Рішення

від 24.12.2021 по справі 654/1016/21

ГОЛОПРИСТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 654/1016/21

Провадження №2/654/711/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2021 року м. Гола Пристань

Голопристанський районний суд Херсонської області в складі:

головуючої судді - Ширінської О.Х.,

за участю секретаря - Синевид І.І.,

позивача за первісним позовом - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Ломакіної М.І. ,

представника відповідача за первісним позовом - Вічної І.М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Гола Пристань, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання права власності на частку у спільному майні та припинення права власності з виплатою грошової компенсації вартості частки та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визначення порядку користування спільним майном, -

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності на частку у спільному майні та припинення права власності з виплатою грошової компенсації вартості частки.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що йому на праві спільної часткової власності належить 2/3 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та складається з наступних часток:

- 1/3 частина належить на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 14 жовтня 2011 року, ВРН № 379421, виданого державним нотаріусом Голопристанської державної нотаріальної контори Негрою O.A. та зареєстрованому в реєстрі за № 949, спадкова справа № 121/2011;

- 1/3 частина належить на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 10 липня 2020 року, НОІ № 384781, виданого державним нотаріусом ' Голопристанської державної нотаріальної контори Негрою O.A. та зареєстрованому в реєстрі за № 487, спадкова справа № 121/2011.

Вище вказане майно перебуває у спільній частковій власності його та відповідача ОСОБА_4 , якому належить 1/3 частина вказаного житлового будинку, на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 14 жовтня 2011 року, ВРН № 379422, виданого Голопристанською державною нотаріальною конторою за р. 947.

Відповідач ОСОБА_4 у даному домоволодінні не проживає та в супереч вимогам ст. 322 ЦК України, відповідно до якої власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом, своє майно не утримує, а саме не проводить поточні ремонти для збереження житлового стану будинку, не забезпечує його збереження шляхом ремонту забору або встановлення нового, маючи ключі від вхідної двері, сам не навідується до нього та не допускає його, чим перешкоджає реалізації його права власності, як іншого співвласника.

Порядок користування спірним майном між ними не встановлювався, ні за домовленістю, ні за рішенням суду.

Починаючи ще з 2011 року між ним та відповідачем існує спір щодо володіння, користування і розпорядження спільним житловим будинком, який пов`язаний із тим, що проживати спільно фактично немає можливості, площі житлових кімнат не відповідають ідеальним часткам співвласників.

На неодноразові пропозиції отримати грошову компенсацію чи продати свою частину будинку відповідач відмовляється, на спілкування не йде і слухати нічого не бажає.

Отже, маючи у власності 2/3 частини спірного житлового будинку, не має можливості користуватись і розпоряджатись своєю власністю на власний розсуд.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі.

Відповідно до висновку за результатами проведення судової будівельно-технічної, земельно-технічної та будівельно-оціночної експертизи № 37/20 від 10 вересня 2020 року, експертом надано відповідь, що площі житлового будинку - 63,2 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , не достатньо для виділу двох окремих частин мінімальною необхідною площею кожна. Оскільки це суперечитиме п.п. 2.22, 2.24; ДБН В. 2.2-15-2005 Житлові будинки , а саме: технічно неможливо переобладнання будинку в ізольовані квартири.,

Окрім того, 1/3 частка співвласника ОСОБА_4 , складає лише 16, 1 кв.м. і є недостатньою для облаштування однокімнатної житлової квартири мінімально необхідною площею.

З наведених вище обставин та наданих доказів випливає, що спірний житловий будинок, не можливо поділити в натурі між співвласниками, ні виділити частку в спільному майні одному із співвласників , ні встановити порядок користування житловим будинком між нами як співвласниками, оскільки частка відповідача є незначною .

Другою умовою припинення за рішенням суду права особи на частку у спільному майні є те, що річ є неподільною.

Так, відповідно до ст. 183 ЦК України, встановлено, що подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Тому, житловий будинок як нерухома річ за звичай є подільною річчю.

Проте враховуючи той факт, що частка співвласника житлового будинку ОСОБА_4 , є незначною, та відповідно до висновку судової будівельно-технічної, земельно-технічної та будівельно-оціночної експертизи 37/20 від 10 вересня 2020 року встановлено, що поділ будинку між співвласниками з урахуванням часток співвласників неможливий .

