Рішення

від 28.12.2021 по справі 200/15577/21

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2021 р. Справа№200/15577/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Голошивця І.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Великоновосілківської селищної ради про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Великоновосілківської селищної ради про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач в червні 2021 року звернувся до Великоновосілківської селищної ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства. До клопотання були додані графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, тощо. Рішенням Великоновосілківської селищної ради № 8/13-1131 від 22.09.2021 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення у зв`язку з тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 1421281400:01:001:1025 включена до переліку земельних ділянок комунальної власності сільськогосподарського призначення та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Зазначає, що відповідач порушив норми Земельного Кодексу України та конституційне право на отримання у власність земельної ділянки. Стверджує, що відповідач відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з непередбачених на те встановлених статтею 118 Земельного кодексу України підстав. Також зазначив, що у відповідача не було законних підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, так як на момент звернення із клопотанням, бажана земельна ділянка не була включена до переліку земельних ділянок, право на які буде виставлено на земельні торги, у зв`язку з чим, вважає рішення Великоновосілківської селищної ради № 8/13-1131 від 22.09.2021 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що положеннями ст. 135 та 136 Земельного кодексу України прямо передбачено заборону відчуження земельних ділянок, включених до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги. Рішенням 13 сесії 8 скликання Великоновосілківської селищної ради від 22.09.2021 № 1053 Про затвердження переліку земельних ділянок комунальної власності сільськогосподарського призначення, та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами визначено земельні ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення, та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами, для продажу права оренди у розмірі річної орендної плати на них, серед яких зокрема земельна ділянка з кадастровим номером 1421281400:01:001:1025 площею 53,2205 га, тому прийнято рішення від 22.09.2021 року № 1131 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, земельної ділянки з кадастровим номером 1421281400:01:001:1025, частину якої хотів отримати у власність позивач. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15.11.2021 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

Представники сторін про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

22.06.2021 ОСОБА_1 звернувся до Великоновосілківської селищної ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, площею до 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення для особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, що перебувають у запасі та території Зеленопільської сільської ради Великоновосілківського (Волноваського) району Донецької області для ведення особистого селянського господарства. Також до клопотання будо додані графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Рішенням Великоновосілківської селищної ради від 22.09.2021 року № 8/13-1131 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення у зв`язку з тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 1421281400:01:001:1025 включена до переліку земельних ділянок комунальної власності сільськогосподарського призначення та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами.

Рішенням Великоновосілківської селищної ради від 22.09.2021 року № 8/13-1053 Про затвердження переліку земельних ділянок комунальної власності сільськогосподарського призначення, та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами затверджено перелік земельних ділянок комунальної власності сільськогосподарського призначення та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами, для продажу права оренди у розмірі річної орендної плати на них, серед яких і земельна ділянка з кадастровим номером - 1421281400:01:001:1025.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Земельні правовідносини врегульовані Земельним кодексом України (далі - ЗК України), а також іншими нормативно-правовими актами, які прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Відповідно до ст. 3 ЗК України, земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 2 статті 4 ЗК України, завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

За змістом частин першої - третьої та п`ятої статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Як передбачено ч. 3 ст. 116 ЗК України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 117 ЗК України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 ЗК України.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлено ст. 118 ЗК України.

Згідно ч. 1 ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

За приписами ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З наведених законодавчих норм слідує, що за результатами розгляду заяви про надання дозволу на розроблення документації землеустрою уповноважений орган приймає одне з таких рішень: про надання дозволу на розроблення відповідної документації із землеустрою, або про відмову у наданні відповідного дозволу із зазначенням причин відмови.

При цьому, ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року справі № 21-358а13 та в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

Отже, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії направлені на відчуження в майбутньому об`єкта речових прав на користь заінтересованої особи, за умови дотримання цією особою встановленої земельним законодавством процедури отримання у власність земельної ділянки.

Таким чином, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.

При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року в справі № 815/5987/14 та постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

Крім того, суд зауважує, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України, передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлений статтею 118 ЗК України.

Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки (частини перша та друга статті 118 ЗК України).

