Вирок

від 30.12.2021 по справі 352/2233/20

ТИСМЕНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 352/2233/20

Провадження № 1-кп/352/125/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2021 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

захисників ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську об`єднане кримінальне провадження з обвинувальними актами внесенеми в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020090250000372 від 10.09.202о р. та за № 12020090250000423 від 28.10.2020 р по обвинуваченню :

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, не одруженого, утриманці відсутні, з неповною середньою освітою, працюючого неофіційно на приватних новобудовах різноробочим, військовозобов`язаного, згідно ст. 89 КК України не судимого, якому пам`ятку про права обов`язки вручено, та

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Івано-Франківськ, Івано-Франківської області, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, розлученого, утриманця однієї неповнолітньої дитини, з повною середньою освітою, працюючого неофіційно на приватній СТО слюсарем, депутатом будь-якої ради не обирався, військовозобов`язаного, згідно ст. 89 КК України не судимого, якому пам`ятку про права обов`язки вручена,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

Підсудні ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , за попередньою змовою групою осіб, вчинили таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням в приміщення.

Кримінальне правопорушення обвинуваченими скоєно за наступних обставин:

09.09.2020 року приблизно о 19 год. ОСОБА_11 з метою таємного викрадення чужого майна вступив в злочинну змову із ОСОБА_12 , та запропонував йому спільно із ним вчинити крадіжку майна з території складських приміщень Філії «Івано-Франківського дорожньо експлуатаційного управління», що в с. Ямниця, по вул. Залізнична, 2 Тисменицького району, на що ОСОБА_12 погодився.

Того ж дня, 09.09.2020 року приблизно о 21.00 год. ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , реалізуючи свій спільний злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи на меті незаконне збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, за попередньою змовою групою осіб, використовуючи заздалегідь підготовлене знаряддя проникнення плоскогубці, які ОСОБА_11 приніс із собою, демонтували дріт, яким були зав`язані тильні ворота, відкрили їх і таким чином незаконно проникли на охоронювану територію Філії «Івано-Франківського ДЕУ», що в с. Ямниця, по вул. Залізнична, 2 Тисменицького району, та наблизилися до вхідних воріт складського приміщення № 3, де зберігалися товаро - матеріальні цінності, у яке незаконно проникли шляхом пролому отвору у вхідних дверях застосовуючи свої фізичні зусилля.

Продовжуючи свої неправомірні дії, спрямовані на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи на меті незаконне збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, за попередньою змовою групою осіб, перебуваючи в складському приміщенні таємно викрали 6 (шість) дорожніх стійок з маркуванням СД-1, вартістю 645, 17 грн., кожна, та за допомогою велосипеда марки «Україна», синього кольору, без промислового номера, який належить ОСОБА_12 перевезли на територію домоволодіння АДРЕСА_3 , власником якого являється ОСОБА_15 , з метою їхнього подальшого збуту на пункті прийому металобрухту.

Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_11 та ОСОБА_12 філії «Івано-Франківського ДЕУ» було заподіяно матеріальну шкоду в сумі 3871,02 грн.

В судовому засіданні підсудні ОСОБА_11 та ОСОБА_12 свою вину у вчиненні пред`явленого їм в обвинувальних актах кримінального правопорушення визнали повністю, в скоєному щиро розкаялися і вибачившись перед представником потерпілого, дали суду показання, в яких повністю підтвердили факт та обставини скоєного ними кримінального правопорушення вищенаведеного у вироку. Щиро розкаюються у вчиненому, дуже шкодують за наслідками скоєного. Заподіяні їхніми неправомірними діями Філії «Івано-Франківського ДЕУ», матеріальні збитки відшкодували в повному обсязі у добровільному порядку. Просять суд суворо їх не карати.

Представник потерпілого директор філії «Івано-Франківське ДЕУ», звернувся до суду з письмовою заявою, із змісту якої вбачається, що збитки заподіяні підприємству обвинуваченими відшкодовано в повному обсязі, жодних претензій до останніх немає. Просить підсудних покарати на розсуд суду, судові засідання проводити за його відсутності.

Під час розгляду кримінального провадження суд забезпечив принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду свої доказів, передбачений ч. 2 ст. 22 КПК України, згідно якої сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Оскільки обвинувачені ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в судовому засіданні вину визнали повністю, а також те, що вони не оспорюють фактичні обставини вказані в обвинувальному акті, правильно розуміють зміст цих обставин, не наполягають на дослідженні інших доказів, розуміють неможливість в подальшому оскаржувати дані фактичні обставини в апеляційному порядку, а тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, дослідження доказів відносно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, судом визнано недоцільним та обмежено обсяг доказів, що підлягають дослідженню, допитом підсудних та дослідженням доказів, які характеризують їх особи. Обвинувачені та інші учасники процесу не заперечували проти обмеженого порядку дослідження доказів, при цьому суд переконався, що останні правильно розуміють зміст ст. 349 КПК України.

