Рішення

від 16.03.2007 по справі 2-658/2007рік

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа№2-658 / 2007 рік

Справа№2-658 / 2007 рік

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16

березня 2007 року

Чугуївський міський суд Харківської області в складі: головуючого - судді Ковригіна

О.С.

при секретарі Фатєєвої С.М.                              розглянувши у

відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Закритого акціонерного товариства «НВО-Україна», ОСОБА_3,

ОСОБА_4, ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕВІ» про визнання

інвестиційних договорів недійсними, та за зустрічним позовом ОСОБА_2,

Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕВІ» та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до

ОСОБА_1 про визнання права власності,

встановив:

ОСОБА_1 в особі представника за

дорученням ОСОБА_6 звернувся до суду з вищезазначеним позовом до ОСОБА_2,

Закритого акціонерного товариства «НВО-Україна», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕВІ», в якому просить визнати

недійсними інвестиційний договір НОМЕР_4

про дольову участь в ремонті житлового будинку від ІНФОРМАЦІЯ_1., інвестиційний

договір НОМЕР_12 на

будівництво житлового будинку від ІНФОРМАЦІЯ_2та

інвестиційний договір №НОМЕР_1. про

дольову участь в ремонті житлового будинку, укладені між ЗАТ «НВО-Україна» та

відповідачами 1,3-6.

Позовні вимоги

ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що позивач вважає себе власником нерухомого майна - нежитлових

приміщень в будинку по АДРЕСА_1

в м. Києві та які є предметом вказаних інвестиційних договорів. Оскільки

вказані договори укладені без згоди позивача, то вони повинні бути визнані

недійсними.

Після порушення провадження по

цивільній справі, в попередньому засіданні до суду надійшли зустрічні позовні

заяви ОСОБА_2, ТОВ «ДЕВІ» та ОСОБА_3., ОСОБА_4, ОСОБА_5 в яких вони просять

визнати за ними право власності на нерухоме майно - нежилі

приміщення №АДРЕСА_1, які були

предметом інвестиційних договорів. Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що

право власності на нерухоме майно перейшло до позивачів за зустрічним позовом

на підставі виконаних ними та ЗАТ „НВО-Україна" інвестиційних договорів, а

ОСОБА_1. вчиняються дії, які свідчать про невизнання та оспорювання належного

їм права власності на майно.

Враховуючи те,

що предметом зустрічного позову є визнання права власності на майно, яке

ґрунтується на правочині, якій позивач за первісним позовом просить визнати

недійсним, то суд вважає, що обидва позови є взаємопов'язаними і їх спільний

розгляд є доцільним, позаяк вони виникають з одних правовідносин. У зв'язку з

наведеним суд об'єднав в одне провадження вимоги за зустрічним позовом з

первісним позовом.

У судовому

засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав, просив задовольнити у

повному обсязі.

Представник відповідача 2 в судове

засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду був повідомлений

належним чином, факсом надав заяви про слухання справи за його відсутністю, в

яких зазначає про те, що позов ОСОБА_1 не визнає, а зустрічний позов визнає в

повному обсязі.

2

Представник

відповідачів 1,3-6 проти               первісного позову заперечує,

просить в

його задоволенні відмовити повністю, а зустрічний позов

задовольнити.

Суд, вислухавши

пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши

докази, вважає, що в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 необхідно відмовити,

а зустрічний позов підлягає задоволенню у повному обсязі виходячи з наступних

підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм

правовідносини.

Судом

установлено, що 21.08.1999

року згідно спільного рішення Міністерства транспорту України та

Міністерства внутрішніх справі України, узгодженого з Міністерством фінансів

України, Фондом державного майна України будинок №АДРЕСА_2 в м. Києві передано з балансу ТОВ «ДЕЗ «Залізничник» на

баланс ГУ МВС України

в. Києві, про що складено акт прийому-передачі. Вказаний акт затверджено

заступником міністра транспорту України В.Демішканом та заступником міністра

внутрішніх справ України -

начальником ГУ МВС України

в м. Києві М.Корнієнко. З цього часу вказаний будинок знаходиться в

оперативному управлінні і на балансі ГУ

УМВС України в м. Києві. В акті визначено, що під час передачі наведеного

об'єкту він потребує капітального ремонту, а сантехнічне, електричне, газове

обладнання, системи опалення, холодного і гарячого водопостачання - повної заміни. З

цього приводу 10.07.2002

р. між Головним управлінням МВС України в м. Києві та Закритим акціонерним

товариством «НВО-Україна» укладено договір №НОМЕР_2

Як вбачається із

тексту вказаного договору предметом договору був поточний ремонт житлового

будинку за адресою м. Київ, АДРЕСА_1 з комплексом заходів по забезпеченню санітарних норм для

мешканців будинку, оформлення правової документації. Будівельні роботи

здійснюються за рахунок інвестиційних коштів Замовника (ГУМВСУ в м. Києві),

Інвестора-Генпідрядника (ЗАТ „НВО-Україна") та коштів залучених спів

інвесторів.

