Рішення
від 22.12.2021 по справі 947/2800/21
КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ


справа № 947/2800/21

провадження № 2/947/1600/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2021 року м. Одеса

Київський районний суд м. Одеси у одноособовому складі:

головуючий - суддя Літвінова І.А.

секретарі судового засідання - Молодов В.С., Поведьонков І.А.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача - адвоката Лісовської М.М.

розглянув цивільну справу № 947/2800/21 за позовом ОСОБА_1 до Державного закладу Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій ім.. В.П. Чкалова, третя особа Професійний комітет первинної профспілкової організації ДЗ ССКС ім. В.П. Чкалова МОЗ України, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ :

В січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, за уточненою редакцію якого просив визнати незаконним та скасувати наказ від 30.10.2020р. № 90-о/с про його звільнення з посади сторожа господарської служби Державного закладу Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій ім. В.П. Чкалова, поновивши на роботі з 31.10.2020р.

За вказаною позовною заявою ухвалою суду від 12.04.2021 року відкрито провадження у цивільній справі № 947/2800/21. Справу призначено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з викликом учасників справи. Відповідачу встановлено строк для надання відзиву.

Відповідач на позов відізвався. Позов не визнав та просив відмовити позивачу у задоволені позову в повному обсязі.

Після надання відзиву відповідачем, протокольною ухвалою суду від 11.05.2021 вирішено питання щодо поновлення позивачу процесуального строку звернення до суду, прийнято відзив відповідача на позов, позивачу визначено строк на надання відповіді на відзив.

Позивач скористався правом на надання відповіді на відзив. У відповіді заперечував обставини, зазначені відповідачем у відзиві, на підтвердження чого просив викликати в суд свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Третя особа Професійний комітет первинної профспілкової організації ДЗ ССКС ім. В.П. Чкалова МОЗ України у своїй заяві по суті справи також не визнала позов ОСОБА_1 і просить відмовити позивачу у повному обсязі.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги та обставини, якими вони обґрунтовуються підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в суді заперечував проти задоволення позову ОСОБА_1 , посилаючись на обставини, зазначені у відзиві.

Представник третьої особи до суду не з`явився. При розгляді справи суд враховує письмові пояснення третьої особи, у яких підтримано сторону Державного закладу Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій ім. В.П. Чкалова.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України ).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України ).

Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ст. 55 Конституції України ).

Частина 3 ст. 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких, згідно з п. 4 ч. 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 264 ЦПК України визначено, що під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Перевіряючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог, суд приймає до уваги те, що правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Кодексу законів про працю України .

Статтею 3 КЗпП України встановлено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Проаналізувавши матеріали цивільної справи № 947/2800/21, дослідивши письмові докази, показання позивача, допитаного у якості свідка під присягою, свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, доходить висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Державний заклад Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова Міністерства охорони здоров`я України (надалі - Санаторій, Заклад, ДЗ ССКС ім. В.П. Чкалова ) у відповідності до Статуту, затвердженого Наказом МОЗ України від 17.06.2020 року № 1413, є державним закладом охорони здоров`я лікувально-профілактичного профілю, заснованим на державній власності, що належить до сфери управління Міністерства охорони здоров`я України і є підзвітний йому. Заклад є державною бюджетною неприбутковою установою, уповноваженим органом управління є Міністерство охорони здоров`я України. Заклад є юридичною особою публічного права. Заклад має право укладати угоди, набувати майнових та особистих немайнових прав, нести відповідальність, бути особою, яка бере участь у справі, що розглядається у суді відповідно до законодавства.

Наказом керівника Закладу від 19.04.2018 р. № 21-о/с ОСОБА_1 було прийнято тимчасово на посаду сторожа з 20.04.2018 р. на період хвороби та відпустки основного співробітника з посадовим окладом згідно штатного розпису (а.а.93 том І).

У відповідності до 7 КЗпП України особливості регулювання праці тимчасових працівників встановлюються законодавством.

Умови праці тимчасових робітників і службовців регламентовані Указом Президії Верховної ради СРСР № 311-09 від 24.09.74 (у редакції від 04.04.1991), із змісту ч. 1 та п. а ч. 11 якого вбачається, що тимчасовими робітниками і службовцями вважаються робітники, прийняті на роботу на строк до двох місяців, а для заміщення тимчасово відсутніх працівників, за якими зберігається їх місце роботи (посада), - до чотирьох місяців. Трудовий договір з тимчасовими робітниками і службовцями вважається продовженим на невизначений строк коли тимчасовий робітник або службовець пропрацював відповідно зверх строків, зазначених у статті 1 цього Указу, і ні одна з сторін не зажадала припинення трудових відносин. В зазначених випадках робітники або службовці не вважаються тимчасовими з дня першого укладення трудового договору.

З урахуванням не надходження у визначені законодавством строки пропозицій щодо припинення трудових відносин між Державним закладом Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова та ОСОБА_1 він не вважається тимчасовим робітником з першого дня укладення трудового договору, тобто з 19.04.2018 року.

Згідно з п. 10 розділу Х Статуту санаторію працівники Закладу здійснюють свою діяльність відповідно до Статуту, колективного договору, положень про структурні підрозділи та посадових інструкцій згідно з законодавством.

Підписом ОСОБА_1 у Наказі від 19.04.2018 р. № 21-о/с підтверджено, що його ознайомлено з посадовою інструкцією сторожа, правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором. З умовами праці ОСОБА_1 погодився.

