Рішення

від 29.12.2021 по справі 120/11947/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2021 р. Справа № 120/11947/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

23.09.2021 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0029696-5605-0209 від 22.05.2020 на суму 43241,25 грн та податкового повідомлення-рішення № 0122798-2410-0209 від 22.03.2021 на суму 8972,41 грн, якими позивачу визначено зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, фізичним особам, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2019 та 2020 роки відповідно.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що у 2019 році позивач був власником нерухомого майна, а саме будинку-майстерні сільськогосподарської техніки загальною площею 2063,00 кв.м, що знаходиться з адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням № 01/12/19 від 28.12.2019 зборів засновників фермерського господарства "Агат-Агро-Експорт" (далі - ФГ "Агат-Агро-Експорт") позивач, як його засновник, вирішив збільшити складений капітал господарства за рахунок внесення додаткового вкладу у вигляді 9/10 часток комплексу будівель та споруд, а саме будинку-майстерні загальною площею 2063,00 кв.м за вищевказаною адресою.

Відтак позивач зазначає, що у 2020 році він вже не був власником цього об`єкта нерухомості, а тому відповідач неправомірно виніс податкове повідомлення-рішення за № 0122798-2410-0209 від 22.03.2021.

Крім того, позивач вважає, що оскільки нежитлова будівля площею 2063 кв.м є будівлею сільськогосподарського призначення відповідно до класифікатора ДК 018-2000 та постійно використовується в товарному сільськогосподарському виробництві ФГ "Агат-Агро-Еспорт", ця будівля згідно з нормами пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Таким чином, позивач не погоджується з оскаржуваними рішеннями контролюючого органу та вважає їх протиправними.

Ухвалою суду від 28.09.2021 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

20.10.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та зазначає, що за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно у власності фізичної особи ОСОБА_1 знаходилася нежитлова будівля загальною площею 2302,7 кв.м (частка власності 9/10) за адресою: АДРЕСА_1 , яка з 14.01.2020 зареєстрована з правом власності за ФГ "Агат-Агро-Експорт". Отже, позивачу правомірно визначено зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, фізичним особам, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, зокрема за 2019 рік на підставі податкового повідомлення-рішення № 0029696-5605-0209 від 22.05.2020 на суму 43241,25 грн - за об`єкт нежитлової нерухомості площею 2302,70 грн (частка власності 9/10 - 2072,43 кв.м), та на підставі податкового повідомлення-рішення № 0122798-2410-0209 від 22.03.2021 на суму 8972,41 грн - за цей самий об`єкт, враховуючи дату його вибуття з власності позивача.

При цьому відповідач не погоджується з доводами позивача про необхідність застосування пільг зі сплати податку, передбачених пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, та звертає увагу на те, що позивач не є сільськогосподарським виробником в розумінні вимог чинного податкового законодавства. До того ж позивач не надав жодних доказів на підтвердження віднесення будівлі до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що є обов`язковою умовою для звільнення від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Інших заяви по суті справи до суду не надходило.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд при вирішенні справи керується такими мотивами.

Згідно з п. 265.1 ст. 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України).

Відповідно до пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктами 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

В силу положень пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Судом встановлено, що у спірний період з 01.01.2019 до 13.01.2020 позивач ОСОБА_1 був власником 9/10 часток (2072,43 кв.м) комплексу будівель та споруд (будинку майстерні) загальною площею 2302,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

14.01.2020 право власності на вказану частку у будівлі зареєстровано за ФГ "Агат-Агро-Експерт" (код ЄДРПОУ 33143006), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.01.2020 № 196561265. Підстава виникнення права власності: акт приймання-передачі нерухомого майна від 28.12.2019, підписаний у зв`язку з прийняттям рішенням № 01/12/19 від 28.12.2019 зборів засновників ФГ "Агат-Агро-Експорт" про збільшення засновником фермерського господарства ОСОБА_1 капіталу господарства за рахунок внесення додаткового вкладу у вигляді 9/10 часток комплексу будівель та споруд за вищевказаною адресою, належних засновнику на праві власності.

