Рішення

від 04.01.2022 по справі 484/4483/21

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження: 2/484/1713/21

Справа: 484/4483/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2021 року м. Первомайськ

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Закревського В.І.

за участю секретаря судового засідання - Фартушняк Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу "Первомайська спеціальна школа" Миколаївської обласної ради про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи та поновлення на роботі,

за участю позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Кривої Т.І. , -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до Комунального закладу Комунального закладу "Первомайська спеціальна школа" Миколаївської обласної ради (далі - відповідач) з вимогами: - визнати незаконним та скасувати Наказ про відсторонення від роботи ОСОБА_1 від 12.11.2021 №37-к і поновити на роботі; - зобов`язати Комунальний заклад "Первомайська спеціальна школа" Миколаївської обласної ради виплатити ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи.

Позивач обґрунтовує свій позов наступними обставинами.

Позивач працює вихователем 5 класу, вчителем природознавства в КЗ "Первомайська спеціальна школа" Миколаївської обласної ради. У листопаді 2021 позивач зіштовхнулася із грубим порушенням її конституційних прав зі сторони відповідача, коли останнім постійно вимагалася медична інформація щодо вакцинації від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SAPS-CoV-2. Згодом 12.11.2021 позивачу було вручено наказ про відсторонення від роботи за №37-к з підстав відсутності щеплення від зазначеної хвороби. Однак, позивач стверджує, що ні в її трудовому контракті, ні в її посадовій інструкції чи в будь-якому іншому документі, підписаному між сторонами, зобов`язання про здійснення такого щеплення немає. Крім того, у зв`язку з виданням відповідачем оспорюваного наказу, позивача позбавлено права на працю, а тому з огляду на вищевикладене такий наказ є незаконним.

Викладені обставини послугували підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 15.11.2021 призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Ухвалою суду від 14.12.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представник відповідача Крива Т.І. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, оскільки відповідно до діючого законодавства особа, яка не вакцинована від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SAPS-CoV-2, не може здійснювати свою викладацьку діяльність в закладі освіти та повинна бути відсторонена від роботи без збереження заробітної плати до надання нею сертифікату про вакцинацію. Враховуючи зазначене, просила у задоволенні позовних вимог відмовити. Відзив на позов не надала.

Суд, заслухавши думку позивача та представника відповідача, вивчивши матеріали справи та оцінивши зібрані докази, встановив наступні фактичні обставини.

Згідно з відомостями про роботу, які зазначеній у Трудовій книжці серії НОМЕР_1 (дата початку заповнення 20.10.1982) вбачається, що позивач дійсно працює в КЗ "Первомайська спеціальна школа" Миколаївської обласної ради (а.с. 7-12) і за останніми записами, на підставі Наказу відповідача №8 від 07.11.2011 (витяг а.с. 10), позивача, яка раніше була звільнена з посади вихователя за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, прийнято на посаду вихователя.

Згідно з наявної у матеріалах справи копії оспорюваного наказу, виданого відповідачем про відсторонення від роботи позивача за №37-к, що датований 12.11.2021, останню, на підставі ст. 7 Закону України "Про зебезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" від 24.02.1994 №4004- ХІІ, наказу МОЗ України "Про затвердження Переліку професій виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням" від 04.10.2021 №2153 та постанов Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236, від 20.10.2021 №1096 відсторонено від роботи з 08.11.2021 на час відсутності щеплення від COVID-19, без збереження заробітної плати. Крім того, серед підстав видання зазначеного наказу визначено повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення від 13.11.2021. З таким наказом позивач була ознайомлена 12.11.2021, про що свідчить відповідний її запис з виловленим запереченням проти наказу (а.с. 13).

Тобто фактично 12.11.2021 позивачка була повідомлена відповідачем про недопущення її до роботи на час відcутності щеплення від COVID-19, а документи про наявність відповідного щеплення вона мала надати відповідачу згодом. Наказом за №37-к, що датований 12.11.2021 позивачка була відсторонена від роботи з 13.11.2021.

Як визначено в ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

В силу ст. 129 Основного Закону України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Трудовий спір, який у даному цивільному процесі розглядається судом, стосується встановлення законності наказу про відсторонення від роботи працівника закладу загальної середньої освіти й правомірності невиплати відповідному працівнику заробітної плати.

