Рішення

від 16.12.2021 по справі 915/1006/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2021 року Справа № 915/1006/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Левченко Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Державного публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Украгролізинг (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 16-А; адреса електронної пошти : info@ukragroleasing.com.ua ; ідентифікаційний код 30401456)

до відповідачів:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю Украгро Траст (54000, м. Миколаїв, вул. Фалєєвська, буд 59, кв. 14; адреса електронної пошти: ukragrotrast@ukr.net ; ідентифікаційний код 42484588)

2) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )

про: про солідарне стягнення заборгованості в розмірі 364 439,22 грн, розірвання Договору фінансового лізингу від 12.05.2020 № 14-20-68 ств-фл/185 та вилучення предмета лізингу залишковою вартістю 709 394,68 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Пилипенко А.В., у порядку самопредставництва,

від відповідача-1: не з`явився,

від відповідача-2: не з`явився,

Суть спору:

29.06.2021 Державне публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Украгролізинг звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 14/429 від 23.06.2021 (з додатками), в якій просить суд:

- прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі;

- здійснити розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження;

- стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю УКРАГРО ТРАСТ (код 42484588) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Державного публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Украгролізинг (код 30401456) заборгованість в сумі 364 439,22 грн, з яких: 320 376,50 грн - сума основного боргу, 13 288,68 грн - сума пені, 5 209,63 грн - сума інфляції, 24 500,32 грн - 25 % річних, 1 064,09 грн - штраф;

- розірвати договір фінансового лізингу від 12.05.2020 № 14-20-68 ств-фл/185, укладений між Державним публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Украгролізинг та Товариством з обмеженою відповідальністю УКРАГРО ТРАСТ ;

- вилучити у Товариства з обмеженою відповідальністю УКРАГРО ТРАСТ (код 42484588) косарку-плющилку ротаційну трисекційну начіпну КПР-9-04 в комплекті з ЗІП зав. № 02331/0381, залишковою вартістю 709 394,68 грн та передати Державному публічному акціонерному товариству Національна акціонерна компанія Украгролізинг (код 30401456);

- судові збори стягнути з Відповідачів.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: умов Договору фінансового лізингу від 12.05.2020 № 14-20-68 ств-фл/185 з додатками до нього; Акту №1 від 13.05.2020 приймання-передачі сільськогосподарської техніки; договору поруки № 193 від 21.05.2020; банківських виписок; вимог № 45 від 02.03.2021, № 15 від 27.01.2021, № 14/131 від 03.03.2021, № 14/132 від 03.03.2021; листів відповідача-1 № Н від 27.01.2021, № 20 від 12.02.2021, № 31 від 25.02.2021, № 34 від 03.03.2021, № 67 від 22.03.2021; застосування приписів Закону України Про фінансовий лізинг , статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 530, 534, 543, 554, 611, 625, 651, 653 Цивільного кодексу України; та мотивовані тим, що відповідачем-1 неодноразово систематично порушувались умови основного договору в частині оплати лізингових платежів. Позивачем в особі Миколаївської філії, відповідачу-1 виставлено вимоги від 02.03.2021 № 45 та від 27.01.2021 № 15. Відповідач-1 в листах від 27.01.2021, від 12.02.2021 № 20, від 25.02.2021 № 31, від 03.03.2021 № 34 та від 22.03.2021 № 67 просив достроково розірвати Договір. Зазначалось, щодо повернення предмету лізингу, визнання заборгованості і її сплату. Згідно із листом Миколаївської філії Національної акціонерної компанії Украгролізинг від 10.06.2021, відповідачем-1 зобов`язання взяті товариством згідно листа № 67 від 22.03.2021 по сплаті заборгованості не виконані, пропозицій не надано. Неодноразові направлення на адресу відповідача-1 вимоги по сплаті заборгованості, телефонні розмови та особисті зустрічі з директором та засновником відповідача-1 (останні відбулись 07 та 08 червня) результатів не дали. Позивач зазначає, що відповідачам направлено вимоги від 03.03.2021 № 14/131 та № 14/132, які залишені без належного реагування, заборгованість не сплачено.

Таким чином, на переконання позивача, боржник (відповідач-1) та поручитель (відповідач-2) несуть відповідальність за порушення умов основного договору солідарно.

Крім того, позивач зазначає, що враховуючи невиконання лізингоодержувачем взятих на себе за Договором зобов`язань щодо сплати чергових лізингових платежів, слід вважати її істотною умовою Договору, невиконання якої може бути підставою для розірвання договору не тільки в позасудовому порядку, але в судовому порядку.

Ухвалою суду від 16.07.2021 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1006/21 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; розгляд справи по суті призначено на 27 серпня 2021 року о 10:30; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

30.07.2021 до суду від позивача надійшло клопотання № ЮД-1824 від 26.07.2021 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою сервісу EasyCon, на яке суд відреагував відповідною ухвалою від 03.08.2021.

