Рішення

від 23.12.2021 по справі 260/20/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 грудня 2021 року м. Ужгород№ 260/20/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Микуляк П.П.,

при секретарі Петрус К.І.,

за участю:

позивача: ОСББ "Проспект Свободи, 30", представники - Манзулич О.І., Олійник Р.Б.,

відповідача: Ужгородська міська рада, представник - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Проспект Свободи, 30" до Ужгородської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Повний текст Рішення виготовлено та підписано 30 грудня 2021 року.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Проспект Свободи 30 звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ужгородської міської ради, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Ужгородської міської ради від 28 серпня 2018 року №1212 "Про внесення змін у детальний план території, обмеженої проспектом Свободи та вулицями Марії Заньковецької, Вілмоша Ковача, Перемоги"; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Позовні вимоги мотивує тим, що 28 серпня 2018 року відповідачем було прийнято рішення №1212 "Про внесення змін у детальний план території, обмеженої проспектом Свободи та вулицями Марії Заньковецької, Вілмоша Ковача, Перемоги" у відповідності до пункту 1 якого вирішено внести зміни до детального плану території, обмеженої проспектом Свободи та вулицями Марії Заньковецької, Вілмоша Ковача, Перемоги, затвердженого рішенням міської ради від 06.04.2018 №1050 "Про затвердження містобудівної документації". Вказане рішення позивач вважає протиправним, оскільки жодної з підстав передбачених Порядком №290 та ДБН Б.1.1-14:2012 для внесення змін до детального плану території, обмеженої проспектом Свободи та вулицями Марії Заньковецької, Вілмоша Ковача, Перемоги не було, у зв`язку з чим оскаржуване рішення позивач вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Представником відповідача до суду було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти позову та вказує, що рішення ХХVІ сесії VІІ скликання Ужгородської міської ради 28.08.2018 року №1212 "Про внесення змін у детальний план території, обмеженої проспектом Свободи та вулицями Марії Заньковецької, Вілмоша Ковача, Перемоги" наразі жодним чином не зачіпає прав та інтересів позивача, оскільки жодних змін до детального плану території, зокрема, зміну меж прибудинкових територій не здійснено, що підтверджується листом управління містобудування та архітектури 28.02.2019 року №31/01-13. Зокрема, відповідач вказує, що детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території не є нормативно правовим актом в розумінні КАС України. Сам детальний план чи його розроблення не тягне виникнення прав та обов`язків.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили такі задовольнити. Додатково пояснили, що Ужгородська міська рада з порушенням норм чинного законодавства вже декілька раз відмовляє в розгляді їхньої заяви, щодо надання дозволу на складання проекту землеустрою, що не дозволяє оформити земельну ділянку, при цьому посилаючися на оскаржуване в даному позові рішення. Також зазначили, що вказаний спір триває три роки.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи вказане, заслухавши думку представників позивача, суд вважає, що вжито всіх заходів для належного повідомлення сторін про дату, час та місце проведення судового засідання та не вбачає причин для відкладення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, що 21 грудня 2017 року ХVIII сесії VII скликання Ужгородської міської ради рішенням №953 "Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" відмовлено у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСББ "Проспект Свободи 30" земельної ділянки площею 0,4443 га для обслуговування багатоквартирного житлового будинку по пр. Свободи, 30. Розглянути питання після розробки детального плану і плану розподілу територій (т.1, а.с.16).

06 квітня 2018 року рішенням Ужгородської міської ради №1050 "Про затвердження містобудівної документації" затверджено містобудівну документацію - детальний план території, обмеженої проспектом Свободи та вулицями Марії Заньковецької, Вілмоша Ковача, Перемоги (т.1, а.с.17).

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Проспект Свободи 30" через Центр надання адміністративних послуг звернулося до Ужгородської міської ради із заявою за вих.№129 від 18.04.2018, відповідно до якого просили надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку загальною площею 0,3850 га, згідно з викопіюванням з детального плану міста затвердженого 06.04.2018 року №1050, яка розташована по проспекту Свободи 30, з подальшою передачею у користування (т.1, а.с.18-19).

