Рішення

від 29.12.2021 по справі 440/13661/21

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/13661/21 Полтавський окружний адміністративний суд у складі Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадженні у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сенчанської сільської ради Миргородського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

25 жовтня 2021 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (надалі також - позивач) до Сенчанської сільської ради Миргородського району Полтавської області (надалі також - відповідач), відповідно до якого просить:

визнати протиправним та скасувати Рішення Сенчанської сільської ради №204 від 29.09.2021, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки земель сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого господарства, розташованої за межами с. Яблунівка на території Сенчанської сільської ради Миргородського району Полтавської області;

зобов`язати Сенчанську сільську раду надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки земель сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого господарства, розташованої за межами с. Яблунівка на території Сенчанської сільської ради Миргородського району Полтавської області.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на протиправність спірного рішення відповідача, прийняття якого перешкоджає в реалізації позивачем свого права на отримання у власність земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні).

Відповідач позов не визнав, у наданому до суду відзиві просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с.24-28/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що обрана позивачем земельна ділянка за цільовим призначенням відноситься до земель для сінокосіння та випасання худоби, що можуть бути надані громадянам виключно у користування на умовах оренди. Звертав увагу на те, що внаслідок поділу земельної ділянки комунальної власності кадастровий номер 5322682800:00:002:0050 площею 10,1033 га на дві земельні ділянки з кадастровими номерами 5322682800:00:002:0054 (площею 2,00 га) та 5322682800:00:002:0053 (площею 8,1033 га), у межах якої позивачем обрано земельну ділянку для відведення їй у власність, у Сенчанської сільської ради відсутні повноваження на розпорядження останньою земельною ділянкою, оскільки її не визначено як землі комунальної власності, право комунальної власності на цю земельну ділянку не зареєстроване. Зазначив, що подана ОСОБА_1 заява не відповідає вимогам статті 118 ЗК України, якою передбачено звернення особи до уповноваженого органу виключно з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Позивач своїм правом на надання відповіді на відзив не скористався.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

12.08.2021 позивач звернулась до Сенчанської сільської ради із заявою про надання дозволу на розробку землевпорядної документації щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га із земель запасу для ведення особистого селянського господарства на території Сенчанської (колишньої Ісковецької) сільської ради /а.с. 42/. До заяви позивач додала викопіювання з кадастрової карти із зображенням бажаного місця розташування земельної ділянки у межах кадастрового номера 5322682800:00:002:0050 /а.с. 43/.

29.09.2021 на дванадцятій сесії восьмого скликання Сенчанської сільської ради прийняте рішення №204 "Про розгляд заяв громадян щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки", пунктом 5 якого відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою на підставі статті 2, пункту "б" статті 6 Закону України "Про землеустрій" з метою забезпечення раціональної системи землекористування - земельна ділянка передбачена для передачі в оренду громадянину для сінокосіння і випасання худоби /а.с. 45/.

Не погодившись з цим рішенням органу місцевого самоврядування, позивач оскаржила його до суду.

Надаючи оцінку вимогам позивача, суд виходить з наступного.

У силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За приписами частин шостої та сьомої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як визначено пунктом "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до частини першої статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України від 21.05.97 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (надалі - Закон №280/97-ВР) передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

За змістом статті 59 Закону №280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі предметом спору є правомірність рішення відповідача від 29.09.2021 №204 в частині відмови у наданні позивачу дозволу на розробку землевпорядної документації.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, виходячи з приписів частини другої статті 2 КАС України, суд перевіряє відповідність такого рішення критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень.

Суд враховує, що частиною сьомою статті 118 ЗК України встановлено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме: надати дозвіл або відмову в наданні такого дозволу.

Так само, частиною сьомою статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Отже, якщо особою, яка звернулася до відповідного органу місцевого самоврядування, виконані усі передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, то відповідно підстави для відмови у наданні такого дозволу відсутні.

Як встановлено судом зі змісту спірного рішення, відповідач, відмовляючи ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, виходив з того, що обрана нею земельна ділянка передбачена для передачі в оренду громадянину для сінокосіння і випасання худоби.

За обставин цієї справи суд встановив, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 27.11.2020 №9-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" Сенчанській сільській раді у комунальну власність передані земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1658,0377 га /а.с. 29/.