Постановою Пленуму Верховного суду України Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок від 04 жовтня 1991 року ( зі змінами та доповненнями) встановлено, що у разі неможливості поділу (виділу) житлового будинку у відповідності до ідеальних часток кожного співвласника, тобто у випадку не можливості кожній із сторін виділити відокремлену частину будинку із самостійним виходом, встановлюється порядок користування житловим будинком, а якщо не можливо встановити порядок користування будинком, співвласнику присуджується грошова компенсація за його згодою.

В окремих випадках, коли частка у спільній власності на будинок є незначною й не може бути виділена в натурі чи враховуючи певні, особливі обставини сумісне користування Неможливе, а власник будинку не проживає і має іншу житлову площу - суд може зобов`язати учасників спільної власності виплатити такому співвласнику грошову компенсацію за належну йому частку у спільному майні.

Третьою умовою припинення за рішенням суду права особи на частку у спільному майні є те , що спільне володіння та користування майном неможливе .

Хоча з відповідачем є рідними братами, однак, близького та родинного спілкування між ними не має, багато років стосунки взагалі не підтримують, життям один одного не цікавимося, кожен з них є самостійною людиною з власним життям, інтересами, родинами та дітьми. Окрім того, спільно з ОСОБА_4 не проживають та спільного господарства не ведуть.

Так, починаючи з 2011 року, він неодноразово звертався до відповідача з пропозицією здійснити ремонт житлового будинку та надвірних споруд, оскільки ремонтні роботи не здійснювались досить давно і хоча відповідно до експертизи стан будинку задовільний, проте встановлено фактичне значення фізичного зносу, який складає 40% для домоволодіння в цілому і стан будинку оцінюється незадовільно. Коефіцієнт придатності - 0,60. Експлуатація елементів будинку можлива лише при умові проведення їх ремонту.

Однак, відповідач ніяк не реагував та не реагує на його прохання здійснити ремонт, грошових коштів не надає і взагалі робить все аби завадити його праву, як власника користуватись та розпоряджатись належним майном.

Так, був вимушений самостійно замінити паркан довкола будинку, оскільки бажає облаштувати прибудинкову територію.

Також, має бажання здійснити виділення та оформлення земельної ділянки під житловим будинком та прибудинкової території навколо нього, оскільки остання перебуває у власності місцевої ради, однак, відповідач нічого не хоче про це чути та нести витрати для здійснення вказаних дій не бажає.

При таких обставинах, спільне користування та володіння спірним майном неможливе.

Останньою умовою припинення за рішенням суду права особи на частку у спільному майні є те, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Враховуючи те, що частка відповідача у спірному житловому будинку є незначною, поділ часток співвласників з натурі, виділ частки у спільному майні співвласника, встановлення порядку його користування між ними не можливий, а відповідач в спірному житловому будинку не проживає, не бажає витрачати кошти на його ремонт та облаштування, більш того вартість його частки є незначною та меншою, і ОСОБА_4 проживає в іншому житлі, - припинення за рішенням суду прав відповідача на частку у спільному майні, яким є вказаний вище житловий будинок, не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача та членам його сім`ї.

Окрім того, у ОСОБА_4 є інше нерухоме майно в якому він фактично проживає, а саме: 1/1 частина квартири АДРЕСА_3 , яка належить відповідачу на праві свідоцтва про право власності, серія та номер: 4446, виданого 16.04.1997 року, про що свідчить надана інформаційна довідка.

Відповідно до висновку за результатами проведення судової будівельно-технічної, земельно-технічної та будівельно-оціночної експертизи № 37/20 від 10 вересня 2020 року, експертом встановлена ринкова вартість 1/3 частини житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , яка становить 69571 грн. (шістдесят дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят одна гривня), яка ним внесена на депозитний рахунок суду.

Просив припинити право власності ОСОБА_4 на 1/3 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Присудити на користь ОСОБА_4 , (ШН: НОМЕР_1 , зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_3 ), грошову компенсацію, визначену відповідно до висновку судової будівельно-технічної, земельно-технічної та будівельно - оціночної експертизи № 37/20 від 10 вересня 2020 року, за належну йому 1/3 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Визнати за ним, ОСОБА_1 (ШН: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 ) право власності на 1/3 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнути з ОСОБА_4 на його користь понесені судові витрати.

ОСОБА_4 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1 при визначення порядку користування спільним майном.

В обґрунтування заявлених зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 зазначив, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 14 жовтня 2011 року йому на праві власності належить 1/3 частка нерухомого майна - житлового будинку з господарчими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Іншим співвласником вказаного житлового будинку є брат - ОСОБА_1 , якому належить 2/3 частки у будинку.

