Рішення

від 15.12.2021 по справі 577/3078/21

КОНОТОПСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 577/3078/21

Провадження № 2/577/1026/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2021 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі:

головуючого судді Семенюк І.М.

за участю секретаря судового засідання Кузнєцової Л.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

третьої особи ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Конотоп цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та знесення паркану,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 просить суд зобов`язати відповідача ОСОБА_3 знести бетонний паркан, висотою два метри з металевими воротами, бетонованою доріжкою з бордюрами та хвірткою і дерев`яний паркан, які розташовані в АДРЕСА_1 .

Вимоги обгрунтовує тим, що їй на підставі свідоцтва про право власності на житло на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_2 . Ідеальна частка квартири складає 2/25 частин у праві спільної часткової власності на домоволодіння, яке знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 5910400000:04:067:0027. 2/25 частин земельної ділянки площею 0,0080 га нею приватизована. Крім неї співвласниками земельної ділянки є Конотопська міська рада, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 . У 2010 році ОСОБА_3 на земельній ділянці самовільно збудувала бетонний паркан, висотою 2 метри з металевими воротами, бетонованою доріжкою , бордюрами та хвірткою і дерев`яний паркан на відстані близько 4 метрів та довжиною близько 15 метрів, відгородивши частину земельної ділянки, якою вона раніше користувалася. Усі добудови здійснені без відповідних дозволів та узгодження з сусідами. Цей паркан впритул прилягає до стіни будинку, куди виходять її вікна, що перешкоджає їй обслуговувати стіни її квартири, вона не може провести зовнішнє утеплення стін квартири, паркан перешкоджає їй користуватися земельною ділянкою, де вона вирощує городину. Вона неодноразово зверталася до відповідача з проханням перенести в інше місце або знести паркан, однак, отримувала відмову. Оскільки мирним шляхом врегулювати конфлікт не вдається, вимушена звернутися до суду. Також, просить стягнути з відповідача понесені нею судові витрати.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримують і просять їх задовольнити. Вказують, що позивач проживає в будинку, де розташовані сім квартир, землі окремо нікому виділено не було, всі користувалися земельною ділянкою з обох боків. У неї земля не розмежована, але виділена відповідно до її частини будинку. Відповідач ОСОБА_3 на земельній ділянці загального користування побудувала паркан, відокремила вхід до своїх квартир за рахунок місць загального користування і для неї стало утрудненим потрапити до своєї квартири з того боку, де розташований бетонний паркан військової частини.

Відповідач ОСОБА_3 проти позову заперечує, вказує, що квартира АДРЕСА_3 належала її батькам, вона також в ній проживала з дитинства і це її житло на даний час , квартиру АДРЕСА_4 вона придбала. Її батьки користувалися земельною ділянкою, що біля їх квартири і парканами було відгороджено весь час, вона тільки замінила старий паркан, який вийшов з ладу на новий, поставила хвіртку з кодовим замком, код знають усі сусіди і вільно можуть ходити. Хвіртку збудувала, щоб не ходили сторонні люди. Сусідам вона ніяким чином не перешкоджає ходити. Крім того, позивач зазначає, що земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності між ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та Конотопською міською радою та в натурі між співвласниками не поділена. Як вказує позивач, що нею приватизована частина земельної ділянки, однак, межі ділянки не визначені. Також , позивач зазначає, що право власності у неї виникло у 2020 році, тоді як паркан був збудований ще у 2010 році. 22 березня 2021 року відбулося засідання узгоджувальної комісії по земельним суперечкам виконавчого комітету Конотопської міської ради, на якому розглядалася заява ОСОБА_1 з приводу спірного питання. Було роз`яснено, що будинок за адресою АДРЕСА_5 належить власникам на праві спільної часткової власності. При виникненні спільної часткової власності на нерухоме майно, виникає спільна часткова власність на земельну ділянку, на якій це майно розташоване. Площа земельної ділянки розподіляється пропорційно площі домоволодіння, тобто частина будівлі відповідає такій же частині земельної ділянки. загальна площа земельної ділянки становить 0,2807 га, землевпорядна документація виготовлена на 0,1 га, за позивачем зареєстровано право на 2,25 частки земельної ділянки від загальної площі 0,1 га, що становить 0,0080 га, таке ж право на таку ж частку зареєстровано за третьою особою, сином позивача ОСОБА_5 . Тобто, позивач і третя особа мають у користуванні земельну ділянку площею 160 кв м, однак, виділити в натурі таку земельну ділянку неможливо, оскільки відсутні варіанти поділу. Тому комісія вирішила, що земельна ділянка розподіляється між усіма співвласниками пропорційно часткам домоволодіння. Фактично встановлювати, де саме знаходиться чия частка у спільному подвір`ї Конотопська міська рада не має права, але рекомендувала встановити усім землекористувачам порядок користування подвір`ям між усіма сусідами. також, позивач користується городом та господарськими будівлями, які перебувають на земельній ділянці у спільній частковій власності і які між співвласниками будинку не розподілялися. Позивачка має безперешкодний доступ і вільний вхід до свого домоволодіння і з іншого боку. Те , що вона побудувала на місці старого забору новий , ніяким чином не порушило права позивача. За таких обставин просить відмовити в задоволенні позову. Крім того, заявила клопотання про стягнення з позивача на її користь понесені витрати на правову допомогу в розмірі 5 500 гривень, надала орієнтовний розрахунок витрат. Її підтримує представник ОСОБА_4 .

Третя особа ОСОБА_5 позовні вимоги підтримує.

Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, третю особу, дослідивши письмові докази у справі, дійшов висновку про відмову в задоволенні позову за наступних підстав.