Згідно із частиною сьомою статті 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Разом з тим, у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Як зазначалось вище, частиною сьомою статті 118 ЗК України встановлено місячний строк розгляду клопотання особи щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Пунктом 34 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

За приписами ч.ч. 1, 5 ст. 46 вказаного Закону, сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Зазначений строк узгоджується із визначеним у ст. 118 Земельного кодексу України.

Таким чином, клопотання (заява) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою має бути розглянуто вповноваженим органом - у даному випадку міською радою - у місячний строк, а за наслідком його розгляду має бути надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою або мотивовану відмову у його наданні.

Отже, чинним законодавством України не передбачено право суб`єкта владних повноважень змінювати встановлений законом режим (періодичність) проведення сесій рад не менше одного разу на місяць у випадку надходження на розгляд до ради документів з питань відведення земельних ділянок (зокрема, клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, проекту землеустрою на погодження або затвердження тощо). Оскільки останні являються частинами єдиного процесу відведення земельних ділянок, а тому охоплюються терміном питання відведення земельних ділянок .

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 509/4156/15-а.

У справі, яка розглядається судом встановлено, що позивач звернувся до селищної ради 22.06.2021, проте рішення прийнято лише 22.09.2021.

Отже, з наведено вбачається, що відповідачем допущено порушення місячного строку розгляду відповідного клопотання позивача, тому мала місце протиправна бездіяльність відповідача у даних правовідносинах.

Разом з тим, слід зазначити, що строк розгляду клопотання є строком виконання органом місцевого самоврядування своїх повноважень (компетенції). Цей строк разом з іншими елементами (складовими) утворюють структуру повноважень суб`єкта владних повноважень. Недотримання строку виконання обов`язку є свідченням формального порушення реалізації повноважень. Недотримання строку виконання обов`язку може свідчити про зловживання своїми правами щодо розгляду клопотань громадян.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.09.2020 в справі №688/2908/16-ц сформувала правовий підхід щодо вирішення спорів у справах про визнання незаконними актів органів державної влади або органів місцевого самоврядування про надання у власність (користування) земельних ділянок у ситуації, коли дозвіл на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку надається кільком особам щодо однієї і тієї ж самої земельної ділянки, який полягає у наступному:

37. … відсутність договірних відносин між сторонами до моменту укладення договору не означає, що на переддоговірній стадії сторони не несуть жодних обов`язків по відношенню одна до одної. Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Прояви таких обов`язків та недобросовісної чи нерозумної поведінки є численними і не можуть бути визначені у вичерпний спосіб. Зокрема, недобросовісну поведінку може становити необґрунтоване припинення переговорів, пропозиція нерозумних умов, які завідомо є неприйнятними для контрагента, вступ у переговори без серйозних намірів (зокрема з метою зірвати укладення договору з третьою особою, наприклад з конкурентом недобросовісної сторони переговорів), нерозкриття необхідної контрагенту інформації тощо .

Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки у власність зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод.

Отже, застосовуючи запропонований Великою Палатою Верховного Суду правовий підхід до вирішення цього конкретного спору, насамперед необхідно встановити правомірність (добросовісність) поведінки обох сторін правовідносин.

Так, судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача та здійснив всі необхідні дії для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, що свідчить про активну позицію позивача щодо отримання права власності на земельну ділянку, проте, у свою чергу селищна рада зволікала з розглядом даного клопотання, більш того, прийняла на 13 сесії, яка відбулась 22.09.2021 одночасно рішення про затвердження переліку земельних ділянок комунальної власності сільськогосподарського призначення, та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами та рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, хоча, заява ОСОБА_1 була отримана селищною радою 23.06.2021.

Водночас, селищною радою прийнято рішення № 8/13-1053 Про затвердження переліку земельних ділянок комунальної власності сільськогосподарського призначення, та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами , яким бажану для отримання у власність позивачем земельну ділянку було включено до переліку земель, права на які підлягають продажу на торгах.

Слід зазначити, що рішення № 8/13-1053 та № 8/13-1131 прийняті на одній сесії 22.09.2021, висновки про рекомендування прийняти рішення № 8/13-1053 (висновок №2 від 20.09.2021) та № 8/13-1131 (Висновок № 81 від 20.09.2021) також прийняті в один день 20.09.2021 Постійною комісією з питань аграрної політики, земельних відносин, природокористування, планування території, благоустрою Великоновосілківської селищної ради Донецької області.

