Постанова

від 29.12.2021 по справі 183/6879/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4392/21 Справа № 183/6879/19 Суддя у 1-й інстанції - Сорока О.В. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2021 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Пищиди М.М.

суддів - Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.

за участю секретаря судового засідання - Бондаренка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційними скаргами Фермерського господарства СКІФ , ОСОБА_1 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2021 року по справі за позовом Фермерського господарства Світанок Гережи Івана Володимировича до ОСОБА_1 , Фермерського господарства СКІФ , третя особа - приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Дейнего Світлана Іванівна про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки, визнання недійсним договору оренди землі та скасування реєстрації речового права,-

В С Т А Н О В И Л А:

31 жовтня 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Фермерського господарства СКІФ , третя особа - приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Дейнего Світлана Іванівна про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки, визнання недійсним договору оренди землі та скасування реєстрації речового права.

В обґрунтування свого позову зазначає, що 01 лютого 2008 року між ФГ Світанок та ОСОБА_2 був укладений договір оренди земельної ділянки площею 5,460 га, кадастровий номер 12232110500:02:051:0099, розташованої на території Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області. Договір укладено строком на 10 років, зареєстровано Новомосковським РВДРФЦДЗК 20.02.2019 року № 04:09:126:00410.

З дати реєстрації Договору і до дня пред`явлення позову до суду позивач користувався означеною земельною ділянкою, відповідно до умов зазначеного Договору.

ОСОБА_1 є спадкоємцем майна ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 04.11.2013 року, тому відповідно до вимог ст. 32 Закону України Про оренду землі (в редакції станом на момент набуття права на спадщину), а також у відповідності до вимог п.3.3 Договору оренди зі спадкодавцем, до ОСОБА_1 перейшли всі права та обов`язки за Договором оренди.

Після успадкування земельної ділянки позивач пропонував спадкоємцеві укласти договір оренди, однак остання відмовилася, не заперечувала проти чинності договору, укладеного зі спадкодавцем, відповідач до закінчення строку дії договору не ініціювала його зміну, розірвання чи переукладання договору оренди землі, отримувала орендну плату у встановлені строки та у розмірі, визначеному договором.

Умовами договору, а саме пунктом 3.2 останнього, а також ст. 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендар має переважне право на поновлення цього договору на новий термін, тому позивач неодноразово звертався усно та письмово з пропозиціями щодо поновлення договору оренди. Між тим, відповідач ОСОБА_1 жодними чином не відреагувала на листи та пропозиції Орендаря ФГ Світанок . Крім того, між сторонами не було підписано акт приймання-передачі земельної ділянки, позивач наполягає на тому, що на момент пред`явлення позову продовжував користуватися земельною ділянкою на умовах договору оренди від 01 лютого 2018 року.

21.10.2019 року під час перевірки відомостей про земельні ділянки, що перебувають у користуванні ФГ Світанок було виявлено, що за Фермерським господарством Скіф зареєстроване речове право - право оренди земельної ділянки площею 5,460 га, кадастровий номер 12232110500:02:051:0099, розташованої на території Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Позивач наполягає на тому, що приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Дейнего С.І., яка 18.09.2019 року здійснювала державну реєстрацію речового права - договору оренди земельної ділянки, укладеного між Фермерським господарством СКІФ та ОСОБА_1 , повинна була перевірити наявність або відсутність реєстрації права оренди на цю земельну ділянку, однак такі дії не були вчинені, що на думку позивача є порушенням вимог п.1 та 3 ч.3 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Таким чином, ФГ Світанок , вважаючи себе орендарем, який має переважне право на поновлення договору оренди.

Враховуючи зазначене, позивач просив суд:

- визнати поновленим договір оренди земельної ділянки площею 5,460 га, кадастровий номер 12232110500:02:051:0099, розташованої на території Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, укладеного між спадкодавцем ОСОБА_1 та Фермерським господарством Світанок Гережи Івана Володимировича, зареєстрований Новомосковським РВДРФЦДЗК 20.02.2019 року № 04:09:126:00410;

- визнати недійсним договір оренди землі, укладений між Фермерським господарством СКІФ та ОСОБА_1 , речове право за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 18.09.2019 року за № 33354939;

- скасувати реєстрацію речового права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 18.09.2019 року, номер запису 33354939.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2021 року позов Фермерського господарства Світанок Гережи Івана Володимировича до ОСОБА_1 , Фермерського господарства СКІФ , третя особа - приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Дейнего Світлана Іванівна про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки, визнання недійсним договору оренди землі та скасування реєстрації речового права - задоволено.

Визнано поновленим договір оренди земельної ділянки площею 5,460 га, кадастровий номер 12232110500:02:051:0099, розташованої на території Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, укладеного між спадкодавцем ОСОБА_1 та Фермерським господарством Світанок Гережи Івана Володимировича, зареєстрований Новомосковським РВДРФЦДЗК 20.02.2019 року № 04:09:126:00410.

Визнано недійсним договір оренди землі, укладений між Фермерським господарством СКІФ та ОСОБА_1 , речове право за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 18.09.2019 року за № 33354939.

Скасовано реєстрацію речового права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 18.09.2019 року, номер запису 33354939.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Фермерського господарства Світанок Гережи Івана Володимировича, судовий збір у розмірі 2881,50 грн. (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна гривня, 50 копійок).

Стягнуто з Фермерського господарства СКІФ на користь Фермерського господарства Світанок Гережи Івана Володимировича, судовий збір у розмірі 2881,50 грн. (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна гривня, 50 копійок) (а.с. 208-212).