Згідно рішення Конотопської міської ради від 16 червня 2020 року «Про затвердження площ та надання земельних ділянок громадянам згідно з виготовленою землевпорядною документацією», ОСОБА_1 передається у власність 2,25 частини земельної ділянки від загальної площі 0, 1000 га, що становить 0,0080 га по АДРЕСА_5 для обслуговування житлового будинку (присадибна ділянка). Кадастровий номер земельної ділянки 5910700000:04:067:0027. (а.с.10).

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 09 січня 2020 року визначено, що ідеальна частка квартири АДРЕСА_2 , що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з урахуванням господарчо-побутових будівель, складає 4/25 частин у праві спільної часткової власності на домоволодіння. (а.с.11-13).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 20 січня 2021 року, земельна ділянка з кадастровим номером 5910400000:04:067:0027, загальною площею 0,1 га , призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_5 належить на праві приватної спільної часткової власності 2/25 частин ОСОБА_1 , 2/25 частин ОСОБА_5 , на праві комунальної спільної часткової власності 31/300 частин та 31/150 частин Конотопській міській раді, на праві приватної спільної часткової власності 7/50 частин ОСОБА_6 (а.с.18/21).

18 березня 2020 року КП Конотопське МБТІ виготовило на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_5 технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_5 .(а.с. 8-9).

Відповідачем ОСОБА_3 надано копію протоколу засідання узгоджувальної комісії по земельним суперечкам від 22 березня 2021 року, у відповідності до якого встановлено, що на земельній ділянці по АДРЕСА_5 знаходиться будинок, що перебуває у спільній частковій власності, земельна ділянка розподіляється між усіма співвласниками пропорційно часткам домоволодіння. Фактично встановлювати, де саме знаходиться чия земельна ділянка у спільному подвір`ї Конотопська міська рада не має права, але радить усім землекористувачам по АДРЕСА_5 встановити порядок користування спільним подвір`ям за домовленістю між усіма сусідами ( власниками житлового будинку) , в разі недосягнення згоди встановлювати порядок користування у судовому порядку. ( а.с.32,33).

11 вересня 2115 року КП Конотопське МБТІ виготовило на ім`я ОСОБА_7 технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_6 .(а.с. 34-38).

Згідно копії договору купівлі-продажу від 19 травня 2016 року, ОСОБА_7 продала ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_6 ( а.с.39-41)

Згідно копії договору дарування від 12 березня 2015 року, ОСОБА_8 подарувала ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_7 ( а.с.42).

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч.2 ст.373 ЦК України, право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Стаття 391 ЦК України передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Пунктом г) частини 1 статті 91 Земельного кодексу України визначено, що власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів. Власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив) (ч.ч.1,2 ст.103 Земельного кодексу України).

Інститут земельних відносин добросусідства є нормативно встановленими обмеженнями щодо здійснення прав на землю (включаючи право власності), які мають на меті забезпечити захист інтересів власників (землекористувачів) сусідніх володінь від можливих порушень при використанні земельних ділянок. Основна мета цих правил полягає в сприянні і забезпеченні такому використанню земельних ділянок, при якому власникам сусідніх земельних ділянок і землекористувачам заподіюється менша кількість незручностей.

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав на земельні ділянки здійснюється шляхом: відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчинення дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з досліджених доказів, позивачу ОСОБА_1 не виділено в натурі земельна ділянка, межі не встановлено і вказана обставина сторонами не оспорюється. З технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_8 , яка на даний час належить відповідачу ОСОБА_3 , в розділі план земельної ділянки міститься експлікація земельної ділянки, з якої вбачається, що станом на дату виготовлення техпаспорту малися відомості про паркани, якими відокремлено вхід до квартир АДРЕСА_9 , тобто такі вже існували. З цього плану також вбачається, що територія земельної ділянки з протилежного боку будинку є в декілька разів більшою , ніж та , яка межує з квартирою відповідача, і на більшій території мається два входи до подвір`я з того боку, де вхід в квартиру позивача. З фототаблиць, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, досліджених з роз`ясненням нею , де саме знаходиться приміщення її квартири, вбачається, що парканами відокремлено територію, яка не займає простір , куди виходять вікна квартири позивачки ОСОБА_1 . Будь-яких інших доказів на підтвердження вимог позивач не надала.

За встановлених обставин вбачається, що позивач не довела, що порушуються її права, як власника частини домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_5 відповідачем ОСОБА_3 , тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні її вимог в повному обсязі.

Щодо клопотання відповідача ОСОБА_3 про стягнення з позивача на її користь витрат на правову допомогу в розмірі 5 500 гривень, слід зазначити наступне.

Згідно ч.1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній ( орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

П.1 ч.2 ст. 134 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язаною зі справою, включаючи підготовку до її розгляду , збір доказів, тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідач ОСОБА_3 надала договір № 23 від 21 липня 2021 року про надання правової допомоги, акт виконаних робіт адвокатом від 15 грудня 2021 року та розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу на суму 5 500 гривень. Однак, договір, укладений між відповідачем ОСОБА_3 та її представником адвокатом Садовським Є.А., містить загальні положення щодо розміру витрат на правову допомогу, і не містить конкретних умов її надання і оплати, тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви відповідача про стягнення на її користь витрат на правову допомогу.

Керуючись ст. ст. 321, 373, 391 ЦК України, ст. ст. 91, 152 Земельного Кодексу України, ст. ст. 12, 81, 141, 263-265 ЦПК України ,суд ,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовити.

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову про знесення бетонного паркану висотою 2 метри з металевими воротами, бетонованою доріжкою з бордюрами та хвірткою і дерев`яного паркану, розташованих в АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 (зареєстрована АДРЕСА_10 )

Відповідач: ОСОБА_3 (зареєстрована АДРЕСА_11 )

Третя особа: ОСОБА_5 (зареєстрований АДРЕСА_10 )

Суддя Семенюк І. М.