Рішення

від 23.11.2021 по справі 355/1434/20

БАРИШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 355/1434/20

Провадження № 2/355/314/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2021 року

Баришівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Червонописького В.С.,

секретаря судового засідання Ющенко Л.А.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного підприємства Миколай-плюс до Публічного акціонерного товариства УІФК-АГРО , ОСОБА_1 , Державного реєстратора Баришівської селищної ради Київської області Посох Вікторії Павлівни про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

Звертаючись до суду позивач вказував, що ОСОБА_2 на праві приватної власності в 2012 та в подальшому до моменту смерті та прийняття спадщини спадкоємцями належала земельна ділянка кадастровий номер 3220287300:24:071:0408 загальною площею 2,6898 га. Між Приватним підприємством Миколай-плюс в собі директора Пархоменка М.Ю. , та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі від 28.02.2012, право оренди зареєстровано 05.12.2012 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220287300:24:071:0408 строком на 10 років.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом виданого державним нотаріусом Березанської міської державної нотаріальної контори Шелуха Раїса Григорівна в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_2 набула право власності на зазначену земельну ділянку 3220287300:24:071:0408 площею 2,6898 га.

В період дії зазначеного договору, всупереч з чинним законодавством ОСОБА_1 будучи вже наявним орендодавцем уклала договір оренди землі з ПАТ УІФК-АГРО 01.03.2018 на ту ж саму ділянку, орендарем якої до 28.02.2022 є ПП Миколай-плюс . Підставами недійсності договору оренди землі від 01.03.2018, який укладено між ОСОБА_1 , і ПАТ УІФК-АГРО , позивач вказав те, що вказаний договір був укладений щодо земельної ділянки, право оренди якої належало ПП Миколай-плюс . Таким чином, відповідач ОСОБА_1 , допустила подвійну передачу в оренду спірної земельної ділянки і подвійну реєстрацію права оренди за різними юридичним особами. Крім того, позивач добросовісно виконував та виконує взяті на себе зобов`язання як перед попереднім орендодавцем ОСОБА_2 , так і перед спадкоємцем ОСОБА_1 , оскільки протягом 2012-2020 років отримували від ПП Миколай-плюс орендні виплати та сплачує податки.

Посилаючись на вказане позивач просив визнати договір оренди земельної ділянки площею 2,6898 га кадастровий номер 3220287300:24:071:0408 укладений 01.03.2018 між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством УІФК-АГРО недійсним. Скасувати рішення державного реєстратора Баришівської селищної ради Київської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.08.2018 індексний номер 42567864 щодо державної реєстрації іншого речового права (права оренди земельної ділянки площею 2,6898 га кадастровий номер 3220287300:24:071:0408 прийнятого на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного 01.03.2018 між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством УІФК-АГРО . Просив також стягнути з відповідачів судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином, до початку розгляду справи по суті від представник позивача надійшла заява 04.10.2021 у якій просив розглянути справу за їх відсутності, на задоволені позову наполягав, просив не стягувати судовий збір з відповідача № ІІІ Державного реєстратора Баришівської селищної ради Київської області Посох В.П. (а.с.83)

Представник відповідача І ПАТ УІФК-АГРО в судове засідання свого представника не направив. Про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.45, 64, 82, 96)

Відповідач ІІ ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася надала до суду заяви від 09.03.2021 та 15.11.2021 про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнала в повному обсязі (а.с.46, 97).

Відповідач ІІІ Державний реєстратор Баришівської селищної ради Київської області Посох В.П. в судове засідання не з`явилася, однак надала до суду клопотання про проведення розгляду справи за відсутності, а також відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що під час реєстрації спірного договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та ПАТ УІФК-АГРО при здійсненні пошуків земельної ділянки за визначеним кадастровим номером та ідентифікаційними даними власника записів в Державному реєстрі прав не виявлено, а отже на момент реєстрації були відсутні перешкоди для проведення реєстрації права власності та іншого речового права. (а.с.47-50).

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

На підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У зв`язку з тимчасовим відстороненням судді Коваленка К.В. від здійснення правосуддя (повідомлення Вищої ради правосуддя від 12.05.2021), на підставі розпорядження керівника апарату Баришівського районного суду Київської області № 692 від 08.07.2021 проведено повторний автоматизований розподіл судових справ і дану справу розподілено судді Червонопиському В.С.. Ухвалою суду від 09.08.2021 справу прийнято до провадження судді Червонописького В.С. та продовжено підготовче судове засідання на 04.10.2021 за результатами якого закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 23.11.2021.

Дослідивши письмові докази, що містяться у матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Баришівської селищної ради Київської області площею 2,6898 га з кадастровим номером 3220287300:24:071:0408 після смерті чоловіка ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 03.03.2018 (а.с.25-26, 33).

Вказана земельна ділянка з кадастровим номером 3220287300:24:071:0408 була передана в оренду ПП Миколай-плюс на підставі договору оренди землі від 28.02.2012, укладеного між ОСОБА_2 , як орендодавцем, та ПП Миколай-плюс , як орендарем. Договір оренди укладено строком на 10 (десять років).(а.с.20-21)

Право оренди ПП Миколай-плюс на земельну ділянку з кадастровим номером 3220287300:24:071:0408 за вказаним договором від 28.02.2012 зареєстровано в Державному реєстрі 05.12.2012, номер запису 322028734008722, де орендодавцем вказано ОСОБА_1 .

Крім того, між ОСОБА_1 , як орендодавцем, і ПАТ УІФК-АГРО , як орендарем, було укладено договір оренди землі № 408 від 01.03.2018 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220287300:24:071:0408.

Право оренди земельної ділянки орендаря ПАТ УІФК-АГРО за вказаним договором від № 408 від 01.03.2018 зареєстровано в Державному реєстрі 16.08.2018, номер запису про інше речове право 42567864. Цей запис є дійсним на момент розгляду справи.

Наведені обставини підтверджуються даними копії Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за № 134551989, яка відображає актуальну і деталізовану інформацію про об`єкт нерухомого майна земельну ділянку за кадастровим номером 3220287300:24:071:0408 (а.с.25).

Відповідно до статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України Про оренду землі орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (частина 1 статті 5).

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону (частини 1, 5 статті 6 Закону України Про оренду землі ).

Статтею 13 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13).

Частиною 1 статті 14 вказаного Закону встановлено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. Такі норми передбачені статтею 15 Закону України Про оренду землі .

За змістом статті 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до приписів статті 17 Закону України Про оренду землі (в редакції Закону України № 191-VIII від 12.02.2015, який набрав чинності 05.04.2015) об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, цивільні права та обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договору оренди землі, набуваються після відповідної державної реєстрації. Отже, орендар набуває право оренди та використання земельної ділянки саме з моменту реєстрації такого права, а не з моменту підписання договору.

Водночас, загальними положеннями Цивільного кодексу України, які стосуються будь-яких видів договорів, передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 8 договору оренди землі від 28.02.2012 укладеного між ОСОБА_2 і ПП Миколай-плюс передбачено, що договір оренди укладено терміном до 28 лютого 2022 року. Перебіг строку починається з дня його державної реєстрації й закінчується о 24:00 год. останнього дня оренди.

Відомостей про те, що договір від 28.02.2012 між ОСОБА_2 і ПП Миколай-плюс визнавався недійсним чи розривався, матеріали справи не містять. Більше того, представник позивача 01.10.2021 подав до суду заяву в якій просив приєднати до матеріалів справи Договір від 30.07.2020 про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 28.02.2012, зареєстрований в державному реєстрі за № 322028734008722 від 05.12 2012, за яким продовжено попередній строк оренди цієї земельної ділянки, строк оренди визначено до 31.12.2037.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 10 статті 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

За таких обставин цієї справи суд вважає доведеним факт укладення договору оренди землі від 01.03.2018 між ОСОБА_1 і ПАТ УІФК-АГРО , на підставі якого було зареєстровано право оренди ПАТ УІФК-АГРО , враховуючи дані Державного реєстру. Доказів протилежного відповідачі не надали.

Таким чином ОСОБА_1 , передала свою земельну ділянку в подвійну оренду двом юридичним особам, при чому договір з ПП Миколай-плюс укладений раніше, ніж з ПАТ УІФК-АГРО .

Вирішуючи питання про визнання недійсним договору оренди землі від 03.03.2018 між ОСОБА_1 і ПАТ УІФК-АГРО , суд керується таким.

Відповідно до положень статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 ЦК України).

Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом положень частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Статтею 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. І відповідно до статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Внаслідок укладення ОСОБА_1 , договору оренди землі від 01.03.2018 із ПАТ УІФК-АГРО порушено право користування земельною ділянкою, яке ОСОБА_1 зобов`язалася передати ПП Миколай-плюс на підставі чинного договору від 28.02.2012.

Оскільки законодавством не передбачено одночасного існування двох договорів оренди однієї і тієї ж земельної ділянки, то правочин, який порушує раніше передане право оренди земельної ділянки, суперечить закону. Вказане відповідно до положень частини 1 статті 203 і частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання цього договору недійсним.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 587/2110/16-ц, від 02.06.2021 у справі №125/731/19.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині скасування рішення державного реєстратора від 16.08.2018, що було зареєстровано за ПАТ УІФК-АГРО на підставі договору, який визнано судом недійсним, також підлягають задоволенню.

З наведених мотивів позов слід задовольнити.

Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено повністю, однак позивач просив виключити з числа відповідачів з яких підлягає стягнення судовий збір - Державного реєстратора, то витрати із сплати позивачем судового збору в сумі 4054 грн. слід стягнути на користь позивача з відповідачів ПАТ УІФК-АГРО та ОСОБА_1 по 2027, 00 грн. з кожного.

Доказів понесення інших судових витрат позивачем не надано.

Керуючись ст. ст. 263-265, 273, 293, 294, ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Приватного підприємства Миколай-плюс до Публічного акціонерного товариства УІФК-АГРО , ОСОБА_1 , Державного реєстратора Баришівської селищної ради Київської області Посох Вікторії Павлівни про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним - задовольнити.

Визнати договір оренди земельної ділянки площею 2,6898 га кадастровий номер 3220287300:24:071:0408 укладений 01.03.2018 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством УІФК-АГРО недійсним.

Скасувати рішення державного реєстратора Баришівської селищної ради Київської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.08.2018 року індексний номер 42567864, щодо державної реєстрації іншого речового права (права оренди земельної ділянки площею 2,6898га кадастровий номер 3220287300:24:071:0408) прийнятого на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного 01 березня 2018 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством УІФК-АГРО .

Стягнути із Публічного акціонерного товариства УІФК-АГРО (ЄДРПОУ 34821667) на користь Приватного підприємства Миколай-плюс (ЄДРПОУ 32545759) судовий збір в сумі 2027, 00 (дві тисячі двадцять сім гривні 00 коп.) гривень.

Стягнути із ОСОБА_1 (ІПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства Миколай-плюс (ЄДРПОУ 32545759) судовий збір в сумі 2027,00 (дві тисячі двадцять сім гривні 00 коп.) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.Червонописький