Ухвалою суду від 27.08.2021 було оформлено перехід до розгляду справи № 915/1006/21 за правилами загального позовного провадження; розпочато розгляд справи № 915/1006/21 зі стадії відкриття провадження у справі (підготовчого провадження); підготовче засідання призначено на 28 вересня 2021 року о 09:15.

31.08.2021 до суду від представника позивача надійшла заява № ЮД-1856 від 27.08.2021 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, на яку суд відреагував відповідною ухвалою від 03.09.2021.

13.09.2021 до суду від відповідача-1 надійшло клопотання б/н від 13.09.2021 (вх. № 13867/21) про ознайомлення з матеріалами справи, з його подальшою реалізацією 15.09.2021.

Ухвалою суду від 28.09.2021 було відкладено підготовче засідання на 26 жовтня 2021 року о 09:30.

26.10.2021 на офіційну електронну пошту суду від відповідача-1 надійшло клопотання, за тестом якого товариство повідомляє, що наразі продовжуються перемовини між керівником позивача та відповідача щодо вирішення цієї справи шляхом досягнення мирової угоди. З урахуванням наведеного заявник просив суд розгляд справи, призначений на 26.10.2021 відкласти на інший день та надати можливість вирішити питання шляхом укладення мирової угоди. Розгляд вказаного клопотання товариство просило здійснити без присутності представника відповідача. За текстом клопотання позивачем також висловлено незгоду з позовними вимогами.

Ухвалою суду від 26.10.2021 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 18.11.2021) було закрито підготовче провадження у даній справі, з призначенням її до судового розгляду по суті на 25 листопада 2021 року о 09:20.

01.11.2021 до суду від позивача надійшло клопотання № ЮД-1893 від 26.10.2021 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою сервісу EasyCon, на яке суд відреагував відповідною ухвалою від 03.11.2021.

25.11.2021 на офіційну електронну пошту суду від відповідача-1 надійшло клопотання, у якому товариство, зокрема, повідомляє про неможливість забезпечити явку представника в судовому засіданні, та просить суд розгляд справи, призначений на 26.10.2021 відкласти на інший день та надати можливість вирішити питання шляхом укладення мирової угоди. За текстом клопотання позивачем також висловлено незгоду з позовними вимогами та викладено клопотання про зменшення штрафних санкцій.

25.11.2021 в судовому засіданні було розпочато розгляд справи № 915/1006/21 по суті, заслухано вступне слово представника позивача. За результатами проведеного засідання суд дійшов висновку про оголошення перерви до 16 грудня 2021 року о 14:30, та надання відповідачам можливості направити своїх повноважних представників для участі в продовженні розгляду даної справи по суті.

29.11.2021 до суду від позивача надійшло клопотання № ЮД-1908 від 25.11.2021 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою сервісу EasyCon, на яке суд відреагував відповідною ухвалою від 29.11.2021.

Станом на момент проведення судового засідання інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань від учасників справи до суду не надходило.

Відповідачі правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, станом на момент проведення засідання не скористалися.

Так, як уже було наведено, ухвалою від 16.07.2021 відповідачам було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву державною мовою з посиланням на номер справи, оформлений у відповідності до вимог ст. 165 ГПК України.

Копії вказаної ухвали направлені на адресу відповідачів були 19.08.2021 повернуті відділенням поштового зв`язку за зворотною адресою з відміткою причини повернення: адресат відсутній за вказаною адресою (поштові відправлення зі штрихкодовими ідентифікаторами 5400144184226, 5400144184234).

Судом перевірено відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо адреси місцезнаходження відповідача - юридичної особи, а також відомості надані на запит суду Відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання щодо адреси місцезнаходження відповідача - фізичної особи, та встановлено, що відповідний процесуальний документ направлено вказаним учасникам справи у встановленому процесуальним законом порядку.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, з урахуванням приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, слід вважати, що днем вручення відповідачам копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 16.07.2021 у справі № 915/1006/21 є 19.08.2021.

За такого, встановлений судом строк на подання відзиву, для відповідачів тривав до 03.08.2021 включно.

Разом із тим, протягом встановленого строку відповідачі відзиву на позовну заяву так і не надали.

Слід зазначити, що від відповідача-1 до суду по даній справі надходили письмові клопотання від 26.10.2021 щодо непогодження з позовними вимогами, відкладення розгляду справи та надання можливості вирішити питання укладання мирової угоди; 25.11.2021 щодо непогодження з позовом, відкладення розгляду справи, можливості зменшення розміру штрафних санкцій.

Суд відмічає, що вказані клопотання в частині викладення товариством заперечень проти позовних вимог фактично є відзивом на позовну заяву, який подано з порушенням встановленого строку більш ніж на два місяці, у зв`язку з чим, відповідно до приписів ст. 119 ГПК України вони залишаються судом без розгляду.

