Ухвала

від 23.12.2021 по справі 624/239/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №: 624/239/18 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження №:11-кп/818/639/21 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2

Категорія: ст. 49 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , який взяв захист своїх інтересів на себе, без участі потерпілих, належним чином повідомлених про розгляд справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові дану справу за апеляційною скаргою прокурора на вирок Сахновщинського районного суду Харківської області від 25 06 2020 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Вищевказаним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, українця, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз 25 12 2013 року Кегичівським районним судом Харківської області за ч.3 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців, із застосуванням ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 1 рік, -

визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 3 ст. 357, ч.1 ст. 185, ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 310 КК України, з призначенням покарань:

за ч. 1 ст. 357 КК України у виді 2 (двох) року обмеження волі, що у перерахунку у відповідності до ст. 72 КК України відповідає 1 (одному) року позбавлення волі;

за ч. 3 ст. 357 КК України у вигляді 2 (двох) років обмеження волі, що у перерахунку у відповідності до ст. 72 КК України відповідає 1 (одному) року позбавлення волі;

за ч. 1. ст. 185 КК України у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі;

за ч.1 ст. 358 КК України у вигляді 2 (двох) років обмеження волі, що у перерахунку у відповідності до ст. 72 КК України відповідає 1 (одному) року позбавлення волі;

за ч. 1 ст. 310 КК України у вигляді 2 (двох) років обмеження волі, що у перерахунку у відповідності до ст. 72 КК України відповідає 1 (одному) року позбавлення волі.

На підставі ч.1ст.70 КК Україниза сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворо покарання більш суворим, призначено ОСОБА_7 покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

У відповідності дост.75ККУкраїни звільнено засудженоговід відбування призначеного йому основного покарання, з встановленням іспитового строку1 рік, з покладенням обов`язків, передбаченихст.76 КК України.

Стягнуто з ОСОБА_7 судові витрати за проведення експертизи у розмірі 4710 гривень на користь держави.

Долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 100 КПК України.

Судом встановлено, що 29 03 2018 року близько 15-00 години, більш точний час у ході слідства встановити не виявилося можливим, ОСОБА_7 , перебуваючи по вул. 1 Травня в смт. Кегичівка, Кегичівського району, Харківської області, неподалік залізничного вокзалу, скориставшись неуважністю ОСОБА_8 , з яким попередньо цього ж дня познайомився, маючи умисел на викрадення офіційного документу та паспорту, про місцезнаходження яких йому стало відомо випадково у ході спілкування з ОСОБА_8 , скориставшись тим, що останній тимчасово залишив без нагляду свою куртку біля непрацюючого магазину, де вони мали намір розпивати алкогольні напої, а саме: паспорта громадянина України та банківські карти банку ПАТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , виданих на ім`я ОСОБА_8 , з корисливих мотивів, з метою зняття у подальшому грошових коштів із вказаної банківської картки.

У цей час ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що його дії не помічені потерпілим, таємно викрав із кишені куртки паспорт громадянина України НОМЕР_2 , виданий на ім`я потерпілого ОСОБА_8 , у якому знаходилась банківська картка банку ПАТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , видана на ім`я останнього, разом із пін-кодом від вказаної картки, який був записаний на листку паперу.

Продовжуючи вчиняти протиправні злочинні дії та реалізувати злочинний умисел на вчинення таємного викрадення чужого майна, ОСОБА_7 29 03 2018 року о 15-04 годині прийшов до магазину продовольчих товарів ПП «Кулічковський», розташованого за адресою: Харківська область, Кегичівський район, смт. Кегичівка, вул. 1-го Травня буд.36, де маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном з метою особистого збагачення за рахунок інших осіб, умисно, таємно та протиправно, з корисливих мотивів, скориставшись пін-кодом, який був йому відомий до вказаної картки, здійснив оплату купівлі продуктів харчування та спиртних напоїв на суму 436 гривень 20 копійки із вказаного банківського рахунку потерпілого за допомогою платіжної банківської картки ПАТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_1 , шляхом списання зазначеної суми грошових коштів з вказаного банківського рахунку, завдавши потерпілому ОСОБА_8 матеріальної шкоди на зазначену суму.