До матеріалів справи стороною відповідача додана Посадова інструкція сторожа, затверджена головним лікарем 17.08.2020 року та Правила внутреннего трудового розпорядка (ПВТР), затверджені решением конференции трудового коллектива ГУ С(С) клинического санатория им. Чкалова . Посадова інструкція сторожа (сторожа господарської служби) у редакції, яка діяла у період з 19.04.2018 по 17.08.2020, а також колективний договір, систематичне порушення яких ставиться за провину позивачу у матеріалах справи відсутні, тому суд бере до уваги наявні письмові докази та показання залучених свідків.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду (ч. 2 ст. 17 ЦПК).

У відповідності до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Матеріали справи не містять доказів застосовування до сторожа ОСОБА_1 дисциплінарних чи громадським стягнень з часу його працевлаштування - 19.04.2018 й до серпня 2020 року. Перший наказ про оголошення ОСОБА_1 догани був виданий 18.08.2020, а другий через десять днів - 28.08.2020.

Наказом З кадрових питань № 90-о/с від 30.10.2020 р. ОСОБА_1 , сторожа господарської служби звільнено з 31.10.2020 р. відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, зважаючи, що до працівника і раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення у вигляді доган.

У наказі не конкретизовано, які саме обов`язки (пункти), передбачені трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку ОСОБА_1 систематично порушував.

Як встановлено у п. 3 ст. 40 КЗпП України , трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Отже, відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, надає роботодавцю право розірвати трудовий договір за умови, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Для дотримання відповідної процедури роботодавець повинен навести конкретні факти допущеного працівником невиконання обов`язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього попереднього стягнення та коли. Тобто необхідна саме наявність застосованого й такого, що не втратив юридичної сили стягнення, що передувало новому порушенню, а не просто фактична наявність сукупності застосованих заходів дисциплінарного стягнення (Постанова ВС від 27.02.2020 у справі № 266/7382/18 ).

За правилами п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника за його трудовим договором чи випливають з ПВТР.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Отже, підставою для застосування дисциплінарного стягнення є дисциплінарний проступок. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку, що характеризують його об`єктивну та суб`єктивну сторони, є: дії (бездіяльність) працівника; невиконання або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між його діями (бездіяльністю) та невиконанням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність роботодавцем наявності будь-якої з цих складових виключає наявність дисциплінарного проступку (висновок Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 712/6576/17). Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності (висновок Верховного Суду у справі № 344/8219/16-ц від 18.09.2019).

Підставами звільнення ОСОБА_1 у наказі № 90-о/с від 30.10.2020 р. вказані рапорти та доповідні записки співробітників:

працівника з господарської діяльності ЗОЗ ОСОБА_5 від 26.10.2020 р.;

молодшої медичної сестри, прибиральниці клубу-їдальні за сумісництвом ОСОБА_8 від 29.10.2020 р.;

Накази про оголошення догани від 18.08.2020 р. № 01-01/075-Адм; від 28.08.2020 р. № 01-01/080-Адм);

Рішення профкому про надання згоди на звільнення (протокол № 14 від 30.10.2020 р.).

При досліджені Доповідної записки працівника з господарської діяльності ЗОЗ ОСОБА_5 від 26.10.2020 р. (а.с. 123 том І) встановлено, що вказаною особою до відома директора Санаторію доводиться, що у дні чергування сторожа ОСОБА_1 на столах їдальні, які розміщені поблизу до входа в зал їдальні, постійно зникають продукти, ці продукти офіціанти розкладають по столах безпосередньо перед прийманням їжі для відпочиваючих .

Суд зазначає, що у Доповідній записці не вказані конкретні дати зникнення продуктів при чергуванні ОСОБА_1 . Загальний зміст Доповідної записки свідчить про покладання вини на ОСОБА_1 у допущенні систематичного розкрадання майна власника, у даному випадку - Держави.

В свою чергу, здійснення працівником розкрадання майна роботодавця є підставою для розірвання з ним трудового договору за п. 8 ст. 40 КЗпП. При цьому не має значення, чи застосовувалися раніше до працівника заходи дисциплінарного або громадського стягнення, в робочий чи неробочий час здійснено розкрадання, а також кількість і вартість викраденого. Проте звільнити за такі дії можна, тільки якщо провина працівника буде встановлена вироком суду, що набрав чинності, або підтверджена постановою компетентного органу про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадської дії. Розкрадання вважають дрібним, якщо вартість викраденого майна на момент здійснення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Якщо працівник учинив дрібне розкрадання, то протокол про адмінпорушення може бути складений як посадовими особами органів внутрішніх справ, так і роботодавцем самостійно (ст. 255 КУпАП).

Між тим, у наказі № 90-о/с від 30.10.2020 р., яким звільнено ОСОБА_1 посилки на п. 8 ст. 40 КЗпП не містяться. У відповідності до п. 3 цієї статті ОСОБА_1 інкримінується систематичне невиконанні без поважних причин покладених на нього обов`язків. За своєю природою невиконання обов`язків полягає в бездіяльності. Інші вольові неправомірні дії тягнуть встановлену законом відповідальність за їх вчинення, при доведені вини.

Також суд звертає увагу на недоліки Доповідної записки від 26.10.2020 р. за підписом ОСОБА_5 .

Згідно з п. 2 гл. 1 розділу ІІ Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях (далі - Правил), затверджених Наказом Міністерства юстиції України 18.06.2015 № 1000/5, управлінські документи установи за їх назвою, формою та складом реквізитів повинні відповідати уніфікованим формам, які встановлюються національними стандартами, нормативно-правовими актами. Перелік класів управлінських документів визначається Державним класифікатором управлінської документації ДК 010-98 , затвердженим наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 31 грудня 1998 року № 1024 (із змінами) (далі - ДКУД).

