Постанова

від 23.12.2021 по справі 903/452/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2021 року Справа № 903/452/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В. , суддя Гудак А.В.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Луцької міської ради на рішення Господарського суду Волинської області від 20.10.2021 р. у справі № 903/452/21 (суддя Вороняк А.С., повний текст рішення складено 28.10.2021 р.)

за позовом Луцької міської ради

до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1

про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії, визнання протиправним та скасування наказу, визнання недійсної додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки

за участю представників сторін:

позивача - Бондарчук Р.І.;

відповідача - Ковальчук О.В.

третьої особи - Бурда Д.П.

ВСТАНОВИВ:

Луцька міська рада звернулася до Господарського суду Волинської області з позовом до Головного управлінні Держгеокадастру у Волинській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Волинській області щодо неприйняття наказу про передачу у власність Луцької міської територіальної громади, земельної ділянки площею 97,7389 га, кадастровий номер 0722884300:04:000:1820, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (01.01), яка розташована за межами населених пунктів Луцької міської територіальної громади Луцького району (колишня Одерадівська сільська рада);

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Волинській області прийняти наказ в порядку ч.1 ст. 117 Земельного кодексу України про передачу у власність Луцької міської територіальної громади земельної ділянки площею 97,7389 га, кадастровий номер 0722884300:04:000:1820, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (01.01) та направити на адресу Луцької міської ради акт приймання-передачі вказаної земельної ділянки;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 22.03.2021 р. № 3-701/15-21-СГ про поновлення договору оренди земельної ділянки площею 97,7389 га, кадастровий номер 0722884300:04:000:1820;

- визнати недійсною додаткову угоду від 23.03.2021 р. до договору оренди земельної ділянки площею 97,7389 га, кадастровий номер 0722884300:04:000:1820.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на наступне:

- відповідач проявив бездіяльність, яка полягає у неприйнятті наказу в порядку ч. 1 ст. 117 ЗК України про передачу у власність Луцької міської територіальної громади земельної ділянки площею 97,7389 га, кадастровий номер 0722884300:04:000:1820, що порушує права та інтереси міської ради;

- оскаржуваний наказ та додаткова угода суперечить актам цивільного законодавства, а також інтересам Луцької міської територіальної громади та держави, оскільки встановлений зазначеним вище наказам та додатковою угодою розмір орендної палати, міг бути значно збільшеним у випадку проведення земельних торгів (аукціону) з продажу права оренди спірної земельної ділянки;

- позивач звертає увагу на те, що якби спірна земельна ділянка була передана до комунальної власності Луцької міської територіальної громади та відповідно виставлена на торги у формі аукціону, то були би отримані значні кошти, які би значно перевищили 12 % від її нормативно-грошової оцінки, які б поповнили бюджет громади.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 20.10.2021 р. у справі № 903/452/21 в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення, дійшов слідуючих висновків:

- доводи позивача про наявність безпідставної бездіяльності відповідача щодо передачі з державної власності у власність Луцької міської територіальної громади земельної ділянки площею 97,7389 га з кадастровим номером 0722884300:04:000:1820 є безпідставними, оскільки спростовуються, зокрема, наказом ГУ Держгеокадастру у Волинській області "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" від 11.12.2020 №47-ОТГ, актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 11.12.2020 р., у зв`язку з чим позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності щодо неприйняття наказу про передачу у власність територіальної громади земельної ділянки площею 97,7389 га, кадастровий номер 0722884300:04:000:1820, яка розташована за межами населених пунктів Луцької міської територіальної громади Луцького району; зобов`язання відповідача прийняти наказ про передачу у власність позивача земельної ділянки площею 97,7389 га, кадастровий номер 0722884300:04:000:1820, яка розташована за межами населених пунктів Луцької міської територіальної громади Луцького району та направити на адресу позивача акт приймання-передачі земельної ділянки не підлягають задоволенню;

- в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідних органів щодо державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку, та відмови у такій реєстрації;

- спірний наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 22.03.2021 р. №3-701/15-21-СГ та додаткова угода від 23.03.2021 р. прийнятті (укладені) відповідно до вимог чинного законодавства України, тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 22.03.2021 р. № 3-701/15-21-СГ про поновлення договору оренди земельної ділянки та визнання недійсною додаткової угоди від 23.03.2021 р. до договору оренди земельної ділянки не підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Луцька міська рада звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду, скасувати рішення суду, прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що на даний час відсутній наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області та акт приймання-передачі, на підставі яких Луцька міська рада мала б змогу прийняти в комунальну власність земельну ділянку кадастровий номер 0722884300:04:000:1820 та здійснити щодо неї державну реєстрацію права комунальної власності.

