Рішення

від 15.12.2021 по справі 369/1307/21

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/1307/21

Провадження № 2/369/2825/21

РІШЕННЯ

Іменем України

15.12.2021 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді: Волчко А.Я.

за участю секретаря: Миголь А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Боярської об`єднаної територіальної громади Київської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Боярської об`єднаної територіальної громади Київської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

В обґрунтування позову посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_2 , яка проживала разом із позивачем. Факт смерті ОСОБА_2 підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 , виданим 24 березня 2015 року виконавчим комітетом Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області. Позивач була поінформована про те, що на момент смерті у власності її матері були дві земельні ділянки, розташовані у селі Тарасівка Києво-Святошинського району Київської області.

Після подання позивачем заяви до Фастівської міської державної нотаріальної контори Київської області про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, нотаріусом була заведена спадкова справа щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . Однак позивачу було відмовлено Фастівською міською державною нотаріальною конторою Київської області в отриманні свідоцтва про на спадщину за законом, так як позивачем не було своєчасно подано всі необхідні - документи для оформлення права на спадщину. Слід зазначити, що позивач вважала, вона єдина дитина у померлої ОСОБА_2 і фактично вступила в управління та володіння спадковим майном.

Належність померлій ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер 3222486600:04:002:0168) площею 0,8856 та, розташованої у селі Тарасівка Києво-Святошинського району Київської області, підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серія РГ №181163, виданим Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області.

Належність померлій ОСОБА_2 земельної ділянки (2) площею 2,1 га розташованої у селі Тарасівка Києво-Святошинського району Київської області, підтверджується Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серія НОМЕР_3, виданим Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області та свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 11 квітня 2003 року №579.

Оскільки, на сьогоднішній день позивач позбавлений можливості належним чином оформити у нотаріальній конторі своє право на спадщину та отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на зазначене спадкове майно, вона змушена звернутись з даним позовом до суду.

Враховуючи вищевикладене просили визнати за позивачем, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 право власності на земельні ділянки, розташовані у селі Тарасівка Києво-Святошинського району Київської області.

В процесі розгляду справи представник позивача уточнив позовні вимоги та просив визначити позивачу додатковий строк для прийняття спадщини до трьох місяців для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 .

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.10.2021 було відкрито провадження у справі та призначено справу до підготовчого засідання на 30.11.2021 року.

Ухвалою від 30.11.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.12.2021.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує, просить їх задоволити.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду невідомі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_2 , яка проживала разом із позивачем. Факт смерті ОСОБА_2 підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 , виданим 24 березня 2015 року виконавчим комітетом Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області. Позивач була поінформована про те, що на момент смерті у власності її матері були дві земельні ділянки, розташовані у селі Тарасівка Києво-Святошинського району Київської області.

Після подання позивачем заяви до Фастівської міської державної нотаріальної контори Київської області про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, нотаріусом була заведена спадкова справа щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . Однак позивачу було відмовлено Фастівською міською державною нотаріальною конторою Київської області в отриманні свідоцтва про право спадщину за законом, так як позивачем не було своєчасно подано всі необхідні - документи для оформлення права на спадщину. Слід зазначити, що позивач вважала, вона єдина дитина у померлої ОСОБА_2 і фактично вступила в управління та володіння спадковим майном.

Оскільки, на сьогоднішній день позивач позбавлений можливості належним чином оформити у нотаріальній конторі своє право на спадщину та отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на зазначене спадкове майно, вона змушена звернутись з даним позовом до суду.

Відповідно до акту депутата Боярської міської ради Фастівського району Київської області від 17.11.2021 за вх. №1825 за адресою: АДРЕСА_1 проживала гр. ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом з нею проживали дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та онук ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживали однією сім`єю та вели спільне господарство.

Як вбачається із матеріалів справи, після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була заведена спадкова справа 06.11.2020 року за заявою ОСОБА_1 .

Однак, постановою Фастівської міської державної нотаріальної контори від 06.11.2020 за 788/02-31 позивачу було відмолено у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Так, у відповідності до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1222 ч.1 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.

В силу ст.ст.1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке може здійснюватися за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.ст.1220-1221,1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця.

Саме спадкування може відбуватися за заповітом або за законом.

Згідно із ст.ст.1268-1270ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. При цьому прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається.

Згідно ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини; якщо виникнення у особи права на спадщину залежить від неприйняття спадщини або відмови в його прийнятті іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється в три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

Згідно ч.3 ст.1272 вказаного Кодексу за позовом спадкоємця, що пропустив строк для прийняття спадщини із поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Як вбачається із положень ч.1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1272 ЦК України визначено наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Позивач пропустив встановлений строк для прийняття спадщини, тому вправі звернутись в суд з позовом для визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 року, Про судову практику у справах про спадкування , особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.

Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані в силу положень ст.80 ЦПК України докази в їх сукупності, оскільки позивач пропустив строк прийняття спадщини, то суд вважає за необхідне визнати причини пропуску строку прийняття спадщини спадкоємцем поважними, а позов задовольнити і визначити йому додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини.

Задовольняючи позов суд враховує, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними.

Факт пропуску строку для прийняття спадщини не є підставою для усунення від спадкування, тому суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст.1296-1298 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, яке видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Виходячи з вище викладеного можливо зробити висновок, що прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власної волі. Вчинення або не вчинення спадкоємцем дій, з якими законодавець пов`язує прийняття спадщини, має визначальне значення для висновку про дотримання ним процедури входження у спадкування і кінцево дає відповідь на питання про прийняття спадщини.

Так, для прийняття спадщини спадкоємцем, який на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, необхідно особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Це є обов`язковим для обох названих видів спадкування.

У зв`язку з цим, для прийняття спадщини за заповітом слід вчинити ті ж дії, що і при спадкуванні за законом, а саме, подати до нотаріальної контори відповідну заяву, яка б свідчила про його дійсний намір прийняти спадщину в порядку спадкування за заповітом.

При цьому, такі дії теж повинні бути вчинені у встановлений законом для прийняття спадщини строк.

Пропуск такого строку, позбавляє спадкоємця можливості прийняти спадщину через нотаріальну контору і потребує пред`явлення ним позову про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Вказане у повній мірі відповідає Правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 6 лютого 2013 року в справі № 6-167цс12.

Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Спадкоємець прийняв спадщину, якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Спадкоємець за законом або за заповітом має право відмовитися від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Вважається, що відмовився від спадщини той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчить про прийняття спадщини.

Отже, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину.

Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови від 30 травня 2008 року №7" про судову практику у справах про спадкування" роз`яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Факт пропуску строку для прийняття спадщини не є підставою для усунення від спадкування, тому суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані в силу положень ст.76 ЦПК України докази в їх сукупності, оскільки позивач пропустила строк прийняття спадщини, то суд вважає за необхідне визнати причини пропуску строку подачі заяви про прийняття спадщини спадкоємцем поважними, а позов задовольнити і визначити їй додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини.

При таких обставинах суд вважає причини пропуску строку поважними та знаходить повністю обґрунтованими позовні вимоги, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в п. 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (заява від 10 лютого 2010 року № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v.), серія A,303-A, п. 29).

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272 ЦПК України, ст. ст.1221, 1265, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов ОСОБА_1 до Боярської об`єднаної територіальної громади Київської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - задоволити.

Надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини в нотаріальну контору після смерті її матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 протягом 3 місяців з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: А.Я. Волчко