Рішення

від 28.12.2021 по справі 357/7987/21

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/7987/21

2/357/3639/21

Категорія

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28 грудня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Орєхова О. І. ,

за участі секретаря - Сокур О. В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Білоцерківська про визнання припиненим договору оренди земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В :

В липні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Білоцерківська про визнання припиненим договору оренди земельної ділянки, посилаючись на наступні обставини.

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 852000 від 04 травня 2011 року, який виданий Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області, вона являється власником земельної ділянки площею 1,4200 га, кадастровий номер 3220489500:02:007:0012, розташованої на території Шкарівської сільської ради. Цільове призначення вказаної земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства.

25 січня 2014 року між нею та товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Білоцерківська був укладений Договір оренди землі № 994 щодо вказаної земельної ділянки на строк 3 роки.

29 грудня 2015 року між нею та ТОВ Агрофірма Білоцерківська укладена Додаткова угода № 839 до Договору оренди земельної ділянки № 994 від 25 січня 2014 року, відповідно до якої загальний строк оренди земельної ділянки укладений на 7 років, тобто до 25 січня 2021 року.

Таким чином, у зв`язку з закінченням строку дії Договору оренди землі № 994 від 25.01.2014 року та небажанням в подальшому продовжувати договірні відносини, 30 квітня 2021 року нею до ТОВ Агрофірма Білоцерківська подано письмову заяву про передачу належної їй земельної ділянки

На вказану заяву, 24 червня 2021 року засобами поштового зв`язку нею отримано лист ТОВ Агрофірма Білоцерківська за вих. № 45/ю від 30.052021 р., яким їй направлено проект Додаткової угоди № 2 від 30.05.2021 р. до Договору оренди землі (земельної ділянки кадастровим номером 3220489500:02:007:0012), яка належить їй на праві власності.

Як вбачається зі змісту вказаного листа відповідача, останній помилково вважає, що враховуючи, що до 25.02.2021 року з її боку не надходило заяви про заперечення у поновленні договору оренди землі, тому договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, що передбачено договором.

Зокрема, ТОВ Агрофірма Білоцерківська посилається на положення статті 33 Закону України Про оренду землі , а саме, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Також, зазначає, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Тому, враховуючи отриманий зміст листа відповідача, 06 липня 2021 року нею в адресу ТОВ Агрофірма Білоцерківська надіслано письмову заяву про відмову в укладенні запропонованої мені нової Додаткової угоди № 2 від 30.05.2021 року до оренди землі та повернення належної їй земельної ділянки, так як вона не погоджується укладати запропоновану їй відповідачем Додаткову угоду № 2, а також у зв`язку з тим, що вона на вільний розсуд бажає розпоряджатись належним їй на праві власності майном.

Орендарем належна їй земельна ділянка за відповідним актом прийому - передачі не поверталась, що підтверджує той факт, що після закінчення строку договору оренди та станом на сьогоднішній день, земельна ділянка фактично знаходиться у розпорядження ТОВ Агрофірма Білоцерківська .

Крім того, наявність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про оренду спірної земельної ділянки відповідачем порушує її права, зокрема на самостійне господарювання та вільне розпорядження особистим майном на власний розсуд.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, вважає, що відповідачем порушується її право на вільне володіння та розпорядження власним майном, у зв`язку з чим вона змушена звернутись за захистом своїх порушених прав до суду.

Просила суд визнати припиненим договір оренди землі № 994, укладений 25 січня 2014 року (з додатковою угодою № 839 від 29.12.2015 р.) між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Білоцерківська щодо оренди земельної ділянки площею 1,4200 га, кадастровий номер 3220489500:02:007:0012 та стягнути з відповідача сплачений за подання позову судовий збір ( а. с. 1-4 ).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2021 року, головуючим суддею визначено Орєхова О.І. ( а. с. 22 ) та матеріали передані для розгляду.

Ухвалою судді від 16 липня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання у справі на 05 серпня 2021 року ( а. с. 26-27 ).

Ухвалою суду від 08.11.2021 року зустрічну позовну заяву ТОВ Агрофірма Білоцерківська до ОСОБА_1 про визнання поновленим договору оренди землі та укладеною додаткової угоди до договору оренди, повернуто ТОВ Агрофірма Білоцерківська разом із додатками ( а. с. 57-59 ).