Скаржник вказує, що пунктом 24 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено момент набуття відповідною територіальною громадою права власності на земельну ділянку - це момент державної реєстрації такого права, однак цим пунктом не визначено порядку та підстав проведення такої реєстрації. Разом з тим, згідно з постановою КМУ від 16.11.2020 р. № 1113 та наказом Державної служби України з питань геодезії картографії та кадастру від 17.11.2021 р. № 485, які є чинними, на відповідача покладено обов`язок передати у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення саме відповідно до положень ст. 117 Земельного кодексу України. За відсутності наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про передачу земельної ділянки кадастровий номер 0722884300:04:000:1820 та акту її приймання-передачі, прийнятих в порядку ст. 117 ЗК України, неможливо здійснити державну реєстрацію права комунальної власності на неї.

Апелянт звертає увагу суду на те, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 22.03.2021 р. №3-701/15-21-СГ та додаткова угода від 23.03.2021 р. про поновлення договору оренди землі прийнято всупереч інтересам Луцької міської територіальної громади. Встановлений зазначеним вище наказом та додатковою угодою розмір орендної плати, міг бути значно збільшеним у випадку проведення земельних торгів (аукціону) з продажу права оренди спірної земельної ділянки.

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 р. матеріали справи № 903/452/21 витребувано з Господарського суду Волинської області.

24.11.2021 р. матеріали справи № 903/452/21 надійшли до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2021 р. відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 23.12.2021 р. о 14:30 год.

Представник Кухарук В.О. надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вказує, що будь-яких порушень норм чинного законодавства при прийнятті спірного наказу та укладення додаткової угоди допущено не було. Спірна земельна ділянка ніколи не включалася до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами.

Зазначає, що Головне управління Держгеокадастру Волинській області, в порядку ч. 1 ст. 117 ЗК України направило на адресу Луцької міської ради наказ від 11.12.2020 р. № 47-ОТГ та акт приймання-передачі № 47-ОТГ від 11.12.2020 р., що містив перелік земельних ділянок, зокрема до акту було включено 138 у власність Луцької міської територіальної громади, від імені якої діє Луцька міська рада, включаючи земельну ділянку з кадастровим номером 0722884300:04:000:1820, однак будь-яких неточностей щодо неї в обґрунтуванні позовної заяви не наведено, тому будь-якої бездіяльності допущено не було. В подальшому вказаний перелік був уточнений листом від 01.03.2021 р.

До матеріалів справи не долучено будь-якого рішення державного реєстратора про відмову від проведення реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку з огляду на неточності, зазначені позивачем в позовній заяві, як і не додано доказів, що Луцька міська рада взагалі зверталася до суб`єкта державної реєстрації з даного приводу. Вказане свідчить про те, що будь-які законні права та інтереси позивача взагалі не порушено.

На момент винесення спірного наказу про поновлення договору оренди земельної ділянки та на момент укладання спірної додаткової угоди до договору оренди, Головне управління Держгеокадастру у Волинській області було розпорядником земель державної власності, розташовані за межами населених пунктів сільськогосподарського призначення, а тому діяло в межах власної компетенції. Будь-яких доказів з приводу порушення вимог Закону оспорюваною додатковою угодою та спірним наказом відповідача матеріли справи не містять.

Головне управління Держгеокадастру у Волинській області надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідач вказує, що в даному випадку відсутня бездіяльність з боку Головного управління, а твердження позивача про відсутність наказу Головного управління щодо передачі Луцькій ОТГ, в особі Луцької міської ради Луцького району, у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, загальною площею 594,4057, в тому числі і земельну ділянку площею 97,7389 га з кадастровим номером 0722884300:04:000:1820 є помилковим, оскільки наявність даного наказу не заперечується самою Луцькою міською радою. В даному випадку, при виконанні обов`язкових для Головного управління дій (передачі земельної ділянки у комунальну власність) наявні строки, які суб`єкт владних повноважень не порушив, прийняв наказ, що говорить про відсутність бездіяльності з боку відповідача.

Відповідач звертає увагу суду на те, що земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, в тому числі спірна земельна ділянка площею 97,7389 га з кадастровим номером 0722884300:04:000:1820, в силу вимог закону стали комунальною власністю, а тому відповідач, на даний час, не має права здійснювати розпорядження даною земельною ділянкою. Діючі норми законодавства дозволяють позивачу реєструвати речове право за Луцькою міською територіальною громадою без участі відповідача, однак в матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували звернення Луцької міської ради з такою вимогою, як і відсутні докази відмови в цьому.

На думку відповідача, Луцькою міською радою не доведено належними доказами протиправну бездіяльність відповідача, а також не доведено протиправність прийнятого спірного наказу про поновлення договору оренди землі та додаткової угоди від 23.03.2021 р.

В судовому засіданні 23.12.2021 р. представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просить задоволити її вимоги, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Представники відповідача та третьої особи в судовому засіданні 23.12.2021 р. заперечили доводи апеляційної скарги, просять відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 18.06.2014 р. між Головним управлінням Держземагенства у Волинській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі (а. с. 30-31).

Відповідно до п. 1 договору, орендодавець згідно наказу ГУ Держземагенства у Волинській області від 18.06.2014 р. №3-143/15-14-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки" надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 0722884300:04:00:000:1820 сільськогосподарського призначення для створення та ведення фермерського господарства, яка знаходиться за межами населених пунктів Одерадівської сільської ради Луцького району Волинської області.

В оренду передається земельна ділянка площею 97,7389 га, у тому числі рілля 97,7389 га (п. 2).

Нормативна грошова оцінка становить 3163105,22 грн (п. 5).

Договір укладено на 7 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8).

Договір зареєстровано в Державному реєстрі 27.06.2014 р., що підтверджується інформацією з Державних реєстрів від 31.05.2021 р. (а. с. 14-16).

25.07.2014 р. ОСОБА_1 зареєстровано ФГ "РАНОК ПЛЮС", що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а. с. 131-132).

ОСОБА_1 направив відповідачу заяву від 19.03.2021 р., в якій просив продовжити договір оренди земельної ділянки площею 97,7389 га, кадастровий номер 0722884300:04:000:1820 від 18.06.2014 р. (а. с. 123).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Волинській області "Про поновлення договору оренди земельної ділянки" № 3-701/15-21-СГ від 22.03.2021 р. поновлено договір оренди землі від 18.06.2014, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Волинській області та ОСОБА_1 , предметом якого є земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 97,7389 га з кадастровим номером 0722884300:04:000:1820.

Пункти 5, 9 договору викладено у такій редакції: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 03.03.2021 становить 3476097,71 грн і підлягає щорічній індексації"; "Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та становить 417131,72 грн в рік". Додано п. 8.1 "договір поновлено на новий строк 7 років" (а. с. 29).

23.03.2021 р. між ОСОБА_1 та Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 18.06.2014 р., якою сторони поновили договір оренди землі від 18.06.2014 р. та внесли зміни до п. п. 5, 9 договору виклавши їх в такій редакції:

п. 5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 03.03.2021 р. становить 3476097,71 грн і підлягає щорічній індексації;

п. 9. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та становить 417131,72 грн в рік.

Доповнено договір п. 8.1, згідно якого договір поновлено на новий строк 7 років (а.с.32).

Предметом спору у справі є вимога позивача до відповідача про:

- визнання протиправною бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Волинській області щодо неприйняття наказу про передачу у власність Луцької міської територіальної громади, земельної ділянки площею 97,7389 га, кадастровий номер 0722884300:04:000:1820, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (01.01), яка розташована за межами населених пунктів Луцької міської територіальної громади Луцького району (колишня Одерадівська сільська рада);

- зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Волинській області прийняти наказ в порядку ч.1 ст. 117 Земельного кодексу України про передачу у власність Луцької міської територіальної громади земельної ділянки площею 97,7389 га, кадастровий номер 0722884300:04:000:1820, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (01.01) та направлення на адресу Луцької міської ради акт приймання-передачі вказаної земельної ділянки;

- визнання протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 22.03.2021 р. № 3-701/15-21-СГ про поновлення договору оренди земельної ділянки площею 97,7389 га, кадастровий номер 0722884300:04:000:1820;

- визнання недійсною додаткову угоду від 23.03.2021 р. до договору оренди земельної ділянки площею 97,7389 га, кадастровий номер 0722884300:04:000:1820.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неприйняття наказу про передачу у власність Луцької міської територіальної громади спірної земельної ділянки та зобов`язання відповідача прийняти наказ в порядку ч. 1 ст. 117 Земельного кодексу України та направити на адресу Луцької міської ради акт приймання-передачі вказаної земельної ділянки, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом статті 55 Конституції України, статті 15 ЦК України, статті 4 ГПК України звернення до господарського суду з позовною заявою є засобом захисту порушеного прав і охоронюваних законом інтересів, право на що є гарантованим.

Реалізуючи це право, особа при зверненні до суду вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 ЦК України).

При цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З огляду на зміст та підстави позовних вимог, предметом дослідження та встановлення судом у цій справі є, зокрема, обставини бездіяльності відповідача щодо неприйняття наказу про передачу у власність Луцької міської територіальної громади спірної земельної ділянки та зобов`язання прийняти такий наказ в порядку ч. 1 ст. 117 ЗК України.

Суд апеляційної інстанції вказує, що Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово визначала, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Водночас для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов`язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи.

Самі собою строки поза зв`язком з конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набути) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк.

Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена в постанові від 06.10.2021 р. у справі № 9901/191/19 .

Колегія суддів зазначає, що особливості передачі земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи земельних ділянок комунальної власності у державну власність станом на сьогодні регулюються ст. 117 ЗК України, відповідно до частини першої якої передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

Виключення, коли землі державної власності не можуть передаватись у комунальну власність передбачено в ч. 2 цієї статті, відповідно до якої до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у комунальну власність.

У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні (абз.2 ч.1 ст. 117 ЗК України).

Відповідно до п. п. 1, 2, 3 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308 визначено, що Головне управління Держгеокадастру в Волинській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане. Головне управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, дорученнями Прем`єр-міністра України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України, дорученнями Міністра аграрної політики та продовольства України, його першого заступника та заступників, наказами Держгеокадастру, дорученнями голови Держгеокадастру та його заступників, актами місцевої державної адміністрації та органів місцевого самоврядування, а також цим Положенням. Завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території Волинської області.

Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством на території Волинської області; здійснює землеустрій, у тому числі забезпечує проведення державної інвентаризації земель (пп.пп.13, 21 п. 4 Положення).

Указом Президента України № 449 від 15.10.2020 р. "Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин" КМУ доручено: активізувати діяльність із передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в комунальну власність; опрацювати питання щодо стимулювання оформлення територіальними громадами права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, передані з державної власності; вжити в установленому порядку заходів щодо врегулювання питання забезпечення набуття гарантованого права громадян на землю під час передачі у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, щодо яких громадянам надано дозволи на розроблення документації із землеустрою; забезпечити супроводження законопроектів щодо фінансової підтримки фермерських господарств, удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин, встановлення прозорого процесу проведення електронних земельних аукціонів; вжити в установленому порядку заходів щодо прискорення створення, функціонування та розвитку національної інфраструктури геопросторових даних України.

16.11.2020 р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1113 "Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин", п. 1 якої постановлено Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру забезпечити: прискорення проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності; передачу з 17 листопада 2020 року земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність відповідно до ст. 117 ЗК України; передачу у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, включених до переліків земельних ділянок, права на які виставляються на земельні торги, після оприлюднення результатів земельних торгів та укладення договорів оренди (емфітевзису) таких земельних ділянок відповідно до ст. 117 ЗК України; передачу у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, щодо яких надано дозволи на розроблення документації із землеустрою, у разі, коли до 15 грудня 2020 року документацію із землеустрою не подано на затвердження до територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру відповідно до ст. 117 ЗК України; у разі відмови органів місцевого самоврядування від підписання акта приймання-передачі земельних ділянок, зазначених у підпункті 1 цього пункту, вжиття заходів до включення відповідних земельних ділянок до переліку земельних ділянок, права на які виставляються на земельні торги з урахуванням вимог Земельного кодексу України.

Таким чином, за приписами вказаних норм саме на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру покладено обов`язок щодо формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, шляхом проведення інвентаризації земель з подальшою передачею їх у комунальну власність.

Тобто, на виконання вказаних норм повинно було здійснено формування земель шляхом інвентаризації та передача після інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність.

Колегія суддів вказує, що п. 1 наказу Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру № 485 від 17.11.2020 р. "Деякі питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності до комунальної власності" визначено керівникам головних управлінь Держгеокадастру в областях передати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність відповідно до ст. 117 ЗК України з 17.11.2020 р.

Як встановлено апеляційним судом, в результаті інвентаризації, серед інших, була сформована земельна ділянка площею 97,7389 га, кадастровий номер 0722884300:04:000:1820, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Луцького району за межами населених пунктів (колишня Одерадівська сільська рада) та передана в оренду Кухарук В.О.

В свою чергу, наказом ГУ Держгеокадастру у Волинській області "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" від 11.12.2020 № 47-ОТГ передано Луцькій територіальній громаді в особі Луцької міської ради Луцького району у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 594,4057 га (в тому числі земельна ділянка площею 97,7389 га з кадастровим номером 0722884300:04:000:1820) та згідно акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність (а. с. 33).

11.12.2020 ГУ Держгеокадастру у Волинській області складено акт № 47-ОТГ приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність (а.с. 34).

Колегія суддів вказує, що Головне управління Держгеокадастру Волинській області, в порядку ч. 1 ст. 117 ЗК України направило на адресу Луцької міської ради наказ від 11.12.2020 № 47-ОТГ та акт приймання-передачі № 47-ОТГ від 11.12.2020 р., що містив перелік земельних ділянок, зокрема до акту було включено 138 у власність Луцької міської територіальної громади, від імені якої діє Луцька міська рада, включаючи земельну ділянку з кадастровим номером 0722884300:04:000:1820.

В свою чергу, Луцька міська рада у листах-відповідях від 24.12.2020 р. № 1.1-30/5847/2020, від 26.01.2021 р. № 1.1-30/407/2021, від 29.04.2021 р. № 1.1-30/2265/2021 повідомила ГУ Держгеокадастру у Волинській області, що в процесі вивчення та опрацювання переліку визначених у наказі від 11.12.2020 р. та акті приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність земельних ділянок загальною площею 594,4057 га, які планується передати з державної у комунальну власність, виявлено суттєві недоліки та неточності по земельних ділянках сільськогосподарського призначення, зокрема, повністю відсутня інформація щодо земельних ділянок, які плануються передати в комунальну власність по колишній Княгининівській ОТГ та Прилуцькому старостинському окрузі; на території колишньої Заборолівської ОТГ та Жидичиської ОТГ є земельні ділянки, які не включені до акту приймання-передачі; у перелік включені земельні ділянки, які перебувають у приватній власності, які відсутні в Державному земельному кадастрі України та Публічній кадастровій карті України та на яких розміщені об`єкти нерухомого майна (а.с. 64-67).

Тобто, із вказаного слідує, що зауваження щодо спірної земельної ділянки площею 97,7389 га з кадастровим номером 0722884300:04:000:1820 у позивача були відсутні. Будь-яких неточностей щодо саме земельної ділянки площею 97,7389 га з кадастровим номером 0722884300:04:000:1820 в обґрунтуванні позовної заяви позивачем не наведено.

В свою чергу, колегія суддів приймає до уваги те, що листами від 15.12.2020 р. № 18-3-0.32-8401/2-20, від 23.12.2020 р. № 18-3-0.32-8644/2-20, ГУ Держгеокадастру у Волинській області інформувало Луцьку міську раду про визначення дати підписання акту приймання-передачі земельних ділянок, опрацювання недоліків при формуванні переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які будуть включені до акту приймання-передачі (а. с. 90-91).

Тобто із встановлених судом апеляційної інстанції обставин вбачається, що відповідач повідомляв позивача про те, що інформація про недоліки була опрацьована при формуванні переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які будуть включені до акту приймання-передачі земельних ділянок. Даний перелік було надіслано позивачу.

Однак, акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність Луцькою міською радою не був підписаний (а. с. 34).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами протиправної бездіяльності відповідача неприйняття наказу про передачу у власність Луцької міської територіальної громади спірної земельної ділянки. В даному випадку, при виконанні своїх обов`язків (щодо передачі земельної ділянки у комунальну власність), суб`єктом владних повноважень було прийнято наказ та складено акт приймання-передачі земельних ділянок, що говорить про відсутність бездіяльності зі сторони відповідача.

Разом з тим, суд вказує, що 27.05.2021 р. набрав чинності Закон України від 28.04.2021 р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", який вніс зміни до ряду законодавчих актів у земельній сфері, в тому числі Земельного кодексу України. Зокрема, розділ X Перехідних положень Кодексу доповнено пунктом 24, відповідно до якого, з дня набрання чинності вищевказаним законом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад (крім земель оборони, природно - заповідного призначення та ін.)

А відтак, земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, в тому числі, земельна ділянка площею 97,7389 га з кадастровим номером 0722884300:04:000:1820, в силу вимог закону стали комунальною власністю, тому відповідач, на даний час, не має права здійснювати розпорядження даною земельною ділянкою.

Отже, встановлена законом заборона для відповідача розпоряджатися земельною ділянкою площею 97,7389 га з кадастровим номером 0722884300:04:000:1820 свідчить про неможливість задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача прийняти наказ про передачу у власність Луцької міської територіальної громади даної земельної ділянки та направити на адресу Луцької міської ради акт прийому-передачі земельної ділянки.

Окрім того, згідно абзацу 9 п. 24 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

З дня набрання чинності цим пунктом до Державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними (абз. 12 п.24 ЗК України).

Таким чином, з огляду на вказані норми права, позивач не позбавлений права здійснити державну реєстрацію права комунальної власності на таку земельну ділянку. Однак, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували звернення Луцької міської ради з такою вимогою, як і відсутні докази відмови в цьому.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 22.03.2021 р. № 3-701/15-21-СГ про поновлення договору оренди земельної ділянки площею 97,7389 га, кадастровий номер 0722884300:04:000:1820, колегія суддів вказує наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те що, не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Як встановлено апеляційним судом, наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 22.03.2021 р. № 3-701/15-21-СГ було поновлено договір оренди земельної ділянки площею 97,7389 га, кадастровий номер 0722884300:04:000:1820.

Матеріалами справи стверджується, що на момент винесення спірного наказу про поновлення договору оренди земельної ділянки площею 97,7389 га, кадастровий номер 0722884300:04:000:1820, Головне управління Держгеокадастру у Волинській області було розпорядником земель державної власності, розташованих за межами населених пунктів сільськогосподарського призначення, а тому діяло в межах власної компетенції.

Позивачем не доведено суду, а судом апеляційної інстанції не встановлено обставин невідповідності спірного наказу відповідача від 22.03.2021 р. № 3-701/15-21-СГ вимогам чинного законодавства та/або визначеної законом компетенції органу, який його видав.

За таких обставин, наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 22.03.2021 р. № 3-701/15-21-СГ про поновлення договору оренди земельної ділянки площею 97,7389 га, кадастровий номер 0722884300:04:000:1820 прийнятий відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, що є підставою для відмови в позові про визнання його протиправним та скасування.

