Рішення

від 24.12.2021 по справі 160/19988/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2021 року Справа № 160/19988/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю АБП-ОІЛ до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю АБП-ОІЛ звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 67976/6/04-36-09-01-22 від 15.09.2021р.;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області видати Товариству з обмеженою відповідальністю АБП-ОІЛ ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, буд. 11.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 01 вересня 2021 року позивач звернувся до відповідача з заявою щодо видачі ліцензії на право оптової торгівлі пальним на об`єкті роздрібної торгівлі за адресою: м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, буд. 11. У відповідності до приписів частини 38 статті 15, частини 3 статті 18 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (далі - Закон № 481) до заяви були додані наступні документи: платіжне доручення №12 від 31.08.2021р. (з печаткою банку); реєстраційне посвідчення №5153 від 01.09.2021р.; пояснення до заяви на одержання ліцензії від 31.08.2021р.; договір оренди нежитлових приміщень №36 від 01.05.2021р. та акт приймання-передачі (копія); інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №251299443 від 05.04.2021р. (копія); інформація з державного земельного кадастру України від 27.07.2021р. (копія); дозвіл на виконання газонебезпечних робіт та робіт у вибухопожежонебезпечних зонах №072.21.23 від 01.07.2021р. (копія); дозвіл Держпраці на експлуатацію устаткування №062.21.23 від 23.06.2021р. (копія). Проте, відповідач рішенням №67976/6/04-36-09-01-22 від 15.09.2021р. відмовив позивачу у видачі ліцензії посилаючись на ненадання позивачем документів на право користування земельною ділянкою та акту введення в експлуатацію об`єкта або інших документів, що підтверджують прийняття об`єкту в експлуатацію відповідно до законодавства. Позивач вказує, що до 01.01.2022 подання документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію не є обов`язковою умовою, без якої не можливо б було отримати ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним. Позивач вважає, що ним були подані всі необхідні документи, у зв`язку з чим, спірним рішенням безпідставно відмовлено у видачі ліцензії на право оптової торгівлі пальним на об`єкті роздрібної торгівлі.

Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву в якому у задоволенні позову останній просив відмовити, посилаючись на те, що позивачем у позовній заяві не наведено детальних пояснень, щодо неправомірності оскаржуваного рішення, а також не надано копій документів, що підтверджують право користування позивачем земельною ділянкою та акту введення в експлуатацію, або іншого документу, що підтверджує прийняття об`єктів у місці роздрібної торгівлі в експлуатацію.

На адресу суду надійшла відповідь на відзив згідно якої позивач заперечував проти відзиву на позовну заяву та наполягав на задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 29.10.2021 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю АБП-ОІЛ залишено без руху.

Ухвалою суду від 15.11.2021 року вказану справу прийнято до свого провадження та відкрито провадження у справі, згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичний осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю АБП-ОІЛ зареєстровано 03.09.2015р, номер запису: 12241020000073880, основний вид господарської діяльності: 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

Судом встановлено, що 01 вересня 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо ліцензії на право оптової торгівлі пальним на об`єкті роздрібної торгівлі за адресою: м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, буд. 11.

До заяви щодо здійснення роздрібної торгівлі пальним було додано наступний пакет документів: платіжне доручення № 12 від 31.08.2021р. (з печаткою банку); реєстраційне посвідчення № 5153 від 01.09.2021р.; пояснення до заяви на одержання ліцензії від 31.08.2021р.; договір оренди нежитлових приміщень № 36 від 01.05.2021р. та акт приймання-передачі (копія); інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 251299443 від 05.04.2021р. (копія); інформація з державного земельного кадастру України від 27.07.2021р. (копія); дозвіл на виконання газонебезпечних робіт та робіт у вибухопожежонебезпечних зонах № 072.21.23 від 01.07.2021р. (копія); дозвіл Держпраці на експлуатацію устаткування № 062.21.23 від 23.06.2021р. (копія).

Копія вказаних додатків наявні в матеріалах справи та були досліджені судом під час розгляду справи.

За результатами розгляду зазначеної заяви Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийняте рішення № 67976/6/04-36-09-01-22 від 15.09.2021р. відмовив позивач про відмову у видачі ліцензії посилаючись на те, що у додатках до заяви на видачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним відсутні: - документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним; - акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або Інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про повне задоволення адміністративного позову, з наступних підстав.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон №481/95-ВР.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків та зборів від 23 листопада 2018 року №2628 - VIII внесені зміни до Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів №481/95-ВР від 19 грудня 1995 року, зокрема запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, зазначені зміни вступили в силу з 01 липня 2019 року.