Суд, вирішуючи питання щодо вимоги позивача про визнання незаконним та скасування Наказу від 12.11.2021 №37-к про відсторонення її від роботи, виходить із наступних норм права та мотивів їх застосування.

Як визначено в ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Так, відповідно до ст. 10 Закону України "Про Основи законодавства України про охорону здоров`я" встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, серед яких зокрема передбачено: а) піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; б) у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Крім того, згідно з ч.ч. 1,2 ст. 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Наказом МОЗ України від 04.10.2021 № 2153, відповідно до статті 10 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я", статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), та з метою забезпечення епідемічного благополуччя населення України, попередження інфекцій, керованих засобами специфічної профілактики, затверджено "Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням".

Згідно Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням до вказаного переліку увійшли працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів, закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Сам наказ МОЗ України від 04.10.2021 №2153 не містить положень про обов`язковість профілактичних щепленнь проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а лише затверджує "Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням" ( в подальшому Переліком).

Обов`язковість профілактичних щепленнь проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, визначено відповідним Переліком, який підписаний Генеральним директором Директорату громадського здоров`я та профілактики захворюваності і який відповідно не уповноважений визначати окремі професії, виробництва та організації, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб.

Тобто фактично обов`язковість профілактичних щепленнь проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 наказом МОЗ України від 04.10.2021 № 2153 для певних професій, виробництв та організацій не визначена, а затверджено лише "Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням".

Відповідно ч. 1 ст. 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" визначено, що лише профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Тобто фактично з прийняттям відповідного наказу правове регулювання та визначення тих профілактичних щеплень, які є обов`язковими не змінилось, а відтак відсторонення працівника, який і входить до переліку затвердженого наказом МОЗ України від 04.10.2021 № 2153 є незаконним, оскільки саме до компетенції МОЗ України входить повноваження визначати Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, що відповідно і зобов`язує МОЗ самостійно визначати відповідні хвороби та інфекції.

В будь-якому випадку, відповідно до п.4 Положення про організацію і проведення профілактичних щеплень, яке затверджене Наказом Міністерства охорони здоров`я України 16.09.2011 № 595 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України 11.08.2014 № 551) щеплення дозволяється проводити тільки зареєстрованими в Україні вакцинами/анатоксинами згідно з Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 року № 595 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11.08.2014 № 551), та інструкціями із застосування вакцини або анатоксину, затвердженими в установленому порядку. Профілактичні щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 до вказаного Календаря профілактичних щеплень в Україні не включені, а відтак посилання та обґрунтування відповідачем необхідності наявності доказів щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 є незаконним.

Сама й по собі вимога відповідача надати позивачу докази проведення відносно неї, якихось медичних маніпуляцій, тобто проведення щеплень, є незаконною.

Вказаний висновок суду ґрунтується на тому, що згідно ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згідно ст. 286 ЦК України фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні.

Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи.

Фізична особа зобов`язана утримуватися від поширення інформації, зазначеної у частині першій цієї статті, яка стала їй відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків або з інших джерел.

Фізична особа може бути зобов`язана до проходження медичного огляду у випадках, встановлених законодавством.

Тобто вимога відповідача до позивача, щодо надання конфіденційної інформації була незаконною, а відтак правомірно відхилена позивачем.

В будь - якому випадку відповідач здійснюючи відсторонення позивача мав би діяти відповідно до закону.

Зокрема ст. 46 КЗпП України допускає відсторонення працівників працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Застосовуючи способи граматичного, логічного та системного тлумачення вказаної норми права суд виходить з того, що законодавець використовуючи розділовий знак ; після слів протипожежної охорони , розділюючи частини речення далекі за змістом, визначив випадки, коли працівник може відсторонюватись з ініціативи від роботи власником або уповноваженим ним органом, тобто поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмова або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони та окремо визначив випадки передбачені законодавством, що обумовлює відсутність ініціативи власника або уповноваженого ним органу за відсутності окремої вказівки на це у відповідному законі.