Отже, за таких обставин можна зробити висновок, що відповідач, зловживаючи своїм правом на розпорядження земельними ділянками вчинив дії, які в подальшому стали підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу.

В свою чергу позивач, подаючи заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, мав усі підстави розраховувати на законний перебіг подій, що є правомірним очікуванням щодо оформлення бажаної земельної ділянки у власність, оскільки станом на подачу клопотання - 22.06.2021 було відсутнє рішення Великоновосілківської селищної ради № 8/13-1053 Про затвердження переліку земельних ділянок комунальної власності сільськогосподарського призначення, та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами , яким затверджено перелік земельних ділянок комунальної власності сільськогосподарського призначення та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами, для продажу права оренди у розмірі річної орендної плати на них, серед, яких і земельна ділянка з кадастровим номером - 1421281400:01:001:1025 за рахунок якої ОСОБА_1 бажав отримати земельну ділянку у власність.

За встановлених у цій конкретній справі обставин, суд приходить до висновку, що прийняття в один і той самий день та на одній і тій самій сесії (одночасно) рішення № 8/13-1053 Про затвердження переліку земельних ділянок комунальної власності сільськогосподарського призначення, та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами та рішення № 8/13-1131 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 щодо однієї і тієї самої ділянки порушує права зацікавленої особи, яка діяла добросовісно на отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Відповідно до частини першої статті 134 ЗК України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною першою статті 135 цього Кодексу передбачено, що земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

Положеннями ст. 136 ЗК України, визначено порядок добору земельних ділянок державної чи комунальної власності та підготовка лотів для продажу на земельних торгах.

1.Підготовку лотів до проведення земельних торгів забезпечує організатор земельних торгів. Підготовка лотів до проведення земельних торгів включає:

а) виготовлення та затвердження у встановленому законодавством порядку документації із землеустрою (у разі формування земельної ділянки, зміни цільового призначення земельної ділянки та в разі, якщо відомості про земельну ділянку не внесені до Державного земельного кадастру);

б) державну реєстрацію земельної ділянки;

в) державну реєстрацію речового права на земельну ділянку;

г) отримання витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідно до Закону України Про оцінку земель у разі продажу на земельних торгах права оренди на неї;

ґ) проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до Закону України Про оцінку земель , крім випадків проведення земельних торгів щодо набуття права оренди земельної ділянки;

д) встановлення стартової ціни продажу земельної ділянки, яка щодо земель державної та комунальної власності не може бути нижчою за експертну грошову оцінку земельної ділянки;

е) встановлення стартового розміру річної орендної плати, який щодо земель державної та комунальної власності не може бути меншим, ніж розмір орендної плати, визначений Податковим кодексом України, а щодо земельних ділянок державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь - не може бути меншим 7 відсотків їх нормативної грошової оцінки;

є) встановлення стартової ціни продажу прав емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, яка щодо земель державної чи комунальної власності не може бути нижчою за вартість відповідного права, визначену шляхом проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок;

ж) визначення дати проведення земельних торгів.

Фінансування підготовки лотів до проведення земельних торгів забезпечує організатор земельних торгів.

3. Площа земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності, права оренди, емфітевзису якої виставляються на земельні торги, не може перевищувати 20 гектарів.

Ціною лота на земельних торгах є ціна продажу земельної ділянки, прав емфітевзису, суперфіцію та розмір орендної плати за користування земельною ділянкою.

5. Земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності, або права на них, виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися в користування до завершення торгів.

Наведені правові норми свідчать, що перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги, серед іншого, в обов`язковому порядку має містити кадастровий номер відповідної земельної ділянки. При цьому фактично формуванню переліку земельної ділянки передує процедура підготовки лоту до торгів, в межах якої організатор торгів, зокрема, здійснює відведення такої земельної ділянки та державну реєстрацію останньої із присвоєнням відповідного кадастрового номеру.

