Рішення

від 22.12.2021 по справі 478/940/21

КАЗАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 478/940/21 Провадження № 2/478/268/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2021 року. смт. Казанка

Казанківський районний суд Миколаївської області, в складі:

головуючого судді Іщенко Х.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Луговської А.І.,

представника позивача Богославського А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду смт. Казанка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного підприємства Дар Ланів про розірвання договору оренди землі, стягнення заборгованості по орендній платі та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Адвокат Богославський А.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Казанківського районного суду Миколаївської області з позовною заявою, до приватного підприємства Дар Ланів (далі ПП Дар Ланів , орендар, відповідач), про розірвання договору оренди землі, стягнення заборгованості по орендній платі та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона є власником земельної ділянки, з кадастровим номером 4823684200:01:000:0102, площею 5,9804 га ріллі, яка належить їй на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на землю серії III-МК № 002364. 02.08.2016 року між позивачем та ПП Дар Ланів було укладено договір оренди землі, який було зареєстровано в у встановленому законом порядку, який позивач визнає дійсним на час подання позовної заяви. Строк дії договору згідно обумовлених умов договору становить 10 років, - до 02.08.2026 року.

Істотною умовою укладеного договору є отримання орендодавцем орендної плати в розмірі, обумовленим договором - 3 % від грошової оцінки земельної ділянки, що в грошовому виразі (на час укладання договору) становить 4619,41 грн. у строки до 15 грудня кожного календарного року.

Позивач визнає в позовній заяві, що всі істотні умови договору були узгоджені між сторонами, права та обов`язки зрозумілі та погоджені.

Зазначає, що з часу укладання договору - з 2016 року орендарем не виплачується обумовлена договором орендна плата. Вважає, що невиплата орендної плати є систематичною, оскільки орендна плата не виплачується протягом п`яти років (з 2016 року по 2020 рік, строк оплати за 2021 рік згідно умов договору не настав). Таким чином невиконання умов договору в частині не виплати орендної плати, згідно чинного законодавства та судової практики, є підставою для розірвання спірного договору оренди земельної ділянки в судовому порядку.

Таким чином позивач своїми умисними діями завдав їй істотних збитків в наслідок невиконання договірних обов`язків у вигляді невиплаченої орендної плати, три відсотки річних, інфляційних витрат та пені в розмірі 38243,29 грн.

Вважає, що в наслідок невиконання орендарем договірних обов`язків їй завдана моральна шкода яку вона зазнала в результаті неправомірних дій відповідача, в розмірі 90000,00 грн., яка повинна бути відшкодована в судовому порядку.

Посилаючись на викладене просить суд прийняти рішення про розірвання договору оренди землі, стягнення завданих збитків у розмірі 38242,29 грн. та стягнення моральної шкоди у розмірі 90000,00 грн.

Ухвалою суду від 05.08.2021 року провадження у справі було відкрито, призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

28 серпня 2021 року відповідачем на позовну заяву було подано відзив, в якому підприємство проти задоволення заявлених вимог заперечує повністю, вважаючі їх необґрунтованими. В обґрунтування висловленої позиції зазначила, що дійсно між ПП Дар Ланів та позивачкою був укладений договір оренди земельної ділянки. Зазначає, що підприємство свій обов`язок щодо виплати орендної плати вважає виконаним, оскільки ним (орендарем) вживались всі можливі заходи задля цього: щорічно, до зазначеного терміну виплати орендної плати орендодавиці направлялись листи-повідомлення, які містили інформацію щодо обов`язку орендодавця отримати орендну плату, при цьому ставилось питання як їй зручніше (в який спосіб) отримати орендну плату - поштовим переказом, готівкою в касі підприємства чи навіть особистою доставкою за місцем проживання орендодавця. Підприємством проводились грошові перекази орендної плати за місцем проживання позивачки, які повертались з підстав відмови від отримання грошових коштів орендодавцем. Зважаючі на свідоме ухиляння від отримання орендної плати представники орендаря особисто приїзджали за місцем проживання орендодавця з метою вручення орендної плати. Неотримання ОСОБА_1 орендної плати сталось з вини самої позивачки, яка свідомо та умисно, з метою розірвати орендні відносини, свідомо ухилялася від отримання орендної плати. Ці дії виражались у тому, що позивачка відкрито відмовлявся від отримання орендної плати, до керівництва чи бухгалтерії підприємства свідомо не зверталась, не повідомляла про карткові рахунки для переказу орендної плати, не зазначала у який спосіб бажає отримувати орендну плату, взагалі відмовлялася від спілкування з орендарем. Відмовлась від поштових переказів, які здійснювались підприємством на її ім`я а також відмовлялась від отримання будь якої кореспонденції від підприємства з однією метою, створити на її думку підстави для розірвання договору оренди землі. Саме з цією метою з боку позивачки не було спроби досудового врегулювання спірних взаємовідносин, оскільки підприємство одразу задовольнило би її вимоги і таким чином позбавило формальної та штучно створеної підстави для розірвання договору оренди. За вказаних обставин вважає що відповідачем виконуються всі умови договору, доказів які б обґрунтовували систематичність порушення обов`язку виплати орендної плати відповідачем не надано, а тому вважає, що підстави для розірвання договору оренди відсутні.

