,

в с т а н о в и в:

В грудні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Білогірської селищної ради Білогірського району Хмельницької області про визнання права власності в порядку спадкування.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , внаслідок чого відкрилася спадщина до складу якої увійшов будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в якому проживала померла.

За життя ОСОБА_3 заповіла йому зазначений житловий будинок, що підтверджується заповітом посвідченим державним нотаріусом Білогірської державної нотаріальної контори від 19 листопада 1993 року.

У грудні 2019 року він звернувся до приватного нотаріуса Білогірського нотаріального округу Рогожиної Ю.М. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , проте йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом, оскільки за життя ОСОБА_3 не зареєструвала право власності на нерухоме майно та не отримала правовстановлюючих документів на нього.

Вважав, що виникнення права власності у ОСОБА_3 на житловий будинок не залежало від державної реєстрації, оскільки він повністю був збудований у 1930 році, тобто належним документом, що підтверджує право власності спадкодавця на зазначений будинок, є технічний паспорт складений за результатами технічної інвентаризації, виписки із погосподарської книги сільської ради, рішення місцевої ради про згоду на оформлення права власності.

Також вказував, що для обслуговування вищевказаного житлового будинку та господарських будівель у користуванні знаходиться земельна ділянка розміром 0,15 га.

Попри те, що Білогірською селищною радою не заперечується проти визнання за ним права власності на вказаний будинок, правомірність набуття ним права власності може бути встановлена лише в судовому порядку.

Посилаючись на наведене, ОСОБА_2 просив суд визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 .

Рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 10 січня 2020 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача ґрунтуються на законних вимогах, відповідачем визнано позов, у зв`язку з чим підстав для відмови у задоволенні позову судом не встановлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , як особа, яка не брала участі у розгляді справи, однак вважає що суд оскаржуваним рішенням вирішив питання про її права та свободи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що в провадженні Білогірського районного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_2 до неї як відповідача про скасування рішення Білогірської селищної ради від 07.09.2019 року, яким їй надано в приватну власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 0,15 га, із земель житлової та громадської забудови комунальної власності в межах населеного пункту смт Білогір`я. Як на підставу для звернення до суду з названим позовом ОСОБА_2 посилається на те, що рішенням у цій справі за ним визнано право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Апелянт вважає, що оскаржуване нею рішення прийняте у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. При цьому вказувала, що ОСОБА_2 звертаючись до суду надав недостовірні відомості, а саме технічний паспорт на житловий будинок, якого немає в наявності понад 20 років. Зазначала, що ОСОБА_3 з 1993 року до смерті проживала у своєї доньки у місті Вінниця. Її переїзд до іншого міста був зумовлений похилим віком та непридатністю для проживання будинку, який з часом перетворився у руїни, а господарських будівель немає взагалі.

Вказувала, що оскільки земельна ділянка, на якій раніше був розташований будинок та прилегла до нього територія, ніким не використовувалась майже тридцять років, у 2019 році рішенням Білогірської селищної ради їй надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж та затверджено технічну документацію із землеустрою, визнано за нею право власності. Вважає, що суд першої інстанції мав залучити її до участі у справі, оскільки оскаржуваним рішенням порушуються її права.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Вказував, що про наявність складеного ОСОБА_3 на його користь заповіту йому стало відомо у 2018 року. Оскільки правовстановлюючих документів на будинок не було він звернувся до Білогірського БТІ та виготовив технічний паспорт на будинок. На момент винесення оскаржуваного рішення була технічна можливість відновлення конструкцій житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Попри наведене зазначав, що йому не було відомо, що земельна ділянка під житловим будинком по АДРЕСА_1 була приватизована апелянткою, оскільки майно ОСОБА_3 не визнавалось безхазяйним, про що свідчить відсутність відповідних рішень Білогірської селищної ради.

В судове засідання апелянт ОСОБА_1 не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Надійшла заява про розгляд справи без її участі.

ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги просили її відхилити.

Представник Білогірської селищної ради в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 .

За життя спадкодавцем складено заповіт, яким ОСОБА_3 заповіла належний їй на праві особистої власності житловий будинок з надвірними будівлями, який розміщений по АДРЕСА_2 - ОСОБА_2 .

Як вбачається із матеріалів справи, у грудні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Білогірського районного нотаріального округу Рогожиної Ю.М. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , така заява була прийнята нотаріусом.

