Рішення

від 30.12.2021 по справі 226/3095/21

ДИМИТРОВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 226/3095/21

ЄУН № 226/3095/21

Провадження № 2/226/916/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2021 року м. Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Рибкіна О.А.,

за участю секретаря Долгої В.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , звернувся з позовом до відповідача Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що в період з 07.10.2014 року по 26.08.2021 року він працював на Державному підприємстві Вугільна компанія Краснолиманська , був звільнений за ч.1 ст.38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням. При звільненні відповідач своєчасно не провів з ним повний розрахунок, чим порушив вимоги ст.ст.47, 116 КЗпП України щодо повного розрахунку в день звільнення. Заборгованість по заробітній платі за період з грудня 2019 року по серпень 2021 року складає 82363,28 грн . Його середньоденний заробіток складає 552,57 грн. Відповідач знов не провів з ним розрахунок та не сплатив заборгованість по заробітній платі. Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, відповідач повинен виплатити йому його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Таким чином відповідач повинен йому сплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку з 27.08.2021 року по день фактичного проведення розрахунку з ним. За період з 27.08.2021 року по 09.10.2021 року кількість робочих днів становила 31, тобто за цей період потрібно стягнути з відповідача на його користь середній заробіток в розмірі 17129,67 грн. з розрахунку 31 робочий день х 552,57 грн. Зазначає, що понесені витрати на професійну правничу допомогу складають: 5000 грн. за складання позовної заяви, 1000 первинна консультація, 1000 грн. за складання адвокатського запиту та направлення адвокатського запиту відповідачу. Просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 82363,38 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 27.08.2021 по день винесення судом рішення, понесені ним судові витрати - судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Представник відповідача надав до суду відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що позивачу в якості сум, що підлягають при звільненні було нараховано: за 12.2019 року заробітна плата після обов`язкових утримань становить 232,36 грн., за 01.2020 року заробітна плата після обов`язкових утримань становить 6787,10 грн., за 02.2020 року заробітна плата після обов`язкових утримань становить 5708,00 грн., за 03.2020 року заробітна плата після обов`язкових утримань становить 6628,79 грн., за 04.2020 року заробітна плата після обов`язкових утримань становить 12832,00 грн., за 04.2021 року заробітна плата після обов`язкових утримань становить 8164,29 грн., за 05.2021 року заробітна плата після обов`язкових утримань становить 9199,45 грн., за 06.2021 року заробітна плата після обов`язкових утримань становить 186,95 грн., за 08.2021 року заробітна плата після обов`язкових утримань становить 28443,61 грн., що разом становить 58373,37 грн. Довідки видані ними позивачу в якості доказу невиплати заробітної плати свідчать лише про нараховані розміри заробітної плати та не несуть в собі будь-якого доказового значення щодо їх виплати чи невиплати. Будь-яких інших доказів на підтвердження невиплати заробітної плати позивач не надав. В день звільнення 26.08.2021 року позивач працював в 2 зміну, отримав трудову книжку, в наказі про звільнення вимог про остаточний розрахунок не зазначено, тобто позивач фактично погодився з проведенням відповідачем остаточного розрахунку заборгованості по заробітній платі на розсуд відповідача. Після звільнення позивач до відповідача з вимогою про здійснення розрахунку також не звертався. Звернення працівника, який у день звільнення не працював, до суду з позовом про стягнення сум, які належать йому до виплати від підприємства, установи, організації станом на день звільнення, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід вважати пред`явленням вимоги про розрахунок, яка передбачена статтею 116 КЗпП України (якщо така вимога раніше не пред`являлась). У такому випадку відповідальність роботодавця наступає після звернення звільненого працівника до суду та невиплати після пред`явлення вимоги роботодавцем усіх сум, які йому належать. Час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з моменту коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача: отримання відповідачем копії позовної заяви або проведення судового засідання (за відсутності відомостей про дату отримання копії позовної заяви) до фактичної виплати заробітної плати. Позовну заяву, ухвалу про відкриття провадження відповідач отримав 03.11.2021 року. У такому випадку відповідальність роботодавця наступає після пред`явлення вимоги роботодавцем усіх сум, які йому належать, тобто з наступного дня після отримання заяви позивача відповідачем, а саме 04.11.2021 року. Середньоденний заробіток позивача складає 552,57 грн. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 31.10.2018 по цивільній справі № 756/10824/15-ц (провадження № 61-7694зпв 18), в постанові від 26.06.2019 по цивільній справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14- 623цс18), в постанові від 09.09.2020 по цивільній справі № 212/5797/15-ц (провадження № 61-2578св19), в суду наявне право зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст.116 КЗпП. Верховний Суд вказав, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП необхідно враховувати розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те. з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Відповідач вважає доцільним зменшення стягнення суми середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, що позовні вимоги за затримку розрахунку при звільненні не відображають дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників. З огляду на викладене, враховуючи зміст вимог позивача, який просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, в той час як право цієї вимоги у позивача виникло лише з 04.11.2021 року (з наступного дня після отримання відповідачем позовної заяви), тому вказані вимоги позивача задоволенню не підлягають, оскільки є необґрунтованими в частині періоду стягнення середнього заробітку. Право суду на зменшення розміру за затримку розрахунку при звільненні , передбаченого статтею 117 КЗпП України, є проявом принципу пропорційності у цивільному праві. Право повинно насолоджуватися справедливістю, прагнути до досконалості. Відповідач просить суд врахувати інтереси Відповідача, які полягають у збереженні підприємством свого матеріального та фінансового становища і платоспроможності (див. додаток про тяжке фінансове становище підприємства, де чистий фінансовий результат прибуток 0, про що зазначено в звіті про фінансові результати за 2020 рік), та зменшити розмір за затримку розрахунку при звільненні до розумної пропорційності (з урахуванням спірної суми, на яку мається право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно з середнім заробітком), що буде доцільним та справедливим, значно пом`якшить негативні наслідки загального спаду в економіці підприємства. Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тому просить відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач з 07.10.2014 року по 26.08.2021 року знаходився у трудових відносинах з відповідачем, працював на різних посадах, був звільнений за власним бажанням згідно ч.1 ст.38 КЗпП України у зв`язку з невиконанням власником законодавства про працю (а.с. 11-21).