Разом з тим, 19 квітня 2018 року колективним зверненням за № 01-11/2405 депутати Ужгородської міської ради повідомили про численні скарги мешканців будинків 20, 22, 24, 26, 28, 30, 34, 36, 38, 40 по пр. Свободи, вул. Перемоги (Капушанської), 35, вул. К. Вільмоша, 13, 15 та з проханням розглянути можливість внесення змін до рішення міської ради 06.04.2018 року № 1050 «Про затвердження містобудівної документації» або внесення змін до нього (т.1, а.с.57). До вказаного звернення додано копію колективної заяви мешканців багатоквартирних будинків та їх представників (голів ОСББ) будинків: по вул. Перемоги 35, Вілмоша Ковача 13,15; проспекту Свободи 20, 24,28,38,32,22 (т.1, а.с.58-63).

Враховуючи вищевказане звернення, розпорядженням міського голови 15.05.2018 року № 210 «Про робочу групу» утворено робочу групу з метою врегулювання ситуації щодо визначення прибудинкових територій багатоквартирної забудови по проспекту Свободи, вулицях Вілмоша Ковача і Перемоги (т.1, а.с.65).

У подальшому, з урахуванням висновків робочої групи (відповідно до Протоколу засідання від 16.10.2018 (т.1, а.с.69-71) прийняте рішення XXVI сесії VII скликання Ужгородської міської ради 28.08.2018 року № 1212 «Про внесення змін у детальний план території, обмеженої проспектом Свободи та вулицями Марії Заньковецької, Вілмоша Ковача, Перемоги» .

Судом встановлено, що згідно резолютивної частини вказаного рішення визначено: внести зміни до детального плану території, обмеженої проспектом Свободи та вулицями Марії Заньковецької, Вілмоша Ковача, Перемоги, затвердженого рішенням міської ради від 06.04.2018 №1050 "Про затвердження містобудівної документації". Пунктом 2 вказаного рішення вирішено: "замовнику (управлінню містобудування та архітектури) організувати розроблення містобудівної документації у порядку, визначеному наказом Мінрегіонбуду 16.11.2011 №290, забезпечити проведення громадських слухань та подати на затвердження міською радою".

Вказане рішення позивач вважає протиправним з огляду на те, що жодної з підстав передбачених Порядком № 290 та ДБН Б.1.1-14:2012 для внесення змін до детального плану території, обмеженої проспектом Свободи та вулицями Марії Заньковецької, Вілмоша Ковача, Перемоги не було у зв`язку з чим звернувся до суду за захистом порушених прав та інтересів.

Відповідно до ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Конституція України визнає право за органами місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та у межах повноважень та засобами, передбаченими Конституцією та законами України.

Статтею 140 Конституції України та статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими Законами.

Повноваження Ужгородської міської ради у даних спірних правовідносинах регулюються, зокрема, Земельним кодексом України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» , Законом України «Про основи містобудування» , Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» .

До повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст відповідно до п. «а» ст. 12 Земельного кодексу України належить розпорядження землями територіальної громади. Аналогічні повноваження встановлені у п.34 ч.1 ст.26 та ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» .

Згідно з ч.1 ст.16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI від 17.02.2011р. (далі - Закон № 3038-VI) планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Пунктом 3 ч.1 ст.1 Закону №3038-VI встановлено, що детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону № 3038-VI детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Внесення змін до детального плану території допускається за умови їх відповідності генеральному плану населеного пункту та плану зонування території (ч.10 ст.19 Закону №3038-VI). Склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує нормування державної політики у сфері містобудування (ч.6 ст.19 Закону №3038-VI).

Відповідно до п.4.8 Порядку розроблення містобудівної документації, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №290 від 16.11.2011р., детальний план території розробляється для територій житлових районів, мікрорайонів, кварталів нової забудови, комплексної реконструкції кварталів, мікрорайонів застарілого житлового фонду, територій виробничої, реакційної та іншої забудови. Послідовність розроблення та площі територій, для яких розробляються детальні плани, визначає відповідний уповноважений орган містобудування та архітектури відповідно до генерального плану населеного пункту.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №290 від 16.11.2011р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.12.2011р. за №1468/20206, затверджено Порядок розроблення містобудівної документації (далі - Порядок №290), який визначає механізм розроблення або внесення змін до містобудівної документації планування території на державному рівні в частині схем планування окремих частин території України та містобудівної документації з планування території на регіональному і місцевому рівнях (далі - містобудівна документація).

Згідно п.4.1 розділу IV Порядку №290 рішення про розроблення генерального плану, плану зонування території, детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, а також внесення змін до цієї містобудівної документації приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України «Про затвердження ДБН Б.1.1-14:2012 «Склад та зміст детального плану території» за №107 від 12.03.2012р., з метою удосконалення нормативної бази у будівельному комплексі України та на підставі рішення науково-технічної ради Мінрегіону від 29 грудня 2011 року №104 затверджено з наданням чинності з 1 жовтня 2012 року державні будівельні норми ДБН Б.1.1-14:2012 «Склад та зміст детального плану території» .

Згідно пункту 4.1 ДБН Б.1.1-14:2012 «Склад та зміст детального плану території» детальний план розробляється з метою: - уточнення у більш крупному масштабі положень генерального плану населеного пункту, схеми планування території району; - уточнення планувальної структури і функціонального призначення території, просторової композиції, параметрів забудови та ландшафтної організації частини території населеного пункту або території за його межами; - визначення функціонального призначення та параметрів забудови окремої земельної ділянки за межами населеного пункту з метою розміщення об`єкта будівництва; - формування принципів планувальної організації забудови; - встановлення червоних ліній та ліній регулювання забудови; - виявлення та уточнення територіальних ресурсів для всіх видів функціонального використання території; - визначення всіх планувальних обмежень використання території згідно з державними будівельними нормами та санітарно-гігієнічними нормами; - визначення параметрів забудови окремих земельних ділянок; - уточнення містобудівних умов та обмежень згідно з планом зонування у разі його наявності; - визначення містобудівних умов та обмежень у разі відсутності плану зонування; - обґрунтування потреб формування нових земельних ділянок та визначення їх цільового призначення, зображення існуючих земельних ділянок та їх функціонального використання; - визначення потреб у підприємствах та установах обслуговування, місць їх розташування; - забезпечення комплексності забудови території; - визначення доцільності, обсягів, послідовності реконструкції забудови; - створення належних умов охорони і використання об`єктів культурної спадщини та об`єктів природно-заповідного фонду, інших об`єктів, що підлягають охороні відповідно до законодавства; - визначення напрямів, черговості та обсягів подальшої діяльності щодо: попереднього проведення інженерної підготовки та інженерного забезпечення території; створення транспортної інфраструктури; організації транспортного і пішохідного руху, розміщення місць паркування транспортних засобів; охорони та поліпшення стану навколишнього середовища, забезпечення екологічної безпеки; комплексного благоустрою та озеленення; використання підземного простору тощо.

Згідно з пунктом 4.2 ДБН Б.1.1-14:2012 «Склад та зміст детального плану території» детальний план розробляється: - на структурно-планувальні елементи території населеного пункту, які мають цілісний планувальний характер, - на основі затвердженого генерального плану цього населеного пункту відповідно до чинного законодавства, плану зонування (за наявності) з використанням матеріалів містобудівного та земельного кадастрів; - на окрему територію за межами населеного пункту з певним функціональним використанням (житлова, курортна, оздоровча, рекреаційна, дачна або садова, виробнича тощо) або кількох таких територій - на основі затвердженої містобудівної документації відповідно до чинного законодавства з використанням матеріалів містобудівного та земельного кадастрів; - на земельну ділянку за межами населеного пункту для розміщення окремого об`єкта будівництва - на основі затвердженої містобудівної документації відповідно до чинного законодавства з використанням матеріалів містобудівного та земельного кадастрів.

Враховуючи аналіз вказаних норм права, генеральний план населеного пункту, план зонування та детальний план території є видами містобудівної документації. Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, а план зонування та детальний план території розробляються на підставі плану зонування та не можуть йому суперечити.

Відповідно до ч.1 ст.21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальні плани територій підлягають громадським слуханням.

Згідно з ч.2 ст.21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадських слухань щодо проектів такої документації забороняється.

Відповідно до ч.3 ст.21 цього ж Закону сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи зобов`язані забезпечити: оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками; оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні та доступ до цієї інформації громадськості; реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні (у разі її утворення); узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками містобудівної документації на місцевому рівні через погоджувальну комісію; оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні.