16.12.2021 в судове засідання з`явився лише повноважний представник позивача, якого суд заслухав. Відповідачі своїх представників в судове засідання не направили. Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності представників відповідачів.

Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, 16.12.2021 за результатами розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, заслухавши в судових засіданнях представника позивача, суд -

В С Т А Н О В И В:

12 травня 2020 року між Державним публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Украгролізинг , як Лізингодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю УКРАГРО ТРАСТ , як Лізингоодержувачем, був укладений Договір фінансового лізингу № 14-20-68ств-фл/185 (далі - Договір фінансового лізингу), відповідно до предмета якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Лізингодавець зобов`язується набути у власність у Постачальника Предмет лізингу відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати його (Предмет лізингу) за плату (лізингові платежі) у користування Лізингоодержувачу на визначений у цьому Договорі строк не менше одного року (п. 1.1).

За умовами наведеного Договору фінансового лізингу:

- Лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов цього Договору (п. 3.4.3);

- з моменту підписання Акту Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю лізингові платежі що включають: відшкодування вартості Предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості Предмета лізингу (п. 4.2.1); комісію за організацію лізингової операції в розмірі 2 (двох) відсотків (без ПДВ) від вартості Предмету лізингу відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість, яка сплачується одночасно із сплатою першого, другого та третього лізингового платежу в частині відшкодування вартості Предмета лізингу та комісії за супроводження Договору згідно з Графіком сплати лізингових платежів, що є додатком до цього Договору (п. 4.2.2); комісію за супроводження договору в розмірі 16 (шістнадцяти) відсотків річних (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими лізинговими платежами вартості Предмета лізингу, відповідно до законодавства України; щодо оподаткування податком на додану вартість. Комісія за супроводження договору є складовою частиною лізингового платежу, не відноситься до послуг та не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість. Якщо з дня отримання повідомлення про готовність передати Предмет лізингу, надісланого Лізингодавцем відповідно до п. 3.4.1. Договору, Лізингоодержувач відмовляється від його отримання, Лізингоодержувач зобов`язаний сплачувати лізингові платежі, визначені у п. 4.2. Договору, починаючи з 6-го календарного дня отримання від Лізингодавця повідомлення про готовність передати Предмет лізингу та сплачуються щомісячно (п. 4.2.3);

- лізингові платежі у частині відшкодування вартості Предмета лізингу сплачуються Лізингоодержувачем на користь Лізингодавця один раз на 3(три) місяці. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання Акта. Перший лізинговий платіж у частині відшкодування вартості сплачується через 3 місяці з дати підписання Акта, всі наступні лізингові платежі - через три місяці. Лізингові платежі у частині комісії за супроводження Договору сплачуються Лізингоодержувачем на користь Лізингодавця щомісячно. Термін сплати кожного лізингового платежу у частині комісії за супроводження Договору встановлюється числом дати підписання Акта. Перший лізинговий платіж сплачується через 1 місяць з дати підписання Акта, всі наступні лізингові платежі - щомісячно (п. 4.3);

- розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються Графіком сплати лізингових платежів, що є додатком до цього Договору (п. 4.4);

- зобов`язання Лізингоодержувача за цим Договором забезпечуються шляхом укладання договору/договорів застави та/або іпотеки, та/або банківської гарантії, та/або шляхом забезпечення укладання між Лізингодавцем та третьою особою договору поруки, та/або іншим незабороненим законодавством України шляхом або додаткового збільшення попереднього лізингового платежу в частині відшкодування вартості техніки (п. 7.1);

- сторони цим Договором домовилися і встановили, що за будь-яке порушення умов Договору (у тому числі строків розрахунків та сум платежів), що не передбачене п.8.4 цього Договору, Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь Лізингодавця штраф у розмірі 0,1% від Невідшкодованої вартості Предмета лізингу. У разі порушення умов Договору вдруге Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь Лізингодавця штраф у розмірі 3% від невідшкодованої вартості Предмета лізингу. У разі порушення умов Договору втретє Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь Лізингодавця штраф у розмірі 5% від невідшкодованої вартості Предмета лізингу. За кожне наступне порушення умов Договору Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь Лізингодавця штраф у розмірі 10% від невідшкодованої вартості Предмета лізингу. Для розрахунку штрафу, визначеного цим пунктом, сума невідшкодованої вартості Предмета лізингу становить різницю між первинною вартістю Предмета лізингу та сумою попереднього лізингового платежу в частині відшкодування вартості Предмета лізингу (п. 8.1);

- сторони цим Договором домовилися і встановили, що за кожен день прострочення сплати лізингових платежів (встановлюється графіком) нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, та відсотки (проценти) у розмірі 25% (двадцять п`ять) річних. Сплата Лізингоодержувачем на користь Лізингодавця пені та процентів за Договором, не звільняє Лізингоодержувача від сплати штрафу, встановленого п.8.1 цього Договору (п. 8.3);

- цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами, і діє до закінчення строку лізингу, зазначеного в додатку до цього Договору Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу , та виконання сторонами всіх зобов`язань за цим Договором, якщо інше не визначено цим Договором (п. 9.1);

- Лізингодавець має право повністю або частково відмовитись від Договору (достроково припинити дію Договору) з наступних підстав: за несплату (повністю чи частково) Лізингоодержувачем протягом 30 календарних днів лізингового платежу; встановлення порушення Лізингоодержувачем правил користування чи зберігання Предмета лізингу, що може завдати шкоди Предмету лізингу чи призведе до зниження його вартості; за неукладення Лізингоодержувачем відповідних правочинів або невиконання інших зобов`язань, передбачених Договором (в тому числі невиконання Лізингоодержувачем у встановлений і цим Договором строк умов Договору щодо забезпечення своїх зобов`язань або нездійснення попередньої оплати у встановлений строк, нездійснення страхування Предмету лізингу та страхових ризиків, пов`язаних з експлуатацією Предмета лізингу) (п. 9.3);

- У випадках дострокового припинення дії Договору (відмови від договору) відповідно до п. 9.3 дія цього Договору вважається достроково припиненою за угодою Сторін з 10 (десятого) дня дати відправлення цінного листа з повідомленням про відмову від Договору (про дострокове припинення дії Договору) на адресу Лізингоодержувача, зазначену у Договорі, з урахуванням п.10.2 Договору. При цьому, на дату дострокового припинення дії Договору Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити Лізингодавцю усі лізингові платежі, визначені Договором (в тому, числі в частині відшкодування вартості техніки) (п. 9.4);

- у випадках дострокового припинення дії цього Договору (відмови від договору) лізингові платежі підлягають сплаті у повному обсязі в розмірі, що визначений Графіком сплати лізингових платежів, а строк сплати цих платежів вважається таким, що настав, у момент припинення цього Договору (п. 9.5);

- в інших випадках дострокове розірвання, припинення дії цього Договору допускається за взаємною згодою Сторін (п. 9.6);

- протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту дострокового припинення цього Договору (відмови від договору) та/або з моменту закінчення терміну для сплати викупного платежу Лізингоодержувач зобов`язаний повернути Лізингодавцю Предмет лізингу до визначеного Лізингодавцем місця разом з технічною документацією одержаною від постачальника згідно Акту в технічно справному та комплектному стані та сплатити лізингові платежів, в тому числі частині відшкодування вартості техніки) до моменту дострокового припинення строку дії цього Договору, а також неустойку в розмірі подвійного лізингового платежу (з розрахунку останнього діючого лізингового платежу) до дати фактичного повернення Предмета лізингу. У разі невідповідності нормальному ступеню спрацювання Предмету лізингу або його некомплектності, Лізингодавець проводить експертну оцінку Предмета лізингу за рахунок Лізингоодержувача. Якщо вартість Предмета лізингу, визначена експертним шляхом, менша ніж залишкова вартість, розрахована за графіком, різницю між залишковою вартістю Предмета лізингу та вартістю Предмета лізингу за експертною оцінкою відшкодовує Лізингоодержувач, який користувався Предметом лізингу (п. 9.7);

- дострокове повернення Предмета лізингу Лізингоодержувачем допускається виключно на вимогу або за згодою Лізингодавця (п. 9.10).

Також, 21 травня 2020 року між ОСОБА_1 , як поручителем, та Державним публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Украгролізинг , кредитором, був укладений Договір поруки № 193 (далі - Договір поруки), відповідно до предмета якого у порядку та на умовах, визначених цим Договором, поручитель поручається перед кредитором у повному обсязі, солідарно, за виконання ТОВ УКРАГРО ТРАСТ (код ЄДРПОУ 42484588) (далі - боржник) зобов`язань, що виникають із договору фінансового лізингу від 12.05.2020 № 14-20-68ств-фл/185 з урахуванням додаткових договорів та додатків до нього (далі - основний договір), укладеним між кредитором (в основному договорі - лізингодавець) та боржником (в основному договорі - лізингоодержувач), в тому числі, але не виключно, зобов`язань щодо строків/термінів та розмірів сплати лізингових платежів, сплати визначеної неустойки, індексу інфляції, відсотків річних, збитків та будь-яких інших умов відповідно до умов основного договору (п. 1.1).

