Рішення

від 31.12.2021 по справі 320/1268/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 грудня 2021 року № 320/1268/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в місті Києві у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом гр. ОСОБА_1 до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся гр. ОСОБА_1 з позовом, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати пункт 12 Рішення четвертої сесії восьмого скликання Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області від 16.12.2020 № 82 Про розгляд заяв громадян ;

- зобов`язати Брусилівську селищну раду Брусилівського району Житомирської області повторно розглянути та задовольнити його клопотання вхідний номер Ж-3006 від 04.11.2020 про надання дозволу на розробку (виготовлення) проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, орієнтовною площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем порушено вимоги ст. 118 ЗК України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.02.2021 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач надав суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності.

На підставі ст. ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що позивач 04.11.2020 звернувся до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області із заявою, в якій просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) (код 16.00), які розташовані на земельній ділянці кадастровий номер 1820980300:05:000:0228, за межами с. Водотиї Брусилівського району Житомирської області;

або за рахунок земель запасу, які розташовані на земельній ділянці кадастровий номер 1820980300:02:000:4108, за межами с. Водотиї Брусилівського району Житомирської області,

або за рахунок земель запасу, які розташовані на земельній ділянці кадастровий номер 1820980300:02:000:4106, за межами с. Водотиї Брусилівського району Житомирської області,

або за рахунок земель запасу, які розташовані на земельній ділянці кадастровий номер 1820985300:06:000:8100, за межами с. Соболівка, Брусилівського району Житомирської області,

або за рахунок земель запасу, які розташовані на земельній ділянці кадастровий номер 1820985300:05:000:0375, за межами с. Соболівка, Брусилівського району Житомирської області,

або за рахунок земель запасу, які розташовані на земельній ділянці кадастровий номер 1820985300:03:000:0301, за межами с. Соболівка, Брусилівського району Житомирської області,

або за рахунок земель запасу, які розташовані на земельній ділянці кадастровий номер 1820983500:05:000:8103, Житомирська область, Брусилівський район, Брусилівська ОТГ (Озерська сільська рада).

До заяви було додано графічні матеріали щодо розташування земельних ділянок, копію паспорту, копію довідки про присвоєння ІПН та копію посвідчення учасника бойових дій.

Земельні ділянки, на які позивач просить надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, є складовими більших за розміром ділянок та їх місце розташування співпадає як частини від цілого.

Рішенням Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 16.12.2020 № 82 Про розгляд заяв громадян (п. 12) ОСОБА_1 відмовлено у передачі у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, у зв`язку з тим, що:

- земельна ділянка, яка зазначена в графічних матеріалах із відміткою бажаного місця розташування земельної ділянки, розташована на земельному масиві за межами населеного пункту с. Водотиї Брусилівського району Житомирської області, за рахунок земельної ділянки площею 22,7540 га, кадастровий номер 1820980300:05:000:0228, який включено до Переліку земельних ділянок комунальної власності, право оренди яких виставлено для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами;

- земельна ділянка, яка зазначена в графічних матеріалах із відміткою бажаного місця розташування земельної ділянки, розташована на земельному масиві за межами населеного пункту с. Водотиї Брусилівського району Житомирської області, за рахунок земельної ділянки площею 27,1487 га, кадастровий номер 1820980300:02:000:4108, який включено до Переліку земельних ділянок комунальної власності, право оренди яких виставлено для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами;

- земельна ділянка, яка зазначена в графічних матеріалах із відміткою бажаного місця розташування земельної ділянки, розташована на земельному масиві за межами населеного пункту с. Водотиї Брусилівського району Житомирської області, за рахунок земельної ділянки площею 24,2484 га, кадастровий номер 1820980300:02:000:4106, який включено до Переліку земельних ділянок комунальної власності, право оренди яких виставлено для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами;