Доповідна записка є документом внутрішньої комунікації. У документі повинна бути чітко описана виникла проблема. Доповідна записка - це елемент зворотного зв`язку між керівником і підлеглим. Цей документ належить реєструвати як внутрішню документацію (код записки згідно з класифікатором управлінської документації - 0204003 по Державному класифікатору управлінської документації (ДКУД) ДК 010-98 у редакції від 31.12.1998, яка діяла станом на 26.10.2020). Тобто, згідно реєстру управлінської документації, доповідна записка (ДЗ) входить до переліку документів, структура та оформлення яких визначено законом. ДКУД є номенклатурним переліком назв уніфікованих форм документів (УФД) з унікальним кодовим позначенням. ДКУД використовується під час збирання та оброблення документів за відповідними уніфікованими формами усіма органами державного і господарського управління та підвідомчими підприємствами й організаціями в процесі виконання відповідних управлінських функцій згідно з чинним законодавством.

У розділі ІІІ Організація документообігу та виконання документів Правил визначено, що службовий документ, отриманий установою або створений нею, у тому числі для внутрішнього користування, вважається внесеним до документаційного фонду установи з моменту його реєстрації. Реєстрація документів проводиться з метою забезпечення їх обліку, контролю за виконанням і оперативним використанням наявної в документах інформації. Службовий документ, отриманий установою або створений нею, у тому числі для внутрішнього користування, вважається внесеним до документаційного фонду установи з моменту його реєстрації. Документи реєструються незалежно від способу їх доставки, передачі чи створення; документи реєструються за документопотоками (вхідні, вихідні, внутрішні). Не підлягають реєстрації службою діловодства документи, зазначені у додатку 4 до цих Правил.

Додаток 4 до Правил є вичерпним, та не включає службові та доповідні записки, заяви та рапорти працівників.

У розділі ІV Правил Організація передачі документів та їх виконання встановлено, що зареєстровані документи передаються на розгляд керівництва установи в день їх надходження або наступного робочого дня у разі надходження документів у неробочий час. Телеграми, телефонограми та інші термінові документи передаються негайно.

Підсумовуючи вищевказане, суд робить висновок, що у даному випадку доповідні записки, як документи внутрішньої комунікації повинні відповідати всім вимогам оформлення службових документів, містити необхідні реквізити та бути зареєстрованими. Внутрішні доповідні записки реєструють окремо від зовнішніх, як правило, у журналі реєстрації внутрішніх документів. Реквізит службового документа - обов`язковий елемент, зафіксований в документі для його ідентифікації, організації обліку та надання йому юридичної сили. Додержання встановлених правил набуває особливого значення у випадку, якщо такий документ внутрішньої комунікації набуває сили однієї з підстав притягнення особи до відповідальності, як то доповідна записка за підписом ОСОБА_5 у наказі № 90-о/с від 30.10.2020 р. про звільнення ОСОБА_1 .

Доповідна записка ОСОБА_5 не містить чіткого описання фактів та дат допущених ОСОБА_1 порушень. Доповідна записка ОСОБА_5 не містить реквізитів, які б надавали цьому документу юридичної сили.

Такий доказ не дає змогу дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Допитана судом свідок ОСОБА_5 пояснила, що до її обов`язків входить слідкування за порядком у їдальні та контроль за працівниками їдальні, кількість яких дорівнює сім осіб. Підтвердила, що доповідну записку склала з власної ініціативи з метою проведення бесіди керівництвом з ОСОБА_1 , у зв`язку з тим, що неодноразово офіціантки скаржилися на зникнення посуду, їжі, цукру після вечері та під час нічного чергування ОСОБА_1 .

ОСОБА_5 підтвердила суду, що вона особисто не була свідком крадіжок, здійснених ОСОБА_1 . На питання суду чи могли крадіжки вчинятися іншими працівниками їдальні відповіла, що це не касається . Дані осіб, які скаржилися на ОСОБА_1 свідок під час допиту назвати не змогла, пославшись на те, що їх не пам`ятає.

Як встановлено статтею 90, ч. 1 ст. 91 ЦПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини. Якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані. За відсутності можливості допитати особу, яка надала первинне повідомлення, показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами цього Кодексу. Виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи.

Після відібрання показань у свідка ОСОБА_5 ані позивач, ані відповідач у встановленому порядку не подавали заяв про допит осіб, на первинних повідомленнях яких ґрунтуються показання свідка ОСОБА_5 . Оголосити перерву у судовому засіданні для підготовки відповідних клопотань також не просили. Збирання доказів не є обов`язком суду. Показання свідка ОСОБА_5 не підтверджуються іншими доказами у справі, що тягне наслідки, встановлені частиною першою статті 90 ЦПК України.

Другою підставою в наказі про звільнення ОСОБА_1 покладено рапорт молодшої медичної сестри, прибиральниці клубу-їдальні за сумісництвом ОСОБА_8 від 29.10.2020 р. В Рапорті ОСОБА_8 зазначає, що сторож ОСОБА_1 в вечірній час перед вечерею постійно є відсутнім. Приходить о 18.30 бере вечерю і йде. Нічого не питає і таке трапляється на зміні постійно (а.с. 124 том І).