За умовами наведеного Договору поруки:

- передбачений п. 1.1 Договору обов`язок поручителя перед кредитором не обмежується певною сумою та встановлюється в повному обсязі, визначеному в основному договорі (п. 2.1);

- у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником своїх зобов`язань за основним договором, кредитор вправі звернутися з вимогою про усунення таких порушень та виконання зобов`язань за основним договором як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором (п. 3.1);

- у випадку порушення боржником зобов`язань, що випливають із основного договору, в тому числі, але не виключно, зобов`язань щодо строків/термінів та розмірів сплати лізингових платежів, сплати основного боргу, неустойки, індексу інфляції, відсотків, збитків та будь-яких інших умов відповідно до умов основного договору, у поручителя виникають всі обов`язки боржника і поручитель відповідає солідарно з боржником перед кредитором своїм майном, майновими правами та грошовими коштами, на які може бути накладено стягнення згідно з чинним законодавством України (п. 3.4);

- порушенням основного договору є невиконання або неналежне виконання зобов`язань боржника за основним договором (п. 4.1);

- за порушення поручителем зобов`язань за цим договором, що випливають із основного договору, після одержання вимоги кредитора, вказаної в п. 3.1-3.3 Договору, поручитель сплачує на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу (невиконаного зобов`язання основного договору) за кожен день такого прострочення (п. 4.2);

- сторона не несе відповідальності за порушення Договору, якщо воно сталося не її вини (п. 4.3);

- сторона вважається невинуватою і не несе відповідальності за порушення Договору, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання Договору (п. 4.4);

- усі спори, пов`язані з виконанням Договору, вирішуються сторонами шляхом переговорів. Якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в суді відповідної юрисдикції за місцезнаходженням кредитора (п. 4.5);

- цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами (повноважними представниками сторін) та діє до моменту припинення поруки відповідно до п. 5.1 Договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення та виконання зобов`язань за основним договором (п. 5.2).

Оформлений між сторонами Акт № 1 приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 13.05.2020 свідчить про те, що відповідно до умов Договору фінансового лізингу № 14-20-68ств-фл/185 позивач передав, а відповідач прийняв у платне користування предмет лізингу(одна одиниця) Косарку-плющилку ротаційну трисекційну начіпну КПР-9-04 в комплекті з ЗІП зав. № 02331/0381, та зобов`язання по сплаті вартості переданої техніки в сумі 1330115,00 грн на умовах цього договору.

Предметом даного позову виступають дві майнові вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості та вилучення у відповідача-1 предмета лізингу, а також немайнова вимога щодо розірвання укладеного між позивачем та відповідачем-1 договору лізингу.

Підставою виступили як сам Договір № 03/04-18 від 03.04.2018, так і банківські виписки, з платіжними дорученнями і податковими накладними.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- Договір фінансового лізингу від 12.05.2020 № 14-20-68 ств-фл/185 з додатками до нього;

- Акт №1 від 13.05.2020 приймання-передачі сільськогосподарської техніки;

- Договір поруки № 193 від 21.05.2020;

- банківські виписки;

- вимоги № 45 від 02.03.2021, № 15 від 27.01.2021, № 14/131 від 03.03.2021, № 14/132 від 03.03.2021;

- листи відповідача-1 № Н від 27.01.2021, № 20 від 12.02.2021, № 31 від 25.02.2021, № 34 від 03.03.2021, № 67 від 22.03.2021.

Відповідач, як було зазначено вище, відзиву на позовну заяву та будь-яких доказів на підтвердження власної правової позиції суду не надав.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, позивач, посилаючись на умови договорів, стверджує, що з вини відповідачів несплата лізингових платежів становить більше 60 календарних днів. Цей факт позивач підтверджує розрахунком заборгованості станом на 15.06.2021.

Контррозрахунок заявленої позивачем до стягнення суми відповідачі суду не надали.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок основного боргу на відповідність умовами п.п. 4.3 та п. 4 Договору фінансового лізингу, суд з`ясував, що за даними позивача, борг у лізингоодержувача виник щодо 6-13 платежів (графік сплати лізингових платежів), а саме - з 13.11.2020 до 13.06.2021 (розрахунок заборгованості).

Матеріали справи свідчать також про те, що строк лізингу визначений сторонами у додатку № 1 до Договору фінансового лізингу складає 3 роки, отже договір є чинним.

З наданого позивачем суду листування між сторонами вбачається: по-перше, неодноразові вимоги лізингодавця до лізингоодержувача погасити заборгованість в частині лізингових платежів; по-друге, прохання лізингоодержувача у зв`язку з істотною зміною обставин достроково розірвати договір фінансового лізингу з поверненням техніки в порядку та строки встановлені угодою про розірвання договору (лист № 20 від 12.02.2021, № 31 від 25.02.2021).

Крім цього, матеріали справи містять листи відповідача-1 (№ 34 від 03.03.2021 та № 67 від 22.03.2021) в яких лізингоодержувач визнає наявність заборгованості за договором фінансового лізингу та просить через тимчасові фінансові труднощі надати відстрочку по сплаті боргу, а також повідомляє про готовність повернути об`єкт лізингу та просить вжити заходи, спрямовані на розірвання договору лізингу.

Також, 04.03.2021 позивач направив вимогу поручителю (відповідачу-2), в якій посилаючись на умови пунктів 3.2, 4.2 Договору поруки, вимагав в триденний строк з дня отримання вимоги усунути порушення шляхом сплати коштів у сумі 202907,11 грн.

