Ухвала

від 30.12.2021 по справі 520/20292/21

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар`їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код за ЄДРПОУ 34390710

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні позову

"30" грудня 2021 р. № 520/20292/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Спірідонова М.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача - ОСОБА_1 , про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Кегичівської селищної ради (вул. Волошина, буд. 33, смт.Кегичівка, Красноградський район, Харківська область, 64003) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Кегичівської селищної ради, в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення XIV сесії VIII скликання від 30 липня 2021 року №2722 Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою гр. ОСОБА_1 .

2. Зобов`язати Кегичівську селищну раду (код ЄДРПОУ 04396963 Харківська область, Красноградський район,смт Кегичівка, вулиця Волошина, будинок 33) на найближчій сесії повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 ) вхідний №4199/04-16 від 06 липня 2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею до 2,0000 га із земель комунальної власності Кегичівської селищної ради.

29.12.2021 ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення адміністративного позову, в якій просить суд заборонити відповідачу вчиняти певні дії пов`язані з наданням дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки до якої найближчою є земельна ділянка з кадастровим номером :6323186000:05:003:0010 у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,0000 га, із земель комунальної власності які розташовані в межах населеного пункту на території Кегичівської селищної ради Красноградського району Харківської області іншим особам до розгляду клопотання позивача у встановленому законом порядку, так як у подальшому розгляд заяв та надання дозволів на розроблення документації бажаної земельної ділянки іншим особам у процесі розгляду цієї справи та набрання рішенням законної сили може унеможливити виконання рішення суду у цій справі.

В обґрунтування заяви позивачем зазначено, що предметом судового спору є визнання протиправним та скасування рішення XIV сесії VIII скликання від 30 липня 2021 року №2722 Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою гр. ОСОБА_1 . Також зазначено, що оскільки Кегичівська селищна рада відмовила у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою гр. ОСОБА_1 , то з метою аби під час розгляду судом даної справи вищезазначена земельна ділянка не була продана, передана у користування іншим особам і т.п., позивач просить суд вжити заходів забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу вчиняти певні дії пов`язані з наданням дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки до якої найближчою є земельна ділянка з кадастровим номером :6323186000:05:003:0010 у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,0000 га, із земель комунальної власності які розташовані в межах населеного пункту на території Кегичівської селищної ради Красноградського району Харківської області іншим особам. Не вжиття даного заходу може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та поновити порушені права позивача.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що заява про забезпечення адміністративного позову до подання позовної заяви не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Відповідно до вимог ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Тобто, вжиття такого заходу забезпечення, як заборона відповідачу вчиняти певні дії, доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.

Згідно із ч. 2 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 826/14951/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 140/2474/20.

При розгляді заяви про забезпечення адміністративного позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з врахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв`язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 10.06.2021 (справа №380/5217/20) сформулював правову позицію, згідно з якою, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

При цьому, заявником не надано до суду будь-яких доказів, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів заявника, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Судом враховується правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні від 15 листопада 2007 року по справі "Бендерський проти України", в якому суд зазначив, що судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

У справі "Беєлер проти Італії" Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Для забезпечення позову суд повинен, на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункту 1 частини другої статті 150 КАС України.

Таким чином, надання правової оцінки доводам позивача, висловленим на обґрунтування позовних вимог по суті спору, має здійснюватися судом у межах процедури судового розгляду, з дотриманням усіх процесуальних гарантій учасників справи, передбачених процесуальним законом, а тому вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб, фактично, призводить до вирішення спору по суті й може мати вплив на судове рішення, яке згодом буде ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Поряд із цим, суд зазначає, що мотиви, наведені позивачем у заяві про забезпечення позову, не свідчать про реальний характер загрози правам заявника до ухвалення рішення по суті спору, а також не зумовлюють настання, внаслідок невжиття таких заходів, обставин, які б могли істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся з огляду на наступне.

Суд зауважує, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд звертає увагу, що відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 04.03.2021 по справі № 640/7296/19.

Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Суд зазначає, що наведені у заяві підстави, що на думку заявника, підтверджують необхідність забезпечення позову, фактично буде позбавлено можливості поновлення його порушених прав, тобто невжиття таких заходів унеможливить виконання рішення суду, не є підставами для забезпечення позову, у розумінні положень ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії пов`язані з наданням дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки до якої найближчою є земельна ділянка з кадастровим номером :6323186000:05:003:0010 у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,0000 га, із земель комунальної власності які розташовані в межах населеного пункту на території Кегичівської селищної ради Красноградського району Харківської області іншим особам, є таким, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Також суд зазначає, що припущення заявника щодо ймовірного набуття прав на обрану ним земельну ділянку іншими особами, не може бути підставою для вжиття судом заходів забезпечення позову, оскільки до моменту оформлення позивачем права власності на бажану земельну ділянку закон не містить будь яких заборон щодо можливості претендувати на її зайняття іншими особами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову, через що у задоволенні заяви позивача - ОСОБА_1 , про забезпечення позову належить відмовити.

Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 248, 256, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви позивача - ОСОБА_1 , про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Кегичівської селищної ради (вул. Волошина, буд. 33, смт.Кегичівка, Красноградський район, Харківська область, 64003) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Спірідонов М.О.