Житловий будинок з господарчими та побутовими будівлями має наступні характеристики: житловий будинок літ. А : жила площа 25, 5 кв.м., загальна площа 47,9 кв.м., літня кухня літ. Б , баня літ. В , туалет літ. Г , гараж літ. Д , сараї літ. Е,3,К , літній душ літ. Ж , навіс літ. Л , помпа № 1, погріб з входом № 2, огорожа № 3-5, що розташований на земельній ділянці місцевої ради приблизною площею 0,0563 га.

Добровільно врегулювати питання щодо порядку користування спільним майном з відповідачем не вдається.

Право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, передбачено статтею 364 ЦК України. За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

При виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має виділятися окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України.

Системний аналіз статей 181, 183, 364 ЦК України дає підстави для висновку, що виділ часток з нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено відокремлений об`єкт нерухомого майна, який за розміром відповідатиме розміру частки співвласника у праві власності.

Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року N 55 (далі - Інструкція м 55).

Згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 Інструкції N 55 поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об`єкту поштової адреси.

Наведені висновки щодо застосування статей 181, 183, 364, 367 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду, зокрема у постанові від 20 травня 2020 року у справі N 442/6356/16, та відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України підлягають врахуванню судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Відповідно до висновку судової інженерно-технічної експертизи № 37/20 від 10 вересня 2020 року, наданого в матеріали справи позивачем за первісним позовом, поділ будинку між співвласниками з урахуванням розміру часток співвласників неможливий.

Водночас, відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 128-21-2304 від 02.09.2021 року існують декілька варіантів встановлення порядку користування спірним житловим будинком з урахуванням часток співвласників.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ N 7 від 04.10.91 року "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що, виходячи зі змісту ст.115 ЦК, це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

Якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про ще позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку.

У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності. Порядок користування жилим будинком може бути встановлено також і між учасниками спільної сумісної власності.

При неможливості виділу частки будинку в натурі або встановлення порядку користування ним, власнику, що виділяється, за його згодою присуджується грошова компенсація. Розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а при відсутності такої угоди - судом по дійсній вартості будинку на час розгляду справи.

У Постанові від 24 лютого 2021 року по справі N 607/735/17 Верховний Суд, з посиланням на положення п. 6 Постанови Пленуму ВСУ N 7 від 04.10.91 року "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок зазначив також наступне: Таким чином, порядок користування житловими приміщеннями у будинку, який належить на праві власності кільком особам, може бути встановлений у випадку, коли такі приміщення відповідають за розміром часткам цих осіб у будинку.

Суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв`язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року N 6-1500цс15.

Просив суд встановити порядок користування житловим будинком з господарчими

та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться в

АДРЕСА_1 між співвласниками

відповідно до 5-го варіанту висновку судової будівельно-технічної

експертизи № 128-21-2304 від 02.09.2021 року, відповідно до якого у користування ОСОБА_4 виділити:

з житлового будинку лі. А : приміщення житлової кімнати №1-3 - площею 11,8 кв.м.;

з господарчих побутових будівель та надвірних споруд: літ. О - сарай (колишня літня кухня літ. Б,б) площею забудови 30,3 кв.м.

У користування ОСОБА_1 виділити :

з житлового будинку лі. А : приміщення житлової кімнати №1-2 - площею 13,5 кв.м.; з господарчих побутових будівель та надвірних споруд:

-літ. П - погріб площею забудови. 15,9 кв.м.;

-літ. Д - гараж площею забудови 23,8 кв.м.;

-літ. Е - сарай площею забудови 10,8 кв.м.;

-літ. Л - навіс площею забудови 14,8 кв.м.;

-літ. З - сарай площею забудови 4,1 кв.м.

-літ. Р - навіс площею забудови 7,2 кв.м.

-літ. К - сарай площею забудови 6,3 кв.м.

-літ. М - навіс площею забудови 5,3 кв.м.