Таким чином, позивач перестав бути власником відповідного нерухомого майна з 14.01.2020, однак до цього часу вважався платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як фізична особа - власник 9/10 частки об`єкта нежитлової нерухомості по АДРЕСА_1 площею 2072,43 кв.м (виходячи із загальної площі об`єкта нерухомості 2302,7 кв.м).

Рішенням 17 сесії Городківської сільської ради 7 скликання № 341 від 26.06.2018 "Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2019 рік" встановлені ставки податку для нежитлової нерухомості, що перебуває у власності фізичних та юридичних осіб, на 2019 рік у розмірі 0,5% від розміру мінімальної заробітної плати 4173,00 грн, встановленої законом на 01.01.2019, за 1 кв.м загальної площі об`єкта нежитлової нерухомості.

Крім того, 14.07.2020 Городківська сільська рада прийняла рішення № 662 "Про внесення змін до рішення сесії Городківської сільської ради № 463 від 10 червня 2019 року "Про встановлення ставок із сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на території Городківської сільської ради на 2020 рік". Відповідно до цього рішення ставка податку для об`єктів нежитлової нерухомості на 2020 рік затверджена у розмірі 0,1% від розміру мінімальної заробітної плати (4723,00 грн), встановленої законом на 01.01.2020, за 1 кв.м загальної площі об`єкта нерухомості.

Отже, податковим повідомленням-рішенням № 0029696-5605-0209 від 22.05.2020 відповідач правомірно визначив позивачу суму зобов`язання з даного виду податку на майно за 2019 рік у розмірі 43241,25 грн: 2072,43 х (4173х0,5%).

Втім, суд не погоджується з розмір податкового зобов`язання, нарахованого позивачу за 2020 рік.

Так, згідно з пп. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Водночас порядок обчислення сум податку в разі зміни власника об`єкта оподаткування податком регламентується пунктом 266.8 статті 266 ПК України.

Зокрема, підпунктом 266.8.1 пункту 266.8 статті 266 ПК України передбачено, що у разі переходу права власності на об`єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об`єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

Таким чином, оскільки право власності на 9/10 частки будівлі перейшло від позивача ОСОБА_1 до ФГ "Агат-Агро-Експорт" 14.01.2020, обов`язок зі сплати податку на нерухоме майно у позивача виник лише за один місяць - січень 2020 року.

Натомість податковим повідомленням-рішенням № 0122798-2410-0209 від 22.03.2021 відповідач помилково здійснив нарахування позивачу податку за 11 місяців в сумі 8972,41 грн, тоді як правильною є сума 815,67 грн: 2072,43 х (4723х0,1%)/12.

Відтак вказане податкове повідомлення-рішення визнається судом протиправним в частині нарахування позивачу податкового зобов`язання на суму 8156,75 грн (8972,41 - 815,67).

Надаючи оцінку доводам позивача про те, що спірна будівля не повинна обкладатися податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, суд зазначає таке.

Відповідно до пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України не є об`єктом оподаткування:

ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Отже, для застосування вказаної норми та звільнення від оподаткування необхідною є сукупність таких умов:

1) будівля (споруда) належить на праві власності сільськогосподарському товаровиробнику;

2) будівля (споруда) відноситься до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000;

3) будівля (споруда) не здається їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України від 18 січня 2001 року № 2238-ІІІ "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років" (далі - Закон № 2238-III), сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Крім того, до виробників сільськогосподарської продукції відносять юридичних осіб, фізичних осіб (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності (далі - КВЕД), мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин (ст. 1 Закону України від 23 вересня 2008 року № 575-VІ "Про сільськогосподарський перепис").

Законом № 2238-III визначено, що продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) - це продукція, що виробляється в сільському господарстві та відповідає кодам Державного класифікатора продукції та послуг.

Коди продукції сільського господарства та пов`язані з цим послуги визначені розділом 1 секції А "Продукція сільського господарства, лісового господарства та рибного господарства" Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 № 457.

Отже, фізичні особи, які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою КВЕД з урахуванням Державного класифікатора продукції та послуг, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, володіють та використовують будівлі, споруди, що призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, відносяться до сільськогосподарських товаровиробників, з метою визначення об`єкта оподаткування згідно з пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

Крім того, суд враховує, що відповідно до статті 5 ПК України поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Водночас за змістом положень пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа-підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Разом з тим матеріали справи не свідчать про те, що позивач у спірний період був зареєстрований як фізична особа-підприємець, займався сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, та використовував спірну будівлю з метою виробництва сільськогосподарської продукції, тобто був сільськогосподарським товаровиробником в розумінні вимог чинного законодавства, що, відповідно, виключає можливість застосування до позивача пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Крім того, суд зазначає, що згідно з пп. 14.1.129-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі промислові та склади.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до вказаного Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 127 "Будівлі нежитлові інші" клас 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства").

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", що включає підкласи: 1271.1 "Будівлі для тваринництва"; 1271.2 "Будівлі для птахівництва"; 1271.3 "Будівлі для зберігання зерна"; 1271.4 "Будівлі силосні та сінажні"; 1271.5 "Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства"; 1271.6 "Будівлі тепличного господарства"; 1271.7 "Будівлі рибного господарства"; 1271.8 "Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва"; 1271.9 "Будівлі сільськогосподарського призначення інші".

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення обєєкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) "Будівлі нежитлові" належить клас (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо. До класу (код 1272) "Будівлі для культової та релігійної діяльності" належать, зокрема, церкви, каплиці, мечеті, синагоги.

Отже, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є також правовий статус будівлі.

Частиною першою статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

А в силу вимог ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Разом з тим позивач належними та допустимими доказами не підтвердив своїх тверджень про те, що будинок майстерні загальною площею 2302,7 кв.м, що знаходиться за адресою: Вінницька область, Крижопільський район, с. Городківка, вул. Яворівська, 1, відноситься до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.

Таким чином, під час розгляду справи судом не здобуто правових підстав для застосування до спірних правовідносин пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України та, як наслідок, звільнення позивача від обов`язку сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у спірний період з 01.01.2019 по 13.01.2020 включно.

До того ж відповідно до пп. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 ПК України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо:

об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку;

розміру загальної площі об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку;

права на користування пільгою із сплати податку;

розміру ставки податку;

нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Однак, як встановлено судом, позивач не звертався до контролюючого органу для проведення звірки та відповідних підтверджуючих документів відповідачу не надав, що додатково свідчить про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

При вирішенні справи суд не бере до уваги посилання позивача на постанову Верховного Суду від 10.04.2020 у справі № 823/1751/17, оскільки в цій справі позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець з основним видом діяльності "вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, вирощування інших однорічних і дворічних культур, допоміжна діяльність у рослинництві та оброблення насіння для відтворення", а суди на основі матеріалів справи встановили приналежність нежитлової будівлі, що перебувала у власності позивача, до класу (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", та її використання позивачем як суб`єктом господарювання для зберігання зерна, обробки і збирання сільськогосподарської продукції.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні та конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією та законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їхнє порушення.

За змістом Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року у справі № 18-рп/2004 термін "порушене право", який вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". При цьому з приводу останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тобто обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Таким чином, перевіривши доводи сторін, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до переконання, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а саме шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області № 0122798-2410-0209 від 22.03.2021 в частині визначення позивачу зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 8156,75 грн. В решті позовних вимог належить відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч. 3 ст. 139 КАС України).

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач сплатив судовий збір у загальному розмірі 1816,00 грн, що підтверджується квитанцією № 58328702 від 21.09.2021.

Відтак, оскільки заявлені позовні вимоги мають майнових характер (ціна позову становить 52213,66 грн), а позов задоволено частково (у відсотковому значені задоволена частина становить 15,62% від ціни позову), витрати позивача у вигляді судового збору підлягають відшкодуванню в сумі 283,66 грн, тобто пропорційно до розміру задоволених позовних вимог на суму 8156,75 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області № 0122798-2410-0209 від 22 березня 2021 року в частині визначення фізичній особі ОСОБА_1 грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 8156,75 грн.

У решті позову відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 283,66 грн (двісті вісімдесят три гривні 66 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 );

2) відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ ВП 44069150, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100).

Повне судове рішення складено 29.12.2021.

Суддя Сало Павло Ігорович