Рішення

від 28.12.2021 по справі 160/25697/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2021 року Справа № 160/25697/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Царікової О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу №160/25697/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

15.12.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), в якій позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність та зобов`язати Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (код за ЄДРПОУ- 43314918) зняти арешт з земельної ділянки, площею 1,5058 га, кадастровий номер 1223286500:02:150:0047, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, та земельної ділянки, площею 1,973 га, кадастровий номер 1223286000:02:102:0009, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, який накладено відповідно постанови про відкриття виконавчого провадження №32922294 від 06.06.2012, реєстраційний номер обтяження 5441388.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначено, що виконавча служба під час здійснення виконавчого провадження №32922294 наклала арешт на належний йому об`єкт нерухомості, однак не зняла його після повернення виконавчого документа стягувачу. При цьому, позивач наголосив, що заборгованність у нього відсутня. Отже, з огляду на те, що виконавче провадження щодо ОСОБА_1 завершено, а арешт не знятий, позивач вважає відмову Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) зняти арешт з належного позивачу майна суперечить законодавству та порушує його права вчиняти дії щодо належного йому майна, вільно розпоряджатися ним.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2021 вищезазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/25697/21 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи. Судове засідання призначено на 28.12.2021.

Цією ж ухвалою суду суд встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 28.12.2021, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, додатково попередивши, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Крім того, у вищевказаній ухвалі суд зобов`язав відповідача надати до суду належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП №32922294.

Водночас, станом на 28.12.2021 відповідачем вимоги зазначеної вище ухвали суду не виконано та витребувані документи до суду не надано.

Крім того, слід зазначити, що станом на 28.12.2021 відповідачем не надано до суду відзиву на позовну заяву, як і заперечень або пояснень.

Згідно із ч. 4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 КАС України).

Уповноважені представники сторін у судове засідання від 28.12.2021 не з`явились.

Від позивача до суду надійшло клопотання (вх. №19281/21-ел від 23.12.2021), в якому останній просив суд розглянути справу в порядку письмового провадження.

Про дату, час та місце розгляду справи відповідач був належним чином повідомлений судом, що підтверджується матеріалами справи, однак про причини неявки суд не повідомив.

При цьому, будь-яких заяв або клопотань від Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) до суду не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 4 ст. 287 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Враховуючи особливості розгляду справи, передбачені ч.4 ст.287 КАС України, суд вважає, що неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно із ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, а також відсутність перешкод для розгляду справи за відсутності учасників процесу, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов та на які посилається у відзивах відповідач, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та зазначено відповідачем у листі від 07.02.2020, на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження №32922294 з примусового виконання виконавчого листа по справі №2-1759 від 22.12.2011, виданого Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення солідарно з відповідачів - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ ОТП Факторинг Україна заборгованості за кредитним договором від 28.11.2007 у розмірі 123 307,95 грн. та виконавче провадження №32923432 з примусового виконання виконавчого листа по справі №2-1759 від 22.12.2011, виданого Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ ОТП Факторинг Україна судового збору в сумі 1700, 00 грн. та витрат на ІТЗ справи в сумі 120, 00 грн.

06.12.2012 державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно боржника.

06.12.2012 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстровано обтяження земельних ділянок з кадастровими номерами 1223286500:02:150:0047 та 1223286000:02:102:0009, що належать ОСОБА_1 , по виконавчому провадженню №32922294 (реєстраційний номер обтяження 5441388), накладений на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.12.2012.

17.05.2013 виконавчі провадження завершені на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження (в редакції чинній на час прийняття рішення), повторно вищезазначені виконавчі документи стягувачем до виконання не пред`являлися.

23.01.2020 ОСОБА_1 звернувся до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) із заявою від 23.01.2021 (вх. №П-364-02), в якій позивач просив зняти обтяження з земельних ділянок земельних ділянок з кадастровими номерами 1223286500:02:150:0047 та 1223286000:02:102:0009 у зв`язку з погашенням заборгованості.

До заяви означеної заяви ним було додано довідку ТОВ ОТП Факторинг Україна про відсутність заборгованості.

Листом за вих. №П-364-02 від 07.02.2020 відповідач повідомив про відсутність правових підстав для зняття арешту та зазначив, що матеріали виконавчих проваджень відносно ОСОБА_1 , у тому числі і виконавчого провадження ВП №32922294, знищено за закінченням терміну зберігання, зняти арешт неможливо.

Не погодившись із бездіяльністю відповідача у вигляді не зняття арешту із належного позивачу майна, ОСОБА_1 звернувся за захистом власних прав та інтересів до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України Про виконавче провадження №1404-VІІІ від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VIII; в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із статтею 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 1 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів №1403-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1403-VIII) встановлено, що примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України Про виконавче провадження випадках - на приватних виконавців.

Згідно статті 3 Закону №1403-VIII завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Статтею 50 Закону України Про виконавче провадження №606-XIV від 21.04.1999 (далі - Закон №606-XIV; в редакції, яка була чинною станом на 06.12.2012 (день накладення арешту на майно позивача) та у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. У випадках коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Згідно із частиною 1 статті 55 Закону №606-XIV, арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Із системного аналізу наведених вище правових норм слідує, що з метою забезпечення реального виконання рішення державний виконавець був наділений повноваженнями щодо накладення арешту на майно боржника.

Разом з цим, як встановлено судом та зазначено відповідачем, виконавче провадження, на підставі якого накладено арешт на земельну ділянку позивача, було завершено шляхом повернення виконавчого документу стягувачу та знищено, оскільки строк зберігання завершився, що підтверджується самим відповідачем.