Суд відмічає, що станом на час розгляду даної справи відсутні докази погашення заборгованості за договором фінансового лізингу лізингоодержувачем та належного реагування поручителя та письмове звернення кредитора (позивача у справі).

Отже, дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі регулюються положеннями чинного законодавства України про фінансовий лізинг.

Так, відповідно до ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Об`єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Згідно з ч. 1 статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг) на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом (ч. 2 ст. 806 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України Про фінансовий лізинг фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України Про фінансовий лізинг істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як уже було вище наведено, на виконання умов Договору фінансового лізингу лізингодавець (позивач) передав, а лізингоодержувач (відповідач-1) прийняв у лізинг майно: Косарку-плющилку ротаційну трисекційну начіпну КПР-9-04 в комплекті з ЗІП зав. № 02331/0381, що підтверджується Актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки № 1 від 13.05.2020.

У свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю УКРАГРО ТРАСТ грошові зобов`язання виконало частково, не сплативши у повній мірі платежі, які передбачені умовами Договору фінансового лізингу.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, за Договором фінансового лізингу станом на 15.06.2021 основний борг відповідача-1 складає 320376,50 грн.

Наявність заборгованості лізингоодержувача стала підставою для звернення позивача до суду для захисту свого порушеного права.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до ч.ч. 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту повного та своєчасного виконання грошових зобов`язань за договором фінансового лізингу закон покладає на лізингоодержувача.

Суд зазначає, що відповідачем-1 за час слухання справи не надано доказів відсутності боргу або контррозрахунку заявленої до стягнення суми, отже відповідач-1 не спростував вимоги позивача, не надав суду належні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов`язаннями.

Отже, за висновками суду в спірних правовідносинах лізингоодержувачем дійсно порушено умови Договору фінансового лізингу в частині повноти та своєчасності здійснення передбачених договором платежів, в зв`язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Так, позивачем доведено, а відповідачем-1 не спростовано, що станом на момент звернення позивача до суду з позовною заявою, лізингоодержувач не здійснив у повному обсязі оплату лізингових платежів, передбачених Договором фінансового лізингу, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Судом перевірено розрахунок сум основного боргу зі сплати лізингових платежів та встановлено, що позивачем суму заборгованості в розмірі 320376,50 грн зазначено правильно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню.

Крім того, суд зауважує, що за змістом ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

З урахуванням наведеного суд відмічає, що у Договорі поруки сторони погодили, що поручитель (відповідач-2) поручився перед кредитором (позивач) у повному обсязі, солідарно, за виконання ТОВ УКРАГРО ТРАСТ зобов`язань, що виникають із договору фінансового лізингу від 12.05.2020 № 14-20-68ств-фл/185 з урахуванням додаткових договорів та додатків до нього, укладеним між лізингодавцем та лізингоодержувачем, в тому числі, але не виключно, зобов`язань щодо строків/термінів та розмірів сплати лізингових платежів, сплати визначеної неустойки, індексу інфляції, відсотків річних, збитків та будь-яких інших умов відповідно до умов основного договору.

За такого, суд дійшов висновку, що у відповідачів виник солідарний обов`язок щодо погашення перед лізингодавцем/кредитором (позивач) відповідної заборгованості.

Також, зв`язку з простроченням лізингоодержувачем грошового зобов`язання за Договором фінансового лізингу, позивач нарахував та просить суд солідарно стягнути з відповідачів:

- пеню на загальну суму 13 288,68 грн за сукупний період з 16.06.2020 по 14.06.2021;

- штраф на суму 1 064,09 грн;

- інфляційні втрати на загальну суму 5 209,63 грн за січень та травень 2021 року;

- 25 % річних на загальну суму 24 500,32 грн за сукупний період з 16.06.2020 по 14.06.2021.

Стосовно заявлених позивачем до стягнення сум пені та штрафу, суд зазначає таке.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

За змістом п. 8.1 Договору фінансового лізингу сторони цим Договором домовилися і встановили, що за будь-яке порушення умов Договору (у тому числі строків розрахунків та сум платежів), що не передбачене п.8.4 цього Договору, лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь Лізингодавця штраф у розмірі 0,1% від Невідшкодованої вартості Предмета лізингу.

У п. 8.3 наведеного Договору сторони домовилися і встановили, що за кожен день прострочення сплати лізингових платежів (встановлюється графіком) нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, та відсотки (проценти) у розмірі 25% (двадцять п`ять) річних. Сплата Лізингоодержувачем на користь Лізингодавця пені та процентів за Договором, не звільняє Лізингоодержувача від сплати штрафу, встановленого п.8.1 цього Договору.

Таким чином, на підставі ст. 549 ЦК України, ст. 230 ГК України та відповідних положень Договору, позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню та штраф.

Суд перевірив розрахунок пені та штрафу наданий позивачем, та дійшов висновку про те, що відповідне нарахування заявником проведено вірно.