Далі, на початку березня 2018 року, точну дату та час в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_7 звернувся до керівника ТОВ агрофірма «Союзагро» ОСОБА_9 з проханням влаштуватися на роботу в ТОВ Агрофірма «Союз Агро». При цьому, ОСОБА_7 повідомив, що буде умовляти мешканців Кегичівського району, з якими в ТОВ агрофірма «Союзагро» підписані договори оренди земельних ділянок, та термін дії яких закінчується, про підписання додаткових угод щодо продовження оренди земельних ділянок, після чого передавати вказані документи особисто керівнику ТОВ агрофірма «Союзагро» ОСОБА_9 . При цьому, між сторонами обумовлено, що розмір заробітної плати буде залежати від кількості зареєстрованих у відділі Держкомзему у Кегичівському району Харківської області в Державному реєстрі земель підписаних додаткових угод щодо продовження оренди земельних ділянок.

У подальшому, у березні 2018 року, точну дату та час в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , від керівника ТОВ агрофірма «Союзагро» ОСОБА_9 отримав на руки незаповнений бланк додаткової угоди до договору оренди землі, після чого, з метою підписання додаткової угоди про продовження строку договору, звернувся до ОСОБА_10 , проживаючого в с.Калюжино, Кегичівського району, Харківської області, який має у власності земельну ділянку з кадастровим номером 6323183700:10:004:0153, загальною площею 7,2335 га, яка розташована на території Павлівської сільської ради Кегичівського району Харківської області, і наразі використовується ТОВ агрофірмою «Союзагро» на підставі укладеного між ними договору оренди землі № 38 від 03.05.2012, строком на 10 років. Даний договір оренди зареєстрований у відділі Держкомзему у Кегичівському району Харківської області в Державному реєстрі земель від 05.09.2012 за №632318374001116.

Проте, ОСОБА_10 категорично відмовився від підписання додаткової угоди до договору оренди землі №38 від 03 05 2012 року, укладеного між ним та ТОВ агрофірма «Союзагро» та не мав наміру продовжувати договірні відносини з ТОВ агрофірма «Союзагро» після закінчення строку вищевказаного договору.

Після чого ОСОБА_7 , реалізовуючи злочинний умисел на підробку додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, яка є офіційним документом у розумінні ст.358 КК України, оскільки така угода містить зафіксовану інформацію, яка підтверджує та посвідчує певні дії, які здатні спричинити наслідки правового характеру, державної реєстрації та подальшого переходу права користування земельної ділянки, діючи умисно у своїх інтересах, у березні місяці 2018 року, точну дату та час в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, біля домоволодіння ОСОБА_10 , розташованого за адресою: с.Калюжино, Кегичівського району, Харківської області, з метою отримання від ТОВ агрофірма «Союзагро» грошових коштів за підписання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки №38 від 03 05 2012 року, укладеного між ОСОБА_10 та ТОВ агрофірма «Союзагро», усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно - небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів,власноручно, вніс неправдиві свідчення в офіційний документ від імені ОСОБА_10 , а саме в додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 03 05 2012 року №38, яка датована 09 03 2018 року, зокрема прізвище, ім`я по батькові ОСОБА_10 , його паспортні дані, місце проживання, площу та кадастровий номер земельної ділянки, місце її розташування та підробив підпис від імені ОСОБА_10 в графі «Орендодавець».

Крім того, в кінці травня 2019 року, точна дата досудовим розслідуванням не встановлена, у ОСОБА_7 за місцем свого мешкання, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , виник умисел, направлений на незаконний посів та вирощування рослин Коноплі, з метою подальшого виготовлення та зберігання особливо небезпечного наркотичного засобу канабісу для власних цілей.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконний посів та вирощування конопель, не маючи спеціального дозволу, всупереч «Порядку провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, та контролю за їх обігом», затвердженогоПостановою КМУ № 589 від 03 06 2009 року, в кінці травня 2019 року, точна дата досудовим розслідуванням не встановлена, взяв за місцем свого проживання, що розташоване за вищевказаною адресою, насіння Коноплі та пішов до лісосмуги, що розташована поблизу с. Павлівка Кегичівського району Харківської області, де незаконно, умисно, не маючи подальшої цілі збуту та не маючи спеціального на це дозволу, вніс в ґрунт (посіяв) насіння коноплі, з метою вирощування наркотичних рослин для власних цілей.

У подальшому, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на незаконний посів вирощування конопель, ОСОБА_7 у лісосмузі, що розташована поблизу с. Павлівка Кегичівського району Харківської області вирощував 27 кущів (корінців) рослин роду Коноплі. При цьому, ОСОБА_7 проривав, проріджував та поливав вказані рослини з метою доведення їх до стадії дозрівання, для подальшого використання в особистих цілях, без мети збуту. Вказані злочинні дії ОСОБА_7 продовжував до 01 08 2019 року доки його злочинні дії не були припинені працівниками Кегичівського ВП Сахновщинського ВП ГУНП в Харківській області.

