Ухвала

від 20.12.2021 по справі 757/2834/21-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/2834/21-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2021 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши клопотання прокурора у кримінальному провадженні № 32021100000000007 від 14.01.2021 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Києва, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України, за наступних обставин.

ОСОБА_4 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, вніс в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної перереєстрації ТОВ «АВАСТ-ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 39412995) завідомо неправдиві відомості, тобто вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 2 ст. 205-1 КК України.

Дії ОСОБА_4 , який вніс в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної перереєстрації юридичної особи, завідомо неправдиві відомості, здійснювалися в порушення законодавчих актів України, що регулюють діяльність суб`єктів підприємництва, а саме:

- ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців».

- статті 81 Цивільного Кодексу України, за якою юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу.

-статті 87 Цивільного кодексу України якою встановлено:

Для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.

Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.

Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою.

Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

- статті 88 Цивільного кодексу України якою встановлено:

в засновницькому договорі товариства визначаються … умови передання товариству майна учасників…

- статті 89 Цивільного кодексу України якою встановлено:

Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом.

Порушення встановленого законом порядку створення юридичної особи або невідповідність її установчих документів закону є підставою для відмови у державній реєстрації юридичної особи.

- статті 56 Господарського кодексу України якою встановлено, що суб`єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу.

- статті 57 Господарського кодексу України якою встановлено:

Установчими документами суб`єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб`єкта господарювання.

В установчих документах повинні бути зазначені найменування суб`єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.

У засновницькому договорі засновники зобов`язуються утворити суб`єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб`єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб`єкта господарювання, які передбачені законом, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону.

Статут суб`єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб`єкта господарювання, а також інші відомості, пов`язані з особливостями організаційної форми суб`єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству, а саме:

- статті 57 Господарського кодексу України, якою встановлено, що суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа - підприємець у порядку, визначеному законом.

- статті 88 Господарського кодексу України якою встановлено, що учасники господарського товариства зобов`язані вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та коштами (засобами), що передбачені установчими документами, відповідно до цього Кодексу та закону про господарські товариства.

- статті 89 Господарського кодексу України якою встановлено, що управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання яких визначається залежно від виду товариства.

- статті 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» № 755-IV від 15.05.2003 р., якою визначено, що установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи, які подаються державному реєстратору, повинні містити відомості, передбачені законом.

- пункту 3 статті 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» № 755-IV від 15.05.2003 р., відповідальність за відповідність установчих документів законодавству, несуть засновники (учасники) юридичної особи.

- статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» № 755-IV від 15.05.2003 р., якою визначено, що для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник (засновники) або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору два примірники установчих документів. Частиною 4 цієї ж статті визначено, що у разі державної реєстрації юридичної особи, для якої законом встановлено вимоги щодо формування статутного фонду (статутного або складеного капіталу), крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається документ, що підтверджує внесення засновником (засновниками) вкладу (вкладів) до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) юридичної особи в розмірі, який встановлено законом.

ОСОБА_4 в серпні 2014 року, перебуваючи на території м. Києва (більш точне місце не вдалось встановити), діючи за попередньою змовою з невстановленими досудовим слідством особами, вчинив підроблення документів, які відповідно до закону подаються для проведення державної перереєстрації юридичної особи та фізичних осіб підприємців.

Встановлено, що ОСОБА_4 (і.н. НОМЕР_1 ) у серпні 2014 року, у денний час доби, перебуваючи в м. Києві, зустрівся з невстановленою досудовим розслідуванням особою (матеріали щодо якої виділене в окреме провадження) та погодився на її пропозицію за грошову винагороду документально значитись директором та засновником суб`єкта підприємницької діяльності.

Усвідомлюючи противоправний характер дій, запропонованих невстановленою особою, ОСОБА_4 , діючи з корисливих мотивів, не маючи у дійсності наміру здійснювати господарську діяльність, погодився на таку незаконну пропозицію.

У серпні 2014 року, перебуваючи на території Печерського району

м. Києва біля станції метро «Дружби народів», ОСОБА_4 отримав від невстановленої досудовим слідством особи попередньо складені у встановленій законом формі проекти установчих та реєстраційних документів ТОВ «АВАСТ-ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 39412995), які свідчать про нібито перереєстрацію на його особу даного суб`єкта господарювання, а саме:

- договір купівлі-продажу частики у статутному капіталі та корпоративних прав на ТОВ «АВАСТ-ПЛЮС» від 27.10.2014 року, на 1 арк. - який містить неправдиві відомості про купівлю (перереєстрацію) підприємства ТОВ «АВАСТ-ПЛЮС»; прийняття у власність частки у статутному капіталі (корпоративні права) ТОВ «АВАСТ-ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 39412995) покупцем ( ОСОБА_4 ), хоча в дійсності він таких рішень не приймав та не купував частку у статутному капіталі вказаного товариства;

-протокол №2/10 ТОВ «АВАСТ-ПЛЮС» від 27.10.2014, який містив неправдиві відомості щодо призначення на посаду директора товариства ОСОБА_4 ;

-статут ТОВ «АВАСТ-ПЛЮС» від 27.10.2014, який містив неправдиві відомості щодо місця знаходження підприємства, мети його створення, зокрема отримання прибутку, предмету діяльності, яким відповідно до ст. 2 статуту основним є «46.90 Неспеціалізована оптова торгівля», а також правового статусу, учасників та майна підприємства, фінансів, контролю та обліку його діяльності, порядку розподілу прибутків та відшкодування збитків, органів управління та інших рішень.

