Рішення
від 14.12.2021 по справі 204/4538/21
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/4538/21

Провадження № 2/204/1664/21

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua


РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2021 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Дубіжанської Т.О.

за участю секретаря Єфімової А.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ спільного майна подружжя,-

В С Т А Н О В И В:

В червні 2021 року до суду надійшла позовна заява, в якій позивач просив ухвалити рішення, яким визнати об`єктами спільної сумісної власності подружжя земельну ділянку, площею 0,08 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий №1210100000:07:138:0018 та, відступивши від рівності часток у спільному майні подружжя, визнати за позивачем право власності на 2/3 вказаного майна, а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

В обґрунтування позову, позивач вказав на те, що він з відповідачкою з 24.04.2015 року перебуває в зареєстрованому шлюбі, від якого мають трьох дітей. В період шлюбу подружжя придбали за рахунок спільних накопичених грошових коштів подружжя на ім`я ОСОБА_2 спірну земельну ділянку площею 0,08 га. Наразі подружжя перебуває у стані розлучення, сімейні відносини фактично припинені. Троє спільних дітей колишнього подружжя проживають разом з позивачем та знаходяться на його повному утриманні, внаслідок чого, позивач прохає суд при поділі майна подружжя відступити від рівності часток та визнати за ним право власності на 2/3 частини спірного майна.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 22.06.2021 року було відкрито спрощене провадження у справі. Сторонам було направлено копію ухвали від 22.06.2021 року, а також відповідачу було направлено копію позовної заяви із додатками.

Відповідач у встановлений судом надала відзиву на позовну заяву, у якому проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 24 квітня 2015 року у Кіровському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , укладено шлюб, про що складено актовий запис № 123, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 24 квітня 2015 року. Прізвище відповідачки після реєстрації шлюбу - ОСОБА_1 (а.с.18).

Від шлюбу сторони мають трьох малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 09 жовтня 2015 року (а. с. 18); ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 13 серпня 2015 року (а. с. 16), та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 06 липня 2018 року (а.с.17).

Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 16 листопада 2021 року у цивільній справі № 204/4577/21 шлюб між сторонами розірвано (ЄДРСР № 101165802).

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється (ч. 3 ст. 372 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст. 57 СК України визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України Про приватизацію державного житлового фонду ; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічна правова позиція також висловлена у постановах в постановах Верховного Суду України від 24.05.2017 року у справі 6-843цс17 та Верховного Суду від 06.02.2018 року 61-2446св18, 07.02.2018 року у справі 61-524св18, 19.06.2019 року у справі 621/302/15-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 року у справі №372/504/17.

Як вбачається з матеріалів справи, в період шлюбу подружжям придбано на ім`я ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,08 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий №1210100000:07:138:0018, що підтверджується Договором купівлі-продажу від 03.06.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського МНО Огородник Л.В. за реєстровим номером 3370, а також Витягом з Державного реєстру речових прав №211251114 від 03.06.2020 року (а.с.22-25).

Обставини спільного придбання вказаного майна під час шлюбу, та як наслідок, поширення режиму спільної сумісної власності подружжя на майно сторонами у справі не заперечуються та визнаються відповідачкою, а тому, відповідно до ст.81 ЦПК України, додатковому доказуванню не підлягають.

За таких обставин, з урахуванням презумпції спільності права власності подружжя на вказане майно, сторони мають право на поділ вищевказаного майна, але за взаємною згодою сторін вказане майно не поділено.

Таким чином, оскільки спірне майно було придбано сторонами під час перебування у зареєстрованому шлюбі, в період сумісного проживання та ведення спільного господарства, не надання відповідачем доказів, які б свідчили про те, що вони є його особистою власністю відповідно до положень ч. 1 ст. 57 СК України, суд приходить до висновку про обгрунтованість та доведеність позовних вимог позивача в частині визнання спірного нерухомого майна спільною сумісною власністю сторін, як колишнього подружжя та необхідності його поділу.

