Ухвала

від 10.12.2021 по справі 757/63680/21-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/63680/21-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2021 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у залі суду судове провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду місті Києві від 13.10.2021 по справі 757/54423/21-к, у кримінальному провадженні №120210000000000724 від 01.06.2021 року, -

ВСТАНОВИВ:

29.11.2021 до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду місті Києві від 13.10.2021 по справі 757/54423/21-к, у кримінальному провадженні №120210000000000724 від 01.06.2021 року.

В обґрунтування доводів клопотання, адвокат стверджує, що арешт майна ОСОБА_5 має бути скасований, оскільки є необґрунтованим, а висновки слідчого судді про наявність підстав для арешту майна такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на положеннях КПК України та усталеній практиці Європейського суду з прав людини.

Так, адвокат зазначає, що арештовані грошові кошти ОСОБА_5 отримала в законний спосіб, зокрема під час провадження своєї діяльності, в якості директора та учасника товариства з обмеженою відповідальністю ЕДБЕЙКЕРЗ УКРАЇНА (код ЄДРПОУ 40145721), що підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Так, ТОВ РА 361 УКРАЇНА зареєстровано та здійснює свою господарську діяльність за адресою: м. Київ, вул. Верхній Вал, 4А, офіс 328.

Власником вказаного приміщення є товариство з обмеженою відповідальністю НАСА (код ЄДРПОУ 32380590), що підтверджується свідоцтвом про право власності від 11.04.2008, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.12.2014.

Відповідно до договору оренди № 377 від 28.01.2019, а також додатків № 1, № 2, а також додаткових угод № б/н від 26.01.2020, № 1 від 31.01.2020, № 5 від 22.07.2021 ТОВ ЕДБЕЙКЕРЗ УКРАЇНА є орендарем даного нерухомого майна до 31.01.2021.

Крім того, ОСОБА_5 є директором і учасником ТОВ ЕДБЕЙКЕРЗ УКРАЇНА та має частку у статутному капіталі даного підприємства у розмірі 30 %.

Відповідно до протоколу № 8 Загальних зборів учасників ТОВ ЕДБЕЙКЕРЗ УКРАЇНА від 22.04.2021 під час засідання Загальних зборів учасників ТОВ ЕДБЕЙКЕРЗ УКРАЇНА було вирішено питання про розподіл чистого прибутку товариства шляхом виплати дивідендів його учасникам. Зокрема, на користь ОСОБА_5 було сплачено частку прибутку товариства у вигляді дивідендів у розмірі 138 870 (сто тридцять вісім тисяч вісімсот сімдесят) гривень. Вказані грошові кошти були переведені на її банківський рахунок, що підтверджується відповідним платіжним дорученням № 156 від 27.04.2021.

Крім того, з розподіленого чистого прибутку ТОВ ЕДБЕЙКЕРЗ УКРАЇНА кожного разу сплачуються всі податки, збори та інші загальнообов`язкові платежі, такі як податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, що вбачається із платіжного доручення, а також тієї суми, яка була фактично переведена ОСОБА_5 .

Так, підприємство, у якому ОСОБА_5 є директором та учасником, є частиною ринкової економіки нашої держави, займається наданням рекламних послуг українським клієнтам, а його діяльність позитивно впливає на наповнення державного бюджету. Свою діяльність як директор та учасник ТОВ ЕДБЕЙКЕРЗ УКРАЇНА розпочала задовго до початку досудового розслідування кримінального провадження № 12021000000000724 від 01.06.2021, а тому за цей час у прозорий та відкритий спосіб отримувала грошові кошти, якими розпоряджалася на власний розсуд, зокрема заощаджувала та зберігала.

Адвокат вказує, що ОСОБА_5 зберігала власні грошові кошти, в тому числі отримані як дивіденди з ТОВ ЕДБЕЙКЕРЗ УКРАЇНА в офісі даного підприємства, так як на робочому місці вона проводила значний час протягом тижня, що дозволяло їй щоденно контролювати стан збереження грошових коштів, що спростовує позицію сторони обвинувачення про те, що арештовані грошові кошти у сумі 5 270 доларів США, грошові кошти у сумі 30 607 гривень здобуті нібито злочинним шляхом.

Отже, у клопотанні прокурора та доданих до нього матеріалах відсутні належні дані, які дають підстави вважати, що грошові кошти у сумі 5 270 доларів США, грошові кошти у сумі 30 607 гривень відповідають критеріям ст. 98 КПК України.

Таким чином, є не зрозумілим, яким чином грошові кошти у сумі 5 270 доларів США, грошові кошти у сумі 30 607 гривень можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні. Крім того, у клопотанні прокурора необґрунтовано мету застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, не доведено наявність у майна критеріїв, передбачених ст. 98 КПК України, не зазначено фактів чи доказів, не долучено документів, які б підтверджували позицію про нібито злочинний спосіб отримання арештованих грошових коштів, а позиція щодо необхідності арешту ґрунтується на домислах щодо доказового значення вилученого майна.

Необґрунтований арешт майна ОСОБА_5 створює суттєві перешкоди для реалізації, гарантованого Конституцією України та міжнародно-правовими актами, непорушного права власності.

Застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження відбувається з 21.09.2021, однак зі спливом більше двох місяців на сьогоднішній день жодних процесуальних та / або слідчих (розшукових) дій у даному кримінальному провадженні не здійснюється, що свідчить про те, що арешт був спрямований суто на обмеження прав власника майна, а не для досягнення дієвості кримінального провадження.

Адвокат вважає, що стороною обвинувачення не здобуто та не подано достатніх та належних доказів для безспірного висновку про наявність підстав, які б виправдали арешт майна. У кримінальному провадженні відсутні дані, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння власника належним йому майном, у зв`язку з цим вважаємо за доцільне відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна, не вбачаючи підстав для такого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

У судове засідання представник заявника не з`явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином.

Разом з цим, адвокатом було подано до суду заяву про розгляд клопотання у його відсутність, вимоги підтримав та просив його задовольнити.

Прокурор в судове засідання не з`явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином. Прокурором було подано заяву про розгляд клопотання за його відсутності.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність не з`явившихся осіб, на підставі наданих доказів.

Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням НП України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021000000000724 від 01.06.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 212, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 191 КК України.

09.09.2021 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.09.2021 ОСОБА_6 у справі № 757/47029/21-к проведено обшук в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було виявлено та вилучено:грошові кошти у сумі 5 270 доларів США; грошові кошти у сумі 30 607 гривень.

Так, 13.10.2021 ухвалою Печерського районного суду м. Києва у справі №757/54423/21-к було накладено арешт на вилучене під час проведення обшуку в офісних приміщеннях, які використовуються ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі, грошові кошти у сумі 5 270 доларів США; грошові кошти у сумі 30 607 гривень.

У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність у заявника права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна.

Так, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Як вбачається з мотивувальної частини ухвали слідчого судді 13.10.2021 року, при накладенні арешту слідчий суддя виходив з того, що на час розгляду клопотання у органу досудового розслідування були достатні підстави вважати, що дане майно має ознаки предмету кримінального правопорушення, тобто підпадають під ознаки ст. 98 КПК України.

Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

З врахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що на момент розгляду даного клопотання з доводів та наданих доказів адвоката вбачається, що грошові кошти набуті законним шляхом та належать особисто заявнику, яка немає процесуального статусу у кримінальному провадженні.

Окрім цього, у слідства було достатньо часу для дослідження обставин, які б свідчити про необхідність арешту грошових коштів.

Таким чином, на день розгляду скасування арешту представником власника майна, після постановлення ухвали про накладення арешту, зі спливом часу було доведено відсутність підстав у продовженні даного заходу, з наведених вище підстав.

Відтак, на думку слідчого судді, стороною обвинувачення не надано суду допустимих, в розумінні ст. 86 КПК України, доказів що вказують про прямий, або опосередкований зв`язок посадових та інших осіб, які вчинили кримінальне правопорушення з обставинами, які є предметом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, оскільки надані пояснення та докази адвокатом спростовують позицію сторони обвинувачення.

Таким чином, версія органу досудового розслідування, що майно, на яке накладено арешт, відповідає ознакам, визначених ст. 98 КПК України, тобто відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні № 12021000000000724, належним чином не досліджена та не підтверджена допустимими в розумінні ст. 86 КПК України доказами, а спростована наданими новими доказами в обґрунтування скасування арешту майна.

За вказаних обставин, під час судового розгляду даного клопотання за наданими матеріали, встановлено, що втручання органу досудового розслідування у право власності заявника обумовлене законними критеріями, тобто з дотриманням відповідних положень національного законодавства та відповідності верховенства права. Також, слідчим суддею встановлено, що даний час забезпечується «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав власника та відповідно існує пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються органом досудового розслідування, та метою, яку прагнуть досягти.

Відтак, клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 98, 167, 170,171, 172, 173, 174, 379 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13.10.2021 у справі № 757/54423/21-к в частині грошових коштів у сумі 5 270 доларів США, грошові кошти у сумі 30 607 гривень, які належать ОСОБА_5 .

Ухвала слідчого судді не підлягає оскарженню.

Слідчий суддя ОСОБА_1