Постанова

від 23.12.2021 по справі 151/356/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 151/356/21

Провадження № 22-ц/801/2439/2021

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Моцний В. С.

Доповідач:Панасюк О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2021 рокуСправа № 151/356/21м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач),

суддів Берегового О. Ю., Шемети Т. М.,

з участю секретаря судового засідання Француза М. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Золота долина - Т про скасування запису про державну реєстрацію речового права за апеляційною скаргою Фермерського господарства Золота долина - Т на рішення Чечельницького районного суду Вінницької області у складі судді Моцного В. С. від 22 вересня 2021 року, -

встановив:

11 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом, за яким просипала скасувати державну реєстрацію додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі, укладеної 31 січня 2013 року між нею та Фермерським господарством Золота долина-Т (далі ФГ Золота долина-Т ) на земельну ділянку, кадастровий номер 0525083200:07:000:0329, площею 2,0339 га, що знаходиться на території Чечельницької селищної ради Гайсинського району Вінницької області (Каташинської сільської ради Чечельницького району Вінницької області), яка зареєстрована реєстраційною службою Чечельницького районного управління юстиції Вінницької області 02 березня 2015 року за № 8912563.

На обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що вона є власником цієї земельної ділянки відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 055338 від 11 лютого 2010 року.

15 квітня 2011 року між нею та Селянським (фермерським) господарством Золота долина (далі СФГ Золота долина ) був укладений договір оренди землі на строк 10 рокі, зареєстрований у відділі Держкомзему у Чечельницькому районі Вінницької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09 листопада 2011 року за № 052500004001810.

В березні 2021 року вона довідалась про існування додаткової угоди від 31 січня 2013 року, якою було змінено назву орендаря з СФГ Золота долина на ФГ Золота долина-Т та продовжено термін дії договору оренди землі до 31 грудня 2023 року. 02 березня 2015 року реєстраційною службою Чечельницького районного управління юстиції Вінницької області було вчинено реєстрацію іншого речового (права оренди) на її земельну ділянку. Підставами виникнення іншого речового права є договір оренди землі від 15 квітня 2011 року та додаткова угода до договору оренди землі від 31 січня 2013 року. Строк дії іншого речового права - до 31 грудня 2023 року.

Додаткової угоди вона не підписувала, підпис в графі орендодавець виконаний не нею, але ФГ Золота долина-Т відмовляється добровільно повернути земельну ділянку.

Рішенням Чечельницького районного суду Вінницької області від 22 вересня 2021 року позов задоволено. Скасовано державну реєстрацію додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі, укладеної 31 січня 2013 року між ОСОБА_1 та ФГ Золота долина-Т на земельну ділянку, кадастровий номер 0525083200:07:000:0329, площею 2,0339 га, що знаходиться на території Чечельницької селищної ради Гайсинського району Вінницької області (Каташинської сільської ради Чечельницького району Вінницької області), яка зареєстрована реєстраційною службою Чечельницького районного управління юстиції Вінницької області 02 березня 2015 року за № 8912563. Вирішено питання про судові витрати у справі.

Рішення суду мотивовано тим, що висновком експертів Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №2692/2693/21-21 від 23 квітня 2021 року за результатами проведення судового технічного та почеркознавчого дослідження установлено, що підпис у графі орендодавець від імені ОСОБА_1 у додатковій угоді про внесення змін до договору оренди землі від 31 січня 2013 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, а тому ця угода є неукладеною, однак здійснення державної реєстрації права оренди за нею до 31 грудня 2023 року порушує право позивачки на користування земельною ділянкою.

Суд першої інстанції ухвалив рішення у підготовчому засіданні, прийнявши визнання позову представником відповідача - адвокатом Лукавським А. В.

В апеляційній скарзі ФГ Золота долина-Т , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, просило скасувати рішення суду та ухвалити нове - про відмову у позові.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції відкрив провадження у справі за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статті 175 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) оскільки не містить посилання на докази, які підтверджують обставини, на які посилалась ОСОБА_1 , як на підставу своїх вимог, зокрема щодо часу, з якого вона довідалась про існування додаткової угоди до договору оренди землі від 31 січня 2013 року. Зазначало, що додаткова угода містить інші умови, зокрема щодо нормативної грошової оцінки землі та збільшення розміру орендної плати, які виконувались ФГ Золота долина-Т , а ОСОБА_1 , відповідно, приймала їх виконання, а тому їй відомо було про умови цієї додаткової угоди з часу її укладення, відповідно позов подано після спливу строку позовної давності. Суд погодився з доводами відповідача про необґрунтованість висновку експертів Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №2692/2693/21-21 від 23 квітня 2021 року, 16 липня 2021 року призначив у справі судово-технічну почеркознавчу експертизу, але не отримавши її результатів відновив провадження та ухвалив рішення.

Звертало увагу, що представник ФГ Золота долина-Т - адвокат Лукавський А. В. не мав повноважень визнавати позов, його позиція не була узгоджена з відповідачем та суперечить позиції ФГ Золота долина-Т , викладеній у відзиві на позовну заяву.

ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, за яким просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як таке, що ухвалене з дотриманням норм процесуального права, відповідно до встановлених обставин справи та норм матеріального, якими регулюються правовідносини сторін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Частини перша та друга статті 367 ЦПК України передбачають, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, суд розглядає справу та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає з огляду на таке.

Задовольняючи у підготовчому засіданні позов ОСОБА_1 , суд виходив із того, що представник ФГ Золота долина-Т - адвокат Лукавський А. В. визнав позовні вимоги і таке визнання не суперечить закону і не порушує права третіх осіб.

З таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна з таких міркувань.

Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника (частина третя статті 58 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Згідно з частиною другою статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Пунктом 12.2, 12.3 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого у новій редакції рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41 із змінами, внесеними рішенням Ради адвокатів України від 14 лютого 2020 року № 29 із змінами, внесеними рішенням Ради адвокатів України від 17 листопада 2020 року № 118 ордер повинен містити, зокрема прізвище, ім`я, по батькові або найменування особи, якій надається правова допомога; посилання на договір про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа.

На аркуші справи 32 міститься ордер адвоката Лукавського А. В., у якому особою, якій надається правова допомога зазначено ОСОБА_2 , посилання на договір про надання правової допомоги в ордері не має, інших документів, які б підтверджували повноваження адвоката Лукавського А. В. на представництво інтересів ФГ Золота долина-Т (довіреності цієї юридичної особи чи договору про надання правової допомоги) у справі немає.

Крім того, згідно з частиною першою статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до частини третьої статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Отже, ухвалити рішення за результатами підготовчого провадження суд може лише за умови, якщо відповідач подав заяву про визнання позову, викладену у заяві по суті справи (відзиві на позовну заяву або запереченні (статті 174, 178, 180 ЦПК України)) або в окремій письмовій заяві.

Відзиву на позовну заяву, заява про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заява про призначення судової почеркознавчої експертизи не містять вказівки про визнання позову, навпаки їх зміст однозначно вказує на те, що відповідач, в особі голови ФГ Золота долина-Т Бендерука Т. А., заперечував проти задоволення позовних вимог. Окремої письмової заяви про визнання позову у справі немає.

Натомість, суд першої інстанції, всупереч зазначеним вимогам процесуального закону, допустив до участі у справі адвоката Лукавського А. В., який не надав документів, що підтверджують його повноваження на представництво інтересів відповідача - юридичної особи ФГ Золота долина-Т , прийняв його усне визнання позову та увалив рішення за результатами підготовчого провадження, чим грубо порушив норми процесуального права.

Вирішуючи питання по суті позовних вимог апеляційний суд виходить із такого.

Звертаючись до суду з цим позовом ОСОБА_1 вимагала скасувати державну реєстрацію додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі, укладеної 31 січня 2013 року між нею та ФГ Золота долина-Т .

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України Про оренду землі ).

Згідно зі статтею 17 цього Закону строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Змістом права оренди земельної ділянки є самостійне господарювання на землі з дотриманням умов договору оренди та проятгом строку його дії (стаття 25 цього Закону).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , в редакції Закону 11 лютого 2010 року N 1878-VI, який набрав чинності з 01 січня 2013 року, право оренди (суборенди) земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Тобто, на час підписання додаткової угоди до договору оренди землі державній реєстрації підлягало право оренди земельної ділянки, а не договір оренди (додаткова угода до нього).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19) та багатьох інших.

Згідно зі статтею 11 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 цього Закону (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

За змістом наведеної норми у чинній редакції (яка діяла на час ухвалення рішення суду першої інстанції) способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Викладене свідчить, що з 16 січня 2020 року, тобто на час ухвалення оскаржуваного рішення у цій справі, такого способу захисту порушених речових прав як скасування державної реєстрації договору оренди землі (додаткової угоди до договору оренди землі) закон не передбачав (більше того, як зазначено вище, такої реєстрації не існувало і на момент підписання додаткової угоди від 31 січня 2013 року, так і реєстрації права оренди - 02 березня 2015 року), тому суд першої інстанції помилкового застосував до спірних правовідносин сторін такий спосіб судового захисту, який в практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати відновлення порушеного права позивачки.

У пункті 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству встановлено, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень до набрання чинності цим Законом.

Отже, за змістом цієї норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування державної реєстрації договору оренди, тому цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України № 1952.

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 278/3367/19, від 18 лютого 2021 року у справі № 756/13679/16-ц.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Золота долина - Т задовольнити.

Рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 22 вересня 2021 року скасувати і постановити нове судове рішення.

У позові ОСОБА_1 до Фермерського господарства Золота долина - Т про скасування запису про державну реєстрацію речового права відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Фермерського господарства Золота долина - Т , вул. Центральна, 178-А, с. Каташин Гайсинського району Вінницької області, ЄДРПОУ 20095586, 1362 грн (одну тисячу триста шістдесят дві) грн 00 к. у відшкодування судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

(Повний текст судового рішення виготовлено 29 грудня 2021 року).

Головуючий О. С. Панасюк

Судді: О. Ю. Береговий

Т. М. Шемета