Згідно довідки відповідача від 01.10.2021 року, заборгованість по заробітній платі позивача після утримання обов`язкових з податків та зборів складає: за 12.2019 року - 232,36 грн., за 01.2020 року - 6787,10 грн., за 02.2020 року - 5708,00 грн., за 03.2020 року - 6628,79 грн., 04.2020 року - 12832,00 грн., за квітень 2021 рік - 8164,29 грн., за травень 2021 року - 9199,45 грн., за червень 2021 року - 186,95 грн., за липень 2021 року - 4180,83 грн., за серпень 2021 року - 28443,61 грн., що разом становить 82363,38 грн.

Згідно довідки відповідача від 10.11.2021 року, заборгованість по заробітній платі позивача після утримання обов`язкових з податків та зборів складає: за 12.2019 року - 232,36 грн., за 01.2020 року - 6787,10 грн., за 02.2020 року - 5708,00 грн., за 03.2020 року - 6628,79 грн., 04.2020 року - 12832,00 грн., за квітень 2021 рік - 8164,29 грн., за травень 2021 року - 9199,45 грн., за червень 2021 року - 186,95 грн., за серпень 2021 року - 28443,61 грн., що разом становить 78182,55 грн.

Згідно довідки відповідача, середньоденна заробітна плата позивача становить 552,57 грн.

Згідно довідки про відмітки таб.№1198 ОСОБА_1 , в день звільнення 26.08.2021 року позивач працював.

Згідно наданих до відзива додатків відповідач отримав вимогу про повний розрахунок з позивачем 03.11.2021.

Відповідно ч.1 ст. 21 Закону України Про оплату праці працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ч.1 ст.115 КЗпП України, ч.1 ст.24 Закону України Про оплату праці , заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Таким чином, оскільки відповідачем на теперішній час не виплачена позивачу заробітна плата в повному обсязі та інші належні при звільненні суми, вони підлягають примусовому стягненню з відповідача. Судом встановлено, що відповідачем позивачу не в повному обсязі сплачена заробітна плата: за грудень 2019 року заробітна плата після обов`язкових утримань становить 232,36 грн., за січень 2020 року заробітна плата після обов`язкових утримань становить 6787,10 грн., за лютий 2020 року заробітна плата після обов`язкових утримань становить 5708,00 грн., за березень 2020 року заробітна плата після обов`язкових утримань становить 6628,79 грн., за квітень 2020 року заробітна плата після обов`язкових утримань становить 12832,00 грн., за квітень 2021 року заробітна плата після обов`язкових утримань становить 8164,29 грн., за травень 2021 року заробітна плата після обов`язкових утримань становить 9199,45 грн., за червень 2021 року заробітна плата після обов`язкових утримань становить 186,95 грн., за серпень 2021 року заробітна плата після обов`язкових утримань становить 28443,61 грн., що разом становить 78182,55 грн.

Позивачем до суду не надана відповідь на відзив, а отже не заперечується заборгованість по заробітній платі вказана в довідці відповідача від 10.11.2021 року в сумі 78182,55 грн.

Таким чином, оскільки відповідачем повний розрахунок з позивачем станом на дату ухвалення судового рішення не було проведено, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі в сумі 78182,55 грн.

Також, враховуючи, що відповідачем повний розрахунок з позивачем при звільненні не було проведено, тому за період з 27.08.2021 (наступний день після звільнення) по день винесення по справі судового рішення, тобто по 30.12.2021 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача складає 48626,16 грн., виходячи із розрахунку: 552,57 грн. х 88 робочий днів за період з 27.08.2021 по 30.12.2021, який підлягає стягненню на користь позивача.

Суд не приймає доводи відповідача щодо відсутності підстав для задоволенню позову та зменшення розміру відшкодування за затримку розрахунку при звільненні, оскільки вони не ґрунтуються на законі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, оскільки позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн. за позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 908,00 грн.

Крім того, оскільки судом загалом стягнуто з відповідача на користь позивача 126808,71 грн., з яких 78182,55 грн. - заборгованість по заробітній платі (позивач звільнений від сплати судового збору при подачі позову до суду) та 48626,16 грн. - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, що складає ціну позову станом на день ухвалення судом рішення, та позивачем при поданні позовної заяви судовий збір сплачено частково у розмірі 908,00 грн., тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 360,09 грн. (1268,09грн.- 908,0грн.=360,0 грн.).

Судові витрати, пов`язані з оплатою правничої допомоги, про наявність яких заявлено в позовній заяві, не підлягають стягненню на користь позивача, оскільки суду не надано доказів оплати вказаних витрат.

На підставі ст.ст.47, 115, 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 21, 24 Закону України Про оплату праці , керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , до Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська , місцезнаходження: 85310, м.Родинське Донецької області, вул. Перемоги, 9, код ЄДРПОУ 31599557, про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі після утримання податків та інших обов`язкових платежів в сумі 78182 (сімдесят вісім тисяч сто вісімдесят дві) грн. 55 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні без утримання податків та інших обов`язкових платежів за період з 27.08.2021 по 30.12.2021 у розмірі 48626 (сорок вісім тисяч шістсот двадцять шість) грн. 16 коп., судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська на користь держави судовий збір в розмірі 360 (триста шістдесят) грн. 09 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А.Рибкін