Суд звертає увагу, що рапорт за своєю суттю є офіційним повідомленням про що-небудь вищій інстанції, керівництву. Рапорт є службовим документом більш притаманним для документообігу військових та силових структур. Вимоги з оформлення рапортів, наприклад, закріплені спеціальними інструкціями, як то Інструкцією з оформлення документів у системі МВС України, затвердженою Наказом МВС України № 650 від 27.07.2012, Інструкцією про порядок застосування Положення про проходження військової служби (навчання) військовослужбовцями Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, затвердженою Наказом Адміністрації Державної служб спеціального зв`язку та захисту інформації України 24.03.2016 № 227 та ін.

Враховуючи, що письмовий рапорт прибиральниці клубу-їдальні ОСОБА_8 за змістом є внутрішньою доповідною запискою, яка потягла юридичні наслідки та була покладена в підстави наказу, суд вважає, що до оформлення таких документів належить застосовувати вимоги, про які зазначено у рішенні вище.

Рапорт ОСОБА_8 не містить реєстраційних реквізитів. Із змісту Рапорту неможливо встановити де і в які дні був відсутній сторож ОСОБА_1 , що він повинен був питати у молодшої медичної сестри, прибиральниці клубу-їдальні за сумісництвом ОСОБА_8 , хто видає вечерю охоронцю ОСОБА_1 і на якій підставі. Тобто неможливо встановити які конкретно дії та в який період підтверджують систематичне невиконання без поважних причин покладених на сторожа ОСОБА_1 обов`язків та чим передбачені такі обов`язки.

Допитана судом свідок ОСОБА_8 повідомила, що зі сторожем ОСОБА_1 працювала всього дві зміни. До зміни, яка припала на 27.10.2020 - 28.10.2020 року, тобто за два дні до звільнення ОСОБА_1 , з останнім знайома не була. До цього ОСОБА_1 був у відпустці. ОСОБА_8 звернулася до керівника сторожів ОСОБА_4 з усною скаргою на те, що під час сніданку о 09.00, обіду о 14.00 та вечері о 18.00 працювала без охорони. На думку свідка ОСОБА_8 охоронець протягом всього часу сніданку, обіду та вечері повинен перебувати в їдальні, як-то робили інші охоронці за усним розпорядженням ОСОБА_4 .. Проте ОСОБА_1 , 27.10.2020 року, перебуваючи ввечері приблизно о 18.30 у їдальні нетривалий час, нічого не запитуючи, покинув приміщення з судками, наповненими їжею. Коли заходив судки були порожні. Це свідок бачила через прозорі пакет та судки, а також звернула увагу на зміну ваги пакету. Суду пояснила: як я розумію це була вечеря, бо що ще може лежати у судочку (пер. з російської). І це відбувається на кожній його зміні. Свідок не знає чи повинні робітники їдальні видавати їжу охоронцям. Свідок не бачила де ОСОБА_1 набрав їжу - зі столів відвідувачів чи на кухні. Свідок припустила, що оскільки сторожі працюють цілодобово їх ймовірно годують за рахунок закладу.

29.10.2020 року ОСОБА_8 письмово довела до відома керівництва щодо обставин чергування сторожа ОСОБА_1 , оскільки з боку керівництва їй пояснили, що потрібно подати рапорт у письмовій формі.

ОСОБА_1 у судовому засіданні в присутності свідка ОСОБА_8 запевнював, що чергував 26.10.2020 та 30.10.2020 року. Заперечив, що 27.10.2020 та 28.10.2020 вдень та у вечірній час знаходився на роботі.

Суд зазначає, що при досліджені оригіналу Журналу обліку чергувань санаторію пост № 1 (далі - Журнал), наданим представником відповідача у засіданні, встановлено, що сторож ОСОБА_1 27.10.2020 року дійсно у вечері та вдень не був на чергуванні. Показання ОСОБА_1 про те, що він 26.10.2020 року зранку біля 07:30-07:40 прийняв пост у ОСОБА_9 та зранку 27.10.2020 здав пост ОСОБА_10 підтверджені записами у Журналі. ОСОБА_1 не визнав, що 27.10.2020 року у вечірній час заходив до їдальні та брав їжу (звукозапис судового засідання від 22.12.2021).

Представник відповідача в судовому засіданні зауважила, що ймовірно свідок ОСОБА_8 помилилася у датах оскільки представником відповідача разом з ОСОБА_8 перед судовим засіданням було проаналізовано її заяву (рапорт) і представник відповідача помилково запевнив свідка, що ОСОБА_1 чергував протягом робочого дня 27.10.2020 року.

Суд критично відноситься до показань свідка ОСОБА_8 , зважаючи на те, що одним із джерел обізнаності цього свідка щодо певних обставин справи є інформація, одержана від представника відповідача перед допитом свідка судом.

ОСОБА_1 зі свого боку в судовому засідання пояснив, що за усною вказівкою ОСОБА_4 йому взагалі було заборонено знаходитися на другому поверсі будівлі, де розташована їдальня. За усною вказівкою ОСОБА_4 сторож ОСОБА_1 повинен був за двадцять хвилин до початку сніданку, обіду та вечері доповісти черговій по їдальні, що він знаходиться на посту та спуститися на перший поверх, де і встановлено місце чергування до завершення прийму їжі відпочиваючими.

Із пояснень ОСОБА_1 слідує, що усні розпорядження ОСОБА_4 він виконував в робочі зміни та перебував на посту І поверху. ОСОБА_8 взагалі не бачив, оскільки їх чергування у часи сніданку, обіду та під час вечері не співпадали.