Згідно із п.4.1.

Договору №НОМЕР_2 Замовник

в особі ГУ УМВС

України в м. Києві взяв на себе зобов'язання - після закінчення будівельних робіт об'єкту та здачі його

в експлуатацію передати у власність Інвестору-Генпідряднику (ЗАТ

„НВО-Україна") побудовану площу жилих та нежилих приміщень, всього 83% загальної площі

не житлових приміщень по АДРЕСА_2

в м. Києві. Вказані умови договору №НОМЕР_2

компетентним органом не визнані недійсними та не оспорені сторонами по

договору.

З дотриманням

оговорених термінів, тобто до 31.12.2003

Генпідрядник закінчив будівельні роботи, у зв'язку з чим 02.01.2004 р. ГУ МВС

України в м. Києві передало, а ЗАТ «НВО-Україна» прийняло згідно із актом

приймання-передачі 5 нежитлових

приміщень, які відповідно до довідки комунального підприємства «Київське міське

бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти

нерухомого майна» №НОМЕР_3.

становлять загальну площу 355

кв.м., чим виконали умови договору №НОМЕР_2.

У судову

засіданні встановлено та не заперечується сторонами те, що на виконання вимог

договору №НОМЕР_2 Генпідрядник

- ЗАТ „НВО-Україна"

протягом 2003 року,

залучив до ремонту та відбудівлі об'єкту співінвесторів - відповідачів 1, 3-6 за основним

позовом, з якими теж уклав відповідні інвестиційні договори про дольову участь

в ремонті житлового будинку (на будівництво житлового будинку), а саме:

· ІНФОРМАЦІЯ_1. інвестиційний

договір НОМЕР_4 з

ОСОБА_7 (згідно до договору уступки

права вимоги НОМЕР_5

здійснено заміну особи інвестора на ОСОБА_2);

· ІНФОРМАЦІЯ_2 інвестиційний

договір НОМЕР_12 з ТОВ

«ДЕВІ»;

· ІНФОРМАЦІЯ_1. інвестиційний

договір № НОМЕР_6 з

ОСОБА_7 (згідно до договору про відступлення права вимоги НОМЕР_7 здійснено заміну

особи інвестора на ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5).

Надалі, договорами про уступку права вимоги

змінені особи інвесторів:

з

24.02.2004

замість інвестора ОСОБА_7. по інвестиційному договору №НОМЕР_4 право вимоги та

виконання зобов'язань прийняв на себе ОСОБА_2;

12.03.2004

замість інвестора ОСОБА_7. по інвестиційному договору № НОМЕР_8 (з додатком № 1) право вимоги та

виконання зобов'язань набули у рівних частках ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 Надаючи

правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з того, що

інвестиційні договори НОМЕР_3

від ІНФОРМАЦІЯ_1; №НОМЕР_12. №НОМЕР_1 є дійсними,

оскільки укладені з дотриманням вимог діючого законодавства та не суперечать

йому, не оспорені сторонами по договору та виконані у повному обсязі.

Позивачами за

зустрічним позовом надані належні письмові докази про виконання умов п.3.1.

інвестиційних договорів та перерахування визначених умовами договорів грошових

коштів на користь ЗАТ «НВО-Україна».

Як вбачається із

картки розрахунків інвестором ОСОБА_7. сплачено по договору №НОМЕР_4 164.151,00 грн. за

ремонт площі у розмірі 71,37

кв.м; платіжними дорученнями №

НОМЕР_9, №НОМЕР_10, № НОМЕР_11 підтверджено оплату ТОВ „Деві" інвестування

будівництва не житлового приміщення згідно договору №НОМЕР_12 (а.с. 11-14), довідкою ЗАТ

„НВО-Україна" №НОМЕР_13

підтверджено сплату інвестором ОСОБА_7. суми грошей у розмірі 140.852,00 грн. згідно з

договором № НОМЕР_8 (а.с.84)

Позивачем за основним

позовом ОСОБА_1 не надано до суду будь-яких доказів щодо підтвердження його

права власності на вказані приміщення, в поясненнях його представника відсутні

посилання на існування правовстановлюючих документів на вказані об'єкти

нерухомості, а його доводи з приводу існування у нього права власності на не

житлові приміщення у будинку №АДРЕСА_2

до моменту укладання інвестиційних договорів та про відсутність у ЗАТ

„НВО-Україна" права укладати правочини без його згоди та волі як власника - є його особистою

помилковою думкою, яка не тягне за собою визнання інвестиційних договорів

недійсними.