Ухвалою суду від 23 листопада 2021 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суту на 28 грудня 2021 року ( а. с. 67-68 ).

В судовому засіданні позивача та її представник, кожний окремо, підтримали позовні вимоги, надали пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві та просили позов задовольнити в повному обсязі. Не заперечували проти заочного розгляду справи.

Відповідач ТОВ Агрофірма Білоцерківська свого представника в судове засідання не направило, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи свідчить наявне поштове повідомлення про вручення.

З вказаного поштового повідомлення вбачається, що Товариство отримало судову повістку 04.12.2021 року про слухання справи в Білоцерківському міськрайонному суді 28.12.2021 року.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно ( ч. 5 ст. 128 ЦПК України ).

Заяв та клопотань з боку відповідача на адресу суду не надходило, як і не надходив відзив на позов позивача ОСОБА_1 .

Стаття 280 ЦПК України визначає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки, належним чином повідомлений відповідач ТОВ Агрофірма Білоцерківська не з`явилося в судове засідання, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового розгляду, не повідомивши суду про поважність причини неявки та не надав відзиву і позивач не заперечує проти такого вирішення справи, а саме заочного, суд вважає за можливим по даній справі провести заочний розгляд.

Відповідно до ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

28 грудня 2021 року суд протокольною ухвалою ухвалив провести заочний розгляд у зазначеній цивільній справі.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлені наступні обставини та спірні їм правовідносини.

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 852000 від 04 травня 2011 року, який виданий Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області, позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,4200 га, кадастровий номер 3220489500:02:007:0012, розташованої на території Шкарівської сільської ради. Цільове призначення вказаної земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства ( а. с. 8 ).

25 січня 2014 року між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Білоцерківська був укладений Договір оренди землі № 994 щодо вказаної земельної ділянки на строк 3 роки ( а. с. 8 -9 ).

29 грудня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма Білоцерківська укладена Додаткова угода № 839 до Договору оренди земельної ділянки № 994 від 25 січня 2014 року, відповідно до якої загальний строк оренди земельної ділянки укладений на 7 років, тобто до 25 січня 2021 року ( а. с. 10 ).

В Додатковій угоді № 839 до Договору оренди земельної ділянки № 994 від 25 січня 2014 року в п. 1.2 пункт 5 Договору викладено в наступній редакції: 5. Договір укладено на 7 років. Після закінчення строку договору Орендар, який має намір скористуватися переважним правом на укладання договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це Орендодавця не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. Якщо Орендодавець не збирається укладати новий договір оренди з Орендарем або продовжувати дію цього Договору, він зобов`язаний за 6 місяців до закінчення строку дії даного Договору повідомити про це Орендаря в письмовій формі, а також за свій рахунок відновити межі земельної ділянки в натурі .

Згідно Акту приймання-передачі земельної ділянки від 25.01.2014 року вищевказана земельна ділянка була передана в оренду ( а. с. 11 ).

Встановлено, що у зв`язку з закінченням строку дії Договору оренди землі № 994 від 25.01.2014 року та небажанням в подальшому продовжувати договірні відносини, 30 квітня 2021 року позивачем ОСОБА_1 до ТОВ Агрофірма Білоцерківська подано письмову заяву про передачу належної їй земельної ділянки ( а. с. 14 ).

Листом ТОВ Агрофірма Білоцерківська за вих. № 45/ю від 30.052021 р., направлено проект Додаткової угоди № 2 від 30.05.2021 р. до Договору оренди землі (земельної ділянки кадастровим номером 3220489500:02:007:0012), яка належить позивачу на праві власності ( а. с. 15, 16-17 ).

Як вбачається зі змісту вказаного листа відповідача, останній вважає, що враховуючи, що до 25.02.2021 року з боку позивача не надходило заяви про заперечення у поновленні договору оренди землі, тому договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, що передбачено договором.