В загальному користуванні співвласників залишити:

з житлового будинку лі. А , а , аі : приміщення коридору №1-1 - площею 7,6 кв.м.; приміщення №1 прибудови (сіни) літ. а - площею 15,3 кв.м.; літ. аі - тераса; всього площі загального користування: 22,9 кв.м.,

з господарчих побутових будівель та надвірних споруд:

-літ. Б , б - літня кухня (колишня баня літ. В,в), площею забудови 14,0 кв.м.;

-літ. Г - туалет площею забудови 1,3 кв.м.;

-літ. Ж - душ площею забудови 2,4 кв.м.;

-№1 - помпа (свердловина);

-№4 (3) - ворота;

-№2 (4) - огорожа;

-№ 3(5)- хвіртка;

існуючі інженерні комунікації (водопостачання, водовідведення, опалення, газопостачання, електропостачання).

В судовому засіданні позивач за первісним позовом ОСОБА_1 та його представник - адвокат Ломакіна М.І. підтримали заявлені позовні вимоги з підстав, зазначених у первісному позові і просили їх задовольнити. Зустрічні позовні вимоги не визнали та просили у їх задоволенні відмовити.

Представник відповідача за первісним позовом - адвокат Вічна І.М., яка діє в інтересах ОСОБА_4 на підставі ордера, позовні вимоги за первісним позовом не визнала і просила в їх задоволенні відмовити, оскільки відповідач не згоден на отримання грошової компенсації за належну йому частку. Він хотів би зберегти спадщину, яка йому залишилась від батьків. Крім того, він проводить час в цьому будинку влітку, садить город та доглядає за ним. Просив виділити йому у користування, відповідно до належної йому 1/3 частки, приміщення у житловому будинку та у господарчих та побутових будівлях згідно п`ятого варіанту висновку судової будівельно-технічної експертизи № 128-21-2304 від 02.09.2021, оскільки відповідно до даного варіанту, користувачу 1/3 частки не потрібно здійснювати переобладнання у будинку. У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 - відмовити.

Заслухавши думку сторін та їх представників, дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до наступних висновків.

Так, судом під час розгляду справи було встановлено, що сторони у справі є рідними братами, яким на праві спільної часткової власності належить житловий будинок із господарчими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом ОСОБА_1 належить 2/3 частки у вказаному будинку, а ОСОБА_4 - 1/3 частина.

Позивачем за первісним позовом перераховано на депозитний рахунок суду вартість 1/3 частки у житловому будинку відповідно до наданого експертного висновку, що становить 69571 грн. і підтверджується квитанцією № 3 від 28.12.2020 року.

Сторони по справі не проживають у спірному будинку та мають інше належне їм житло.

Відповідно до положень статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із зазначенням частки кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Статтею 358 ЦК України визначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, передбачено статтею 364 ЦК України. За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації (частини 1-3 статті 364 ЦК України).

При виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має виділятися окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок від 04 жовтня 1991 року ( зі змінами та доповненнями), при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що, виходячи зі змісту ст.115 ЦК, це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

Якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності. Порядок користування жилим будинком може бути встановлено також і між учасниками спільної сумісної власності.

При неможливості виділу частки будинку в натурі або встановлення порядку користування ним, власнику, що виділяється, за його згодою присуджується грошова компенсація. Розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а при відсутності такої угоди - судом по дійсній вартості будинку на час розгляду справи.

Під дійсною вартістю будинку розуміється грошова сума, за яку він може бути проданий в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.

В окремих випадках суд може, враховуючи конкретні обставини справи, і при відсутності згоди власника, що виділяється, обов`язати решту учасників спільної власності сплатити йому грошову компенсацію за належну частку з обов`язковим наведенням відповідник мотивів. Зокрема, це може мати місце, якщо частка у спільній власності на будинок є незначною й не може бути виділена в натурі чи за особливими обставинами сумісне користування ним неможливе, а власник в будинку не проживає і забезпечений іншою жилою площею.

Верховний Суд України у вище вказаній Постанові Пленуму вказав, що у разі неможливості поділу (виділу) житлового будинку у відповідності до ідеальних часток кожного співвласника, тобто у випадку не можливості кожній із сторін виділити відокремлену частину будинку із самостійним виходом, встановлюється порядок користування житловим будинком, а якщо не можливо встановити порядок користування будинком, співвласнику присуджується грошова компенсація за його згодою.

В окремих випадках, коли частка у спільній власності на будинок є незначною й не може бути виділена в натурі чи враховуючи певні, особливі обставини сумісне користування неможливе, а власник будинку не проживає і має іншу житлову площу - суд може зобов`язати учасників спільної власності виплатити такому співвласнику грошову компенсацію за належну йому частку у спільному майні.