Тобто, присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці здійснюється до включення останньої до переліку, оскільки диспозиція абзацу 2 ч. 1 ст. 136 ЗК України передбачає включення до переліку саме лотів, що свідчить про завершення станом на час формування переліку процедури підготовки лотів до торгів.

Даний висновок відповідає позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 року у справі №815/905/17.

Стаття 79-1 ЗК України передбачає:

1. Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

2. Формування земельних ділянок здійснюється:

- у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

- шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок;

- шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

- шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом;

- за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

- за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території.

3. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

4. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

5. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Частина 1 ст. 1 Закону України Про Державний земельний кадастр від 07.07.2011 №3613-VI державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера; кадастровий квартал - компактна територія, що визначається з метою раціональної організації кадастрової нумерації та межі якої, як правило, збігаються з природними або штучними межами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, вулицями, шляхами, інженерними спорудами, огорожами, фасадами будівель, лінійними спорудами тощо); кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Отже, до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставляються на земельні торги, може бути включено земельну ділянку лише за умови присвоєння їй кадастрового номеру, тобто сформовану земельну ділянку у відповідності до ст.79-1 ЗК України.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.11.2019 року у справі №420/914/19.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що системний аналіз ст.136 ЗК України свідчить про те, що орган державної влади не може включати до переліку земельних ділянок комунальної власності сільськогосподарського призначення, та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами, земельні ділянки площа яких перевищує 20 гектарів та в яких відсутній кадастровий номер.

Прийняття Великоновосілківською селищною радою рішення № 8/13-1053 Про затвердження переліку земельних ділянок комунальної власності сільськогосподарського призначення, та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами та включення до переліку земельних ділянок, земельну ділянку площа якої перевищує 20 гектарів, та у якій відсутній кадастровий номер свідчать про зловживання Великоновосілківською селищною радою своїми правами на розпорядження земельними ділянками та прийняття відповідних рішень, які в подальшому будуть перешкоджати правам людей в отриманні дозволів на розробку проектної документації.

Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правого захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Згідно до положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Враховуючи дії відповідача, направлені на ненадання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та прийняття відповідних рішень направлених на ненадання дозволу в даному випадку не є втручанням суду у дискреційні повноваження Великоновосілківської селищної ради, а є обґрунтованим способом захисту порушеного права позивача, оскільки позивач звертався до відповідача з питанням щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, проте відповідач протиправно не розглянув клопотання протягом місяця та вчинив дії, заборонені Земельним кодексом України, а саме включив земельну ділянку площа якої перевищує 20 га до переліку земельних ділянок комунальної власності сільськогосподарського призначення, та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі Гурепка проти України (Gurepka v. Ukraine), заява №61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі Кудла проти Польщі (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі Гарнага проти України (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).

Отже, обраний позивачем у даному конкретному випадку спосіб захисту порушеного права шляхом скасування оскаржуваного рішення та зобов`язання повторно розглянути клопотання та прийняти рішення повністю відповідає вимогам справедливості й забезпечить ефективне поновлення його в правах.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що у відносинах з позивачем відповідач діяв непослідовно та у спосіб, що непередбачений чинним законодавством, без дотримання власних процедур, що призвело до юридичної невизначеності позивача в питанні отримання згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

Підсумовуючи, відповідач вчинив дії не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, Законом України Про місцеве самоврядування в Україні , без дотримання вимог ч. 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою суду від 15.11.2021 позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

За приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на зазначене, суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Великоновосілківської селищної ради на користь Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Великоновосілківської селищної ради (ЄДРПОУ: 04341577; Донецька область, смт. Велика Новосілка, вул. Пушкіна, буд. 32) про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Скасувати рішення Великоновосілківської селищної ради від 22.09.2021 року № 8/13-1131 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 .

Зобов`язати Великоновосілківську селищну раду (ЄДРПОУ: 04341577) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) від 22.06.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та прийняти рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 1421281400:01:001:1025.

Стягнути з Великоновосілківської селищної ради (ЄДРПОУ: 04341577; Донецька область, смт. Велика Новосілка, вул. Пушкіна, буд. 32) на користь Державного бюджету України (Державна судова адміністрація України) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 28 грудня 2021 року.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О. Голошивець