Зокрема, ТОВ Агрофірма Білоцерківська посилається на положення статті 33 Закону України Про оренду землі , а саме, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Також, зазначає, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

06 липня 2021 року в адресу ТОВ Агрофірма Білоцерківська з боку позивача надіслано письмову заяву про відмову в укладенні запропонованої їй нової Додаткової угоди № 2 від 30.05.2021 року до оренди землі та просила повернути належну їй земельну ділянку, так як вона не погоджується укладати запропоновану їй відповідачем Додаткову угоду № 2, а також у зв`язку з тим, що вона на вільний розсуд бажає розпоряджатись належним їй на праві власності майном ( а. с. 18 ).

Оскільки Орендарем належна їй земельна ділянка за відповідним актом прийому - передачі не поверталась, станом на сьогоднішній день, земельна ділянка фактично знаходиться у розпорядження ТОВ Агрофірма Білоцерківська , чим порушується її право на вільне володіння та розпорядження власним майном, у зв`язку з чим остання змушена звернутись за захистом своїх порушених прав до суду.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, статтею 41 Конституції України визначено, шо кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї

інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною першою статті 3 Цивільного кодексу України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в строк, встановлений договором, відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

В силу ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому, згідно ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

На підставі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір в силу приписів ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частинами першою-другою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі землекористувач).

Частиною першою статті 792 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відповідно до частини першої статті 78 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно статті 90 ЗК України визначено, що власники земельних ділянок мають право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно пункту г частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, j що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; відшкодування заподіяних збитків (стаття 152 ЗК України).

Частиною першою статті 153 ЗК України встановлено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, . передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено.

По закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша статті 33 Закону України Про оренду землі ).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендарі додає проект додаткової угоди (частини друга та третя статті 33 Закону України Про оренду землі ).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті 33 Закону України Про оренду землі ).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист- повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п`ята статті 33 Закону України Про оренду землі ).

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (частина шоста статті 33 Закону України Про оренду землі ).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частини вісім та дев`ять статті 33 Закону України Про оренду землі ),

У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця (частина перша статті 34 Закону України Про оренду землі ).

Тобто, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 цього Закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Як вбачається з матеріалів справи у встановлений договором та законом строк, ТОВ Агрофірма Білоцерківська , як Орендар у місячний термін не надсилав лист- повідомлення з проектом додаткової угоди Орендодавцю, ОСОБА_1 , а продовжував користуватися земельною ділянкою, яка належить позивачу.

Отже, відповідачем було порушено вимоги закону, у відповідності до частиною 2 статті 33 Закону України Про оренду землі , якою встановлено, що орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі.

Після отримання власником земельної ділянки, листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк та проекту такого договору, орендодавцю у місячний строк необхідно перевірити й розглянути таке повідомлення та прийняти одне із рішень щодо: внесення змін до проекту договору оренди землі на новий строк за згодою сторін (за необхідності); укладення договору оренди на новий строк в разі відсутності заперечень; відмови в укладенні нового договору оренди землі у зв`язку з бажанням самостійно господарювати на власній земельній ділянці.

Встановлено, що такий лист-повідомлення разом із проектом відповідач надіслав позивачу після спливу строку договору оренди і лише після звернення позивача до останнього з листом про повернення земельної ділянки.

Встановлено, що отримавши такий лист-повідомлення з проектом договору від відповідача, позивач не погодився в укладанні додаткової угоди до договору оренди землі та наполягав на поверненні земельної ділянки.

Отже, з боку відповідача не було виконано умови ст. 33 Закону України Про оренду землі стосовного того, що орендар до закінчення строку дії договору повинен повідомити орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк та відповідно до листа-повідомлення додати проект додаткової угоди.

Разом з тим у справі № 920/739/17 установлено, що орендар земельної ділянки виконав свій обов`язок щодо завчасного повідомлення орендодавця до закінчення строку дії договору про намір його поновити та надіслав проект відповідної додаткової угоди. І саме з належним виконанням орендарем обов`язків за договором та вимог ч. ч. 1-3 ст. 33 Закону України Про оренду землі й недотриманням орендодавцем вимог ч. 5 ст. 33 цього Закону суд касаційної інстанції пов`язував виникнення в орендаря права на поновлення договору оренди на підставі ч. 6 ст. 33 зазначеного Закону (п. 5.3 - 5.7 постанови).