Актуальність застосування Постанови Пленуму ВСУ N 7 від 04.10.91 року у відповідних правовідносинах підтверджена Постановами Верховного Суду, зокрема, від 05 червня 2019 року по справі N 381/2650/16-ц, від 01 липня по справі N 464/648/18, від 24 лютого 2021 року по справі N 607/735/17.

Висновком судової будівельно-технічної, земельно-технічної та будівельно-оціночної експертизи 37/20 від 10 вересня 2020 року встановлена вартість спірного житлового будинку, а також вартість 1/3 частки. Також зазначено, що частка 1/3 складає 16, 1 кв. м, що є недостатніми для облаштування однокімнатної житлової квартири мінімально необхідною площею. поділ будинку між співвласниками з урахуванням часток співвласників неможливий.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 128-21-2304 від 02.09.2021 року існують декілька варіантів встановлення порядку користування спірним житловим будинком з урахуванням часток співвласників.

Таким чином, з висновків вище вказаних експертних досліджень вбачається наступне: 1/3 частка у вказаному домоволодінні не є незначною; частка 1/3 співвласника ОСОБА_4 є недостатньою для облаштування однокімнатної житлової квартири мінімально необхідною площею; поділ будинку між співвласниками з урахуванням розміру часток співвласників неможливий, але можливо встановити порядок користування сторонами спірним житловим будинком відповідно до запропонованих експертом п`яти варіантів.

При цьому, власник 1/3 частки не згоден на отримання компенсації вартості своєї частки, що можливо здійснити лише за його згодою. Також, власники часток не проживають у спірному домоволодінні та мають іншу житлову площу.

З урахуванням вище наведеного, суд дійшов висновку щодо можливості встановлення порядку користування кожному із співвласників житлового будинку з господарчими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1 , відповідно до запропонованого відповідачем за первісним позовом 5-го варіанту згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 128-21-2304 від 02.09.2021 року, оскільки інших пропозицій та заперечень щодо обраного варіанту від другої сторони не надходило.

Керуючись ст.ст. 13, 81, 89, 141, 229, 258-259, 263-268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання права власності на частку у спільному майні та припинення права власності з виплатою грошової компенсації вартості частки- відмовити.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визначення порядку користування спільним майном - задовольнити.

Встановити порядок користування між співвласниками житлового будинку з господарчими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1 , відповідно до 5-го варіанту висновку судової будівельно-технічної експертизи:

У користування ОСОБА_4 виділити:

з житлового будинку літ. А : приміщення житлової кімнати №1-3, площею 11,8кв.м.;

з господарчих побутових будівель та надвірних споруд: літ. О - сарай (колишня літня кухня літ. Б,б), площею забудови 30,3 кв.м.

У користування ОСОБА_1 виділити :

з житлового будинку літ. А : приміщення житлової кімнати №1-2 - площею 13,5 кв.м.;

з господарчих побутових будівель та надвірних споруд:

-літ. П - погріб, площею забудови. 15,9 кв.м.;

-літ. Д - гараж, площею забудови 23,8 кв.м.;

-літ. Е - сарай, площею забудови 10,8 кв.м.;

-літ. Л - навіс, площею забудови 14,8 кв.м.;

-літ. З - сарай, площею забудови 4,1 кв.м.;

-літ. Р , навіс площею забудови 7,2 кв.м.;

-літ. К , сарай площею забудови 6,3 кв.м.;

-літ. М , навіс площею забудови 5,3 кв.м.

В загальному користуванні співвласників залишити:

з житлового будинку літ. А , а , а1 : приміщення коридору №1-1, площею 7,6 кв.м.; приміщення №1 прибудови (сіни) літ. а , площею 15,3 кв.м.; літ. а1 -тераса;

всього площі загального користування: 22,9 кв.м. ,

з господарчих побутових будівель та надвірних споруд:

-літ. Б , б - літня кухня (колишня баня літ. В, в), площею забудови 14,0 кв.м.;

-літ. Г - туалет, площею забудови 1,3 кв.м.;

-літ. Ж - душ, площею забудови 2,4 кв.м.;

-№1 - помпа (свердловина);

-№4 (3) - ворота;

-№2 (4) - огорожа;

-№ 3(5) - хвіртка;

існуючі інженерні комунікації (водопостачання, водовідведення, опалення, газопостачання, електропостачання).

Рішення може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, шляхом подачі апеляційного скарги через Голопристанський районний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Повний текст рішення складено 04.01.2022 року.

Суддя О. Х. Ширінська