Відповідно до висновку експерта Науково-дослідницького інституту судовий експертиз ім. Засл. проф.. М.С.Бокаріуса №16992 від 14 08 2019 року, надані на дослідження рослини відносяться до рослин роду Коноплі, виду Коноплі посівні, які містять наркотичні засоби та психотропні речовини і обіг яких допускається в промислових цілях. Кількість рослин 27 штук, загальною масою 29,385 г.

Вказані дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ч.1 ст. 185 КК України тобто таємне викрадення чужого майна, за ч. 1 ст. 357 КК України, тобто викрадення офіційного документу, вчинене з корисливих мотивів, за ч.3 ст. 357 КК України, тобто незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом та за ч.1 ст. 358 КК України, тобто підроблення іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, державним реєстратором, суб`єктом державної реєстрації прав чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов`язків, з метою використання його як підроблювачем чи іншою особою та за ч.1 ст. 310 КК України, як незаконний посів та вирощування конопель у кількості від десяти до п`ятнадцяти рослин.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, прокурор подав апеляційну скаргу, яку в подальшому змінив та в якій просить вирок змінити в частині призначеного покарання у зв`язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, з урахуванням змін у законодавстві та у зв`язку з незастосуванням закону, який підлягає застосуванню, а саме ст.ст. 49, 74 вважати ОСОБА_7 засудженим до покарання за ч.1 ст. 357 КК України у виді двох років обмеження волі, на підставі ст. 49, ч.5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_7 від покарання; за ч.3 ст. 357 КК України у виді 2 років обмеження волі, на підставі ст. 49, ч.5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_7 від покарання; за ч.1 ст. 185 КК України у виді 3 років обмеження волі, на підставі ст. 49, ч.5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_7 від покарання; за ч.1 ст. 358 КК України у виді 1 року обмеження волі, на підставі ст. 49, ч.5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_7 від покарання.

Виключити з вироку суду посилання на призначення ОСОБА_7 покарання відповідно до вимог ч.1 ст. 70, ст. 72 КК України.

Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч.1 ст. 310 КК України до покарання у виді 2 років обмеження волі. На підставі положень ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнити від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки. На підставі ст. 76 КК України покласти відповідні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом пробації.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Позиції учасників апеляційного провадження.

Прокурор у кримінальному провадженні просила про задоволення апеляційної скарги.

Обвинувачений ОСОБА_7 заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора.

Потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , будучи належним чином повідомленими про час та дату розгляду апеляційної скарги в судове засідання не з`явилися. Будь-яких заяв, які б перешкоджали розгляду апеляційної скарги за їх відсутності не надавали.

Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, думку обвинуваченого, перевіривши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1ст. 404КПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно вимог ст.370КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно дост. 94 КПК Українислідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Оскільки висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_7 у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях та фактичні обставини їх вчинення в апеляційній скарзі не оспорюються, то відповідно до вимог ст.404 КПК України, вирок в цій частині судом апеляційної інстанції не переглядається.

Суд першої інстанції навів належне мотивування своїх висновків щодо доведеності вини обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, з якими погоджується колегія суддів.

Перевіряючи вирок суду першої інстанції в частині призначення ОСОБА_7 покарання та доводів прокурора щодо порушення судом першої інстанції вимог закону про кримінальну відповідальність, колегія суддів прийшла до наступних висновків.

Як вбачається з вироку суду, ОСОБА_7 визнано винним за ч.ч.1, 3 ст. 357, ч.1 ст. 185, ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 310 КК України, з призначенням покарань:

за ч. 1 ст. 357 КК України у виді 2 (двох) року обмеження волі, що у перерахунку у відповідності до ст. 72 КК України відповідає 1 (одному) року позбавлення волі;

за ч. 3 ст. 357 КК України у вигляді 2 (двох) років обмеження волі, що у перерахунку у відповідності до ст. 72 КК України відповідає 1 (одному) року позбавлення волі;

за ч. 1. ст. 185 КК України у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі;

за ч.1 ст. 358 КК України у вигляді 2 (двох) років обмеження волі, що у перерахунку у відповідності до ст. 72 КК України відповідає 1 (одному) року позбавлення волі;

за ч. 1 ст. 310 КК України у вигляді 2 (двох) років обмеження волі, що у перерахунку у відповідності до ст. 72 КК України відповідає 1 (одному) року позбавлення волі.

Як регламентовано в Законі України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VIII від 22 11 2018 року, який набув чинності 01 07 2020 року, діяння, передбачені диспозиціями ч.1,3 ст.357, ч.1 ст. 185, ч.1 ст. 358 та ч.1 ст. 310 КК України, належать до кримінальних проступків, санкції зазначених статей в редакції закону, який діяв на момент скоєння обвинуваченим кримінальних проступків, передбачали покарання більш суворі, ніж після внесення змін.

