Постанова від 13.12.2021 по справі 369/7228/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2021 року м. Київ

Справа №369/7228/21

Апеляційне провадження № 22-ц/824/12158/2021

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В.

за участю секретаря Федорчук Я.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області постановлену під головуванням судді Янченка А.В. 05 липня 2021 року у м. Києві, за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Громадської організації Садівницьке товариство Арсеналець-5 в особі голови правління ОСОБА_7, Крюківщинської сільської ради в особі сільського голови Кріпака Андрія Петровича, фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , Державного реєстратора управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Київській області, Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області Макаренка Володимира Вікторовича, Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастру) у Київській області, ОСОБА_4 про прийняття до членів Садівницького товариства Арсеналець-5 , визнання протиправними дій Виконавчого комітету Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області щодо земельної ділянки, визнання недійсною реєстрації земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень,

В С Т А Н О В И В

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 липня 2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - залишено без задоволення.

Ухвала суду мотивована тим, що позивачем не було надано жодних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити та унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позову,а також заявником належним чином не обґрунтовано свої вимоги щодо забезпечення позову.

Не погодилась із вказаною ухвалою ОСОБА_1 , нею подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову дасть можливість позивачу забезпечити ефективний захист її порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів. Вказує на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що відповідач ОСОБА_2 , як одноосібний власник спірної земельної ділянки зможе здійснити відчуження майна на користь інших осіб без її згоди, що призведе до залучення нового співвідповідача, до затягування розгляду справи та до обмеження її прав, як позивача, на ефективний судовий захист.

Зазначає, що накладення арешту на спірне майно до вирішення спору по суті не призведе до обмеження прав відповідачів, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача, тому такий спосіб забезпечення позову є співмірним.

Враховуючи вищевикладене, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою заяву про забезпечення позову задовольнити, накласти арешт на земельну ділянку площею 0.45 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 32222484001:01:022:5240 реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1579938932224.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Інші особи в судове засідання не з'явились , про час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому процесуальним законом порядку, причини неявки суду не повідомили. Тому, в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що в травні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з позовом до ОСОБА_2 , Громадської організації Садівницьке товариство Арсеналець-5 в особі голови правління ОСОБА_7, Крюківщинської сільської ради в особі сільського голови Кріпака Андрія Петровича, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , Державного реєстратора управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Київській області, Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області Макаренка Володимира Вікторовича, Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастру) у Київській області, ОСОБА_4 , в якому просила:

зобов`язати Громадську організацію Садівницьке товариство Арсеналець-5 прийняти її до членів Садівницького товариства Арсеналець-5 , як спадкоємицю померлої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

визнати протиправними дії Виконавчого комітету Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області щодо надання дозволу на виготовлення державного акту від 28 вересня 2000 року III-КВ 101430 на право приватної власності на землю на ім`я ОСОБА_2 ;

визнати протиправною, недійсною державну реєстрацію від 30 травня 2018 року земельної ділянки, кадастровий номер: 3222484001:01:022:5240;

скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №41676453 від 19 червня 2018 року про право власності земельної ділянки кадастровий номер: 3222484001:01:022:5240 за ОСОБА_2

05 липня 2021 року ОСОБА_1 до суду першої інстанції подано заяву про забезпечення позову, в якій вона просить в порядку забезпечення позову накласти арешт на земельну ділянку площею 0,45 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки: 3222484001:01:022:5240, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1579938932224.

Заява мотивована тим, що рішенням від 28 березня 2000 року №15 ВК Крюківщинської сільської ради було порушено її права, як власника 1/6 (однієї шостої) частини будинку розташованого на вказаній земельній ділянці, оскільки дозвіл на виготовлення Державного Акту від 28 вересня 2000 року ІІІ-КВ 101430 на право приватної власності на землю на ім`я ОСОБА_2 в частині 1 видано на підставі зазначеного рішення яке заявник вважає протиправним. В результаті чого ОСОБА_1 позбавлена можливості розпорядитись своєю власністю, оскільки на її думку, відповідачі створили перешкоди у реалізації її права власності на 1/6 частину будинку на спірній земельній ділянці по АДРЕСА_2 .

Враховуючи викладене вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав, за захистом яких вона звернулась до суду.

На підтвердження вказаних обставин представником позивача була надана Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 11 березня 2019 року, з якої вбачається, що ОСОБА_2 , є власником земельної ділянки, кадастровий номер: 3222484001:01:022:5240; ОСОБА_1 , є власником 1/6 частини садового будинку, загальною площею 55 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_2 , є власником 5/6 частин садового будинку, загальною площею 55 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не наведено обґрунтованих обставин і не надано жодних доказів, які б підтверджували, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Згідно із ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов може забезпечуватися накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Згідно з роз`ясненнями викладеними в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

З наведених обставин справи вбачається, що предметом позову є неправомірність визнання за відповідачем ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку 0,0453 га, кадастровий номер: 3222484001:01:022:5240.

Позивач ОСОБА_1 , є власником 1/6 частини садового будинку загальною площею 55 кв.м., розташованого на спірній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .

Подаючи заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,45 га, кадастровий номер: 3222484001:01:022:5240, ОСОБА_1 посилалась на те, що вона позбавлена можливості розпорядитись своєю власністю (1/6 частиною садового будинку) розташованого на спірній земельній ділянці, оскільки відповідачі спільно створили перешкоди в реалізації її права ухваливши рішення про передачу вказаної земельної ділянки у приватну власність члену садового товариства Арсеналець-5 ОСОБА_2 .

Однак, в заяві про забезпечення позову нею не наведено жодних обставин, які б давали підстави вважати, що рішення суду, у випадку задоволення позовних вимог, може бути не виконане з боку відповідачів.

Позивачем не надано доказів, а судом першої інстанції не встановлено обставин на підтвердження вчинення відповідачами дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов 'язання після пред 'явлення позову до суду. А тому самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідачів від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Крім того , заявником не доведено намірів відповідача відчужити вказану земельну ділянку, або чинити перешкоди у виконанні можливого рішення суду про задоволення позову. Посилання в заяві про можливість відчуження вказаної земельної ділянки на користь третіх осіб без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для її задоволення.

Також, колегія суддів вважає, що обраний вид забезпечення позову не є співмірним з заявленими позовними вимогами, які мають немайновий характер.

Отже, встановивши, що заявник не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, є аналогічними доводам, викладеним в заяві про забезпечення позову, та не спростовують висновку суду першої інстанції, обґрунтовано викладеного у мотивувальній частині судового рішення, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду першої інстанції щодо їх оцінки.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, і підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 липня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: А.М. Андрієнко

Н.В. Поліщук

Повний текст постанови складений 28 грудня 2021 року.