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Фермерське господарство СКІФ , ОСОБА_1 звернулися з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційних скарг посилаються на те, що при винесенні рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права (а.с. 216-222, 224-230).

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 01 лютого 2008 року між ФГ Світанок та ОСОБА_2 був укладений договір оренди земельної ділянки площею 5,460 га, кадастровий номер 12232110500:02:051:0099, розташованої на території Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області. Договір укладено строком на 10 років, зареєстровано Новомосковським РВДРФЦДЗК 20.02.2009 року № 04:09:126:00410 (а.с. 6-7).

ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 04.11.2013 року (а.с. 25), тому відповідно до вимог ст. 32 Закону України Про оренду землі (в редакції станом на момент набуття права на спадщину), а також у відповідності до вимог п.3.3 Договору оренди зі спадкодавцем, до ОСОБА_1 перейшли всі права та обов`язки за Договором оренди.

Таким чином, строк дії договору оренди, укладений між ФГ Світанок та ОСОБА_2 спадкоємцем якого є ОСОБА_1 закінчився 20 лютого 2019 року.

18.01.2019 року ФГ Світанок направило ОСОБА_1 лист, в якому повідомило про своє переважне право на поновлення договору оренди землі та запропонувало поновити зазначений договір на новий строк (а.с. 12).

Зазначене повідомлення ОСОБА_1 отримала 04.02.2019 року.

Письмових підтверджень про наявність заперечень від ОСОБА_1 чи будь-яких інших повідомлень від останньої, не надано, як і не надано доказів про повернення земельної ділянки від ФГ Світанок до ОСОБА_1 за відповідним актом -приймання передачі.

01.09.2019 року між ОСОБА_1 та ФГ Скіф був укладений договір оренди вказаної вище земельної ділянки, загальною площею 5,46 га, кадастровий номер 12232110500:02:051:0099, розташованої на території Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про реєстрацію іншого речового права від 23.10.2019 року право оренди спірної земельної ділянки зареєстровано за ФГ Скіф , рішення про державну реєстрацію іншого речового права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень було вчинено приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дейнего С.І. 18.09.2019 року, строк дії договору визначений до 01.09.2019 року (а.с. 27-28).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивач належним чином виконував умови договору оренди землі від 01.02.2008 року, укладеного із ОСОБА_2 спадкоємцем якого є ОСОБА_1 , дотримався процедури повідомлення про намір поновити договір на новий строк, після закінчення строку дії такого договору продовжував виконувати свої обов`язки орендаря за укладеним договором, використовуючи земельну ділянку за призначенням, та вносячи за це орендну плату відповідачеві.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті третьої Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав , свобод чи інтересів.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства .

Отже, указана норма визначає об`єктом захисту порушене невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес . Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати ) своє право повністю або частково . При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту .

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально - правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення ( визнання) порушених ( оспорюваних ) прав та вплив на порушника.

Так, відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах , встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним ( оспорюваний правочин ) .

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

У відповідності до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За частиною другою статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема , Земельним кодексом України, Законом України „ Про оренду землі".

Відповідно до статті 777 Цивільного кодексу України, наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов`язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Частинами першою - п`ятою статті 33 Земельного кодексу України Про оренду землі передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" об`єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Так, у частині першій статті 33 цього закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Реалізація зазначеного переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків (частини 2-5 цієї статті).

Так, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною 6 статті 33 Закону України Про оренду землі передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов`язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, матиме місце при укладенні договору оренди:

- із новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право;

- у випадку недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах та укладення з ним договору, на тих самих умовах, які запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права;

- укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об`єкт оренди для власних потреб.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від10 квітня 2018 року (справа №594/376/17-4, поводження №14-65цс18).

Матеріалами справи підтверджується, що ФГ Світанок , на виконання вимог ст. 33 Закону України Про оренду землі , з метою реалізації свого переважного права на укладення договору оренди, направляло ОСОБА_1 лист з пропозицією поновлення договору оренди.

Також в матеріалах справи знаходиться примірник додаткової угоди до Договору оренди від 01.02.2008 року (а.с. 21).

Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_1 протягом одного місяця після закінчення строку дії договору зверталася до позивача з листом-повідомленням про заперечення щодо його поновлення.

Натомість в матеріалах справи містяться копії видаткових касових ордерів, які свідчать про те, що ОСОБА_1 виплачено орендну плату за 2019 рік (15-16).

Відповідно до норм ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу.

Отже, судом встановлено та досліджено, що ФГ Світанок Гережи І.В., як попередній орендар земельної ділянки, належним чином виконувало умови договору, сплачувало орендну плату, дотрималося строків та процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк шляхом направлення листа-повідомлення ОСОБА_1 , про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк та надіслало їй проект додаткової угоди, а орендодавець в свою чергу відмови у поновленні договору, заперечень чи своє рішення, у встановлений законом строк не надіслав, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у ФГ Світанок ОСОБА_3 , переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк та порушення цього права у зв`язку з укладенням орендодавцем договору оренди від 01.09.2019 р. з іншим орендарем.

Наведені в апеляційних скаргах доводи не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи.

Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, місцевий суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного та враховуючи, що апеляційні скарги не містять доводів щодо неправильності рішення суду, які б були підставою для його скасування, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування чи зміни рішення суду відсутні.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Що стосується судових витрат понесених апелянтами, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційні скарги залишені без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги Фермерського господарства СКІФ , ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2021 року- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.

Судді: