Ухвала

від 24.12.2021 по справі 727/11734/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

Справа № 727/11734/21

Провадження № 2/727/3107/21

УХВАЛА

24 грудня 2021 року суддя Шевченківського районного суду м. Чернівці Одовічен Я.В., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ :

01.12.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Рідна Садиба про повернення коштів.

21.12.2021 року представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову. У поданій заяві просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку, площею 0,037 га за кадастровим номером 4610137200:06:004:0011, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що належить на праві власності Обслуговуючому кооперативу Житлово-будівельний кооператив Рідна Садиба . Обгрунтовуючи подану заяву, вказував на те, що це єдиний об`єкт нерухомості, який можливо реалізувати для погашення заборгованості, яка виникла внаслідок неправомірних дій відповідача. Приблизна вартість земельної ділянки складає 5000 доларів США.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд виходить із наступного:

Так, за змістом ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті.

Згідно роз'яснень, що надані в п.4 Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та реально існує загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладання арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Таким чином, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності звязку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у звязку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, представник позивача посилався на те, що земельна ділянка, площею 0,037 га за кадастровим номером 4610137200:06:004:0011, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , належить на праві власності Обслуговуючому кооперативу Житлово-будівельний кооператив Рідна Садиба .

Розглядаючи наведені аргументи, суд враховує таке:

Як видно із дослідженої судом інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.12.2021 року, Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Рідна Садиба є правокористувачем на підставі договору про право забудови земельної ділянки від 16.02.20217 року земельної ділянки, площею 0,037 га за кадастровим номером 4610137200:06:004:0011, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Землевласником земельної ділянки є ОСОБА_3 .

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однак, до поданої до суду заяви заявником, не було долучено доказів належності на праві власності відповідачу земельної ділянки, площею 0,037 га за кадастровим номером 4610137200:06:004:0011, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї, передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи мирно володіти своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві.

Так, відповідно до ч. 4 ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За таких обставин, суд вважає, що представником позивача не наведено обґрунтованих підстав для задоволення клопотання про забезпечення позову, а отже заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає..

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 149- 153 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Одовічен Я.В.