Продовжуючи реалізовувати спільний з невстановленою особою умисел, направлений на внесення завідомо неправдивих відомостей у документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної перереєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, ОСОБА_4 , діючи за вказівкою невстановленої особи, в серпні 2014 року, в денний час доби, перебуваючи в м. Києві, особисто підписав та передав останній, вищезгадані документи ТОВ «АВАСТ-ПЛЮС».

При цьому, ОСОБА_4 достовірно усвідомлював факт відсутності у нього фінансових ресурсів, навиків і досвіду для виконання таких обов`язків, зайняття підприємницькою діяльністю у цілому та не мав наміру здійснювати після перереєстрації ТОВ «АВАСТ-ПЛЮС» фінансово-господарську діяльність від свого імені.

Крім того, ОСОБА_4 розумів, що фактично виконувати обов`язки засновника та посадової особи вищезазначеного товариства наміру не мав та у подальшому їх не виконував, оскільки не мав бажання займатись підприємницькою діяльністю, статутний капітал вказаного товариства не формував, правами засновника та службової особи підприємства не користуватиметься, фінансово-господарською та поточною діяльністю товариства не займався.

У подальшому, 29.10.2014 невстановлена особа, використовуючи раніше підписані за наведених обставин ОСОБА_4 документи, що містили вказані неправдиві відомості, здійснила проведення державної перереєстрації ТОВ «АВАСТ-ПЛЮС» шляхом подачі цих документів до відділу державної реєстрації, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Отже, ОСОБА_4 виконавши всі перелічені дії, запропоновані йому невстановленими досудовим розслідуванням особами, з корисливих мотивів, фактично підписавши установчі та реєстраційні документи, що свідчать про перереєстрацію ним суб`єкта підприємницької діяльності юридичної особи ТОВ «АВАСТ-ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 39412995), які містять завідомо неправдиві відомості, вчинив підроблення документів, які відповідно до закону подаються для проведення державної перереєстрації юридичної особи.

Своїми умисними діями, які виразились у внесенні в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_4 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 2 ст. 205-1 КК України.

Прокурор звернувся до суду із клопотанням про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, посилаючись на те, що вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними в провадженні доказами, з часу вчинення кримінального проступку пройшло більше, ніж три роки, підозрюваний надав письмову згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності.

В підготовчому судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримав повністю, посилаючись на викладене в ньому, просив задовольнити.

ОСОБА_4 підтримав клопотання прокурора просив його задовольнити.

Судом роз`яснені підозрюваному правові наслідки закриття кримінального провадженні із нереабілітуючих підстав, наголошено, що він має право на здійснення кримінального провадження на загальних підставах, при цьому ОСОБА_4 вказав, що йому зрозуміла суть підозри, підстава звільнення від кримінальної відповідальності, він наполягає на задоволенні клопотання та звільненні від кримінальної відповідальності саме з такої підстави та наголошує, що не бажає скористатися правом на здійснення кримінального провадження в загальному порядку, його позиція є добровільною.

Вислухавши позиції сторін, вивчивши матеріали справи, суд надходить наступних висновків.

Відповідно до ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально - правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Згідно зі ст. 44 КК України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

Аналогічне положення містить ч. 1 ст. 285 КПК України, відповідно до якої особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Як визначено ч. 2 ст. 286 КПК України, встановивши на стадії досудового розслідування підстави для звільнення від кримінальної відповідальності та отримавши згоду підозрюваного на таке звільнення, прокурор складає клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та без проведення досудового розслідування у повному обсязі надсилає його до суду.

Частиною 3 ст. 288 КПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст. 49 КК України (в редакції, що діяла на час вчинення діяння), особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

2) три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за яке передбачено покарання у виді обмеження або позбавлення волі;

3) п`ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;

4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;

5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Відповідно до ст. 49 КК України (в редакції, що діє на час постановлення ухвали), особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;

3) п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини;

4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;

5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 205-1 КК України, на час вчинення відповідного діяння було злочином невеликої тяжкості, санкція ч. 2 ст. 205-1 КК України передбачала покарання у виді штрафу від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від трьох до п`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Виходячи з фактичних обставин, так як вони викладені в обвинувальному акті, подія кримінального правопорушення мала місце в серпні 2014 року, відтак на час судового розгляду, з огляду також на переривання строку давності на підставі ч. 3 ст. 49 КК України , у зв`язку із вчиненням ОСОБА_4 19.12.2014 року злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205-1КК України, за вчинення якого він звільнений від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності ухвалою Оболонського районного суду міста Києва та у зв`язку із вчиненням ОСОБА_4 злочинів, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 190 КК України, за які він засуджений вироком Дарницього районного суду міста Києва від 04.03.2016 з урахуванням ст. 70 КК України до 2-х років 6 місяців обмеження волі, звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України на 1 рік, сплив передбачений п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України 3-х річний строк притягнення особи до кримінальної відповідальності, у зв`язку з чим суд, за наявності згоди обвинуваченої на закриття кримінального провадження, приходить до висновку про необхідність звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності.

Як визначено п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Процесуальні витрати, речові докази в провадженні відсутні, цивільний позов не заявлявся.

На підставі викладеного, керуючись ст. 5, 12, 44, 49, 205-1 КК України ст. ст. 284, 286, 314, 369, 371 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора задовольнити.

Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 205-1 КК України, на підставі ст. 49 КК України - у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України - закрити.

Процесуальні витрати в провадженні відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом семи діб з дня її оголошення через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя: ОСОБА_1