Велика Палата Верховного Суду відступити від висновку Верховного Суду, викладеним у постанові від 10 вересня 2018 р. у справі № 920/739/17, а саме - стосовно тверджень про необов`язковість повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з надсиланням проекту додаткової угоди для виникнення підстави поновлення договору, передбаченої ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі . У справі, яка розглядається, суди встановили, що позивач не дотримався вимог ч. 3 ст. 33 Закону України Про оренду землі , не надавши до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі проект додаткової угоди. Відтак, висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позову визнано помилковими.

Така правова позиція міститься і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 159/5756/18, провадження № 14-99цс20.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного суду звертає увагу на обов`язковість повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з надсиланням проекту додаткової угоди для виникнення підстави поновлення договору, передбаченої ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Натомість, суд встановив, що ТОВ Агрофірма Білоцерківське , як орендарем, не було надано належних та допустимих доказів відправлення ОСОБА_1 , як орендодавцю, відповідних листів-повідомлень про намір поновлення терміну дії договору оренди з проектом додаткової угоди як щонайменше за 1 місяць до закінчення дії договору оренди від 25 січня 2014 року ( з додатковою угодою № 839 від 29.12.2015 року ) (ст. 33 Закону України Про оренду землі ), так й не пізніше ніж за 1 місяць відповідно до умов такого договору (п. 5 договору оренди) та додаткової угоди від 29.12.2015 року ( п. 1.2, яким п. 5 договору від 25.01.2014 року викладено у новій редакції ).

Отже, відповідач не скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі від 25 січня 2014 року відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Суд також вказує, що Велика Палата Верховного Суду постановою від 31 серпня 2021 року по справі № 903/1030/19 підтримала підхід до застосування положень ст. 33 Закону України Про оренду землі (в редакції, чинній до 16 січня 2020 року), за якого підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у ч. 1-5 та ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , не розмежовуються, а для поновлення договору оренди землі в порядку, передбаченому ч. 6 цієї статті, є необхідним надіслання орендарем повідомлення орендодавцю про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі разом з проектом додаткової угоди.

Так Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 серпня 2021 року по справі № 903/1030/19 виходила, зокрема, з того, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Таким Велика Палата Верховного Суду у справі № 903/1030/19 не відступила від правових висновків Великої Палата Верховного Суду, викладених раніше в постановах від 10 квітня 2018 року по справі № 594/376/17-ц, від 21 листопада 2018 року по справі № 530/212/17 та від 22 вересня 2020 року по справах № 313/350/16-ц, № 159/5756/18.

Оскільки відповідач не скористувався своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі від 25 січня 2014 року відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі", продовжує безпідставно користуватися земельною ділянкою, яка належить позивачку, яка не бажає продовжувати з відповідачем договірні відносини, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо визнання припиненим договір оренди землі № 994, укладений 25 січня 2014 року ( з додатковою угодою № 839 від 29.12.2015 року ) між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Білоцерківська щодо оренди земельної ділянки, площею 1,4200 га, кадастровий номер 3220489500:02:007:0012 є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із п. 1 ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на - відповідача.

При зверненні до суду позивачам ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у розмірі 908 гривень, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією від 08.07.2021 року ( а. с. 19 ).

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесений останньою судовий збір у вищезазначеному розмірі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 78, 90, 91, 152, 153 ЗК України, ст. ст. 319, 317, 321, 526, 530, 599, 610, 626-629, 638, 792 ЦК України, ст. ст. 2, 5, 10, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 133, 141, 263-265, 273, 280-289 ЦПК України, Законом України Про оренду землі , суд,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Білоцерківська про визнання припиненим договору оренди земельної ділянки, - задовольнити.

Визнати припиненим договір оренди землі № 994, укладений 25 січня 2014 року ( з додатковою угодою № 839 від 29.12.2015 року ) між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Білоцерківська щодо оренди земельної ділянки, площею 1,4200 га, кадастровий номер 3220489500:02:007:0012.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Білоцерківська на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908 ( дев`ятсот вісім ) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення ( виклику ) учасників справи, копія судового рішення на надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Позивач: ОСОБА_1 ( адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Білоцерківська ( адреса місцезнаходження: 09137, Київська область, Білоцерківський район, с. Олійникова Слобода, вул. Центральна, буд. 1, ЄДРПОУ: 00849528 ).

Повне судове рішення складено 30 грудня 2021 року.

Заочне рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. І. Орєхов