Таким чином, аналізуючи здобуті в судовому засіданні докази по кримінальному провадженні в їх сукупності з точки зору їх достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що винуватість обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення доведено повністю, а їх дії кваліфіковано вірно за ч. 3 ст. 185 КК України, так як вони за попередньою змовою групою осіб, вчинили таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням в приміщення.

У ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі Суд)передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

При цьому суд обгрунтовано посилається на практику Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи». В подальшому, Європецський суд з прав людини, у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 р. зазначив, що складовим елементомпринципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, суд при призначенні покарання обвинуваченим, відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує характер і ступінь суспільної небезпечності скоєного кримінального правопорушення, особи винних і обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також те, що покарання має бути необхідне і достатнє для виправлення обвинувачених та попередження вчинення ними нових злочинів, як і те, що згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Обтяжуючі відповідальність обвинувачених обставини судом не встановлено.

Обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнає повне визнання вини обвинуваченими, щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування заподіяної злочином шкоди.

Вирішуючи питання про призначення підсудним ОСОБА_11 та ОСОБА_12 покарання, суд приймає до уваги думку представника потерпілого щодо несуворості міри покарання, яке слід призначити обвинуваченим, а також враховує і те, що останні згідно ст. 89 КК України не судимі; їх поведінку до і після вчинення злочину, відношення до вчиненого злочину, а саме вкрай негативне ставлення до вчиненого; мають постійне місце проживання, за яким позитивно характеризуються; працюючи хоч і неофіційно проте займаються суспільно-корисною працею; на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебувають; ОСОБА_11 являється утриманцем однієї неповнолітньої дитини, тобто являються особами із належним рівнем соціальної зрілості, які мають нерегулярний легальний дохід та міцні соціальні зв`язки, що применшує передумови для подальшої їхньої протиправної поведінки.

З врахуванням всіх вище перелічених обставин, даних про особи обвинувачених, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_11 та ОСОБА_12 можливе без ізоляції їх від суспільства, а тому призначаючи їм основне покарання у виді позбавлення волі, суд застосовує щодо підсудних норми ст. 75 КК України з встановленням іспитового строку та покладенням обов`язків передбачених ст. 76 КК України.

Крім того, на переконання суду, призначене покарання обвинуваченим ОСОБА_11 та ОСОБА_12 відповідає також принципу співрозмірності конкретного злочинного діяння, вчиненого ними, з покаранням призначеним останнім.

Цивільний позов в даному кримінальному провадженні не заявлявся.

Питання щодо обрання та заміни запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_11 та ОСОБА_12 до вступу вироку в законну силу судом не вирішується, оскільки учасниками процесу відповідних клопотань не заявлялось.

Питання про речові докази та судові витрати по даному кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до вимог ст.ст. 100, 124 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373-374, 395 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_12 визнати винним у скоєнні злочину передбаченого 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді трьох років позбавлення волі.

ОСОБА_11 визнати винним у скоєнні злочину передбаченого 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді трьох років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України, обвинуваченого ОСОБА_12 та ОСОБА_11 від відбування призначеного вироком суду покарання звільнити з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю два роки.

Згідно ст. 76 КК України, покласти на обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_11 : бов`язок періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_12 та ОСОБА_11 не обирався, як і підстави для його обрання останнім до вступу вироку в законну силу відсутні.

Речові докази по даному кримінальному провадженні, а саме шість металевих стовпців дорожнього бар`єрного огородження з маркуванням СД-1 - повернути за приналежністю Філії «Івано-Франківського ДЕУ»; п`ять слідів пальців рук, дактилоскопічні карти рук ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , які переупаковані в один спепакет № 5259322, що зберігають в кімнаті зберігання речових доказів Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області знищити.

Стягнути з обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_11 в користь держави (код ЄДРПОУ 37952250, розрахунковий рахунок -31118115009002, банк отримувача ГУДКСУ в Івано-Франківській області, код банку отримувача 899998) по 1225,87 грн. понесених по даному кримінальному провадженню судових витрат за проведення Івано-Франківським НДЕКЦ МВС України судових дактилоскопічної та товарознавчої експертиз, з кожного.

Цивільний позов в даному кримінальному провадженні не заявлявся.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Тисменицький районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.Копію вироку суду вручити прокурору, обвинуваченим та захисникам, негайно, після його проголошення.

Суддя Руслан СТРУТИНСЬКИЙ