Таким чином, суд дійшов висновку

про те, що для визнання інвестиційних договорів №НОМЕР_4 ; №НОМЕР_12. №НОМЕР_1 недійсними

відсутні правові підстави.

Оскільки

правовідносини за наведеними інвестиційними договорами виникли до 01.01.2004 р. та

продовжують існувати до сьогодні, то суд вважає, що застосуванню підлягають

положення Цивільного кодексу України (2004р.)

Згідно із

частиною 1 статті 334 Цивільного

кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту

передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Стаття 316 Цивільного

кодексу України встановлює, що правом власності є право особи на річ (майно),

яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших

осіб.

Приписами ст. 328 Цивільного

кодексу України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно,

якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності

не встановлена судом.

24 лютого 2004

року між ЗАТ «НВО-Україна» та ОСОБА_2 було укладено акт приймання-передачі,

відповідно до умов якого ЗАТ «НВО-Україна» передала у власність ОСОБА_2

нерухоме майно - нежиле

приміщення загальною площею 67,8

кв.м., що знаходиться в м. Києві по АДРЕСА_2.

Згідно із технічної експлікації

Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та

реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» вказане нежитлове

приміщення, яке передано у власність ОСОБА_2 складається з приміщення №1 (основне) площею

26,9 кв.м.,

приміщення НОМЕР_3 (підсобне)

площею 2,2 кв.м.,

приміщення №3 (основне)

площею 30,1 кв.м.,

приміщення №4 (коридор)

площею 4,6 кв.м.,

приміщення №5 (підсобне)

площею 4,0 кв.м, та

місце загального користування (тамбур) площею 2,26 кв.м.

4

З    огляду    на   

вищевикладене    суд               прийшов   до  

висновку,   що   право

власності на нежиле приміщення № 66 загальною площею

67,8 кв.м, на

1 поверсі будинку № АДРЕСА_2 в м. Києві

перейшло до ОСОБА_2.

04.03.2004 р. між ЗАТ

«НВО-Україна» та ТОВ «ДЕВІ» було укладено акт приймання-передачі, відповідно до

умов якого ЗАТ «НВО-Україна» передала у власність ТОВ «ДЕВІ» нерухоме майно - нежиле

приміщення № 64 загальною

площею 161,0 кв.м, та

нежиле приміщення № 65 загальною

площею 30,15 кв.м,

яке знаходиться в м. Києві по АДРЕСА_2.

Згідно із

технічної експлікації Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної

інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»

вказані нежитлові приміщення, яке передано у власність ТОВ „Деві"

складаються з наступного:

А) приміщення № 64 - приміщення № 1 (основне) площею

43,1 кв.м,

приміщення НОМЕР_12 (основне)

площею 26,2 кв.м,

приміщення № 3 (підсобне)

площею2,9 кв.м, приміщення №

4 (основне) площею 43,8

кв.м., приміщення №

5 (основне) площею 40,2

кв.м, приміщення № 6

(підсобне) площею 4,8

кв.м.

Б) приміщення №

65 - приміщення № 1 (підсобне)

площею 12,5 кв.м,

приміщення НОМЕР_12 (основне)

площею 15,4 кв.м,

місця загального користування (тамбур) площею 2,8 кв.м

З огляду на

вищевикладене суд прийшов до висновку, що право власності на не житлові

приміщення № 64 та № 65 перейшло до

Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕВІ».

12 березня 2004

року між ЗАТ «НВО - Україна»

та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

було укладено акт приймання-передачі, відповідно до умов якого ЗАТ «НВО - Україна»

передала у власність вказаних осіб нерухоме майно - нежиле

приміщення № 67 загальною

площею 57,8 кв.м.,

що знаходиться в м. Києві по АДРЕСА_2.