Також суду не доведено, що сторожу ОСОБА_1 надавалося у будь-якому вигляді (усно чи письмово) розпорядження ОСОБА_4 виконувати функції охоронця в їдальні у часи прийому їжі відпочиваючих і чи розумів позивач покладені на нього зобов`язання.

Суд звертає увагу, що Наказом від 19.04.2018 р. № 21-о/с ОСОБА_1 було прийнято тимчасово на посаду сторожа з 20.04.2018 р. Наказом З кадрових питань № 90-о/с від 30.10.2020 р. ОСОБА_1 був звільненим з 31.10.2020 р. з посади сторожа господарської служби . До матеріалів справи відповідачем додана посадова інструкція сторожа, затверджена 17.08.2020 р. Чи відбувалися зміни у штатному розкладі, коли саме і на яких підставах, чим відрізняються обов`язки сторожа і сторожа господарської служби суду не зрозуміло.

Із пояснень позивача в судовому засіданні вбачається, що він не вважає, що порушував одержані від керівництва вказівки з приводу обов`язків, які повинен був виконувати по забезпеченню охорони, в тому числі і клубу-їдальні санаторію.

Суд наголошує, що трудове законодавство не вимагає від працівника керуватися припущеннями, навпаки, вимагає працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни (стаття 139 КЗпП України ).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права й обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці.

Роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором (стаття 31 КЗпП України ). Роботодавець не може ставити у вину працівникові та притягати його до дисциплінарної відповідальності у випадку невиконання обов`язків, які не обумовлені трудовим договором і про які працівник не був проінформований належним чином (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17).

Відповідач не надав належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження обізнаності позивача про його функціональні обов`язки як сторожа господарської служби, невиконання яких інкримінується позивачу.

Зі свого боку позивач ОСОБА_1 погодився бути допитаним судом як свідок. Під присягою, підтвердивши, що повністю розуміє відповідальність за надання неправдивих свідчень, спростував факти невиконання покладених на нього обов`язків, вчинення крадіжок (в тому числі і дрібних), одержання неправомірної вигоди. При цьому підтвердив, що дійсно під час чергування підходив до працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 , питаючи чи є їда для собак, проте це ніяким чином не вплинуло на виконання обов`язків по охороні території, оскільки для спілкування з працівниками Корту він не вимушений був навіть покидати ввірену йому під охорону територію ОСОБА_11 .

За уточненими позовними вимогами в редакції позовної заяви ОСОБА_1 від 24.02.2021 (вхід. № 10541) позивач не ставить вимоги про скасування наказів про оголошення йому догани від 18.08.2020 р. № 01-01/075-Адм; від 28.08.2020 р. № 01-01/080-Адм.

Проте, оскільки в перелік підстав звільнення ОСОБА_1 поряд з "Доповідною запискою" ОСОБА_5 та " ОСОБА_12 внесені ці накази, суд, за згодою представника відповідача, допитав у якості свідків заступника головного лікаря з економічних питань ОСОБА_13 , заступника головного лікаря з організаційної роботи ОСОБА_2 , завідувача господарства ОСОБА_4 , рапорти та доповідні записки яких послугували підставою для оголошення ОСОБА_1 доган 18 та 28 серпня 2020 року.

Одержані показання свідків не формують достатність доказів систематичного невиконання без поважних причин покладених на сторожа ОСОБА_1 трудових обов`язків.

Як встановлено вище, єдиним підтвердженим позивачем фактом є факт звернення в період нічного чергування з 07 на 08 серпня 2020 року до працівників Корту з питанням щодо наявності їжі для собак. При цьому ОСОБА_1 стверджував, що спілкування з працівниками Корту відбувалося при обході території санаторію без її залишення. Такі твердження стороною позивача і свідками спростовані не були. Суду підтверджено, що під час цього чергування майну і території санаторію шкоди не завдано. Також залишилося незрозумілим в чому саме полягала дискредитація репутації санаторію , про яку зазначено у Доповідній записці про результати службового розслідування від 17.08.2020 за підписом ОСОБА_2 (а.с. 12 том І).

На вимогу частини третьої ст. 149 КЗпП роботодавець при обранні виду дисциплінарного стягнення має враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставин, за яких вчинено проступок, та попередню роботу працівника.

На думку суду незначність події та підтвердження відсутності негативних наслідків для Закладу не пропорційна застосованому до ОСОБА_1 виду дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.

Суд повторно звертає увагу, що у період з 19.04.2018 по 17.06.2020 скарг на сторожа ОСОБА_1 документально не зафіксовано. Накази про оголошення догани ОСОБА_1 видані з інтервалом в десять днів 18.08.2020 та 28.08.2020, на підставі рапортів та доповідних записок щодо порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни, порушення правил обходу території, використання території санаторію для організації платного паркування транспортних засобів. Рапорти та доповідні записки у кількості біля 10 з приводу цих порушень складені працівниками Закладу за період з 17.06.2020 по 28.08.2020, при тому, що ОСОБА_1 у період з 28.06.2020 по 21.07.2020 перебував у щорічній відпустці, а робочий графік чергування встановлений доба через дві.

Свідок ОСОБА_8 підтвердила суду, що письмовий рапорт подала за порадою керівництва.

Доповідні записки про результати службового розслідування датовані 17.08.2020 та 28.08.2020.