Порядок роздрібної торгівлі пальним встановлено статтею 15 Закону № 481/95-ВР.

Згідно частини першої статті 15 Закону №481/95-ВР оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

Відповідно до частини двадцятої статті 15 Закону №481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Частиною тридцятою статті 15 цього Закону №481/95-ВР передбачено, що ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п`ять років

Згідно частин тридцять другої - тридцять п`ятої статті 15 Закону №481/95-ВР ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію. У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального). Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним. У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в органах державної фіскальної служби.

Відповідно до частини тридцять восьмої статті 15 Закону №481/95-ВР для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

- документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

- акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

- дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Відповідно до частини сорокової статті 15 Закону №481/95-ВР відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

Згідно частини сорок п`ятої статті 15 Закону №481/95-ВР вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється. Зазначені в цьому Законі документи (крім документів, які подаються заявником для отримання ліцензії на право виробництва пального, оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального) подаються в одному примірнику в копіях, засвідчених нотаріально або органом, який видав оригінал документа, або посадовою особою органу ліцензування. Заява про видачу ліцензії та визначені цим Законом документи подаються уповноваженою особою заявника або надсилаються рекомендованим листом. У разі подання заяви про видачу ліцензії та доданих до неї документів особисто вони приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття заяви та документів і підписом особи, яка їх прийняла.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що для здійснення господарської діяльності, зокрема, з роздрібної торгівлі пальним, суб`єкт господарювання має отримати ліцензію на здійснення такої діяльності. Вичерпний перелік документів, що подається разом із заявою про отримання ліцензії, визначений статтею 15 Закону №481/95-ВР. У цьому переліку, крім іншого, визначено акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, Товариством з обмеженою відповідальністю АБП-ОІЛ разом із заявою щодо видачі ліцензії на право оптової торгівлі пальним на об`єкті роздрібної торгівлі за адресою: м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, буд. 11 подало наступні документи: платіжне доручення № 12 від 31.08.2021р. (з печаткою банку); реєстраційне посвідчення № 5153 від 01.09.2021р.; пояснення до заяви на одержання ліцензії від 31.08.2021р.; договір оренди нежитлових приміщень № 36 від 01.05.2021р. та акт приймання-передачі (копія); інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 251299443 від 05.04.2021р. (копія); інформація з державного земельного кадастру України від 27.07.2021р. (копія); дозвіл на виконання газонебезпечних робіт та робіт у вибухопожежонебезпечних зонах № 072.21.23 від 01.07.2021р. (копія); дозвіл Держпраці на експлуатацію устаткування № 062.21.23 від 23.06.2021р. (копія).

Зазначені документи підтверджують, що позивач сплатив за видачу ліцензії встановлену Законом плату у розмірі 2000 грн., для здійснення роздрібного продажу, зареєстрував у встановленому законодавством порядку розрахунково-касовий апарат, отримав в оренду майно, призначене для роздрібної торгівлі паливом, право власності на яке в орендодавця виникло до 2014 року, що знаходиться на земельній ділянці, яка фактично перебуває в нього в користуванні. Додані до заяви вказані вище дозволи Держпраці, підтверджують, що позивач має право виконувати газонебезпечні роботи та роботи у вибухопожежонебезпечних зонах, а також здійснювати експлуатацію устаткування підвищеної небезпеки.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону № 481 встановлено: "Тимчасово, до 1 січня 2022 року, суб`єкти господарювання можуть отримувати ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на відповідне місце здійснення такої діяльності без подання акта вводу в експлуатацію об`єкта або акта готовності об`єкта до експлуатації, або сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо об`єктів, необхідних для здійснення відповідної діяльності, за умови подання копій документів, що підтверджують право власності на такі об`єкти нерухомого майна, виданих у встановленому законодавством порядку до 1 січня 2014 року."