Згідно з ч.5-6 ст.21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні є підставою для подання пропозицій громадськості до відповідного органу місцевого самоврядування; пропозиції громадськості мають бути обґрунтовані в межах відповідних законодавчих та нормативно-правових актів, будівельних норм, державних стандартів і правил та надаватися у строки, визначені для проведення процедури громадських слухань. Пропозиції, надані після встановленого строку, не розглядаються.

Отже, чинним законодавством чітко передбачено процедуру прийняття рішень органом місцевого самоврядування щодо затвердження детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Тобто, внесенню змін до затвердженого детального плану території має передувати розроблення і оприлюднення містобудівної документації та громадське обговорення.

Разом з тим, Ужгородська міська рада 28 серпня 2018 року, нібито враховуючи висновки робочої групи, (які носять рекомендаційний характер) щодо визначення прибудинкових територій багатоквартирної забудови по проспекту Свободи, вулицях Вілмоша Ковача і Перемоги, прийняла рішення про внесення змін до детального плану території, затвердженого рішенням міської ради №1050 від 6 квітня 2018 року.

При цьому, у зазначеному рішенні не вказано, які саме зміни було внесено.

Натомість другим пунктом вказаного рішення зобов`язано управління містобудування та архітектури організувати розроблення містобудівної документації та забезпечити проведення громадських слухань.

Отже, аналіз вказаного документу дає підстави вважати, що відповідачем було порушено порядок внесення змін до вже затвердженого детального плану території, тобто прийнятим рішенням внесені зміни без створення проекту та його обговорення.

Твердження відповідача про те, що зміни до детального плану внесено не було, суд відхиляє, оскільки пункт перший оскаржуваного рішення чітко вказує про внесення змін до детального плану території (т.1, а.с. 25) .

Фактом, що не оспорюється сторонами є те, що:

- міська рада прийняла рішення про внесення змін до містобудівної документації, без зазначення яких саме, в чому вони полягають.

- на момент прийняття оскаржуваного рішення фактично була відсутня розроблена містобудівна документація, тому встановити суть внесених змін до детального плану території неможливо.

Оскільки оскаржуване рішення про внесення змін до детального плану території фактично не встановлює, які саме зміни були прийняті і порушено процедуру внесення змін до містобудівної документації, таке не може відповідати вимогам, встановленим чинним законодавством та є протиправним.

Відповідно до статті першої Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Частиною 1 ст.16 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання, зокрема, захищати права, представляти інтереси співвласників у судах, органах державної влади і органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності.

Згідно змісту наведених правових норм, ОСББ утворюється для захисту прав та інтересів співвласників багатоквартирного будинку (будинків), пов`язаних з реалізацією права спільної власності на будинок, прибудинкову територію. Захист вказаних прав може здійснюватися ОСББ у тому числі шляхом звернення до суду для представництва інтересів співвласників. При цьому, суд виходить з широкого розуміння прав власників жилих та нежилих приміщень щодо спільного утримання багатоквартирного будинку, яка охоплює собою і право на належний благоустрій населених пунктів.

Статтею 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращення мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Метою судового контролю з боку адміністративного суду є, зокрема, виправлення можливої неправомірності дій (бездіяльності, рішень) суб`єкта владних повноважень та захист права відповідної особи (позивача), а також забезпечення ситуації, за якої така неправомірність не повториться у майбутньому.

Суд також враховує позицію Європейського Суду з прав людини у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» , згідно з якою саме «небезпідставність» доводів позивача про неправомірність втручання у реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.

Позивач ОСББ «Проспект Свободи 30» згідно Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» здійснює користування прибудинковою територією, яка визначається саме на підставі генерального плану та детального плану території.

Отже, внесення змін до зазначеної містобудівної документації прямо впливає на охоронювані законом права та інтереси позивача.

З огляду на те, що у справі, яка розглядається, ОСББ «Проспект Свободи 30» звернулось із адміністративним позовом в інтересах співвласників багатоквартирного будинку з метою захисту їх прав у сфері забезпечення благоустрою у житловому районі, який, на думку позивача, порушено прийняттям оскаржуваного рішення, а також виходячи з того, що обмеження права позивача на звернення до суду у цій справі не переслідує легітимну мету, оскільки за таких обставин правомірність рішення органу місцевого самоврядування, прийнятого у важливій сфері суспільних правовідносин, а саме - благоустрою території населеного пункту, залишиться поза судовим контролем, суд вважає, що за даних обставин позивач має право на захист у судовому порядку.