Встановлено, що службові розслідування у санаторії проводяться на підставі локального Наказу від 06.01.2020 р. № 01-01/016-Адм по закладу Про створення робочих груп з питань службового розслідування . Згідно з наказом, у разі виявлення порушень правил внутрішнього трудового розпорядку, трудової дисципліни, невиконання своїх службових обов`язків співпрацівниками санаторію начальникам підрозділів, співробітниками яких було скоєне порушення повідомляти рапортами керівнику всіх складових виявлених порушень. Створювати робочі групи з питань службового розслідування за фактами виявлених порушень кількістю не менше 3-х осіб з числа співробітників. Відповідальними за створення робочих груп призначити:

- з питань трудової дисципліни - ОСОБА_2 , заступника головного лікаря з ОР і КП;

- з питань технічного стану санаторію - Дювенжі Ф.С., заступника головного лікаря з ЕП;

- з питань лікувального процесу - ОСОБА_14 , заступника головного лікаря МЧ;

відповідальними за створення робочих груп - очолювати ці групи і доповідати про результати службового розслідування головного лікаря відповідними актами .

Із змісту цього наказу вбачається, що службове розслідування у відношенні будь-якого працівника повинно проводитися групою кількістю не менш 3-х осіб, із затвердженням результатів розслідування відповідним актом.

10.08.2020 року директором санаторію видано Наказ № 01-01/070 - Адм Про створення комісії з проведення службового розслідування , відповідно до якого, зважаючи на викриття факту порушення трудової дисципліни, правил обходу території, визначених за затвердженою схемою-маршрутом, сторожем ОСОБА_1 у чергування з 07.08.2020 р. по 08.08.2020 р. наказано створити комісію з питань службового розслідування щодо факту порушення трудової дисципліни, правил обходу території, визначених за затвердженою схемою-маршрутом, у складі: голови комісії: ОСОБА_14 , членів комісії: ОСОБА_13 та ОСОБА_2 ; роботу комісії провести до 14.08.2020 р; про результати роботи комісії доповісти головному лікарю 17.08.2020 р.

Другий наказ Про створення комісії з проведення службового розслідування у зв`язку із викриттям факту використання території санаторію для організації платного паркування сторожем ОСОБА_1 23.08.2020 р. був виданий 25.08.2020 р. за № 01-01/079-Адм. Службове розслідування наказано провести комісії у складі членів ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_2 під головуванням ОСОБА_14 у термін з 25.08.2020 по 27.08.2020 р.

В матеріалах справи відсутні акти за підписом трьох членів комісії, якими б підтверджувалося виконання загального наказу по Закладу від 06.01.2020 р. № 01-01/016-Адм, та наказів від 10.08.2020 № 01-01/070 - Адм та від 25.08.2020 р. за № 01-01/079-Адм.

За наслідками проведеного службового розслідування щодо ОСОБА_1 складені Доповідні записки від 17.08.2020 та 28.08.2020, кожна з яких засвідчена одноособово лише заступником директора з ОР і КП Сокольською І.А. Беззаперечним є, що вказані доповідні за змістом носять службовий характер, але всупереч правилам оформлення службових документів не містять реквізитів, які є обов`язковими при складані внутрішніх службових документів та надають їм юридичної сили.

Слід зазначити, що діючим нормами КЗпП України передбачено обов`язкове проведення розслідувань лише у разі нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ст. 171 КЗпП).

Між тим ряд Постанов Кабінету Міністрів України регламентує порядок проведення службових розслідувань стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Поняття службове розслідування можна зустріти в Законі України Про державну службу від 10.12.2015 р. № 889-VIII (далі - Закон № 889) у тих його нормах (ст. 7, ст. 13), де йдеться про порушення державними службовцями вимог законодавства про державну службу, тобто, по суті, про порушення ними службової (трудової) дисципліни. У чинній редакції Закону № 889 ст. 71 називається Порядок здійснення дисциплінарного провадження і в ній лише згадується, що порядок здійснення дисциплінарного провадження затверджується КМУ (постанова КМУ Про затвердження Порядку здійснення дисциплінарного провадження від 04.12.2019 р. № 1039 ) і визначає, зокрема: повноваження та порядок роботи дисциплінарної комісії; порядок формування дисциплінарної комісії; порядок здійснення дисциплінарного провадження у разі неможливості утворення або функціонування дисциплінарної комісії у державному органі.

Тобто, у будь-якому випадку проведення дисциплінарного чи службового розслідування проводиться на підставі наказу чи розпорядження керівника закладу, з формуванням складу відповідної комісії чи затвердженням іншого порядку здійснення такого провадження.

При цьому також зауважується, що питання трудової дисципліни на звичайному підприємстві регулюються все ж таки КЗпП України. Тому під час розробки локального нормативного акту на конкретному підприємстві його положення повинні бути адаптовані саме до норм цього Кодексу, а також до специфіки підприємства.

Результати роботи комісії повинні відображатися в акті, засвідченому підписами всіх членів комісії.

Отже, в основу наказу про звільнення ОСОБА_1 покладені накази про оголошення догани, які видані на підставі недостатніх та недопустимих доказів, а також Доповідна записка від 26.10.2020 р. за підписом ОСОБА_5 та Рапорт молодшої медичної сестри, прибиральниці клубу-їдальні за сумісництвом ОСОБА_8 від 29.10.2020 р., якими не підтверджено склад та факт порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни.

Відповідно до ст. 147 КЗпП за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

За приписами ст. 43 КЗпП у чинній на той час редакції, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5 , 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

У відповідності до ст. 2 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки. Діяльність профспілок будується на принципах законності та гласності.