Суд звертає увагу, що доданий до заяви від 13.09.2021р. договір оренди та акт приймання передачі майна, свідчить, що позивач набув в довгострокове користування, на умовах оренди, наступне майно:

- мостіння, загальною площею 200 кв.м. - частина мостіння, що відповідно документації про право власності на об`єкт нерухомості визначене як: Мостіння І-35706 кв.м. , цільове призначення - під`їзд автотранспортних засобів для заправки паливом та зливу нафтопродуктів;

- тимчасове, пересувне приміщення - що відповідно до документації про право власності на об`єкт нерухомості визначене як: Т - Вагончик (тимчасовий) , цільове призначення - тимчасове перебування людей (працівників);

- автозаправний блок-пункт (резервуар місткістю 25 м.куб. з приєднаною паливо-роздавальною колонкою, що відповідно до технічної документації на об`єкт нерухомості визначене як: споруда літера Х - блок-пункт (тимчасовий) , споруда 45 - Бензоколонка , цільове призначення - зберігання та відпуск світлих нафтопродуктів (бензин, дизельне паливо);

- автозаправний блок-пункт (два резервуара місткістю по 9 м.куб. з приєднаною двох-рукавною паливо-роздавальною колонкою, що відповідно до технічної документації на об`єкт нерухомості визначене як: споруда літера Ц - блок-пункт (тимчасовий) та споруда 46 - Бензоколонка , цільове призначення - зберігання та відпуск світлих нафтопродуктів (бензин, дизельне паливо).

Відповідно до доданої до заяви Інформаційної довідки з ДРРПНМ № 251299443 від 05.04.2021р. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься інформація що право власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: м. Дніпро вул. Дніпросталівська 11 , орендодавцю (ТОВ "Автотранспортне підприємство 31") на праві власності, згідно заяви № 269 від 24.03.2017р. та висновку щодо технічної можливості поділу об`єкту нерухомого майна № 1941 виданий 09.12.2016р., належить об`єкт нерухомого майна, в тому числі, як його невід`ємна частина, будівлі та споруди, що були передані в оренду позивачу - Мостіння І-35706 кв.м.; Т - Вагончик (тимчасовий); Х - блок-пункт (тимчасовий); споруда 45 - Бензоколонка; Ц - блок-пункт (тимчасовий); споруда 46 - Бензоколонка.

Право власності на зазначений об`єкт, який був об`єктом поділу згідно заяви від 24.03.2017р., в орендодавця виникло на підставі договору купівлі-продажу від 10.08.2010р., що викладений на нотаріальному бланку серії ВРА № 463220, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Нікітюк Г.М., а до цього моменту, належав на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу ВВС № 472861, реєстр №2537, що посвідчений 08.04.2004р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Рудкевичем Є.В.

Отже, інформація з державного реєстру свідчить про те, що право власності на об`єкт нерухомого майна, в тому числі на будівлі і споруди, що були передані позивачу в оренду, виникло до 2004 року, що відповідає вимогам частини 3 статті 18 Закону № 481 та дає позивачу право не надавати для отримання ліцензії акт введення в експлуатацію об`єкту, що позивач має намір використовувати в якості об`єкту роздрібної торгівлі паливом.

Факт того, що право власності на об`єкт нерухомого майна виникло до 2014 року відповідач мав можливість встановити самостійно за даними реєстру нерухомого майна, оскільки така інформація в ньому наявна, про що свідчить Інформаційна довідка з ДРРПНМ № 251299443 від 05.04.2021р., що узгоджується з приписами ч. 39 статті 15 Закону № 481, відповідно до яких копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального.

Таким чином, суд зазначає, що позивачем були додані до заяви "інші" документи, за яким відповідач мав можливість встановити, що право власності на об`єкт нерухомого майна, в тому числі на будівлі і споруди, що були передані позивачу в оренду, виникло до 2004 року, а також те, що земельна ділянка на якій розміщені ці об`єкти та споруди, перебуває у користуванні позивача.

Крім того, за змістом статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Стаття 120 ЗК України закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Така позиція узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладених у постановах від 13.04.2016 року у справі № 6-253цс16 та від 12.10.2016 року у справі № 6-2225цс16.

Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно зі статтею 796 ЦК України встановлено, що одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець. Якщо наймодавець не є власником земельної ділянки, вважається, що власник земельної ділянки погоджується на надання наймачеві права користування земельною ділянкою, якщо інше не встановлено договором наймодавця з власником земельної ділянки.

Відповідно до договору оренди, що був доданий позивачем до заяви щодо права роздрібного продажу пального, позивачу було передане в оренду: "мостіння, загальною площею 200 кв.м. - частина мостіння, що відповідно документації про право власності на об`єкт нерухомості визначене як: Мостіння І-35706 кв.м. , цільове призначення - під`їзд автотранспортних засобів для заправки паливом та зливу нафтопродуктів". А отже, разом з мостінням та спорудами, позивачу було передане право користування земельною ділянкою, що знаходиться під такими спорудами та мостінням.