В свою чергу, розглядаючи вимоги позову, щодо відступлення від рівності часток, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Крім того, у п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" роз`яснено, що при вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст. 70 СК в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК).

Позивач, як на підставу відступлення від засади рівності часток, просив врахувати, що на його утриманні знаходяться їх спільні з відповідачем діти, в свою чергу, відповідачка не бере участь у їх вихованні та утриманні.

Аліменти (лат. alimentum - харчі, продовольство) - обов`язок утримання, у визначених законом випадках, одним членом сім`ї інших, які потребують цього (у нашому випадку саме утримання батьками своїх дітей). Обов`язок по утриманню може виконуватись як в добровільному порядку, так і у примусовому - при виконанні рішення суду про стягнення аліментів.

Отже, для правильного застосування частини третьої статті 70 СК України необхідним є встановлення чи є достатніми чи недостатніми аліменти, які отримуються тим з подружжя, з ким залишились проживати діти для їх фізичного і духовного розвитку.

Однак, суд зазначає, що жодних належних та допустимих доказів щодо проживання дітей разом з батьком, позивачем суду не надано, більше того, згаданим рішенням Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 16 листопада 2021 року у цивільній справі № 204/4577/21 про розірвання шлюбу між сторонами, судом було зазначено про намір позивача вирішувати спір щодо місця проживання та утримання дітей у судовому порядку.

Судом також встановлено, що на даний час, в провадженні Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська перебуває цивільна справа №204/7997/21, в межах якої, сторони вирішують спір щодо визначення місця проживання дітей (ЄДРСР № 101174336).

Будь-які документальні докази проживання дітей (адрес реєстрації, договорів оренди, тощо) з позивачем, які б дали можливість суду встановити факт знаходження їх на утриманні позивача - в матеріалах справи відсутні. Будь-які рішення щодо стягнення з відповідачки аліментів на утримання дітей та факти ухилення відповідачки від їх сплати - також відсутні.

Більше того, сама по собі та обставина (у випадку її встановлення), що діти проживають з позивачем - не може бути підставою для відступлення від засад рівності часток подружжя відповідно до ст. 70 СК України.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 27.12.2019 року у справі № 297/2837/17, 24.09.2020 року у справі № 570/685/1917, від 17.02.2021 року у справі № 359/898/18.

Доводи позивача щодо аморального способу життя відповідачки - судом відхиляються, оскільки зводяться до припущень, на яких, відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування ґрунтуватися не може, та не є підставою для відступу від засад рівності часток подружжя, коло яких визначено спеціальною нормою ст. 70 СК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц зроблено правовий висновок про те, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі Ващенко проти України (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що за час шлюбу шлюбний договір (контракт) сторони не укладали та домовленості щодо поділу майна між ними досягнуто не було, передбачені законом підстави для відступлення від засад рівності часток відсутні, а тому при поділі спірного майна між колишнім подружжям суд виходить з рівності часток сторін у справі в об`єкті спільної сумісної власності, тобто по 1/2 частині кожному, у зв`язку з чим, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Приписами частини 3 статті 372 ЦК України передбачено, що у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі у разі часткового задоволення позову інші судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до роз`яснень, наведених у п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах від 17 жовтня 2014 року № 10, підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді регламентовано ЦПК України. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Верховний Суд у постанові від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 висловив свою позицію про те, що для цілей відшкодування витрат на правову допомогу заявник може використовувати будь-який документ, який свідчить про фактичне понесення таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, правову допомогу ОСОБА_1 у даній справі на підставі договору про надання юридичних послуг № К-672 від 08 червня 2021 року (а. с. 29 та на звороті) надавало ТОВ Дніпропетровський центр правової допомоги населенню (ЄДРПОУ 43846205), в особі касира-адміністратора Зінченко Тетяни Юріївни, що діє на підставі довіреності № ЮУ-004 від 03 червня 2021 року. Однак вказана довіреність до договору про надання юридичних послуг позивачем не додана.

