Ухвала

від 28.12.2021 по справі 947/40081/21

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/40081/21

Провадження № 1-кс/947/18715/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.12.2021 року

Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №42019000000002553 від 13.12.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст. 364 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до клопотання, Слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42019000000002553 від 13.12.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.364 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлені на даний час службові особи Державної податкової та Державної митної служби, зловживаючи своїм службовим становищем та діючи всупереч інтересам служби, на користь третіх осіб, які на території Одеської, Херсонської та Миколаївської областей за попередньою змовою розробили протиправний механізм з ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах при здійсненні реалізації сільськогосподарської продукції за межі митної території України шляхом використання реквізитів фіктивних суб`єктів господарювання та внесення від імені керівників вказаних юридичних осіб до офіційних документів неправдивих відомостей щодо походження сільськогосподарської продукції.

Встановлено, що легалізація доходів, отриманих злочинним шляхом від незаконного експорту, організаторами схеми залучено низку підконтрольних підприємств-імпортерів, які під час оформлення операцій з імпорту товарів (у тому числі морепродуктів, ікри червоної та інших продуктів харчування російського виробництва ТМ «Парсах», «RUSSIAN CAVIAR», «Восточный берег») вносять недостовірні відомості до інвойсів щодо вартості та ваги імпортованих товарів від підконтрольних підприємств-нерезидентів виробників морепродуктів та інших товарів. Розрахунки за імпортовану продукцію з постачальниками здійснюється шляхом перерахування лише частини коштів відповідно до занижених сум, зазначених в інвойсах, а інша частина згідно з ринковою вартістю перераховується з банківських рахунків компаній-нерезидентів, задіяних в схемі незаконного експорту сільськогосподарської продукції.

Також встановлено, що виробниками імпортованих морепродуктів, ікри червоної та інших продуктів харчування є російські підприємства, зокрема ТОВ "Східний берег" та інші російські виробники.

Не зважаючи на вимоги Постанови КМУ №1147 від 30.12.2015 «Про заборону ввезення на митну територію України товарів, що походять з Російської Федерації» строк дії якої до 31 грудня 2021 року (включно), організаторами схеми за сприянням посадових осіб Державної митної служби України та Державної прикордонної служби України ввезено на митну територію України товари, що походять з Російської Федерації.

В подальшому імпортована продукція реалізується фізичним особам за готівкові кошти без відображення у податковій звітності.

Також встановлено місця незаконного зберігання та збуту продукції незаконно ввезеної на територію України та осіб причетних до вчинення кримінального правопорушення.

Так, встановлено, що громадянин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , організував склад для зберігання та фасування продукції, у тому числі ікри натуральної різних видів, використовуючи будівлю виробничо-складської бази, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка перебуває у власності ТОВ ФІРМА «АЛЬФА-ПАК», код ЄДРПОУ: 30209891.

В подальшому вищезазначену продукцію, ОСОБА_4 , невстановленими транспортними засобами, перевозить до місця збуту за адресою: місто Одеса, вулиця Толбухіна, 135, («Зелений ринок»), магазин «Королівський краб».

Так, 24.12.2021 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси, було проведено обшук за адресою: місто Одеса, вулиця Толбухіна, 135, («Зелений ринок»), магазин «Королівський краб». В ході проведення обшуку було виявлено та в подальшому вилучено майно, відповідно до переліку, зазначеному у протоколі обшуку.

Надалі, вище перелічені речі, предмети та документи були оглянуті слідчим та в подальшому у відповідності до ст. 98 КПК України, на підставі винесеної постанови визнані речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні, оскільки є достатньо підстав вважати, що вони є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Прокурор звертається з клопотанням з метою збереження речового доказу, проведення необхідних слідчих (розшукових) дій, проведення експертних досліджень.

До суду надійшла заява про розгляд клопотання у відсутність прокурора.

Власник майна до судового засідання не з`явився, про дату та час розгляду клопотання повідомлений належним чином.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку прокурора вважаю, що клопотання прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Положеннями ст.ст.2,7 КПК Українивизначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Також, слід зазначити, що у своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбаченіст.131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є арешт майна у кримінальному провадженні.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

У відповідності до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною другоюст.173 КПК Українивстановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Як вбачається матеріалів клопотання прокурора, вилучене майно постановою слідчого від 25.12.2021 року визнано речовим доказом, у зв`язку із чим прокурор просить накласти арешт на вилучене майно

Однак, ні в клопотанні, ні в доданих до клопотання матеріалах, прокурором жодним чином не обґрунтовується можливість досягнення завдань застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

Так, сам по собі факт визнання вилученого майна речовим доказом, не доводить тих обставин, що зазначене майно повністю відповідає критеріям ч.1 ст.98 КПК України, як доказ у кримінальному провадженні, тобто який був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Крім того, з матеріалів долучених до клопотання встановлено, що у кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру.

Враховуючи встановлені обставини, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором у клопотанні не доведено, що вилучене майно має суттєве значення для подальшого розслідування кримінального провадження.

На підставі викладеного, враховуючи, що прокурором не обґрунтовано необхідність в застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.170, 171, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №42019000000002553 від 13.12.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст. 364 КК України - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти діб з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1