Окрім того, об`єкт нерухомого майна орендодавця - ТОВ "Автотранспортне підприємство 31", відповідно до договору купівлі-продажу від 10.08.2010р. знаходиться на земельних ділянках, що мають кадастрові номери: 1210100000:04:018:0135, 1210100000:04:018:0136, 1210100000:04:018:0137 загальною площею 6,1611 га., що обумовлює фактичне користування орендодавцем земельною ділянкою на якій розміщений об`єкт нерухомого майна.

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України у зв`язку із набуттям права власності на об`єкт будівлі та споруди що розміщені на земельній ділянці, до набувача переходить право користування земельною ділянкою на тих самих умовах.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, здійснюючи перегляд подібної до цієї справи № 640/19955/19 у своїй постанові від 22 липня 2021 року, зазначив: Передача земельної ділянки у користування за вказаними правилами проводиться незалежно від того, чи існують у договорі умови щодо прав на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти (споруди, ін.), що передаються у найм. Крім того норми, які встановлюють згадані правила, не мають характеру диспозитивності, тобто застосовуються й поза волею наймодавця та наймача.

Важливим є той факт, що надання наймачу права користування земельною ділянкою є обов`язковим не тільки для сторін за договором оренди об`єкту, що знаходиться на земельній ділянці, а й для власника земельної ділянки у разі, коли такою особою не є наймодавець. Презюмується, що власник земельної ділянки погоджується на надання наймачеві права користування нею, якщо інше прямо не встановлене договором наймодавця з власником земельної ділянки."

Наведені обставини залишені відповідачем поза увагою під час прийняття спірного рішення № 67976/6/04-36-09-01-22 від 15.09.2021р.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб`єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так зокрема, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України що є одночасно і орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури.

Як зазначалося вище, спірним рішенням відмовлено позивачу у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, з підстав ненадання документів на право користування земельною ділянкою та акту введення в експлуатацію об`єкта або інших документів, що підтверджують прийняття об`єкту в експлуатацію відповідно до законодавства. Проте, спірне рішення не містить відомостей про аналіз доданих до заяви від 01.09.2021р. додатків, та відомостей про неможливість їх прийняття в якості обов`язкових документів визначених ч.37 ст.15 Закону №481/95, у зв`язку з чим вказана відмова не відповідає зазначеним принципам прийняття рішення при реалізації повноважень владного суб`єкта.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 15.09.2021р № 67976/6/04-36-09-01-22, яким Товариству з обмеженою відповідальністю АБП-ОІЛ відмовлено у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, буд. 11, не відповідає критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Суд також звертає увагу на те, що визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДПС та зобов`язання ГУ ДПС у Дніпропетровській області видати ТОВ АБП-ОІЛ ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, буд. 11 є належним способом захисту виходячи з наступного.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити дії після скасування його адміністративного акта.

Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16 травня 2019 року у справі №826/17220/17.

При цьому, адміністративний суд, за загальним правилом, не обмежений у виборі ефективного способу відновлення права особи, порушеного суб`єктом владних повноважень, і вправі обрати найоптимальніший або такий, що відповідає характеру такого порушення та враховує обставини конкретної справи; при цьому перебирання непритаманних суду повноважень відповідного суб`єкта владних повноважень не відбувається лише за умови відсутності встановлених судом у спосіб, передбачений процесуальним законом, обставин для використання відповідним суб`єктом публічного права альтернативності у прийнятті рішення за зверненням суб`єкта приватного права.

Така позиція стосовно застосування статті 245 КАС України є сталою та застосована, зокрема, у постановах від 28 лютого 2019 року у справі №826/2259/18, від 23 жовтня 2019 року у справі №520/10769/18 та від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18.

У рішенні від 20 жовтня 2011 року Рисовський проти України ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з пунктом 71 вказаного рішення державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на задоволення позовних вимог суд вважає, що на користь позивача необхідно стягнути сплачені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2270,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю АБП-ОІЛ (53200, Дніпропетровська обл., м.Нікополь, вул.Невського, буд.4, ЄДРПОУ 39990187) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17а, ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №67976/6/04-36-09-01-22 від 15.09.2021р про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю АБП-ОІЛ у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, буд. 11.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області видати Товариству з обмеженою відповідальністю АБП-ОІЛ ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, буд. 11.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17а, ЄДРПОУ 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АБП-ОІЛ (53200, Дніпропетровська обл., м.Нікополь, вул.Невського, буд.4, ЄДРПОУ 39990187) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривні 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.В. Турлакова