Листом приватного нотаріуса Білогірського районного нотаріального округу Рогожиної Ю.М., ОСОБА_2 було повідомлено, що немає можливості видати позивачу свідоцтво про право на спадщину, так як при огляді нотаріусом було виявлено, що відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок з господарськими будівлями за номером АДРЕСА_1 (не були виготовлені при житті), який належав ОСОБА_3 .

Згідно довідки Білогірської селищної ради від 28.10.2019 року №3555 за житловим будинком в АДРЕСА_1 , який оформляє ОСОБА_2 відповідно до заповіту від 19.11.1993 року, рахується земельна ділянка загальною площею 0,15 га, в тому числі під обслуговування житлового будинку і господарських споруд - 0,15 га. Земельна ділянка не приватизована, кадастровий номер не присвоювався.

Відповідно до довідки Білогірської селищної ради від 05.12.2019 року №4058 Білогірська селищна рада не заперечувала проти оформлення спадщини ОСОБА_2 , відповідно до заповіту від 19.11.1993 року.

Згідно даних технічного паспорта розробленого РКП Білогірське бюро технічної інвентаризації від 23 березня 2018 року житловий будинок по АДРЕСА_1 складається з: коридору 1-1 площею 7,1 кв.м, кладової 1-2 площею 8,9 кв.м, коридору 1-3 площею 8,9 кв.м, передньої 1-4 площею 9,4 кв.м, кімнати 1-5 площею 17,1 кв.м, кімнати 1-6 площею 11,1 кв.м, кухні 1-7 площею 6,4 кв.м. Загальна площа будинку складає 68,9 кв.м.

Апеляційним судом також встановлено, що 18 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Білогірської селищної ради із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,15 га по АДРЕСА_1 .

Рішенням дванадцятої позачергової сесії сьомого скликання Білогірської селищної ради від 07 березня 2019 року №04-12/2019 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,15 га по АДРЕСА_1 .

Рішенням шістнадцятої сесії сьомого скликання Білогірської селищної ради від 20 червня 2019 року №10-16/2019 ОСОБА_1 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та передано у власність земельну ділянку площею 0,15 га по АДРЕСА_1 кадастровий номер 6820355000:01:001:0306 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

На підставі вказаного рішення державним реєстратором Білогірської селищної ради Яловчуком В.В. 25 червня 2019 року зареєстровано право власності ОСОБА_1 на цю земельну ділянку.

Як вбачається із матеріалів справи, земельна ділянка на якій розташоване будинковолодіння по АДРЕСА_1 , площею 0,15 га, та земельна ділянка площею 0,15 га по АДРЕСА_1 кадастровий номер 6820355000:01:001:0306 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яку передано у власність ОСОБА_1 , є однією і тією ж земельною ділянкою.

Оскільки ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , то до спірних правовідносин, підлягає застосуванню розділ VII Спадкове право Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року (далі ЦК України).

Згідно зі статтею 525 ЦК України часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

За нормами статті 534 ЦК України кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Відповідно до статті 548 ЦК України для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 549 ЦК України визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач, як спадкоємець після смерті ОСОБА_3 , звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини поза межами строку передбаченого статтею 549 ЦК України в редакції 1963 року, тільки 04 грудня 2019 року. Технічний паспорт на спадкове майно, а саме житловий будинок по АДРЕСА_1 , який наданий ним приватному нотаріусу, як доказ вступу в управління чи володіння спадковим майном виготовлено самим ОСОБА_2 23 березня 2018 року, тобто через майже 17 років після смерті спадкодавиці.

Відсутність у спадкоємця оригіналів правовстановлюючих документів не змінює встановлену процедуру прийняття спадщини.

Вирішення спору щодо визнання права власності на майно в порядку спадкування може відбуватися лише після прийняття спадкоємцем спадщини у передбачений законом спосіб та строк.

Згідно зі статтею 550 ЦК України строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину.

Суд першої інстанції вирішуючи спір по суті, на зазначене уваги не звернув, дійшов помилкового висновку про задоволення позову, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з положеннями ст.141 ЦПК України, з позивача на користь апелянта підлягає відшкодуванню судовий збір за подання апеляційної скарги 1152,60 грн.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 10 січня 2020 року скасувати та ухвалити нове.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Білогірської селищної ради Білогірського району Хмельницької області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1152,60 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28 грудня 2021 року.

Судді: Т.О. Янчук

А.В. Купельський

О.І. Ярмолюк