Рішення

від 02.12.2021 по справі 444/27/20

ЖОВКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 444/27/20

Провадження № 2/444/945/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2021 року м. Жовква

Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Мікула В. Є.

секретар судового засідання Сагаль Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жовква Львівської області цивільну справу за ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Рошен-Гранд про стягнення боргу із заробітної плати,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 02.01.2020 р. звернувся до суду з позовом до відповідача, яку в подальшому уточнив, про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 4671,45 гривень та середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 41169,56 гривень.

В подальшому зменшив позовні вимоги, а саме відмовився від позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 41169,56 гривень.

Заявлені вимоги обґрунтовував тим, що він 23.10.2018р. був звільнений з посади агента торговельного Товариства з обмеженою відповідальністю "Рошен-Гранд", однак всупереч ст. 116 КЗпП України з ним не було здійснено виплати всіх належних йому сум.

Зазначає, що відповідач здійснив остаточний розрахунок після звільнення лише 10.01.2019р. йому було виплачено 5975,85 гривень, однак зазначає, що на його думку сума розрахункових не відповідає зобов`язанням підприємства-відповідача у трудових правовідносинах та є заниженою, а відтак борг підприємства становить 4671,45 гривень, які і просить стягнути в його користь.

Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 08.01.2020 відкрите провадження у даній справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін на 04.03.2020р.

Позивач ОСОБА_2 надав заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав та просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в розмірі 4671,45 грн.

Представник відповідача ТОВ "Рошен-Гранд" у судове засідання не з`явився, у поданій суду заяві просив справу розглянути за його відсутності та відмовити у позові з підстав, викладених у наданому суду 11.02.2020 р. відзиві. У відзиві відповідач не визнав заявлені позовні вимоги, посилаючись на їх безпідставність та незаконність. Свої заперечення обгрунтував наступним:

ОСОБА_3 був прийнятий на роботу з 20 червня 2018 року. Позивач був звільнений із займаної посади 23 жовтня 2018 року за власним бажанням на підставі заяви від 08 жовтня 2018 року. Під час ознайомлення із наказом про звільнення і видачею трудової книжки ОСОБА_3 знаходився за адресою Товариства та був повідомлений про те, що у касі Товариства має отримати повний розрахунок. Однак, як вже зазначалось в листі Товариства від 03 грудня 2018 року (що наданий позивачем до позовної заяви (додаток 4)). З невідомих причин такий не зявився за їх отриманням, що підтверджується, зокрема, відомістю на виплату готівки №ЗП00049, №31100050 та №ЗП00051. Крім цього зазначає, що розрахунок при звільненні здійснено з дотриманням чинного законодавства України, зокрема, порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою КМУ №100 від 08 лютого 1995 року та підтверджується, в тому числі, розрахунком №ЗП000000337 від 22 жовтня2018 року (де, зокрема, зазначено, що розрахунок здійснено виходячи з середньої заробітньої плати в розмірі 520,47 гривень).

Посилання ОСОБА_3 на суми коштів, що відображенні у виписці від 20 серпня 2019 року є необгрунтованими, оскільки це суми, що включають в себе як заробітну плату так і плату за оренду транспортного засобу.

Оренда належного позивачу ТЗ здійснювалась на підставі договору від 02 липня 2018 року, а відповідно, кошти, що сплачувались на його виконання не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою. Тобто, вони не входять до структури заробітної плати і не можуть враховуватись при обчисленні середньої заробітної плати.

Окрім того, розрахунок позивача суми коштів, які б мали бути виплачені (на його думку) під час звільнення є неточними. Оскільки, не враховують той факт, що в період з 16 жовтня 2018 року по 19 жовтня 2018 року такий перебував на лікарняному, а в період з 22 жовтня 2018 року по 23 жовтня 2018 року на підставі заяви від 22 жовтня 2018 року у відпустці без збереження заробітної плати .

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, на підставі наявних у суду доказів.

Згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Встановлено, що сторони - позивач ОСОБА_2 та відповідач ТОВ Рошен-Гранд з 20.06.2018 р. до 23.10.2018 р. перебували у трудових відносинах. Позивач прийнятий на роботу до відповідача на підставі наказу № 19/06/01 від 19.06.2018 р. на посаду торговельного агента з 20.06.2018 р. згідно поданої заяви від 19.06.2018 р. Письмовий трудовий договір з позивачем не укладався, розмір його заробітної плати встановлений згідно штатного розпису, затвердженого на підприємстві.

Позивач ознайомився з наказом про прийняття його на роботу, підтвердивши своїм підписом згоду з оплатою праці згідно штатного розпису .

На підставі заяви позивача від 08.10.2018 р. про звільнення його з роботи за власним бажанням наказом керівника ТОВ Рошен-Гранд № 23/10/01 від 23.10.2018 р. позивача звільнено із займаної посади на підставі ст.38 КЗпП України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 цього Кодексу.

У відповідності з вимогами ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

На виконання вказаних норм КЗпП України позивача ознайомлено із наказом про звільнення, заповнено та видано йому трудову книжку.

Обставини щодо проведення розрахунку відповідача з позивачем підтверджуються долученими відповідачем засвідченими копіями: відомість на виплату готівки № ЗП00049 за жовтень 2018р., відомість на виплату готівки № ЗП 00050 за жовтень 2018 року, відомість на виплату готівки № ЗП 00051 за жовтень 2018 року,нарахування відпускних за період з 01.07.2018р по 30.09.2018р, листок непрацездатності з 16.10.2018р. по 19.10.2018р., наказ про надання відпустки з 22.10.2018р. по 23.10.2018р. № 22/10/02.

Позивач у порушення вимог ч.1 ст.81 ЦПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не надав суду належних, допустимих, достовірних і достатніх у своїй сукупності доказів на підтвердження обставини щодо наявності у відповідача заборгованості перед ним по заробітній платі у розмірі 4 692,55 грн.

Суд зазначає, що позивач не надав обґрунтованого розрахунку заявленої до стягнення з відповідача суми заборгованості, не спростував надані відповідачем належні і допустимі докази, що підтверджують відсутність боргу перед позивачем по виплаті зарплати.

Відповідно до ч. 1 ст.81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Позивач звільнений від сплати судового збору за звернення до суду з позовними вимогами про стягнення заробітної плати на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір .

Відповідно до ч. 7 ст. 141 ЦПК України, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З огляду на вимоги п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, відповідно до якого інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких відносяться витрати на професійну правничу допомогу, у разі відмови у позові покладаються на позивача, за останнім слід залишити витрати на правничу допомогу.

На підставі наведеного, відповідно до ст. 47, 115, 116 КЗпП України, керуючись ст. 141, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення заробітної плати з ТОВ "Рошен-Гранд" в сумі 4671,45 гривень- відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 ( проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , паспортні дані: НОМЕР_2 , виданий Радехівським РВ УМВС України у Львівській області 17.02.2004р.) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рошен-Гранд" ( 80383, с.Малехів, вул. Т.Дороша,20а, ЄДРПОУ 34921700) витрати на правничу допомогу в сумі 10600,00 (десять тисяч шістсот грн. 00 коп) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Суддя: Мікула В. Є.