- земельна ділянка, яка зазначена в графічних матеріалах із відміткою бажаного місця розташування земельної ділянки, розташована на земельному масиві за межами населеного пункту с. Соболівка Брусилівського району Житомирської області, за рахунок земельної ділянки площею 46,3328 га, кадастровий номер 1820985300:06:000:8100, який включено до Переліку земельних ділянок комунальної власності, право оренди яких виставлено для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами;

- земельна ділянка, яка зазначена в графічних матеріалах із відміткою бажаного місця розташування земельної ділянки, розташована на земельному масиві за межами населеного пункту с. Соболівка Брусилівського району Житомирської області, за рахунок земельної ділянки площею 96,4671 га, кадастровий номер 1820985300:05:000:0375, який розподілено та відведено іншим громадянам;

- земельна ділянка, яка зазначена в графічних матеріалах із відміткою бажаного місця розташування земельної ділянки, розташована на земельному масиві за межами населеного пункту с. Соболівка Брусилівського району Житомирської області, за рахунок земельної ділянки площею 64.8714 га, кадастровий номер 1820985300:03:000:0301, який розподілена та відведена іншим громадянам;

- земельна ділянка, яка зазначена в графічних матеріалах із відміткою бажаного місця розташування земельної ділянки, розташована на земельному масиві за межами населеного пункту с. Озера Брусилівського району Житомирської області, за рахунок земельної ділянки площею 117,9742 га, кадастровий номер 1820983500:05:000:8103, який перебуває в постійному користуванні громадян.

Не погоджуючись із оскаржуваним рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із п. б ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Частиною 7 ст. 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Нормою ч. 7 ст. 118 ЗК України визначено виключні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав.

Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється відповідно до ч. 5 ст. 79-1 Земельного кодексу України за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно з ч. 6, 7 ст. 79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Відповідно ч. 9, 10 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Проект землеустрою відповідно до ст. 1 ЗУ Про землеустрій - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

Відповідно до ст. 25 ЗУ Про землеустрій документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Видами документації із землеустрою є, зокрема: й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що підставою для формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Суд звертає увагу, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

Згідно Земельного кодексу України земельна ділянка може бути сформована у порядку відведення із земель державної, комунальної власності (за відсутності на даній частині земної поверхні сформованих та зареєстрованих земельних ділянок) шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки. На одній частині земної поверхні неможливим є існування двох одночасно зареєстрованих земельних ділянок, координати яких перетинаються, адже частина 2 статті 79 Земельного кодексу України встановлює, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий шар.

Суд зазначає, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта, натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Судом з поданої позивачем заяви встановлено, що він клопотав саме про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, які знаходяться за межами с. Водотиї та с. Соболівка Брусилівського району Житомирської області за рахунок земельних ділянок з кадастровими номерами:1820980300:05:000:0228, 1820980300:02:000:4108, 1820980300:02:000:4106, 1820985300:06:000:8100, 1820985300:05:000:0375, 1820985300:03:000:0301, 1820983500:05:000:8103.

Тобто, на час подання вказаного клопотання 04.11.2020 було відомо, що земельні ділянки, на частину з яких позивач хоче отримати дозвіл на розробку проекту відведення, вже є сформованою згідно технічної документації із землеустрою та мають кадастрові номери.

Таким чином, подальше формування земельної ділянки, на частину якої позивач хоче отримати дозвіл на розробку проекту відведення, може здійснюватися лише за технічною документацією, а не за проектом землеустрою.

Відтак, до спірних правовідносин підлягає застосуванню ч. 6 ст. 79-1 Земельного кодексу України, якою встановлено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюється на підставі відповідної технічної документації із землеустрою

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.10.2020 у справі №802/1535/17-а, від 16.07.2020 у справі №802/1447/17-а.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ч.1 ст. 9, ч. 1 ст. 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 72, ч. 3 ст. 77 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Докази суду надають учасники справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Також суд звертає увагу, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 143, 194, 205, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лапій С.М.