Згідно із

технічної експлікації Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної

інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»

вказане нежитлове приміщення, яке передано у власність ОСОБА_3., ОСОБА_4, ОСОБА_5

складається з приміщення №1

(основне) площею 28,4

кв.м., приміщення НОМЕР_3

(основне) площею 28,8

кв.м., приміщення №3

(вбиральня) площею 2,3

кв.м.

Частиною 1 статті 368 Цивільного

кодексу України визначено, що спільна власність двох або більше осіб без

визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною

власністю.

З огляду на

вищевикладене суд прийшов до висновку, що право власності на не житлове

приміщення № 67 перейшло

до спільної сумісної власності ОСОБА_3., ОСОБА_4, ОСОБА_5

У відповідності

до цивільного законодавства України однією із умов виникнення прав та

обов'язків учасників цивільних правовідносин є рішення суду. Право власності в

Україні повинно спиратися на певний титул (правовстановлюючий документ), для

того, щоб бути доведеним перед іншими особами.

Відповідно до

ст. 392 Цивільного

кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права

власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у

разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до

ст. 48 Закону

України «Про власність» власник може вимагати усунення будь-яких порушень його

права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

В свою чергу,

подання первісного позову свідчить про невизнання та оспорення права власності

ОСОБА_2, ТОВ «ДЕВІ» та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на вказане нерухоме майно,

власниками якого вони є.

Статтею 16 Цивільного

кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутись до суду за

захистом свого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів

захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

5

За    таких    обставин,    у    судовому                засіданні     

повністю   знайшов   своє

підтвердження факт правомірності володіння позивачами за

зустрічним позовом нерухомим майном, у зв'язку з чим суд приходить до висновку,

що зустрічний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

На підставі

вищенаведеного та керуючись ст.ст. 10,

11, 60, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 16, 316, 328, 334, 368, 392 Цивільного

кодексу України, ст. 48 Закону

України „Про власність", суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні

позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Закритого акціонерного товариства «НВО - Україна»,

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕВІ»  відмовити повністю.

Зустрічний позов

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ТОВ „Деві" задовольнити.

Визнати за

ОСОБА_2 право власності на нерухоме майно, яким є нежиле приміщення М 66 на І поверсі

загальною площею 67,8 кв.м, і

являє собою: приміщення №1

(основне) площею 26,9

кв.м., приміщення НОМЕР_3

(підсобне) площею 2,2

кв.м., приміщення №3

(основне) площею 30,1

кв.м., приміщення №4

(коридор) площею 4,6

кв.м., приміщення №5

(підсобне) площею 4,0

кв.м, та місце загального користування (тамбур) площею 2,26 кв.м., що

знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_2.

Визнати право

власності за ТОВ „Деві" на нерухоме майно, яким є нежиле приміщення М 64 на 1 поверсі

загальною площею 161,0 кв.м і

уявляє собою: приміщення №

1 (основне) площею 43,1

кв.м, приміщення НОМЕР_12

(основне) площею 26,2

кв.м, приміщення № 3

(підсобне) площею2,9 кв.м, приміщення №

4 (основне) площею 43,8

кв.м., приміщення №

5 (основне) площею 40,2

кв.м, приміщення № 6

(підсобне) площею 4,8

кв.м, та знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_2 (сорок чотири).

Визнати право

власності Товариства з обмеженою відповідальністю „Деві" (ідентифікаційний

код 32589780) на

нерухоме майно, яким є нежиле приміщення №

65 на 1 поверсі

загальною площею 27,9 кв.м та

уявляє собою: приміщення №

1 (підсобне) площею 12,5

кв.м, приміщення НОМЕР_12

(основне) площею 15,4

кв.м, місця загального користування (тамбур) площею 2,8 кв.м та

знаходиться за адресою -

м. Київ, АДРЕСА_2

(сорок чотири).

Визнати за

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 право спільної сумісної власності на нерухоме майно,

яким є нежиле приміщення М 67

на І поверсі загальною площею 57,8

кв.м, і уявляє собою: приміщення №1

(основне) площею 28,4

кв.м., приміщення НОМЕР_3

(основне) площею 28,8

кв.м., приміщення №3

(вбиральня) площею 2,3

кв.м., загальна площа 57,8

кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_2.

Рішення може бути оскаржено до

Харківського апеляційного суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження

протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення та поданням протягом 20-ти днів

після подання заяви про апеляційне оскарження апеляційної скарги на рішення

суду через Чугуївський міський суд Харківської області, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.