Рішення

від 29.12.2021 по справі 440/13660/21

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 грудня 2021 року м. ПолтаваСправа №440/13660/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сенчанської сільської ради Миргородського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Сенчанської сільської ради Миргородського району Полтавської області (надалі - відповідач, Сенчанська сільська рада), у якому просила:

визнати протиправним та скасувати рішення Сенчанської сільської ради від 29.09.2021 №204 в частині відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою;

зобов`язати відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на протиправність спірного рішення відповідача, прийняття якого перешкоджає в реалізації позивачем свого права на отримання у власність земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації.

2. Позиція відповідача.

Відповідач позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю /а.с. 24-29/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що обрана позивачем земельна ділянка розташована в межах земельної ділянки кадастровий номер 5322682800:00:004:0363 площею 6,654 га, на якій на підставі рішення Сенчанської сільської ради від 13.07.2021 №236 утворено громадські пасовища. Звертав увагу на те, що подана ОСОБА_1 заява не відповідає вимогам статті 118 ЗК України, якою передбачено звернення особи до уповноваженого органу виключно з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Обставини справи

12.08.2021 ОСОБА_1 звернулась до Сенчанської сільської ради із заявою про надання дозволу на розробку землевпорядної документації щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га із земель запасу для ведення особистого селянського господарства на території Сенчанської (колишньої Ісковецької) сільської ради /а.с. 38/. До заяви додала викопіювання з кадастрової карти із зображенням бажаного місця розташування земельної ділянки у межах кадастрового номера 5322682800:00:004:0363 /а.с. 41/.

29.09.2021 на дванадцятій сесії восьмого скликання Сенчанської сільської ради прийняте рішення №204 "Про розгляд заяв громадян щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки", пунктом 3 якого відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою на підставі статті 2, пункту "б" статті 6 Закону України "Про землеустрій" з метою забезпечення раціональної системи землекористування - земельна ділянка передбачена для створення громадського пасовища /а.с. 43/.

Не погодившись з цим рішенням органу місцевого самоврядування, позивач оскаржила його до суду.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

У силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За приписами частин шостої та сьомої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як визначено пунктом "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до частини першої статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України від 21.05.97 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (надалі - Закон №280/97-ВР) передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

За змістом статті 59 Закону №280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

Оцінка судом обставин справи

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі предметом спору є правомірність рішення відповідача від 29.09.2021 №204 в частині відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку землевпорядної документації.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, виходячи з приписів частини другої статті 2 КАС України, суд перевіряє відповідність такого рішення критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень.

Суд враховує, що частиною сьомою статті 118 ЗК України встановлено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме: надати дозвіл або відмову в наданні такого дозволу.

Так само, частиною сьомою статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Отже, якщо особою, яка звернулася до відповідного органу місцевого самоврядування, виконані усі передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, то відповідно підстави для відмови у наданні такого дозволу відсутні.

Відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відповідач виходив з того, що обрана ОСОБА_1 земельна ділянка передбачена для створення на ній громадського пасовища.

Однак, зазначені підстави відмови не відповідають тим, які визначені частиною сьомою статті 118 ЗК України. Цей перелік є вичерпним. Наміри узаконити виділення земельної ділянки під громадські пасовища не є підставою для відмови особі у реалізації гарантованого конституцією права на землю.

Аналогічний висновок щодо правозастосування у спірних відносинах викладений у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №815/6309/16.

За обставин цієї справи суд встановив, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 27.11.2020 №9-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" Сенчанській сільській раді у комунальну власність передані земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1658,0377 га /а.с. 30/.

У додатку до акта приймання-передачі земельних ділянок від 27.11.2020 (пункт 77) зазначена земельна ділянка кадастровий номер 5322682800:00:004:0363, цільове призначення - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) /а.с. 31-33/.

23.12.2020 рішенням другої сесії восьмого скликання Сенчанської сільської ради земельні ділянки прийняті у комунальну власність Сенчанської територіальної громади /а.с. 34/.

03.02.2021 відповідачем зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку кадастровий номер 5322682800:00:004:0353 /а.с. 35/.

09.07.2021 до Сенчанського сільського голови звернулась уповноважена особа громадян - власників худоби села Ісківці ОСОБА_2 із заявою надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 51,5540 га для створення громадського пасовища /а.с. 48/.

Рішенням десятої сесії восьмого скликання Сенчанської сільської ради від 13.07.2021 №236 вирішено створити на території с. Ісківці Сенчанської сільської ради громадські пасовища орієнтовною площею 51,5540 га за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, у т.ч. земельної ділянки кадастровий номер 5322682800:00:004:0363; затверджено Положення про громадські пасовища; надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для створення громадських пасовищ /а.с. 36, 37/.

Згідно з частиною другою статті 34 ЗК України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Тобто, орган місцевого самоврядування має право на створення на землях комунальної власності громадського пасовища. Проте реалізація цього права має відбуватись у повній відповідності з вимогами Земельного кодексу України та інших законів з питань землеустрою.

У цій справі відповідачем не надано суду належних доказів, що у достатній мірі свідчили б про створення на обраній позивачем земельній ділянці громадського пасовища. Так, матеріали справи не містять доказів розроблення та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою створення громадського пасовища, формування земельної ділянки з відповідним цільовим призначенням та її реєстрації у Державному земельному кадастрі, реєстрації прав у державному реєстрі тощо.

Посилання відповідача на прийняття сільською радою рішення від 13.07.2021 №236 суд визнає безпідставними, оскільки прийняття рішення про створення громадського пасовища, надання дозволу на розробку проекту землеустрою та затвердження положення про громадські пасовища є однією з початкових стадій формування земельної ділянки.

Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного вирішення питання про надання її у власність чи користування. Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №826/5735/16). Однак, отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки дозвіл не є правовстановлюючим актом, про що Велика Палата Верховного Суду зазначила у постановах від 23.01.2019 у справі №308/10112/16-а, від 18.12.2019 у справі №160/4211/19.

Крім того, як визначено частиною другою статті 19 ЗК України, земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Частиною першою статті 22 ЗК України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Відповідно до пункту "а" частини другої цієї статті до земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про розробку уповноваженою особою ОСОБА_2 землевпорядної документації на підставі рішення Сенчанської сільської ради від 13.07.2021 №236 та зміни цільового призначення обраної позивачем земельної ділянки із земель запасу (16.00) на землі для сінокосіння і випасання худоби (01.08), з урахуванням чого суд визнає безпідставними посилання представника відповідача на положення Закону України "Про рослинний світ", висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 22.01.2020 у справі №468/1498/17-ц, від 28.01.2019 у справі №473/4413/17.

З урахуванням наведеного, суд також визнає помилковими доводи відповідача про неможливість надання обраної позивачем земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, що мотивовані відведенням такої земельної ділянки під сіножаті та пасовища, адже цільове призначення земельної ділянки наразі не змінено, що підтверджено витягом з ДЗК /а.с. 45/.

Суд визнає безпідставними посилання відповідача на невідповідність поданої ОСОБА_1 заяви вимогам статті 118 ЗК України, що мотивовані твердженням про необхідність подання зацікавленою особою клопотання, оскільки такі доводи є проявом надмірного формалізму органу місцевого самоврядування.

За викладених обставин, відмова відповідача, оформлена рішенням від 29.09.2021 №204 (пункт 3), не ґрунтується на вимогах статті 118 ЗК України, а тому оспорюване рішення належить визнати протиправним та скасувати, а позов ОСОБА_1 у цій частині - задовольнити.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд виходить з того, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Видача такого дозволу без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі №818/985/18 та від 26.12.2019 у справі №810/637/18.

Оскільки матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про відсутність можливості та наміру у суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням висновків суду, суд вважає, що належним способом захисту, необхідним для відновлення прав позивача, є саме зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства з урахуванням висновків суду.

Отже, зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатила судовий збір у розмірі 908,00 грн, що зарахований до спеціального фонду державного бюджету /а.с. 18, 19/.

Також представник позивача заявив до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн.

На підтвердження понесення цих витрат позивачем надано договір про надання правової допомоги від 19.10.2021, у якому вартість наданих адвокатом послуг визначено у розмірі 1500,00 грн, квитанцію від 22.10.2021 №1061713, ордер, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю /а.с. 14-17/.

Дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що ними у повній мірі підтверджено факт надання адвокатом Пушком І.О. правової допомоги ОСОБА_1 , що полягала у підготовці позовної заяви.

Визначена позивачем та адвокатом вартість послуг є співмірною складності справи та підтверджена належними доказами.

Відповідачем не спростовано, що відповідні витрати не пов`язані з розглядом справи, є завищеними тощо.

Відсутність на дату розгляду справи судом доказів оплати вартості наданих адвокатом послуг не є підставою для відмови у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу. Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 21.01.2021 у справі №280/2635/20.

За змістом статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, зважаючи на ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн та 1500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу належить розподілити шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на її користь коштів зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн та 750,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю

Згідно з частиною першою статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Наведена норма процесуального закону не є імперативною та передбачає право суду на власний розсуд, виходячи з фактичних обставин справи, приймати рішення про необхідність чи недоцільність у зобов`язанні суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення. Вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю суд враховує надані позивачем докази, особливості покладених на суб`єкта владних повноважень обов`язків згідно з судовим рішенням та його можливості ці обов`язки виконати без достатніх зволікань.

У цій справі позивачем не обґрунтовано необхідність застосування заходів судового контролю, а у суду відсутні підстави вважати, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення після набрання ним законної сили.

З урахуванням наведеного, у задоволенні клопотання позивача про встановлення судового контролю шляхом зобов`язання Сенчанської сільської ради подати звіт про виконання рішення суду належить відмовити.

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 132, 134, 139, 241-246, 262, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Сенчанської сільської ради Миргородського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 3 рішення дванадцятої сесії восьмого скликання (третє пленарне засідання) Сенчанської сільської ради Миргородського району Полтавської області від 29 вересня 2021 року №204 "Про розгляд заяв громадян щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки", яким відмовлено громадянці ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Зобов`язати Сенчанську сільську раду Миргородського району Полтавської області повторно розглянути на сесії заяву ОСОБА_1 від 12 серпня 2021 року (вхідний №Б-759) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог та клопотання про встановлення судового контролю - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сенчанської сільської ради Миргородського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні) та 750,00 грн (сімсот п`ятдесят гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Сенчанська сільська рада Миргородського району Полтавської області (код ЄДРПОУ 21048689; вул. Героїв України, 8, с. Сенча, Миргородський район, Полтавська область, 37254).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга в електронній формі подається через Електронний кабінет користувача підсистеми "Електронний суд" безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду, а у паперовій формі - через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.О. Кукоба