Така правова позиція відповідає висловленій Верховним Судом у Постанові від 31 липня 2019 року у справі №466/1264/18.

Щодо ефективності вибраного способу захисту, суд зазначає, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. При цьому суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку землеустрою щодо відведення Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Проспект Свободи 30» земельної ділянки площею 0,3850 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку по пр. Свободи, 30.

Рішенням Ужгородської міської ради від 18 січня 2019 року №1404 було протиправно відмовлено у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Проспект Свободи 30» земельної ділянки площею 0,3850 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку по пр. Свободи, 30, з посиланням на те, що зазначене питання може бути розглянуте тільки після внесення змін до детального плану зазначеної території.

Частиною 7 ст.118 ЗК України визначає порядок розгляду вищезазначених клопотань уповноваженим органом. Так, вказана законодавча норма передбачає, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Окрім того, ч. 7 ст. 118 ЗК України встановлює, що виключною підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Дана норма носить імперативний характер та унеможливлює відмову уповноваженого органу з будь-яких інших підстав.

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17 та від 24 квітня 2018 року № 814/1961/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вирішуючи питання правомірності оскарженого рішення крізь призму основних засад адміністративного судочинства, суд повинен дослідити, чи прийнято таке на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Зазначене кореспондується також з встановленим Конституцією України обов`язком будь-якого суб`єкта владних повноважень діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з оскарженого Рішенням Ужгородської міської ради від 18 січня 2019 року №1404, орган місцевого самоврядування свою відмову у задоволенні клопотання позивача аргументує зазначене питання може бути розглянуте тільки після внесення змін до детального плану зазначеної території .

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог . Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відтак, оскільки позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою за відсутності підстав, передбачених ст. 118 ЗК України, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та скасувати зазначене рішення.

Адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій.

Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, ч.4 ст.245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Зобов`язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Верховний Суд у своїй Постанові від 16.05.2018 у справі №826/23192/15 зазначив, що вирішуючи спори, суд повинен досліджувати правомірність рішення суб`єкта владних повноважень на момент його прийняття (вчинення) та не може обґрунтовувати юридичну правильність (правомірність) таких актів із урахуванням подій, які сталися, або могли статися у майбутньому. Рішення суду не може ґрунтуватися на тих фактичних обставинах, які на момент його ухвалення хронологічно ще не відбулися, проте, ймовірно, могли мати місце у майбутньому.

Більше того, суд зазначає, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою є початковим етапом реалізації фізичними та юридичними особами гарантованого законодавством права власності та користування землею, та не є тотожним передачі земельної ділянки у власність або користування в майбутньому, як і не зобов`язує орган місцевого самоврядування прийняти відповідне рішення. Розроблений проект підлягає як погодженню уповноваженими органами, так і остаточному затвердженню органом місцевого самоврядування за результатами розгляду на відповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Зазначені висновки узгоджуються з позицією, висловленою у Постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року у справі №815/5987/14 та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі №545/808/17, від 29 квітня 2020 року у справі №2340/4521/18.

Враховуючи, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, та враховуючи, що судом встановлено порушення прав позивача, відсутність передбачених законом підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, суд приходить до висновку, що з метою захисту прав та інтересів позивача, відповідача належить зобов`язати надати Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Проспект Свободи, 30" дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3850 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку по пр. Свободи, 30.

Частиною 1 та 2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Приписами ст.90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, які підлягають задоволенню, з вище визначених судом підстав.

На підставі наведеного та керуючись ст. 9 ч.2, 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Проспект Свободи, 30" до Ужгородської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Ужгородської міської ради від 28 серпня 2018 року № 1212 «Про внесення змін у детальний план території, обмеженої проспектом Свободи та вулицями Марії Заньковецької, Вілмоша Ковача, Перемоги» .

Визнати протиправним та скасувати рішення Ужгородської міської ради від 18 січня 2019 року № 1404 про відмову у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Проспект Свободи 30» земельної ділянки площею 0,3850 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку по пр. Свободи, 30.

Зобов`язати Ужгородську міську раду надати Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Проспект Свободи, 30" дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3850 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку по пр. Свободи, 30.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя П.П.Микуляк