Отже, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Водночас, суд зауважує, що відповідач-1 заявляв клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, на підставі ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України, мотивуючи тим, що ТОВ УКРАГРО ТРАСТ є сільськогосподарським виробником, тобто основним видом діяльності, якого є 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний), що підтверджується відомостями, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, (додається) діяльність товариства має сезонний характер, та її ефективність і результативність мають вплив численні фактори, які не залежать від волі осіб, зокрема погодні умови та втрата посівів і врожаю. В 2020 році товариство отримало збитки від своєї діяльності у зв`язку з несприятливими погодними умовами. З урахуванням наведеного товариство вважає, що в даному випадку для позивача не настали негативні наслідки через прострочення виконання зобов`язання та позивачем не отримано жодних збитків.

Позивач проти задоволення вказаного клопотання заперечував, просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю УКРАГРО ТРАСТ про зменшення розміру стягнення штрафних санкцій, суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, за своєю правовою природою пеня, як один із видів штрафних санкцій, виконує стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення пені зменшувати її розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, господарський суд вважає необхідним зазначити, що використання права на зменшення розміру штрафних санкцій та розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Надмірне зменшення пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Отже, враховуючи те, що відповідач-1 в обґрунтування наведеного клопотання не надав суду жодних доказів щодо викладених у клопотанні обставин, не довів, що такі обставини є винятковими, суд не вбачає підстав для зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій.

Щодо заявлених до стягнення сум 25% річних та інфляційних витрат суд зазначає таке.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В п. 8.3 Договору фінансового лізингу сторони погодили, що розмір процентів річних за кожен день прострочення сплати лізингових платежів складає 25 %.

Суд відмічає, що інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 25 % річних.

За перевіркою суду, позивач нарахування інфляційних втрат та процентів річних виконав правильно, а отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги Державного публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Украгролізинг про розірвання Договору № 14-20-68 ств-фл/185 від 12.05.2020, суд вважає за необхідне зазначити таке.

За змістом ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно зі ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Так, щодо наявних у матеріалах справи листів відповідача-1 до позивача щодо дострокового розірвання договору та повернення предмета лізингу, суд зауважує, що умовами розділу 9 Договору фінансового лізингу щодо дострокового припинення дії договору передбачено право лише лізингодавця у певних випадках повністю або частково відмовитися від договору в односторонньому порядку, в інших випадках дострокове розірвання, припинення цього договору допускається за взаємною згодою сторін.

За умовами ж п. 9.10 Договору фінансового лізингу дострокове повернення Предмета лізингу Лізингоодержувачем допускається виключно на вимогу або за згодою Лізингодавця.

Як зазначив представник позивача в судовому засіданні, своє право на дострокове розірвання договору позивач реалізував не направленням відповідного повідомлення до лізингоодержувача, як це передбачено п. 9.4 Договору, а шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 21 Закону України Про фінансовий лізинг лізингоодержувач має право: вимагати розірвання договору фінансового лізингу або відмовитися від такого договору у випадках, передбачених договором фінансового лізингу та законодавством.

Будь-яких доказів звернення відповідача-1 до судових органів з позовними вимогами стосовно неналежного виконання умов договору фінансового лізингу лізингодавцем, або про розірвання відповідного договору, суду не надано.

Також представник позивача зазначив про відсутність іншого судового спору між сторонами за даним договором.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що відповідно до п. 3.4.3 Договору фінансового лізингу лізингоодержувач зобов`язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов цього договору.

Як уже було наведено вище, позивачем у межах даної справи доведено, а відповідачами не заперечено і не спростовано факту прострочення сплати лізингових платежів за Договором фінансового лізингу на строк, що перевищує 60 календарних днів.

Відповідно до п. 3.1.6 Договору фінансового лізингу лізингодавець має право відмовитися від цього Договору (достроково припинити його дію) та вимагати повернення простроченої заборгованості і Предмета лізингу у безспірному порядку на підставі: виконавчого напису нотаріуса, якщо Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) календарних днів та з інших підстав, передбачених цим Договором.

Суд також звертає увагу сторін на приписи п. 1 ч. 4 ст. 17 Закону України Про фінансовий лізинг , відповідно до якого після отримання лізингоодержувачем об`єкта фінансового лізингу лізингодавець має право відмовитися від договору фінансового лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингоодержувача, та/або вимагати повернення об`єкта фінансового лізингу, у тому числі у безспірному порядку, на підставі виконавчого напису нотаріуса: у разі якщо лізингоодержувач не сплатив за договором фінансового лізингу лізинговий платіж частково або в повному обсязі та прострочення становить більше 60 календарних днів.

За п. 9.3. Основного договору, Лізингодавець має право повністю або частково відмовитись від цього Договору, зокрема, за несплату (повністю або частково) Лізингоодержувачем протягом 30 календарних днів лізингового платежу.