Положення п.5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" зобов`язують, а не надають право підприємствам, установам і організаціям усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Враховуючи відсутність в оспорюваному наказі посилання, як на підставу його винесення, подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби про відсторонення позивачки від роботи, він однозначно є безпідставним, свавільним та підлягає скасуванню. Крім того вказана норма права передбачає таку можливість щодо осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. В той же час МОЗ України не затверджувало на даний час переліку інфекцій, ухилення щеплення від яких може бути підставою для відсторонення від роботи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача про визнання незаконним та скасування Наказу від 12.11.2021 №37-к про відсторонення її від роботи, є обгрунтованими та підлягають до задоволення.

Посилання в оспорюваному наказі відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236, зі змісту якої, серед іншого, вбачається, що керівникам слід забезпечити відсторонення від роботи працівників, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком за наказом МОЗ України від 04.10.2021 №2153 та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я, не може будь- яким чином змінити процедуру відсторонення визначену п.5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", оскільки дана Постанова КМУ є підзаконним нормативним актом, тобто має нижчу силу і не може змінювати правове регулювання визначене законом.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, а відтак п. 41-6 постанови КМ України від 09.12.2020 №1236 (із змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2021 №1096) слід розуміти не як надання повноважень для відсторонення працівників, а як наголошення необхідності дотримання закону, зокрема п.5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", яка і регулює процедуру такого відсторонення. В іншому випадку з метою правової визначеності та враховуючи принцип належного урядування Кабінет Міністрів України в даній постанові мав би зазначити про це.

В будь якому випадку постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 було введено карантин, термін дії якого закінчився 28 лютого 2021 і в подальшому жодних постанов Кабінет Міністрів України, яким би встановлювався карантин на інший період не приймалось. Внесення змін до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 є неприйнятним з точки закону, оскільки Кабінет Міністрів України вправі, відповідно вимог ч. 1 ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" встановлювати та відміняти карантин, а повноважень продовжувати його дію, шляхом внесення змін до відповідних пунтів постанови, якою встановлювався карантин та визначався період його дії не наділений.

Суд, вирішуючи питання щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача виплатити їй невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи, виходить із наступних норм права та мотивів їх застосування.

Як визначено в ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Судом було встановлено, що в період з 13.11.2021 - дня відсторонення від роботи позивача, останній було призупинено виплату заробітної плати.

Оскільки судом встановлено, що на порушення ст. 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останньої про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП).

Положення ст. 235 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

У випадках стягнення на користь працівників середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи середній заробіток визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарних місяці роботи.

Оскільки право позивача на працю з відповідною оплатою було безпідставно порушене відповідачем шляхом видання незаконного Наказу від 12.11.2021 №37-к про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати, а тому в даному випадку ефективним способом порушеного права буде зобов`язання відповідача виплатити позивачу невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи, розрахунок якої має бути здійснено у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України щодо визначення середнього заробітку з моменту відсторонення по день фактичного допущення до роботи.

Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку, що вимога позивача про зобов`язання відповідача виплатити їй невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи, ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню, тим самим суд задовольняє позов у повному обсязі.

Суд, вирішуючи питання про стягнення з відповідача судових витрат зі сплати судового збору керується ч. 1 ст. 141 ЦПК України, згідно з якою судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позивач при подачі позову, в силу п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" була звільнена від сплати судового збору, а тому оскільки сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).

Отже, з огляду на те, що позов задоволено повністю, а тому суд дійшов висновку, що з відповідача в дохід держави, слід стягнути судові витрати у вигляді судового збору, пропорційно до задоволених двох позовних вимог.

Враховуючи викладене, та керуючись ст.ст. 12, 81, 229, 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Комунального закладу "Первомайська спеціальна школа" Миколаївської обласної ради про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи та поновлення на роботі задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати наказ Комунального закладу "Первомайська спеціальна школа" Миколаївської обласної ради про відсторонення від роботи ОСОБА_1 від 12.11.2021 року №37-к.

Зобов`язати Комунальний заклад "Первомайська спеціальна школа" Миколаївської обласної ради виплатити ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи.

Стягнути з Комунального закладу ОСОБА_1 до державного бюджету судові витрати у вигляді судового збору, в розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Вступну та резолютивну частину рішення проголошено 29.12.2021 року.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: Комунальний заклад "Первомайська спеціальна школа" Миколаївської обласної ради, місце знаходження: вул. Богопільська, буд. 25, м. Первомайськ, Миколаївська область, ідентифікаційний код юридичної особи 04590145.

Повне судове рішення складено 04.01.2022 року.

СУДДЯ: