Ухвала

від 21.12.2021 по справі 367/7993/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 21 грудня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 , який діє в інтересах власника майна ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 08 листопада 2021 року,

за участі: прокурора представника власника майна ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено частково клопотання прокурора Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 та накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:078:0126, площею 4,6966 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1142957632109), що належить на праві приватної власності ОСОБА_6 , шляхом тимчасового позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування даним майном.

Приймаючи рішення, слідчий суддя прийшов до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на зазначене майно, з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки, воно відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України.

Не погоджуючись з таким рішенням, представник ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк апеляційного оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 08 листопада 2021 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Щодо строку апеляційного оскарження, то автор апеляційної скарги зазначає, що повний текст оскаржуваної ухвали отриманий представником власника майна 15 листопада 2021 року, і просить визнати це поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді.

Представник вважає оскаржувану ухвалу незаконною та необґрунтованою з огляду на наступне.

Зокрема, зазначає, що прокурором не доведено відповідність вказаної земельної ділянки, критеріям визначеним ст. 98 КПК України.

Стверджує про відсутність в органу досудового розслідування доказів ненадходження коштів до місцевого бюджету у розмірі 5349897 гривень 06 копійок, які Всеукраїнський благодійний фонд «Соціальне партнерство» мав перерахувати на виконання договору купівлі продажу земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Більше того, зауважує, що докази перерахування таких коштів надавалися суду, а саме виписки по рахунку ВБФ «Соціальне партнерство», які підтверджують оплату повної вартості земельної ділянки, а відтак, спростовують всі докази прокурора про незаконність вибуття ділянки з комунальної власності, а тому, і свідчать про відсутність підстав для накладення арешту на земельну ділянку.

Ціна продажу земельної ділянки відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного між Ірпінською міською радою та Благодійним фондом - 5 млн. 349 тис. 897 грн. 06 коп., з яких відповідно до п.2.2 договору купівлі-продажу на момент його укладання вже сплачено 590 тис. 078 грн. 38 коп. як авансовий внесок, а залишок 4 млн. 759 тис. 818 грн. 68 коп. відповідно до виписки по рахунку сплачено Благодійним фондом 16 грудня 2011 року на казначейський бюджетний рахунок Ірпінської міської ради.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити поновивши строк апеляційного оскарження, виступ прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити в силі ухвалу слідчого судді, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Порядок і строки апеляційного оскарження чітко визначено та регламентовано ст. 395 КПК України. Так, згідно з п. 3 ч. 2 вказаної статті апеляційна скарга може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення, а відповідно до ч. 3 цієї ж статті, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Згідно з висновком Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду, який викладено у постанові від 27 травня 2019 року у справі № 461/1434/18, у випадку коли слідчий суддя з посиланням на ч. 2 ст. 376 КПК України постановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст ухвали оголосив у інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня оголошення резолютивної частини ухвали.

Водночас, у випадку необізнаності у заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК України.

З матеріалів справи видно, що 08 листопада 2021 року слідчим суддею проголошено лише вступну та резолютивну частини оскаржуваного рішення, копію повного тексту ухвали слідчого судді представником власника майна отримано 15 листопада 2021 року і на наступний день направлено апеляційну скаргу, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за необхідне поновити представнику строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді.

Як убачається з матеріалів судового провадження, Відділом поліції № 2 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 25 червня 2020 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42020111200000310 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Досудовим розслідування встановлено, що посадовими особами Фонду державного майна України неправомірно погоджено приватизацію табору «Восток» ОП «Київський завод «Вулкан», на земельній ділянці з кадастровим номером 3210900000:01:078:0126, за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Київська, 81 (з цільовим призначенням землі оздоровчого призначення), чим спричинено тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам.

23 жовтня 2021 року прокурор Бучанської окружної прокуратури ОСОБА_7 звернулася до слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області з клопотанням про накладення арешту на вищевказану земельну ділянку.

Ухвалою слідчого судді названого районного суду від 08 листопада 2021 року клопотання прокурора задоволено.

Таке рішення слідчого судді, колегія суддів вважає законним, обґрунтованим та вмотивованим, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, і збереження речових доказів, при цьому арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен був діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного і обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен був врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду дотримався зазначених вимог закону.

Так, задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 42020111200000310 про накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:078:0126, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_6 , слідчий суддя, як убачається з оскаржуваної ухвали, вивчивши клопотання прокурора, дослідивши матеріали додані до нього, вислухавши пояснення прокурора та представника власника майна, всупереч доводам викладеним в апеляційній скарзі прийшов до правильного висновку, щодо необхідності накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів, оскільки воно, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, перевіривши при цьому наявність ризиків та доведеність обставин, передбачених ст.ст. 132, 170 КПК України, таким чином, взявши до уваги усі обставини, які у відповідності дост. 173 КПК Україниповинні враховуватися при вирішенні питання про арешт майна.

Слідчий суддя обґрунтовано встановив, що накладення арешту на згадане майно є необхідним, з метою забезпечення збереження речових доказів врахувавши наявні матеріали провадження, у тому числі постанову прокурора Бучанської окружної прокуратури ОСОБА_7 від 21 жовтня 2021 року про визнання майна речовим доказом у кримінальному провадженні.

Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст.ст. 132, 170 173 КПК України, наклав арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:078:0126, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_6 , врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, всупереч доводам апеляційної скарги представника.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на згадане майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому твердження в апеляційній скарзі стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, автором апеляційної скарги не надано та колегією суддів не встановлено.

Істотних порушень вимогКПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, у провадженні не вбачається.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга представника власника майна, навіть з урахуванням усіх викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладених обставин, керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Поновити представнику ОСОБА_5 , який діє в інтересах власника майна ОСОБА_6 строк апеляційного оскарження.

Ухвалу слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 08 листопада 2021 року, якою задоволено частково клопотання прокурора Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 та накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:078:0126, площею 4,6966 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1142957632109), що належить на праві приватної власності ОСОБА_6 , залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 , який діє в інтересах власника майна ОСОБА_6 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Унікальний номер справи 367/7993/21 Справа №11-сс/824/6931/2021 Категорія: ст.170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції ОСОБА_9 Доповідач: ОСОБА_1