30.10.2020 року т.в.о. директора ДЗ ССКС ім. В.П. Чкалова медичний директор ОСОБА_14 та заступник директора з організаційної роботи і кадрових питань ОСОБА_2 звернулися з Поданням до Голови профспілкового комітету первинної профспілкової організації санаторію про надання згоди на звільнення сторожа поста № 2 господарської служби ОСОБА_1 (підпис керівника печаткою не скріплений, реєстраційний номер документу відсутній, Подання датоване 30.10.2020 р.).

В цей же день, 30.10.2020 р. головою ПК ОСОБА_16 підписане письмове запрошення на ім`я ОСОБА_1 на засідання комітету, яке призначено на 12:30 цієї ж дати - 30.10.2020 р. Адреса одержувача у запрошенні значиться м. Одеса .

У відповідності до Рекомендацій з питань діловодства в первинній профспілковій організації (профспілкового комітету), схвалених Постійною комісією Ради ФПУ з питань організаційної роботи 15.11.2006 (протокол № 1) вимоги щодо оформлювання документів у діловодстві встановлено Національним стандартом України - ДСТУ 4163-2003 Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів , затверджені наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 N 55 ( v0055609-03 ). Вихідні документи оформляються на бланках. Якщо документ надсилається фізичній особі, то у називному відмінку зазначають прізвище, ім`я, по батькові (або ініціали) адресата, вулицю, номер будинку і квартири, населений пункт, район, область, поштовий індекс. Усі вихідні документи після підписання їх головою (заступником голови) первинної профспілкової організації реєструються в журналі (на картці) вихідних документів… На всіх примірниках вихідного документа проставляються дата реєстрації та реєстраційний індекс (номер).

У запрошені на ім`я ОСОБА_1 адреса одержувача не вказана, вихідні реєстраційні реквізити відсутні.

Згідно із протоколом № 14 у призначений час засідання профкому відбулось (протокол від 30.10.2020 року підписаний головою ОСОБА_16 , підпис печаткою не скріплений).

Яким чином були повідомленні члени комітету та інші запрошені - заступник директора з організаційної роботи і кадрових питань ОСОБА_2 , завідувач господарством ОСОБА_4 на засідання, яке відбулось 30.10.2020 не встановлено. Доказів вручення запрошень у матеріалах справи не міститься.

Отже:

30.10.2020 до 12:30 було складене подання керівництва санаторію до профкому;

30.10.2020 - видане письмове запрошення на ім`я ОСОБА_1 на засідання о 12:30; в неустановлений спосіб запрошено на засідання членів профкому та керівників структурних підрозділів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ;

30.10.2020 - проведено засідання профкому, незважаючи на безумовні підстави для його відкладення у зв`язку із першою неявкою ОСОБА_1 ;

30.10.2020 - видано протокол засідання профкому за одноособовим підписом голови ОСОБА_16 ,

30.10.2020 - на підставі рішення профкому про надання згоди (протокол № 14) ОСОБА_1 було звільнено відповідним наказом з кадрових питань, який ОСОБА_1 оскаржує у суді.

На засіданні профспілкового комітету 30.10.2020 року згідно протоколу: всього членів профкому - 7 осіб, в числі присутніх зазначено п`ять: ОСОБА_16 (голова), ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 . Заслуховувалася заступник директора з ОР і КП Сокольська І.А., яка підтримала звільнення ОСОБА_1 . Запрошений в.о. завідувача господарства ОСОБА_4 не заслуховувався, і з протоколу не зрозуміло чи з`явився він на засідання. ОСОБА_1 значиться відсутнім.

Протокол № 14, яким зафіксовано одностайне голосування членів профкому за звільнення ОСОБА_1 засвідчений одноособовим підписом голови комісії ОСОБА_16 . Засідання проводилося без участі секретаря.

У відповідності до Рекомендацій з питань діловодства в первинній профспілковій організації (профспілкового комітету) підпис головуючого у протоколі завіряється печаткою первинної профспілкової організації.

Підпис головуючого Янчук Г.І. печаткою не завірена.

Суд звертає увагу й на той факт, що у протоколі профкому міститься посилання на скарги від співробітників харчоблоку санаторію на неправомірний виніс продуктів ОСОБА_1 зі столів їдальні, що накриті для дітей, які проходять лікування в санаторії. Зі слів співробітників це відбувається постійно в чергування сторожа ОСОБА_1 . При цьому в матеріалах справи скарги працівників з приводу столів, накритих для дітей відсутні. Жоден з рапортів та доповідних записок не містить інформації стосовно дітей. Не зрозуміло, на слова яких працівників є посилки у протоколі, звідки одержана інформація про такі слова і від яких саме працівників. Отже в основу висновків членів профкому покладені обставини, одержані з невстановлених джерел та у нез`ясований спосіб.

Суд також звертає увагу, що при наявних звинуваченнях сторожа ОСОБА_1 у тому, що при його чергуваннях зникали продукти, придбані за державний кошт, та використовувалося державне майно для одержання неправомірної вигоди ( використання території санаторію для організації платного паркування згідно Доповідної записки від 28.08.2020 - а.с. 18 том І) з боку Закладу не вчинялося будь-яких дій, спрямованих на притягнення ОСОБА_20 до відповідальності (крім дисциплінарної), в тому числі і матеріальної у порядку статті 134 КЗпП України, якою встановлені випадки повної матеріальної відповідальності працівників у розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, в тому числі і у випадках, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку. Відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків.

Відповідальність сторожа за правопорушення також передбачена у ч. 2, ч. 3 розділу ІV Відповідальність Посадової інструкції сторожа, де зазначено, що сторож несе відповідальність за правопорушення, скоєнні в процесі здійснення своєї діяльності, - в межах, визначених чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством. За завдання матеріальної шкоди санаторію - у межах, визначених чинним трудовим, кримінальним і цивільним законодавством.

Згідно з п. 2, п. 3, п. 9 розділу V Статуту, майно Санаторію є державною власністю та закріплюється за ним на праві оперативного управління. Заклад користується та розпоряджається своїм майном відповідно до законодавства. Контроль за ефективним використанням, збереженням та обліком закріпленого за Закладом майна здійснює Уповноважений орган управління. Контрольні заходи з питань порядку використання майна, господарської і фінансової діяльності, внутрішній аудит (плановий, позаплановий) Закладу здійснюється відповідним державним органом та Уповноваженим органом управління у встановленому законодавством порядку.

У відповідності до п. 2, п. 4, п. 6 розділу VІІ Статуту керівництво господарською діяльністю Закладу здійснює директор… Керівник закладу самостійно вирішує питання діяльності Закладу, за винятком тих, що віднесені Статутом до компетенції Уповноваженого органу управління. Керівник Закладу забезпечує ефективне використання та збереження майна, переданого Закладу.

Отже, незаконне використання державного майна працівниками Санаторію (в тому числі, які виконують функції по охороні закладу) в особистих чи інших неслужбових цілях, в тому числі і з метою одержання незаконної вигоди, як і факти крадіжок мають певний встановлений законом порядок реагування, з метою проведення всебічного розслідування, виявлення винних осіб, та притягнення до відповідальності. Суб`єктивна сторона таких правопорушень визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.

У визначеному законом порядку такі факти у відношенні ОСОБА_1 не розслідувалися. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу. У трудовому законодавстві, на відміну від цивільного, також діє принцип презумпції невинуватості. Тобто працівник вважається невинуватим, поки не доведено його вини, а обов`язок її доведення покладається на роботодавця.

Сукупність встановлених в ході судового розгляду обставин не дає суду дійти висновку про наявність достатніх законних та доказаних безспірних підстав для накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.

Будь-які сумніви суд трактує на користь позивача.

У відповідності до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час прийняття на роботу до Санаторію мав загальний трудовий стаж більше 44 років. Причин звільнення з попередніх місць праці з компрометуючих підстав не виявлено (а.с. 89-92 том І). У судовому засіданні позивач пояснив, що незважаючи на поважний вік і досягнення 80 років має гарний стан здоров`я, що дозволяє йому працювати і належним чином виконувати трудові обов`язки.

Гарантії забезпечення права громадян на працю встановлені статтею 5 -1 КЗпП. Однією з гарантій Держави працездатним громадянам, які постійно проживають на території України є правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

ОСОБА_1 своє звільнення пов`язує з наміром керівництва працевлаштувати на його посаду чоловіка молодшого віку, внаслідок чого було сформовано необ`єктивне і прискіпливе ставлення до позивача.

Позивач також не надав суду докази таким твердженням. Суд вважає це суб`єктивною оцінкою позивача яка ґрунтується на його особистих припущеннях.

У відповідності до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі "Ващенко проти України" (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги предмет та підстави позову, та те, що відповідачем не доведено достатніми доказами сукупності обставин, що доводять склад дисциплінарного правопорушення позивача, суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону , рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя. Неодноразове ухвалення протилежних і суперечливих судових рішень, особливо судами вищих інстанцій, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.

Оцінивши вказані докази окремо, а також надавши їм оцінку в сукупності, а саме встановивши під час розгляду справи порушення відповідачем порядку притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, суд доходить висновку, що наказ від 30.10.2020р. № 90-о/с про звільнення ОСОБА_1 з посади сторожа господарської служби Державного закладу Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій ім. В.П. Чкалова є незаконним та підлягає скасуванню із поновленням позивача на роботі.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України , під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуюче викладене вище, керуючись ст.ст.3, 29, 31, 139, 147, 149 КЗпП України, ст. ст. 2, 4, 13, 77, 79, 81, 263, 264 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Державного закладу Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій ім. В.П. Чкалова (код ЄДРПОУ 01982181; місцезнаходження: п/і 65058, м. Одеса, Французький бульвар, 85), третя особа - Професійний комітет первинної профспілкової організації ДЗ ССКС ім. В.П. Чкалова МОЗ України, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ від 30.10.2020р. № 90-о/с про звільнення ОСОБА_1 , сторожа господарської служби Державного закладу Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій ім. В.П. Чкалова , з 31.10.2020 р., поновивши ОСОБА_1 на роботі.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Державного закладу Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій ім. В.П. Чкалова середній заробіток за період з дня звільнення до дня поновлення на роботі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Днем складення повного рішення є 30 грудня 2021 року.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Головуючий Літвінова І. А.

Дата ухвалення рішення22.12.2021
Оприлюднено04.01.2022

Судовий реєстр по справі —947/2800/21

Постанова від 28.08.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Тітов Максим Юрійович

Ухвала від 11.04.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Тітов Максим Юрійович

Ухвала від 01.02.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Тітов Максим Юрійович

Ухвала від 05.01.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Тітов Максим Юрійович

Постанова від 21.12.2022

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Комлева О. С.

Ухвала від 16.12.2022

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Комлева О. С.

Ухвала від 16.12.2022

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Комлева О. С.

Ухвала від 14.12.2022

Цивільне

Київський районний суд м. Одеси

Літвінова І. А.

Ухвала від 25.11.2022

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Комлева О. С.

Ухвала від 17.08.2022

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Комлева О. С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні