Рішення

від 30.12.2021 по справі 627/1082/21

КРАСНОКУТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 627/1082/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2021 року смт Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області у складі

головуючого - Вовк Л. В.

з участю секретаря - Полешко О. С.,

представника позивача - Фільової Н. Д. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Краснокутськ в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Козіївського ліцею Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житлом, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Краснокутська селищна рада Богодухівського району Харківської області ,

у с т а н о в и в :

У жовтні 2021 року позивач Козіївський ліцей Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання особи такою , що втратила право користування житловим приміщенням.

У своїй позовній заяві позивач вказав на те, що він є власником будинку АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності виданого виконавчим комітетом Козіївської сільської ради від 03.10.2000 р. З дозволу власника житла, в квітні 1992 р., в квартирі АДРЕСА_2 вказаного будинку зареєстрований ОСОБА_2 , а з червня 1994 року його дружина ОСОБА_3 разом з дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Однак , відповідачі з 1999 року у квартирі не проживають, особистих речей не мають , добровільно з реєстрації не знімаються та їх місце проживання позивачу не відомо, тому позивач не може розпоряджатися та користуватися своєю власністю на власний розсуд та вирішити це питання в позасудовому порядку . Просив визнати відповідачів такими , що втратили право користування житловим приміщенням.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала , просить задовольнити.

Відповідачі до суду не з`явилися , про причини неявки суду не повідомили, повідомлялися про час і місце розгляду справи у встановлений законом спосіб та строк, про що свідчить оголошення на веб-сайті судової влади України.

Представник третьої особи до суду не з`явився , подав заяву слухати справу у його відсутність , проти позову не заперечує, просить ухвалити рішення на розсуд суду.

У відповідності до ст. 280, 223 ч. 4 ЦПК України, враховуючи те, що відповідач про слухання справи повідомлений належним чином, однак в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив не подав, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи , допитавши свідків, суд дійшов до наступних висновків.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житловий будинок виданого виконавчим комітетом Козіївської сільської ради від 03.10.2000 року , Козіївській загальноосвітній школі I -III ступенів на праві державної власності , на підставі рішення виконавчого комітету Козіївської сільської ради від 22.09.2000 року №89 , належить 14-квартирний будинок по АДРЕСА_1 . Житловий будинок зареєстрований Краснокутським БТІ 04.10.2000 року та записаний в реєстрову книгу №1 за реєстровим № 17.( а.с. 5).

Наказом відділу освіти , молоді та спорту Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області №32 від 29.01.2021 року , змінено найменування Козіївської загальноосвітньої школи I -III ступенів на Козіївський ліцей Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області . ( а.с. 6)

В квітні 1992 року позивач надав дозвіл на реєстрацію в житловому приміщенні відповідачу по справі ОСОБА_2 , а в червні 1994 року ОСОБА_3 ..

Згідно довідки виданої виконавчим комітетом Краснокутської селищної ради від 15.09.2021 року , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 зареєстровані у квартирі АДРЕСА_3 . ( а.с. 7)

Відповідно до акту обстеження житла від 07.09.2021 р. складеного з участю депутата Краснокутської селищної ради Заєць Л. та 2 свідків - сусідів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за місцем реєстрації в квартирі АДРЕСА_3 не проживають з 1999 року ( а.с. 8)

Допитані по справі свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_7 пояснили суду , що дійсно з 1999 року відповідачі у квартирі АДРЕСА_3 не проживають , по місцю реєстрації не з`являються , зі слів мешканців села їм відомо , що ОСОБА_2 разом з сім`єю виїхали до Російської Федерації.

Конституція України у ст.47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Реалізація встановлених конституційних гарантій, поряд з іншими, відображається в збереженні житла за його власниками без обмежень, та в гарантії збереження житла в державному та комунальну житлову фонді за тимчасово відсутніми громадянами протягом шести місяців (ст. 71 ЖК УРСР), членів сім`ї власника жилого приміщення протягом року (ст. 405 ЦК України). Не проживання у жилому приміщенні понад встановлений строк без поважних причин, дають підстави для визнання цих осіб в судовому порядку такими, що втратили право користування ним (ст. 72 ЖК УРСР, ст. 405 ЦК України).

Житло - одна з основних матеріальних умов життя людини. Відповідно ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира інші приміщення, які призначені та придатні для постійного проживання в них.

Право власності на житло охоплює правомочності із володіння, користування та розпорядження ним як об`єктом права власності. Ці правомочності можуть належати тільки власнику житла та іншим особам, зокрема, які проживають разом із ним, у тому числі на праві спільної власності.

Як зазначено у ст. 9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як з підстав і в порядку, які передбачено законом.

Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого житла. Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у це право (рішення ЄСПЛ від 13 травня 2008 року у справі МакКенн проти Сполученого Королівства (McCann v. theUnitedKingdom), заява № 19009/04, п. 50; рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі Кривіцька та Кривіцький проти України ( Kryvitska and Kryvitsky v.Ukraine ) заява № 30856/03, п. 41.

Згідно із ст. 71, 72 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться в судовому порядку.

У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України за № 2 від 12 квітня 1985 року Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України роз`яснено, що у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК України), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавства не встановлює, у зв`язку з чим вказане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин справи.

Таким чином, під час вирішення питання про втрату членом сім`ї наймача права на користування жилим приміщенням з`ясуванню підлягають термін його відсутності та поважність причин такої відсутності.

Виходячи зі змісту ст. 71 ЖК України, відповідно до вимог ст. 264 ЦПК України та роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року за № 2 Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України , при вирішенні спору про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, необхідно встановити факт відсутності особи у жилому приміщення понад шість місяців та поважність причин такої відсутності.

Поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначаються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та правил ЦПК України щодо оцінки доказів.

Суд має всебічно перевірити доводи сторін щодо поважності причин відсутності у жилому приміщенні понад зазначені у ст. 71 ЖК України строки.

Глава 23 Цивільного кодексу України встановлює, що громадянин, який став власником житла, має право розпоряджатися ним на свій розсуд.

Згідно ст.317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі ст.319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Відповідно, вселення членів сім`ї у житлове приміщення, яке належить громадянину на праві власності, є результатом реалізації права власника, й у них виникає право на користування чужим майном, тобто сервітутне право.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майно.

Цивільне законодавство не передбачає збереження права користування житлом за особою, яка хоча і правомірно вселилася у спірне жиле приміщення власника, але на час розгляду справи не є членом його сім`ї.

Зазначені висновки не суперечать нормам ст.47 Конституції України, ст.9 ЖК України, враховуючи, що право на житло (користування ним, усунення перешкод у користуванні ним) підлягає захисту лише у випадку порушення прав особи.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідачі, як особи, що утратили право користування спірним жилим приміщенням, але продовжують бути зареєстрованими в тому місці проживання і, тим самим, чинять перешкоди власнику того нерухомого майна стосовно користування житлом, тому порушене право позивача підлягає захисту у спосіб усунення вказаних перешкод, шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право користування спірним жилим приміщенням.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.16 ЦК України Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу .

За ч.1 ст. 321 ЦК України, Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні .

Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 р. відповідно до Закону №475/97-ВР від 17.07.1997 р. Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції , закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Слід також зазначити, що відповідно до ст. 7 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні , Зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом 7 днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть .

Таким чином, як випливає з цієї норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

Таким чином, вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про її право користування житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 386 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Відповідно до ст. 3 Закону України (далі - Закон) Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні , реєстрація - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може ввести офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.

Судом встановлено, що дійсно відповідачі за вищевказаною адресою зареєстровані, але не проживають в житловому приміщенні з 1999 року , з вказаного часу житлом не користуються , добровільно знятися з реєстраційного обліку не бажають , особистих речей в квартирі не мають , житлом не цікавляться , що створює перешкоди для позивача у праві володінні, користуванні та розпорядженні своїм майном .

Згідно з ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Суд вважає , що позивач надав достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження того , що відповідачі не проживають у спірній квартирі більше 20 років , тому позов підлягає задоволенню, а відповідачі такими , що втратили право на користування житловим приміщенням.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підтверджено квитанцією про сплату, який підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача в повному обсязі.

Керуючись ст.317, 319 ЦК України, ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позовну заяву Козіївського ліцею Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житлом, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Краснокутська селищна рада Богодухівського району Харківської області - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , 1966 року народження , ОСОБА_3 , 1970 року народження, ОСОБА_4 , 1991 року народження, ОСОБА_5 , 1995 року народження , такими , що втратили право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_3 , зі зняттям з реєстрації вказаного місця проживання без пред`явлення паспорта громадянина України.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь Козіївського ліцею Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області сплачений судовий збір у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп..

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення викладено 04.01.2022 року.

Учасники справи :

Позивач : Козіївський ліцей Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області , юридична адреса : вул.Слобожанська, 52 с.Козіївка Богодухівського району Харківської області , 62011, ЄДРПОУ : 22674638 .

Відповідачі : ОСОБА_2 , 1966 року народження , ОСОБА_3 , 1970 року народження, ОСОБА_4 , 1991 року народження , ОСОБА_5 , 1995 року народження , зареєстровані по АДРЕСА_4 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Краснокутська селищна рада Богодухівського району Харківської області , юридична адреса : вул. Охтирська, 1, смт Краснокутськ Богодухівського району, Харківської області, 62002 .

СУДДЯ Л. В. ВОВК