Рішення

від 29.12.2021 по справі 714/675/21

ГЕРЦАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2/714/206/21

ЄУН: 714/675/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" грудня 2021 р. м.Герца

Герцаївський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Костишин Н.Я.

секретар судових засідань Гавалешко Д.М.

за участі: представника позивачки ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулася до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що з 01 жовтня 1995 року по 27 березня 2018 року перебувала з відповідачем ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі.

Під час шлюбу, вона разом із відповідачем, за спільні кошти, побудували в АДРЕСА_1 , житловий будинок, який зареєстрований за відповідачем. Вважає, що вказаний житловий будинок є спільною сумісною власністю подружжя, а тому її частка у вказаному будинковолодінні складає Ѕ, яку відповідач не визнає.

З посиланням на те, що у них з відповідачем виник спір з приводу поділу сумісно набутого за період шлюбу майна, позивачка просила визнати за нею право власності на Ѕ частину спірного житлового будинку та Ѕ частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування вказаного будинку.

У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги визнав.

Згідно з ч.4 ст.206 ЦПК України в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

З наведених у позовній заяві, обставин, які згідно положень ч.1 ст.82 ЦПК України не підлягають доказуванню, оскільки визнані сторонами встановлено, що сторони з 01 жовтня 1995 року по 27 березня 2018 року перебували в зареєстрованому шлюбі.

ОСОБА_5 , тобто відповідачу, згідно рішення Горбівської сільської ради XIX сесія IV скликання від 15.04.2005 року виділено в приватну власність земельну ділянку площею 0,2350 га для індивідуального житлового будівництва (державний акт серії ЯБ №643325 від 10.04.2006 року, кадастровий номер земельної ділянки 7320781300:01:004:0021) .

Під час шлюбу, сторони, за спільні кошти, побудували в АДРЕСА_1 житловий будинок. За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 23.12.2021 року за відповідачем ОСОБА_5 було зареєстровано право власності на даний житловий будинок .

Відповідно до ст.ст.60-61 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Таким чином, з урахуванням положень чинного сімейного законодавства, житловий будинок в АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ,сторін у справі, і частки позивачки та відповідача як подружжя є рівними у цьому спірному житловому будинку - по Ѕ частині .

За таких обставин, судом встановлено, що визнання відповідачем позову, в частині визнання за позивачкою права власності на Ѕ частину спірного житлового будинку, не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому такі позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно із ч.1 ст.120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди (ч.4 ст.120 ЗК).

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Отже, за загальним правилом, закріпленим у ч.4 ст.120 ЗК України , особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Приймаючи до уваги, що право власності позивачки у спірному житловому будинку складає Ѕ його частину, то до неї, пропорційно до вказаної частини має перейти і право власності на земельну ділянку кадастровий номер 7320781300:01:004:0021, як необхідної для обслуговування житлового будинку, тобто Ѕ частини.

Таким чином, суд приймає визнання відповідачем позову і в частині визнання за позивачкою права власності на Ѕ частину спірної земельної ділянки, оскільки таке визнання не суперечить закону, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб. Відтак позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

На підставі ст.ст.60, 61, 70 СК України, ст.377 ЦК України, ст.120 ЗК України, керуючись ст.ст.12, 13, 82, 206, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_4 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину земельної ділянки, кадастровий номер 7320781300:01:004:0021, площею 0,2350 га, з цільовим призначенням для індивідуального житлового будівництва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення .

Суддя