Рішення

від 21.12.2021 по справі 285/3562/21

НОВОГРАД-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

іменем України

Справа № 285/3562/21

провадження у справі № 2/0285/879/21

21 грудня 2021 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

вскладі головуючої судді Сташків Т.Г.,

за секретаря судового засідання Матвіюк Т.М.,

за участі позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності та права власності на частину майна,

ВСТАНОВИВ:

01.07.2021 року позивач звернувся до суду та просив визнати житловий будинок з господарськими будівлями, земельні ділянки площею 0,25 га та 0,22 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ,спільною сумісною власністю сторін та в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ним право власності на 1/2 ідеальну частку житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель, на 1/2 ідеальну частку земельної ділянки (кадастровий номер 1824080600:01:002:0041) площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ,на 1/2 ідеальну частку земельної ділянки (кадастровий номер 1824080600:01:002:0042) площею 0,22 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: с. Мала Горбаша, Новоград-Волинський район, Житомирська область.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що вони з 21 лютого 1998 року по 06 липня 2017 року перебували у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 . В період шлюбу у 2014 році сторони придбали за договорами купівлі-продажу житловий будинок по АДРЕСА_1 , та дві земельні ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства, право власності на яке оформлене на відповідача. Після розірвання шлюбу позивач з колишньою дружиною та трьома дітьми продовжували проживати за вказаною адресою. Позивач їздив на заробітки, допомагав дітям, спору про зазначене майно не було. Конфлікт за майно виник на початку 2021 року, оскільки дружина повідомила, що все майно є лише її особистою власністю. Оскільки зазначене нерухоме майно придбане ними за спільні кошти, в інтересах сім`ї, то воно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. В добровільному порядку вирішити спір немає можливості, тому в порядку поділу спільного майна просить визнати за ним право власності на 1/2 частку вказаного майна. З метою захисту своїх майнових прав змушений звернутись до суду.

Відповідач правом подачі відзиву не скористалась.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив задовольнити у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову, оскільки вказане майно вона придбала за особисті кошти, отримані нею як допомогу при народженні дітей. До розірвання шлюбу вони разом з чоловіком та дітьми проживали у вказаному будинку. Проживають у ньому і дотепер.

Заслухавши пояснення сторін, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд приходить до наступного.

Встановлено, що 21 лютого 1998 року до 25 липня 2017 року (дата набрання рішенням суду про розірвання шлюбу законної сили) сторони перебували у шлюбі.

Шлюбний договір між сторонами не укладався.

Згідно нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельних ділянок від 05.08.2014 року відповідач ОСОБА_2 є одноособовим власником житлового будинку по АДРЕСА_1 та земельної ділянки (кадастровий номер 1824080600:01:002:0041) площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ,та земельної ділянки (кадастровий номер 1824080600:01:002:0042) площею 0,22 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої за адресою: с. Мала Горбаша, Новоград-Волинський район, Житомирська область(а.с. 9-15).

Позивач проживав у зазначеному будинку як під час шлюбу, так і після його розірвання, хоча зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що не заперечувала відповідач у судовому засіданні (а.с. 5).

При вирішенні справи по суті суд керується наступними нормами права.

Ст. 60 Сімейного кодексу України (далі СК України) визначає, що майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).

Також відповідно до положень ст.ст. 61, 63 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя закріплено у ст. 69 СК України.

У разі поділу майна, відповідно до положень ст. 70 СК України, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Аналогічні положення закріплені в частині другій статті 372 ЦК України.

Згідно з частинами першою та другою статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

При постановленні рішення суд приймає до уваги положення Постанови ПВСУ від 21.12.2007 року N 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , де вказано, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст.ст. 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Конструкція статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим, зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя у судовому порядку у разі оспорювання ним поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналізуючи фактичні обставини справи суд приходить до переконання, що житловий будинок по АДРЕСА_1 та земельні ділянки для обслуговування будинку та ведення особистого селянського господарстває об`єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки будинок придбаний відповідачем у період шлюбу, в інтересах сім`ї - для забезпечення проживання відповідача, позивача та їх дітей.

Також відповідачем не доведено у судовому засіданні, що будинок придбаний за її особисті кошти.

Стосовно поділу вказаного спільного сумісного майна, то позивачем не доведено наявність обставин, що мають істотне значення (ст. 70 СК України), тому суд визначає розмір часток майна чоловіка та дружини рівними та вважає обґрунтованим визнати за позивачем право власності на Ѕ частку житлового будинку та земельних ділянок без реального їх поділу.

Відповідач під час розгляду справи ні усно, ні письмово не заявляла клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності.

Аналізуючи зазначені норми права та встановивши фактичні обставини по справі, суд вважає доведеним в судовому засіданні той факт, що житловий будинок по АДРЕСА_1 та земельні ділянки для обслуговування будинку та ведення особистого селянського господарства є об`єктами спільної сумісної власності подружжя та підлягають поділу, виходячи з принципу рівності часток за кожним з колишнього подружжя.

Відтак встановлені підстави для задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір у розмірі 2724 грн. (а.с. 1, 29) слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 10-12, 76-82, 141, 258-261, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) задовольнити повністю.

Визнати житловий будинок з господарськими будівлями, земельні ділянки площею 0,25 га та 0,22 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ,спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 ідеальну частку житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель, на 1/2 ідеальну частку земельної ділянки (кадастровий номер 1824080600:01:002:0041) площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ,на 1/2 ідеальну частку земельної ділянки (кадастровий номер 1824080600:01:002:0042) площею 0,22 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: с. Мала Горбаша, Новоград-Волинський район, Житомирська область;

визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 ідеальну частку житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель, на 1/2 ідеальну частку земельної ділянки (кадастровий номер 1824080600:01:002:0041) площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , на 1/2 ідеальну частку земельної ділянки (кадастровий номер 1824080600:01:002:0042) площею 0,22 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: с. Мала Горбаша, Новоград-Волинський район, Житомирська область.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2724 грн. судового збору.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 29.12.2021 року.

Головуюча суддя Т.Г. Сташків