26.09.2021 року до позивачем було надано відповідь на відзив, в якому були підтвердженні аргументування, наведені у позовній заяві.

В ході судового розгляду справи представник позивача просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзові та запереченнях, надав суду заяву, в якій просив просив суд вирішити спірні правовідносини на підставі вимог закону, розгляд справи проводити без представника ПП Дар Ланів , за наявними в матеріалах справи доказами, в тому числі з урахуванням письмових пояснень, наданих свідками подій - свідомого ухилення від отримання орендної плати позивачем.

Суд, дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та доведених обставин, оцінивши надані докази, приходить до такого висновку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України , суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено, що згідно копії державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, серії III-МК № 002364, виданого 29 грудня 2003 року, ОСОБА_1 належить земельна ділянка загальною площею 5,9804 га ріллі, з кадастровим номером 4823684200:01:000:0102, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Миколо-Гулаківської сільської ради Казанківського району Миколаївської області.

02 серпня 2016 року між ОСОБА_1 та ПП Дар Ланів укладено договір оренди землі за умовами якого ОСОБА_1 надала, а ПП Дар Ланів прийняло в строкове платне користування зазначену земельну ділянку строком на 10 років.

Договір оренди землі був зареєстрований у встановленому законом порядку, що не оспорюється сторонами, що відповідає обставинам справи на хронологією подій. Договір є чинним.

Згідно ч. 1 ст. 204 ЦК України , правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним зазначеного договору оренди землі станом на дату розгляду спору сторонами у справі суду не надано.

За умовами договору оренди землі орендна плата вноситься орендарем у грошовому виразі в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що діє на момент розрахунку. Обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції та сплачується один раз на рік до 15 числа останнього у звітному році місяця (п. п. 9, 10, 11 договору).

Згідно п. 32 договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін або рішення суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором а також внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктом 36 договору визначено, що Сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЗУ "Про оренду землі" №161-XIV від 6 жовтня 1998 року в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України , Цивільним кодексом України , цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами також договором оренди землі.

Згідно з ч. 1 ст. 6 ЗУ Про оренду землі орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України , Цивільним кодексом України , Господарським кодексом України , цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Правовою підставою набуття права орендного землекористування є укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 13 ЗУ Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 15 Закону Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Положеннями статей 24 , 25 Закону України Про оренду землі визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 31 Закону Про оренду землі договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 зазначеного закону на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст. ст. 24 і 25 цього закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами.

Згідно з п. д ч. 1 ст. 141 ЗК України, підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематичне не внесення орендної плати.

За змістом ч. 1 ст. 782 ЦК України , систематичною вважається несплата платежів протягом трьох встановлених строків сплати підряд.

Разом з тим, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором.

Так, відповідно до положень ст. 651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичного (два та більше випадків) невнесення орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання як договору оренди, так і договору суборенди земельної ділянки, тоді як разове порушення умов договору оренди в цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВСУ від 12 грудня 2012 у справі № 6-146цс12, від 25 червня 2011 року №6-17цс11, від 28 вересня 2016 року у справі №362/5740/15-ц .

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема в тому числі, розірвання договору, а відповідальність особи, яка порушила зобов`язання, наступає лише за наявності її вини у формі умислу або необережності, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічна позиція викладена в постанові ВСУ від 13.05.2019 року справа № 469/905/15-ц про відсутність підстав для дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки з підстав систематичної несплати орендної плати. Перебування сторін у договірних відносинах передбачає наявність у кожної із сторін прав і обов`язків.

Як було зазначено судом, стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Справедливість, добросовісність та розумність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного право відношення. В основі доктрини заборони суперечливої поведінки знаходиться принцип добросовісності.

Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17, а також у постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) міститься висновок, що: враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України , слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України . Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку у справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність .

За змістом наведених норм, істотним слід визнавати таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Отже, стороною, якою заявлено вимоги про розірвання договору, повинно бути доведено наявність істотного порушення договору та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, тобто існування цих двох умов у їх сукупності.

Згідно ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Позивач ОСОБА_2 не заперечує договірних відносин з ПП Дар Ланів щодо оренди його земельної ділянки. Обґрунтовуючи підстави для дострокового розірвання договору оренди, позивач зазначив, що відповідач систематично, протягом 2016-2020 років не виплачує належну йому оренду плату за користування земельною ділянкою, що на його думку є підставою для розірвання договору оренди землі.

Частиною 1 ст. 532 ЦК України визначено, що місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі.

Зі змісту спірного договору оренди земельної ділянки, не вбачається місця виконання орендарем зобов`язання зі сплати орендної плати орендодавцю, тобто сторонами його не було встановлено.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 532 ЦК України , якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання за грошовим зобов`язанням провадиться за місцем проживання кредитора.

З матеріалів справи вбачається, що підприємством, з часу укладання договору оренди, на адресу орендаря направлялись листи - повідомлення про виконання прав/обов`язку сторонами договору щодо отримання орендної плати.

- Лист-повідомлення, датований 23.11.2016 роком: Умовами договору визначені обов`язки орендаря, щодо своєчасної виплати орендної плати в розмірі, визначеним п. 9 договору … На виконання умов договору неодноразово в телефонному режимі звертались … з проханням прибути до бухгалтерії ПП Дар Ланів … з питання отримання належної Вам орендної плати … Дійсним листом в черговий раз запрошуємо прибути до бухгалтерії … або надати номер карткового рахунку з метою перерахування орендної плати … .

Згідно поштової квитанції, вказаний лист-повідомлення, отриманий особисто позивачем 26.11.2016 року.

- Згідно банківської квитанції про електронний переказ від 19.12.2016 року № 215600426655 за місцем проживання ОСОБА_1 підприємством було перераховано грошові кошти в сумі 3761,81 грн.

Як вбачається з доказів наданих представником відповідача, відповідач надіслав поштовим переказом орендну плату за 2016 рік, тобто відповідачем добросовісно на виконання умов договору оренди надіслана орендна плата позивачу, але як встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами, позивач відмовилась від її отримання.

Відповідно до довідки про ГУ ДПС у Миколаївській області нарахування та утримання податку на дохід з фізичних осіб з орендної плати за землю ОСОБА_1 (ІПН № НОМЕР_1 ) згідно договору оренди землі за 2016 рік, ПП Дар Ланів було нараховано орендну плату у розмірі 5000,00 грн. та з неї утримано ПДФО у розмірі 900,00 грн.; у 2017 році нараховано орендну плату у розмірі 5800,00 грн. та утримано ПДФО у розмірі 1044,00 грн.; у 2019 році нараховано орендну плату у розмірі 4619,41 грн. та утримано ПДФО у розмірі 831,49 грн.; у 2020 році нараховано орендну плату у розмірі 4619,41 грн. та утримано ПДФО у розмірі 831,49 грн. Ознака доходу код 106 - дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому п. 170.1 ст. 170 розділу IV ПКУ).

- Згідно Актів Про намір вручити грошові кошти та листа про необхідність отримання орендної плати , складеними та підписаними посадовими особами ПП Дар Ланів від 05.12.2017 року, яке засвідчено підписами сусідів ( ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ), 06.12.2018 року, 05.12.2019 року та 08.12.2020 року, вбачається, що представниками орендаря, - ПП Дар Ланів , було здійснено виїзд за місцем проживання орендаря з метою вручення орендної плати за означений період в сумі 4756,00 грн., 5986,00 грн., 3788,00 грн. та 3788,00 грн. відповідно, проте вручення орендної плати не відбулось у зв`язку з категоричною відмовою позивача від отримання належної орендної плати.

На думку суду, в даному випадку вказані акти підтверджують наміри відповідача виконати зобов`язання з виплати орендної плати.

За ствердженням відповідача позивач не звертався умисно до бухгалтерії підприємства за отриманням орендної плати, реквізитів для перерахування їй орендної плати підприємству не надавав. Більш того, при особистому відвідуванні позивача у грудні 2017, 2018, 2019, 2020 років, з метою видати йому орендну плату за спірний період, він відмовилася від її отримання.

Зазначене свідчить про відсутність вини відповідача в невиплаті орендної плати, оскільки орендар вчинив всі необхідні дії щодо сплати орендної плати. Зазначені платежі, з метою вручення орендної плати були нарочно доставлені за місцем проживання позивача у строки, зазначені в договорі оренди землі, а саме до 15 грудня кожного календарного року дії договору оренди, а тому зазначене не може вказувати на систематичне порушення умов договору орендарем щодо сплати орендної плати.

З цього суд вимушений зробити висновок, що не може вважатися систематичною несплатою орендної плати з боку орендаря у разі неприйняття її орендодавцем, що не вказує на наявність існування такої підстави для розірвання договору оренди, передбаченою ст. 24 , 25 , 32 , 141 Закону, як систематична несплата орендної плати.

При цьому суд зважує й нате, що позивачем не було надано достовірних даних звернення до орендаря в період часу з 2016 року по 2021 рік включно про необхідність виплати орендної плати.

Таким чином позивач, маючі можливість та правові підстави, встановлені ЗУ Про оренду землі , які продубльовані в пункті 26 Договору, на право вимоги від орендаря своєчасного внесення орендної плати, не скористався правом вимоги, за отриманням орендної плати до позивача не звертався, від отримання орендної плати відмовлявся.

За вказаних обставин, з урахуванням того що позивач не скористався правом вимоги щодо отримання орендної плати, доказів у відповідності до ст. 81 ЦПК України , в чому полягає порушення прав позивача та яка суттєва шкода його інтересів спричинена внаслідок дій відповідача ПП Дар Ланів позивачем не надано, суд вважає про відсутність передбаченого у ст. 651 ЦК України істотного порушення відповідачем договору оренди, необхідного для його розірвання.

Відтак встановивши, що орендар вжив заходів щодо виплати орендної плати шляхом здійснення поштового переказу, направлення орендодавцю повідомлення про її нарахування за 2016 рік та про можливі варіанти отримання такої плати, підтвердженими фактами здійснити грошові виплати (орендної плати) нарочно за фактичним місцем проживання позивача, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розірвання договору оренди землі. Фактична відмова орендодавця від отримання орендної плати не є підставою для розірвання договору оренди, як за змістом наведених вище норми матеріального права, так і за умовами укладеного між сторонами правочину.

Аргументи, що відповідачем не виконувались умови договору оренди землі щодо своєчасного і повного внесення орендної плати за 2016 та 2020 роки, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи і встановленими судом обставинами, згідно з якими позивач у період часу з 2016 року по час звернення до суду з позовною заявою включно, мав об`єктивну можливість отримати орендну плату та йому на даний час ніщо не перешкоджає отримати орендну плату. Відповідач своєчасно повідомляв позивача про нарахування та можливість отримання коштів за оренду землі за вказаний період часу, від отримання яких останній в односторонньому порядку відмовився.

Проаналізувавши надані письмові докази і пояснення сторін, суд дійшов висновку, що відповідач намагався виконати належним чином умови договору, намагаючись протягом 2016, 2017, 2018, 2019 та 2020 років виплатити орендну плату позивачу. При цьому відповідач ужив всіх можливих заходів щодо повідомлення позивача про необхідність отримати орендну плату, зокрема, телефоном, листами, особистим оголошенням за місцем проживання відповідача, поштовим переказом грошових коштів, однак позивач відмовився їх отримати.

Така поведінка позивача дає суду достатньо підстав дійти висновку про свідоме неотримання позивачем орендної плати з метою створення штучного створення умов порушення договору з боку відповідача та підстав розірвання договору оренди в судовому порядку через систематичну несплату орендарем орендної плати.

В той же час в діях орендаря, суд не вбачає ознак умисної або несистематичної невиплати орендної плати та вважає, що відповідні затримки з її виплати, обумовлені виключно поведінкою орендодавця.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 527 ЦК України ).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора (ч. 4 ст. 612 ЦК України ).

Згідно ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Виходячи з викладеного, судом встановлено, що мало місце прострочення кредитора (позивача), отже прострочення боржника (відповідача) у даному випадку не настає.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання (ст. 614 ЦК України ).