У додатку до акта приймання-передачі земельних ділянок від 27.11.2020 (пункт 72) зазначена земельна ділянка кадастровий номер 5322682800:00:002:0050, цільове призначення - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).

23.12.2020 рішенням другої сесії восьмого скликання Сенчанської сільської ради земельні ділянки прийняті у комунальну власність Сенчанської територіальної громади.

03.02.2021 відповідачем зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку кадастровий номер 5322682800:00:002:0050.

27.04.2021 до сесії Сенчанської сільської ради звернувся громадянин ОСОБА_2 із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, у т.ч. кадастровий номер 5322682800:00:002:0050, для сінокосіння та випасання худоби з подальшою передачею в оренду на 10 років.

Рішенням сьомої сесії восьмого скликання Сенчанської сільської ради від 30.04.2021 №136 надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проектів землеустрою.

Разом з цим, 10.08.2021 державним кадастровим реєстратором відділу у Лохвицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області здійснено поділ земельної ділянки кадастровий номер 5322682800:00:002:0050, внаслідок чого у Державному земельному кадастрі зареєстровані дві земельні ділянки з кадастровими номерами 5322682800:00:002:0054 (площею 2,00 га) та 5322682800:00:002:0053 (площею 8,1033 га).

Відомості про розгляд скарги стосовно дій кадастрового реєстратора ОСОБА_3 оскаржені відповідачем до Держгеокадастру у матеріалах справи відсутні.

Позивач виявила намір отримати у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га у межах земельної ділянки кадастровий номер 5322682800:00:002:0050. На момент розгляду справи у суді це земельна ділянка кадастровий номер 5322682800:00:002:0053 площею 8,1033 га.

Залученим до матеріалів справи витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 5322682800:00:002:0053 підтверджено, що наразі відповідна земельна ділянка за цільовим призначенням відноситься до земель запасу (землі сільськогосподарського призначення), код 16.00.

Як визначено частиною другою статті 19 ЗК України, земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Частиною першою статті 22 ЗК України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Відповідно до пункту "а" частини другої цієї статті до земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Відомості про розробку землевпорядної документації та зміни цільового призначення обраної позивачем земельної ділянки із земель запасу (16.00) на землі для сінокосіння і випасання худоби (01.08) у матеріалах справи відсутні, з урахуванням чого суд визнає помилковими посилання представника відповідача на положення Закону України "Про рослинний світ", висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 22.01.2020 у справі №468/1498/17-ц, від 28.01.2019 у справі №473/4413/17.

З урахуванням наведеного, суд визнає помилковими доводи відповідача про неможливість надання обраної позивачем земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, що мотивовані відведенням такої земельної ділянки під сіножаті та пасовища.

Суд зазначає, що у силу статті 1 Закону України "Про землеустрій" документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель тощо; заходи із землеустрою - передбачені документацією із землеустрою роботи щодо раціонального використання та охорони земель, формування та організації території об`єкта землеустрою з урахуванням їх цільового призначення, обмежень у використанні та обмежень (обтяжень) правами інших осіб (земельних сервітутів), збереження і підвищення родючості ґрунтів; землеустрій - сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб`єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

Відповідно до пункту "а" частини першої статті 20 названого Закону, землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі розробки документації із землеустрою щодо організації раціонального використання та охорони земель.

Однак, матеріали справи наразі не містять відомостей про розробку гр. ОСОБА_2 землевпорядної документації, її погодження та затвердження у визначеному законом порядку, передачі обраної позивачем земельної ділянки у користування вказаному громадянину та державної реєстрації права користування земельними ділянками.

Так, у силу статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Матеріали справи доказів оформлення ОСОБА_2 речового права на земельну ділянку не містять, а отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного вирішення питання про надання її у власність чи користування. Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №826/5735/16). Однак, отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки дозвіл не є правовстановлюючим актом, про що Велика Палата Верховного Суду зазначила у постановах від 23.01.2019 у справі №308/10112/16-а, від 18.12.2019 у справі №160/4211/19.

Суд визнає безпідставними посилання відповідача на невідповідність поданої ОСОБА_1 заяви вимогам статті 118 ЗК України, що мотивовані твердженням про необхідність подання зацікавленою особою клопотання, оскільки такі доводи є проявом надмірного формалізму органу місцевого самоврядування.