Щодо вимоги позивача про визнання недійсною додаткову угоду від 23.03.2021 р. до договору оренди земельної ділянки площею 97,7389 га, кадастровий номер 0722884300:04:000:1820, колегія суддів вказує наступне.

Частиною сьомою статті 179 ГК України унормовано, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За умовами частини першої статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено ст. 203 ЦК України, згідно з ч. ч. 1-6 якої: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому певно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За змістом ч. 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін ( ч. 1 ст. 23 Закону).

Згідно вимог п. 288.5 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки, а також може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

Згідно ст. 33 Закону України "Про оренду землі" після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Аналогічні положення визначені п. 8 договору оренди землі від 18.06.2014 р.

Згідно ст. 134 ЗК України не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі, зокрема поновлення договорів оренди землі, укладення договорів оренди землі на новий строк з використанням переважного права орендаря.

Згідно абз. 11 п. 24 розділу Х Перехідних положень ЗК України перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

Як встановлено апеляційним судом, наказом ГУ Держгеокадастру у Волинській області "Про поновлення договору оренди землі" від 22.03.2021 р. № 3-701/15-21-СГ, який, як встановлено апеляційним судом прийнятий відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, було поновлено на 7 років договір оренди землі від 18.06.2014 р., який укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області та ОСОБА_1 .

На підставі даного наказу, 23.03.2021 р. між ОСОБА_1 та Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 18.06.2014 р., якою сторони внесли зміни до п. п. 5, 9 договору виклавши їх в такій редакції: п. 5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 03.03.2021 р. становить 3476097,71 грн і підлягає щорічній індексації; п. 9. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та становить 417131,72 грн в рік. Доповнено договір п. 8.1, згідно якого договір поновлено на новий строк 7 років (а. с. 32).

Позивачем, всупереч ст. ст. 76, 77 ГПК України, не надано суду доказів, що зміст додаткової угоди від 23.03.2021 р. до договору оренди земельної ділянки площею площею 97,7389 га, кадастровий номер 0722884300:04:000:1820, суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам держави чи суспільства, його моральним засадам або ж даний договір вчинений особою, що не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, волевиявлення сторін договору не було вільним або не відповідало їх внутрішній волі або ж оспорюваний договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ним, що могло мати наслідки визнання цього пункту недійсним.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для визнання недійсною додаткової угоди від 23.03.2021 р. до договору оренди земельної ділянки площею 97,7389 га, кадастровий номер 0722884300:04:000:1820.

Колегія суддів також вказує, що в матеріалах справи відсутні докази реєстрації прав на земельну ділянку площею 97,7389 га, кадастровий номер 0722884300:04:000:1820 за Луцькою міською радою, а тому пролонгація договору оренди земельної ділянки 22.03.2021 р. не може порушувати вимоги чинного законодавства та законні права чи інтереси позивача.

Доводи позивача, що наказ відповідача від 22.03.2021 р. № 3-701/15-21-СГ та додаткова угода від 23.03.2021 р. про поновлення договору оренди землі прийняті всупереч інтересам Луцької міської територіальної громади, оскільки встановлений зазначеним вище наказом та додатковою угодою розмір орендної плати, міг бути значно збільшеним у випадку проведення земельних торгів (аукціону) з продажу права оренди спірної земельної ділянки, колегія суддів вважає безпідставними, так як, в даному випадку, продовження договору оренди землі здійснено в порядку переважного права орендаря (третьої особи у справі) на поновлення договору, що виключає можливість проведення земельних торгів.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Окрім того, колегія суддів вказує, що в рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007, аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін. Аналізуючи мотивацію прийнятого місцевим господарським судом рішення крізь призму статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зазначеної практики ЄСПЛ, апеляційний суд зазначає про належне виконання покладеного на суд обов`язку щодо мотивації прийнятого рішення, тому його висновки є вірними.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Волинської області від 20.10.2021 р. у справі № 903/452/21 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Луцької міської ради - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача згідно ст. ст. 129, 282 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Луцької міської ради на рішення Господарського суду Волинської області від 20.10.2021 р. у справі № 903/452/21 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Волинської області.

Повний текст постанови складено 28 грудня 2021

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Гудак А.В.