Зробивши системний аналіз норм права, суд дійшов висновку, що підстави для розірвання договору оренди з причини систематичної несплати орендної плати за договором оренди відсутні. Таким чином суд не знаходить законних і обґрунтованих підстав для розірвання договору оренди землі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі за 2016-2021 роки, три процента річних, пені та інфляційних витрат в розмірі 38243,29 грн. На підтвердження зазначеної вимоги позивач надав розрахунки орендної плати за 2016 - 2021 роки, згідно яких невиплачена (не отримана ) орендна плата за зазначений період становить 24191,36 грн., три процента річних - 725,74 грн., інфляційні втрати - 1957,89 грн. та нарахована пеня за невиконання зобов`язань - 11368,30 грн. Будь-яких інших доказів на підтвердження заборгованості в розмірі 38243,29 грн. позивач не надав.

Згідно зі ст. 289 Податкового кодексу України , для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується камулятивно, залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, обласні, Київська та міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

За такого, орендар зобов`язаний самостійно за наявності відомостей про нормативну грошову оцінку землі перераховувати розмір орендної плати.

За даними Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру встановлено такі коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення: 2016 - 1,0; 2017 - 1,0; 2018 - 1,0; 2019 - 1,0; 2020 - 1,0.

Таким чином, розрахунок орендної плати по земельній ділянці площею 5,9804 га, з кадастровим номером: 4823684200:01:000:0102, визначений умовами договору на рівні 3 % від нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки становить, яка станом на 02.08.2016 року становила 153980,46 грн. становить 4619,41 грн. (п. 9 Договору).

За вказаних обставин, суд не приймає доводів позивача про необхідність нарахування індексу інфляції орендної плати, оскільки нормативна грошова оцінка земель, з якої розраховується орендна плата, вже є проіндексованою, та приведе до подвійної індексації орендної плати.

Як зазначалось судом, у статті 613 ЦК України визначені правові наслідки та правила у разі порушення зобов`язання (у тому числі сплату неустойки), щодо прострочення кредитора - кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу . Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Однак такі правові наслідки наступають за наявності вини боржника, якої у даному випадку немає, отже суд відхиляє позовні вимоги в частині сплати пені та інфляційних витрат як такі що необґрунтовані.

У той же час, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в частині нарахованої, але не сплаченої орендної плати за 2016-2021 роки у розмірі 24191,36 грн. (1924,75 грн. /за 2016 рік/ + 19432,68 грн. /за 2017-2020 роки/ + 2833,93 грн. /з 01.01.2021 року по 02.08.2021 року).

Щодо вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України , моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених даної статтею.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди встановлено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Разом з тим, позивачем не доведено протиправності дій відповідача, їх вини, а також наявності завдання моральної шкоди. Обставини, що встановлені судом вище вказують на відсутність підстав вважати доведеним факт завдання позивачу моральної шкоди через недоведеність вчинення щодо неї протиправної поведінки з боку відповідача.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення відшкодування моральної шкоди не ґрунтуються на законі, є безпідставними та задоволенню не підлягають.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України , згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатив судовий збір за три позовні (одна вимога немайнового характеру - розірвання договору оренди землі та дві вимоги майнового характеру - стягнення заборгованості по орендній платі моральної шкоди) у розмірі 908,00; 908,00 та 908,00 гривень відповідно.

Пропорційно задоволених позовних вимог в частині стягнення орендної плати та моральної шкоди складає 18,86 % від заявлених вимог позивача, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 513,74 грн.

Керуючись ст. ст. 526 , 527 , 610 , 612 , 613 , 614 , 629 , 651 ЦК України , ст. ст. 13 , 14 , 15 , 16 , 32 Закону України Про оренду землі , ст. ст. 4 , 10 , 12 , 76 - 81 , 141 , 263-265 , 268 ЦПК України , суд -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до приватного підприємства Дар Ланів про розірвання договору оренди землі, стягнення заборгованості по орендній платі та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства Дар Ланів (юридична адреса: 56023, Миколаївська область, Казанківський район, с. Миколо-Гулак, вул. Першотравнева, буд. № 84, ЄДРПОУ 38462631) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) орендну плату за договором оренди земельної ділянки від 02.08.2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та приватним підприємством Дар Ланів за 2016 - 2021 роки у розмірі 24191,36 (двадцять чотири тисячі сто дев`яносто одну) гривню 36 копійок.

Стягнути з приватного підприємства Дар Ланів (юридична адреса: 56023, Миколаївська область, Казанківський район, с. Миколо-Гулак, вул. Першотравнева, буд. № 84, ЄДРПОУ ЄДРПОУ 1306805381) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 513,74 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Х.В. Іщенко