Твердження відповідача про те, що обрана позивачем земельна ділянка не відноситься до земель комунальної власності є безпідставними, оскільки у силу пункту 34 Перехідних положень Земельного кодексу України у редакції Закону України від 28.04.2021 №1423-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" (набрав чинності 27.05.2021) з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Факт поділу державним кадастровим реєстратором земельної ділянки кадастровий номер 5322682800:00:002:0050 не зумовлює підстав для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, адже обрана нею земельна ділянка розташована в межах земельної ділянки кадастровий номер 5322682800:00:002:0053 площею 8,1033 га, відомості про зареєстровані права на яку у ДЗК відсутні.

За викладених обставин, відмова відповідача, оформлена рішенням від 29.09.2021 №204 (пункт 6), не ґрунтується на вимогах статті 118 Земельного кодексу України, а тому оспорюване рішення належить визнати протиправним та скасувати, а позов ОСОБА_1 у цій частині - задовольнити.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд виходить з того, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Видача такого дозволу без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі №818/985/18 та від 26.12.2019 у справі №810/637/18.

Оскільки матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про відсутність можливості та наміру у суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням висновків суду, суд вважає, що належним способом захисту, необхідним для відновлення прав позивача, є саме зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства з урахуванням висновків суду.

Отже, зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатила судовий збір у розмірі 908,00 грн /а.с. 17/.

Також представник позивача заявив до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн.

На підтвердження понесення цих витрат позивачем надано договір про надання правової допомоги від 19.10.2021, у якому вартість наданих адвокатом послуг визначено у розмірі 1500,00 грн, квитанцію від 22.10.2021 №10661710, ордер, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю /а.с. 13-17/.

Дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що ними у повній мірі підтверджено факт надання адвокатом Пушком І.О. правової допомоги ОСОБА_1 , що полягала у підготовці позовної заяви.

Визначена позивачем та адвокатом вартість послуг є співмірною складності справи та підтверджена належними доказами.

Відповідачем не спростовано, що відповідні витрати не пов`язані з розглядом справи, є завищеними тощо.

Відсутність на дату розгляду справи судом доказів оплати вартості наданих адвокатом послуг не є підставою для відмови у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу. Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 21.01.2021 у справі №280/2635/20.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, зважаючи на ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог частково, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн та 1500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу належить розподілити шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на її користь коштів зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн та 750,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Надаючи оцінку клопотанню позивача про встановлення судового контролю, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Наведена норма процесуального закону не є імперативною та передбачає право суду на власний розсуд, виходячи з фактичних обставин справи, приймати рішення про необхідність чи недоцільність у зобов`язанні суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення. Вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю суд враховує надані позивачем докази, особливості покладених на суб`єкта владних повноважень обов`язків згідно з судовим рішенням та його можливості ці обов`язки виконати без достатніх зволікань.

У цій справі позивачем не обґрунтовано необхідність застосування заходів судового контролю, а у суду відсутні підстави вважати, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення після набрання ним законної сили.

З урахуванням наведеного, у задоволенні клопотання позивача про встановлення судового контролю шляхом зобов`язання Сенчанської сільської ради подати звіт про виконання рішення суду належить відмовити.

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 132, 134, 139, 241-246, 262, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (с. Скоробагатьки, Лохвицький район, Полтавська область, 37200, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Сенчанської сільської ради Миргородського району Полтавської області ( вул. Героїв України, 8, с. Сенча, Миргородський район, Полтавська область, 37254, ідентифікаційний код 21048689) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 6 рішення дванадцятої сесії восьмого скликання (третє пленарне засідання) Сенчанської сільської ради Миргородського району Полтавської області від 29 вересня 2021 року №204 "Про розгляд заяв громадян щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки", яким відмовлено громадянці ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Зобов`язати Сенчанську сільську раду Миргородського району Полтавської області повторно розглянути на сесії заяву ОСОБА_1 від 12 серпня 2021 року (вхідний №З-760) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог та клопотання про встановлення судового контролю - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сенчанської сільської ради Миргородського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні) та 750,00 грн (сімсот п`ятдесят гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.Г.Ясиновський