Отже, враховуючи невиконання лізингоодержувачем взятих на себе за Договором фінансового лізингу зобов`язань щодо сплати чергових лізингових платежів, слід вважати порушеними з боку відповідача-1 істотні умови Договору фінансового лізингу, що може бути підставою для розірвання договору не тільки в позасудовому порядку, але й в судовому порядку.

Таким чином, позовна вимога Державного публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Украгролізинг про розірвання Договору № 14-20-68 ств-фл/185 від 12.05.2020 є обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Також, позивач просить суд вилучити у відповідача-1 косарку-плющилку ротаційну трисекційну начіпну КПР-9-04 в комплекті з ЗІП зав. № 02331/0381, залишковою вартістю 709 394,68 грн та передати її позивачу.

Суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Як уже зазначалося, відповідно до змісту п. 1 ч. 4 ст. 17 Закону України Про фінансовий лізинг лізингодавець має право вимагати повернення об`єкта фінансового лізингу у разі якщо лізингоодержувач не сплатив за договором фінансового лізингу лізинговий платіж частково або в повному обсязі та прострочення становить більше 60 календарних днів.

Згідно з п. 9.7 Договору фінансового лізингу потягом 5 календарних днів з моменту дострокового припинення дії цього Договору (відмови від договору) та/або з моменту закінчення терміну для сплати викупного платежу, Лізингоодержувач зобов`язаний повернути Лізингодавцю предмет лізингу до визначеного лізингодавцем місця разом з технічною документацією, одержаною від постачальника згідно Акту в технічно справному та комплектному стані та сплатити лізингові платежі до дати фактичного повернення Предмета лізингу.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 18 Про фінансовий лізинг у разі повернення лізингоодержувачем об`єкта фінансового лізингу, у тому числі з підстав розірвання договору фінансового лізингу та в інших випадках, визначених договором фінансового лізингу та цим Законом, лізингоодержувач зобов`язаний повернути об`єкт фінансового лізингу лізингодавцю у стані, в якому такий об`єкт було отримано від нього, з урахуванням нормального зносу, або у стані, визначеному договором фінансового лізингу та супровідною документацією на об`єкт фінансового лізингу.

За таких обставин, оскільки суд дійшов висновку про розірвання укладеного між позивачем та відповідачем-1 Договору фінансового лізингу, наявні підстави для вилучення у відповідача-1 предмета лізингу та передачі його позивачу, а отже позовні вимоги в цій частині також визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з огляду на те, суд вважає за можливе здійснити розподіл судових витрат у даній справі та стягнути на користь позивача судовий збір з відповідачів виходячи з таких розрахунків:

- 15 644,22 грн з відповідача-1 (50% судового збору за першу позовну вимогу щодо солідарного стягнення заборгованості, та 100 % судового збору за другу позовну вимогу про розірвання договору та витребування майна);

- 2 733,29 грн з відповідача-2 (50% судового збору за першу позовну вимогу щодо солідарного стягнення заборгованості).

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Украгро Траст (54000, м. Миколаїв, вул. Фалєєвська, буд 59, кв. 14; ідентифікаційний код 42484588) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Державного публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Украгролізинг (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 16-А; ідентифікаційний код 30401456) заборгованість в сумі 364 439,22 грн, з яких: 320 376,50 грн - сума основного боргу, 13 288,68 грн - сума пені, 5 209,63 грн - сума інфляції, 24 500,32 грн - 25 % річних, 1 064,09 грн - штраф.

Розірвати Договір фінансового лізингу від 12.05.2020 № 14-20-68 ств-фл/185, укладений між Державним публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Украгролізинг та Товариством з обмеженою відповідальністю УКРАГРО ТРАСТ .

Вилучити у Товариства з обмеженою відповідальністю Украгро Траст (54000, м. Миколаїв, вул. Фалєєвська, буд 59, кв. 14; ідентифікаційний код 42484588) косарку-плющилку ротаційну трисекційну начіпну КПР-9-04 в комплекті з ЗІП зав. № 02331/0381, залишковою вартістю 709 394,68 грн та передати Державному публічному акціонерному товариству Національна акціонерна компанія Украгролізинг (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 16-А; ідентифікаційний код 30401456).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Украгро Траст (54000, м. Миколаїв, вул. Фалєєвська, буд 59, кв. 14; ідентифікаційний код 42484588) на користь Державного публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Украгролізинг (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 16-А; ідентифікаційний код 30401456) 15 644,22 грн судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Державного публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Украгролізинг (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 16-А; ідентифікаційний код 30401456) 2 733,29 грн судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Державне публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Украгролізинг (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 16-А; ідентифікаційний код 30401456).

Відповідач-1: Товариство з обмеженою відповідальністю Украгро Траст (54000, м. Миколаїв, вул. Фалєєвська, буд 59, кв. 14; ідентифікаційний код 42484588).

Відповідач-2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Повне рішення складено та підписано судом 28.12.2021.

Суддя О.Г. Смородінова