Так, відповідно до ч.ч.1,3 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотною дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотною дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з доводами прокурора в частині необхідності призначення ОСОБА_7 покарання за ч.1,3 ст. 357, ч.1 ст. 185, ч.1 ст. 358 та ч.1 ст. 310 КК України, з урахуванням змін у законодавстві, що набули чинності 01 07 2020 року, а саме у виді обмеження волі.

Такими, що підлягають задоволенню колегія суддів вважає також доводи прокурора щодо необхідності звільнення ОСОБА_7 від призначеного судом покарання за ч.ч.1, 3 ст. 357, ч.1 ст. 185 та ч.1 ст. 358 КК України на підставі ч.5 ст.74 та п.2 ч.1 ст.49 КК України.

Відповідно до ч.5 ст.74 КК України особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст.49 цього Кодексу.

Як встановлено колегією суддів, за вироком Сахновщинського районного суду Харківської області від 25 06 2020 року ОСОБА_7 визнано винним та призначено покарання за скоєння 29 03 2018 року кримінальних правопорушень (на той час), передбачених ч.ч.1, 3 ст.357, ч.1 ст. 358, ч.1 ст. 185 КК України.

Згідно класифікації, наведеної у ст.12 КК України, вказані кримінальні правопорушення, відносяться до категорії кримінальних проступків.

Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального проступку і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання у виді обмеження волі.

Тобто, колегія суддів констатує, що станом на день постановлення ухвали апеляційним судом тобто 23 грудня 2021 року закінчився трирічний строк притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних проступків, передбачених ч.ч.1, 3 ст.357, ч.1 ст. 358, ч.1 ст. 185 КК України, передбачений п.2 ч.1 ст.49 КК України.

Згідно з матеріалами справи, ОСОБА_7 не ухилявся від органу досудового розслідування та суду, тому строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за кримінальні проступки не зупинявся.

Також колегією суддів встановлено, що ОСОБА_7 не звертався з клопотанням про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України.

Не виявив такого бажання ОСОБА_7 і в судовому засіданні під час апеляційного перегляду.

Згідно з ч.8 ст.284 КПК України звільнення особи від кримінальної відповідальності можливо тільки за її згодою та на підставі відповідного клопотання.

За відсутності відповідного клопотання, а також згоди обвинуваченого на застосування щодо нього положень ст.49 КК України, суд вправі звільнити особу лише від покарання на підставі ч.5 ст.74 КК України.

Встановивши вищезазначені обставини, колегія суддів вважає за необхідне звільнити ОСОБА_7 на підставі п.2 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги прокурора і в цій частині обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, у зв`язку з чим, обвинувачений ОСОБА_7 підлягає звільненню від призначеного судом покарання за вчинення кримінальних проступків, передбачених ч.ч.1, 3 ст.357, ч.1 ст. 358, ч.1 ст. 185 КК України.

Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, 392, 393, 404, 405, п. 1 ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Вирок Сахновщинського районного суду Харківської області від 25 06 2020 року про визнання винним ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 357, ч.3 ст. 357, ч.1 ст. 185, ч.1 ст. 358, ч.1 ст. 310 КК України та призначення йому, на підставі ч.1 ст. 70 КК України, остаточного покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі та у відповідності до ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік та покладенням обов`язків у відповідності до ст. 76 КК України: - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; - повідомляти уповноважений орган про зміну місця проживання та роботи; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,-

в частині призначення йому покарання за ч.1 ст. 357, ч.3 ст. 357, ч.1 ст. 185, ч.1 ст. 358 КК України, - змінити.

Апеляційну скаргу прокурора, - задовольнити.

Виключити з вироку суду посилання на призначення ОСОБА_7 покарання відповідно до вимог ч.1 ст. 70, ст. 72 КК України.

ОСОБА_7 звільнити від призначеного судом покарання за ч.1 ст. 357, ч.3 ст. 357, ч.1 ст. 185, ч.1 ст. 358 КК України на підставі ч.5 ст. 74 та п.2 ч.1 ст. 49 КК України, тобто у зв`язку із закінченням строків давності.

Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч.1 ст. 310 КК України до покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі та у відповідності до ст. 75 КК України вважати звільненим від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік та покладенням обов`язків у відповідності до ст. 76 КК України: - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом пробації; - повідомляти уповноважений орган про зміну місця проживання, роботи; - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на дане судове рішення, в порядку ч.1 ст. 424 КПК України, може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4