Рішення

від 23.11.2021 по справі 465/2524/21

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/2524/21

2/465/2479/21

РІШЕННЯ

Іменем України

23.11.2021 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючої - судді Марків Ю.С.

за участі секретаря судового засідання Чапля В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий Дім "Високий Замок" про захист честі, гідності та ділової репутації, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий Дім "Високий Замок" про захист честі, гідності та ділової репутації.

Позовні вимоги мотивує тим, що нещодавно позивачу стало відомо про існування на офіційному веб сайті wz.lviv.ua ТОВ "Видавничий Дім Високий Замок , у електронному виданні Високий Замок , у розділі Новини публікацiю вiд 12.10.2015 під назвою У Києві зловили шахрая, який продав чужу квартиру ( ОСОБА_2 ). Вказана публікація містила у собі прізвище, ім`я, по батькові ОСОБА_1 , поряд із інформацією, що його затримано працівниками Шевченківського РУГУ МВС України у м. Києві та зареєстровано кримінальне провадження за ч. 4 ст. 190 КК України.Зазначає, що станом на 23.03.2021 жодного обвинувального вироку за обвинуваченням ОСОБА_1 у жодному скоєнні кримінального правопорушення жодним судом на території України не винесено, вважає, що публікація на офіційному веб-сайті wz.lviv.ua ТОВ "Видавничий Дім Високий Замок , у електронному виданні Високий Замок , у розділі Новини від 12.10.2015 пiд назвою У Києві зловили шахрая, який продав чужу квартиру щодо ОСОБА_3 , як станом на 12.10.2015 так і станом на 23.03.2021 є такою що ганьбить гiднiсть, честь та ділову репутацію ОСОБА_1 , відтак з метою досудового врегулювання вказаного питання, адвокатом Чащевим Д. I. 17.07.2020 було направлено вимогу до ТОВ "Видавничий Дім Високий Замок про вилучення з архіву публікацій на офіційному веб-сайті wz.lviv.ua TOB "Видавничий дім Високий Замок вищевказану статтю, однак станом на 23.03.2021 будь-якої відповіді із зазначенням позиції ТОВ "Видавничий Дім Високий Замок щодо зазначеного у вимозі не отримано. Враховуючи вищевикладене, просить визнати вищевказану публікацію такою, що порочить гідність, честь та ділову репутацію ОСОБА_1 ; зобов`язати відповідача вилучити з архіву публікацій на їх офіційному веб-сайті вищевказану публікацію від 12.10.2015 року.

Не погоджуючись з даним позовом, від представника відповідача надійшла до суду заява, в якій просить застосувати положення про позовну давність та відмовити у задоволенні позову.

Мотивує таке тим, що як вбачається з тексту позовної заяви та доданих до неї додатків спірна інформація датується 12.10.2015 року. Вказує, що станом на дату подання позову минули як спеціальна позовна давність у річний строк, так і загальна позовна давність у три роки. Окрім цього, зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази пропуску позовної давності, докази про власника веб-сайту, докази про існування інформації в мережі Інтернет, а також позивачем не залучено автора спірної інформації та не враховано чинне законодавство про межі відповідальності інформаційного агенства у разі цитування іншого інформаційного агенства.

В судове засідання позивач та його представник не з`явились, хоча й були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення такого шляхом направлення судової повістки на електронну адресу представника позивача, яка ним зазначається у позовній заяві. Однак, на адресу суду скерували заяву про розгляд справи без їхньої участі, позовні вимоги підтримують повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, однак подав заяву до суду, в якій просить проводити розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача долучено до таких скрін-шот сторінки в мережі Інтернет у електронному виданні Високий Замок , у розділі Новини , де розміщено публікацiю вiд 12.10.2015 під назвою У Києві зловили шахрая, який продав чужу квартиру . Відповідно до змісту вказаної статті "у ході слідства встановлено, що підозрюваний ОСОБА_1 , 1984 року народження, раніше не судимий, причетний до інших корисливих махінацій, скоєних у Голосіївському та Печерському районах столиці". Джерело: Сегодня.ua.

Як вбачається з відповіді судді Шевченківського районного суду м.Києва Кваша А.В. № 16663/21-Вих/1-кп/761/675/2021 від 17.03.2021 року, надане адвокату Чащеву Дмитру Ігоровичу у відповідь на його клопотання, Шевченківським районним судом м.Києва здійснюється судове провадження кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.4 ст.358 КК України, у якому ухвалою суду від 10.03.2021 року призначено судовий розгляд та станом на 17.03.2021 року остаточне рішення по справі не прийняте.

Судом встановлено, що представник позивача - адвокат Чащевий Д.І. звертався до відповідача ТОВ "Видавничий Дім "Високий Замок" з вимогою № 80/20 від 17.07.2020 року провилучення з архіву публікацій на офіційному веб-сайті wz.lviv.ua ТОВ "Видавничий Дім "Високий Замок", у електронному виданні "Високий Замок", у розділі "Новини" публікацію від 12.10.2015 року під назвою "У Києві зловили шахрая, який продав чужу квартиру" щодо ОСОБА_1 , як таку, що є недостовірною та ганьбить гідність, честь та ділову репутацію його підзахисного.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною четвертою статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і право вимагати будь-якої інформації, а також право вимагати відшкодування матеріального і морального збитку, заподіяного використовуванням і розповсюдженням такої недостовірної інформації.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Статтею 297 ЦК України визначено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до статті 30 Закону України Про інформацію ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно - стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

У пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи роз`яснено, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації.

Положеннями ч.1 ст.4, ст. 12, 13 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів і на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета спору. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1, 2 ст.55 ЦПК суд першої інстанції має право за клопотанням позивача у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача; якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Отже, суд позбавлений можливості залучати належних відповідачів без відповідного клопотання позивача. Разом з тим, ні до початку розгляду справи, ні в процесі її розгляду клопотань від позивача про заміну чи залучення належних відповідачів не надходило.

Відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

У випадку коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем.

При опублікуванні чи іншому поширенні оспорюваної інформації без зазначення автора (наприклад, у редакційній статті) відповідачем у справі має бути орган, що здійснив випуск засобу масової інформації.

Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Якщо недостовірна інформація, що принижує честь, гідність чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів суди мають керуватися нормами, які регулюють діяльність засобів масової інформації.

Аналогічні правові висновоки відображені в постановах КЦС ВС від 18 грудня 2019 року у справі № 742/286/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 766/3332/16-ц, від 30 січня 2020 року у справі № 761/30025/16-ц, від 25 листопада 2020 року у справі № 760/21303/17, від 11 червня 2020 року у справі № 761/7719/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 439/1469/15-ц, від 30 вересня 2019 року у справі № 742/1159/18.

Згідно з ст.12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відтак, наведене свідчить, що позивачем недоведено порушення його прав, що є його процесуальним обов`язком. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи, передбачене ст.55 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Окрім цього, представником відповідача ТОВ "Видавничий Дім "Високий Замок" заявлено клопотання про застосування строків позовної даності.

За положеннями статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Пунктом 1 частини першої статі 268 ЦК України встановлено, що позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом.

Положеннями статті 258 ЦК України врегульовано питання спеціальної позовної давності. За пунктом 2 частини другої вказаної статті для спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації встановлюється строк позовної давності в один рік. У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості.

Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог.

Отже, системним аналізом наведених положень дає підстави для висновку, що вимоги про захист гідності, честі чи ділової репутації випливають із порушення особистих немайнових прав, тому згідно з пунктом 1 частини першої статті 268 ЦК України позовна давність на них не поширюється, крім випадків, встановлених законом, зокрема пунктом 2 частини другої статті 258 ЦК України.

Разом із тим, річний строк позовної давності, визначений пунктом 2 частини другої статті 258 ЦК України обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості.

Як вбачається, зі змісту позову, спірна інформація була опублікована відповідачем 12 жовтня 2015 року, про існування такої, як вказує позивач, він дізнався лише нещодавно. Позовна заява надійшла до суду 08.04.2021 року, доказів того, коли саме позивач дізнався про вказану інформацію, яка була у вільному доступі в мережі інтернет матеріали справи не містять.

Таким чином, судом встановлено, що розповсюдження оспорюваної інформації відбулось у 2015 році, а позивач звернувся до суду з позовом в квітні 2021 році, тобто зі спливом річного строку встановленого для спростування недостовірної інформації, а відповідачем заявлено клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності.

Відтак, підсумовуючи вказане, суд зазначає, що за захистом своїх порушених прав особа може звернутися до суду не в будь-який спосіб, а в той, що передбачений законом, правомірній вимозі відповідає обов`язок належного відповідача усунути порушення права.

Таким чином, у справі за позовом про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації, поширеної у мережі Інтернет, належним відповідачем є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, тому суд приходить до висновку, що вирішення цього спору не можливе без залучення до участі у справі зазначених осіб.

Враховуючи вищевикладене, суд ухвалює рішення про відмову у задоволенні позову, що не позбавляє позивача права звернутися до суду з аналогічними позовними вимогами до автора відповідного інформаційного матеріалу і власника веб-сайта, на якому розміщено відповідний інформаційний матеріал.

З урахуванням принципів диспозитивності та змагальності цивільного процесу, встановивши дійсні обставини справи, суд дійшов переконання про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відомості, які б спростовували даний висновок суду, у матеріалах справи відсутні.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто перш ніж застосувати позовну давність суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє в позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Такі правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц; від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц; від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц; від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16(пункт 73); від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 80); від 5 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц(пункт 61); № 522/2201/15-ц (пункт 62) та № 522/2110/15-ц (пункт 61); від 7 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 (пункт 71); від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18(пункт 134); від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (пункт 51).

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення позову, суд не застосовує позовну давність.

Керуючись 12, 13, 258, 259, 265, 268, ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В:

в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий Дім "Високий Замок" про захист честі, гідності та ділової репутації - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у випадку відкладення складання повного рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавничий Дім "Високий Замок", код ЄДРПОУ 13807781, адреса: м.Львів, вул.Героїв УПА, буд.65.

Повний текст рішення виготовлено 29.11.2021 року.

Суддя Марків Ю.С.