Згідно з пунктом 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №2274/5 від 25.12.2008 (далі - Порядок №2274/5), строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік.

Відповідно до пункту 9.10 Порядку №2274/5, завершені виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення (додаток 17), якщо передбачений для них строк зберігання закінчився до 1 січня року, в якому складений акт.

Таким чином, знищенню підлягають лише завершені виконавчі провадження.

Водночас, статтею 50 Закону №606-XIV (в редакції станом на 30.12.2021) встановлено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Частиною 4 статті 59 Закону №1404-VIII (в редакції станом на 10.09.2021 (дату надання відповіді про відсутність підстав для зняття арешту), визначено підстави, за яких державний виконавець знімає арешт з усього майна або його частини:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 12 розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення цього Закону.

10) отримання виконавцем від Державного концерну Укроборонпром , акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну Укроборонпром , державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну Укроборонпром або на момент припинення Державного концерну Укроборонпром було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності , звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності .

В той же час, частиною 5 статті 59 Закону №1404-VIII зазначено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

З змістом частини 1 статті 59 Закону №1404-VIII, у разі якщо на майно особи накладено арешт, і воно належить їй на праві власності, то така особа може звернутися з позовом до суду про зняття арешту з майна. Після розгляду справи, у разі задоволення такого рішення державний виконавець повинен зняти з такого майна арешт не пізніше наступного для, коли йому стало відомо про такі обставини.

Як слідує із матеріалів справи, виконавче провадження №32922294, в межах якого винесено постанову від 06.06.2012, за якою на майно ОСОБА_1 накладався арешт, завершено шляхом повернення виконавчого документа стягувачу та знищено, про що повідомлено відповідачем у листі.

При цьому, як зазначив позивач й не спростував відповідач, ОСОБА_2 та фінансовим поручителем ОСОБА_1 погашено суму заборгованості у повному обсязі, що підтверджується довідкою ТОВ ОТП Факторинг Україна про відсутність заборгованості, яку також було надано відповідачу 23.01.2020.

Отже, за відсутності боргу та виконавчого провадження підстави для збереження арешту на майно ОСОБА_1 відсутні.

Водночас, відомості про арешт майна позивача на даний час містяться в Єдиному реєстрі заборон відчуженням об`єктів нерухомого майна, що спричиняє порушенням прав та інтересів позивача щодо належного йому майна.

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів зняття арешту, накладеного на майно позивача, після отримання документального підтвердження погашення заборгованості по виконавчому провадженню №32922294.

Одночасно із цим, суд наголошує, що відповідачем також не надано суду доказів, які б обумовлювали необхідність залишення в силі накладеного на його майно арешту.

Таким чином, станом на 28.12.2021 відсутні будь-які докази, які б свідчили про наявність невиконаних позивачем зобов`язань та які б підтверджували обґрунтованість існування арешту.

З аналізу норм статті 59 Закону №1404-VIII слідує, що зняття арешту з майна здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови. Така постанова може бути винесена на підставі постанови начальника відповідного відділу Державної виконавчої служби лише в разі порушення порядку накладення арешту, в усіх інших випадках - виключно на підставі рішення суду.

Виконавче провадження, в межах якого на майно позивача накладено арешт, на виконанні у відповідача не перебуває, воно закінчено та знищено у зв`язку із закінченням терміну зберігання, враховуючи це, у державного виконавця відсутня можливість винести в межах цього виконавчого провадження постанову про зняття арешту з майна боржника.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Виходячи з того, що виконавче провадження було завершено та знищено, відсутні докази, які давали б підстави для висновку про обґрунтованість існування арешту нерухомого майна, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) щодо незняття арешту з нерухомого майна - земельної ділянки площею 1,5058 га, кадастровий номер 1223286500:02:150:0047, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, та земельної ділянки площею 1,973 га, кадастровий номер 1223286000:02:102:0009, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, (реєстраційний номер обтяження 5441388), який накладено відповідно постанови про відкриття виконавчого провадження №32922294 від 06.06.2012, та зобов`язати відповідача вчинити дії щодо зняття арешту з нерухомого майна - земельної ділянки площею 1,5058 га, кадастровий номер 1223286500:02:150:0047, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, та земельної ділянки площею 1,973 га, кадастровий номер 1223286000:02:102:0009, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, (реєстраційний номер обтяження 5441388), який накладено відповідно постанови про відкриття виконавчого провадження №32922294 від 06.06.2012.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до положень статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Натомість, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не виконав вимог означених норм й не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 271, 272, 287, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (пр. Дмитра Яворницького, 21-А, м.Дніпро, 49027; код ЄДРПОУ 43314918) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) щодо незняття арешту з нерухомого майна, а саме: земельної ділянки площею 1,5058 га, кадастровий номер 1223286500:02:150:0047, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, та земельної ділянки площею 1,973 га, кадастровий номер 1223286000:02:102:0009, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (реєстраційний номер обтяження 5441388) ОСОБА_1 .

Зобов`язати Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) зняти арешт, накладений на нерухоме майно ОСОБА_1 , накладений на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження №32922294 від 06.06.2012, а саме: земельної ділянки площею 1,5058 га, кадастровий номер 1223286500:02:150:0047, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, та земельної ділянки площею 1,973 га, кадастровий номер 1223286000:02:102:0009, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (реєстраційний номер обтяження 5441388).

Стягнути із Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (код ЄДРПОУ 43314918) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) документально підтверджені судові витрати у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 КАС України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 КАС України.

Повний текст судового рішення складений 28.12.2021.

Суддя О.В. Царікова