Крім того, з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що за ЄДРПОУ 43846205 в реєстрі зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальність Інформ-Бюро Долина (ТОВ ІБ Долина ), а не ТОВ Дніпропетровський центр правової допомоги населенню . Інформація щодо ТОВ Дніпропетровський центр правової допомоги населенню в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відсутня.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що надані копії квитанцій про сплату юридичних послуг від 08 червня 2021 року на суму 1000 гривень, 09 червня 2021 року на суму 4660 гривень та 14 червня 2021 року на суму 5660 гривень, видані ТОВ Дніпропетровський центр правової допомоги населенню без зазначення відомостей ким вони сплачені та за яким договором, а тому суд не приймає їх до уваги та вважає неналежними та недопустимими доказами у справі.

Також, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано акт про надання юридичних послуг від 14 червня 2021 року до договору № К-672 від 08 червня 2021 року (а.с.26 та на звороті), відповідно до якого ТОВ Дніпропетровський центр правової допомоги населенню , в особі касира-адміністратора Зінченко Тетяни Юріївни, що діє на підставі довіреності № ЮУ-004 від 03 червня 2021 року, надано наступні послуги: правовий аналіз, заснований на матеріалах справи про визначення місця проживання дітей - 2 години вартістю 849 гривень, складання позовної заяви про визначення місця проживання дітей - 2 години вартістю 1500 гривень; складання клопотання про розгляд цивільної справи за відсутності позивача - 1 година 375 гривень; правовий аналіз, заснований на матеріалах справи про розірвання шлюбу - 2 години вартістю 849 гривень; складання позовної заяви про розірвання шлюбу - 3 години вартістю 1424 гривні; складання клопотання про ненадання строку для примирення - 1 година вартістю 375 гривень; правовий аналіз, заснований на матеріалах справи про поділ спільного майна подружжя - 3 години вартістю 849 гривень; складання позовної заяви про поділ спільного майна подружжя - 3 години вартістю 2000 гривні; складання клопотання про розгляд цивільної справи за відсутності позивача - 1 година вартістю 375 гривень; правовий аналіз, заснований на матеріалах справи про стягнення аліментів - 2 години вартістю 1500 гривень; складання клопотання про розгляд цивільної справи за відсутності позивача - 1 година 375 гривень. Тобто, разом на надання юридичних послуг замовнику виконавцем витрачено 23 годин на загальну суму 11320 гривень. Однак із вказаного акту не зрозуміло, по яким саме справам складалися клопотання про розгляд цивільної справи за відсутності позивача .

Крім того, слід зазначити, що відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката. Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об`єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі.

Верховний Суд у своїй постанові від 1 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19 зазначив, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Таким чином, беручи до уваги принцип співмірності, слід враховувати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

З огляду на викладене, з урахуванням складності справи та її значення для сторін, співмірності та пропорційності заявлених позивачем вимог щодо предмета спору, суд дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем документально не доведений факт понесення витрат на правову допомогу у заявленому розмірі, тому суд вважає, що підстави для задоволення вимог про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу відсутні, через що вказана вимога не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути в рахунок сплати судового збуру суму у розмірі 908 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 372, 364 ЦК України, ст. ст. 60, 61, 63, 69, 70, 71 СК України, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-81,133, 137, 141, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 (адреса проживання: АДРЕСА_2 ) про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.

Визнати спільним майном подружжя земельну ділянку з кадастровим номером №1210100000:07:138:0018, площею 0,08 Га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером №1210100000:07:138:0018, площею 0,08 Га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером №1210100000:07:138:0018, площею 0,08 Га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 908 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Т.О. Дубіжанська

Дата ухвалення рішення14.12.2021
Оприлюднено31.12.2021

Судовий реєстр по справі —204/4538/21

Рішення від 14.12.2021

Цивільне

Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська

Дубіжанська Т. О.

Ухвала від 22.06.2021

Цивільне

Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська

Дубіжанська Т. О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні