Рішення

від 23.12.2021 по справі 178/445/21

КРИНИЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 178/445/21

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 грудня 2021 року Криничанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді: Берелет В.В.,

секретаря: Саверської Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Кринички цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Божедарівської селищної ради, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Уран про визнання права на земельну частку (пай), -

за участю: представника позивача Ткаченка Д.В.,

представника відповідача Богдан Л.М.

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з цим позовом, і його представник суду пояснив, що позивач 09 березня 1992 року був прийнятий на роботу в колгосп Победа слюсарем 5 розряду. 10 червня 1992 року колгосп Победа був перейменований в Агрофірму Славутич ВДГМК. Позивач пропрацював у вказаному аграрному підприємстві з 09 березня 1992 року по 29 травня 1995 роки; був включений до списку членів колективного сільськогосподарського підприємства. КСП Агрофірма Славутич отримала Державний акт на право колективної власності 31 січня 1994 року. Таким чином, вважає, що позивач має право на земельну частку (пай) із земель КСП Агрофірми Славутич та просить визнати за ним право на земельну частку (пай) розміром 5,83 умовних кадастрових гектарів за рахунок земель КСП Агрофірма Славутич , правонаступником якого є сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Уран , що знаходиться на території Биківської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області.

Представник відповідача - Божедарівська селищна рада п не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Третя особа - головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області згідно заяви просить слухати справу за відсутності їх представника.

Третя особа - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Уран про день слухання справи сповіщені.

Вислухавши представників позивача та відповідача, вивчивши, перевіривши матеріали та оцінивши докази по справі суд встановив, що позивач з 09 березня 1992 року перебував у трудових відносинах з колгоспом Победа , про що свідчить копія трудової книжки. 31 січня 1994 року КСП Агрофірма Славутич отримало державний акт на право колективної власності на землю. У списку громадян-членів КСП Агрофірма Славутич , що є додатком до державного акта на право колективної власності на землю, виданого Агрофірма Славутич 31 січня 1994 року, значиться прізвище ОСОБА_1 за номером 77. Відповідно до довідки Биківської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області від 03 листопада 2020 року, відповідно до додатку до Державного акта на право колективної власності на землю, виданого КСП Агрофірма Славутич 31 січня 1994 року, значиться прізвище ОСОБА_1 за номером 77.

Частиною другою статті 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною першою статті 3 ЦК України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 08 серпня 1995 року № 720/95 (далі - Порядок паювання земель) встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі, створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Право на земельну частку (пай) згідно з пунктом 2 Порядку паювання земель мають члени сільськогосподарського підприємства, кооперативу, акціонерного товариства, у тому числі, пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Частиною дев`ятою статті 5 ЗК України (у редакції від 22 червня 1993 року) передбачено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу .

Відповідно до частини першої статті 22 та частини другої статті 23 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, 1990 року) право власності на землю виникає після одержання документа, що посвідчує це право. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Отже, право особи на земельну частку (пай) виникає за наявності трьох умов: одержання КСП державного акта на право колективної власності на землю, перебування такої особи в членах КСП на час передачі державного акта та включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України , у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Порядку паювання земель має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Отже, громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього - додатка до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

З огляду на зазначені вимоги в цій справі слід застосовувати положення актів цивільного законодавства, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР .

Згідно зі статтею 71 ЦК Української РСР , чинної на час виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до положень статті 76 ЦК Української РСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

За змістом пункту 6 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред`явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 01 січня 2004 року. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені ЦК Української РСР 1963 року .

Відповідно до статей 71 , 75 ЦК Української РСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Позовна давність застосовується судами незалежно від заяви сторін.

Статтею 80 ЦК Української РСР встановлено, що закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Судом встановлено, що право на позов у позивача виникло з 31 січня 1994 року, після видачі КСП Агрофірми Славутич державного акта на землю.

Отже, звернувшись до суду у 25 березня 2021 року, ОСОБА_1 пропустив встановлений законодавством строк звернення до суду з цим позовом, оскільки позивач про порушення своїх прав дізнався, або повинен був дізнатися, коли почалося розпаювання земель колишніх колгоспників.

З огляду на викладене, суд встановив, що позивач як член колгоспу повинен був дізнатись про порушення свого права на земельну частку (пай) з часу видачі КСП Агрофірма Славутич (1994 рік) акта на право колективної власності на землю, однак ОСОБА_1 у передбачений законом строк не звернувся до суду з вказаними вимогами.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 637/53/18 (провадження № 61-1048св19), від 17 червня 2020 року у справі № 600/528/16 (провадження № 61-36780св18).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі Проніна проти України , № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Ураховуючи вищевикладене, правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 04 жовтня 2021 року у справі №190/1185/20, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача, оскільки він не ставив питання про поновлення строку позовної давності та не навів обґрунтованих підстав для визнання поважними причин пропуску строку позовної давності для звернення до суду із позовом.

Таким чином, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати по справі, відповідно до ст. 141 КПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Божедарівської селищної ради, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Уран про визнання права на земельну частку (пай) - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення або з дня отримання його копії.

Повний текст судового рішення виготовлено 29 грудня 2021 року.

Суддя: В. В. Берелет

р