Рішення

від 04.01.2022 по справі 580/9491/21

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2022 року справа № 580/9491/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ЛИСЯНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ про визнання протиправним рішення і зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

12.11.2021 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач 1), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) (далі - позивач 2), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) (далі - позивач 3) до ЛИСЯНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ (19300, Черкаська обл., Лисянський р-н, селище міського типу Лисянка, площа Миру, будинок 30; код ЄДРПОУ 26424996) (далі - відповідач) про:

визнання протиправним рішення від 27.05.2021 №13-16/VIII про надання дозволу:

позивачу 1 та позивачу 2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1000 га для індивідуального садівництва за адресою: с.Журжинці, Звенигородський р-н. для передачі у приватну власність із земель комунальної власності відповідача за межами населеного пункту;

позивачу 3 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1200 га для індивідуального садівництва за адресою: с.Журжинці, Звенигородський р-н. для передачі у приватну власність із земель комунальної власності відповідача за межами населеного пункту;-

зобов`язання відповідача надати позивачам дозвіл на розробку проекту відведення земельних ділянок у приватну власність по 2 га ріллі земельної ділянки кадастровий номер 7122883600:04:001:0952 для ведення особистого селянського господарства.

В обґрунтування зазначено, що відповідач в оскаржуваному рішенні на власний розсуд змінив площу бажаних земельних ділянок для позивачів та не надавав вмотивованої відмови щодо виділення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га.

Ухвалою суду від 17.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного провадження. Також встановлено відповідачу строк, тривалістю п`ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, для надання відзиву на позовну заяву, повідомлено про строки для надання клопотань про розгляд справи з викликом у судове засідання. Вказану ухвалу сторони отримали 02.12.2021, що підтверджується даними рекомендованих повідомлень про поштові вручення.

Відповідач правом подати відзив не скористався.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовної заяви з огляду на таке.

24.09.2020 позивачі звернулися до відповідача заявами, в яких просили надати їм дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельних ділянок, орієнтовною площею 2,0га ріллі кадастровий номер 7122883600:04:001:0952 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в межах села Журжинці в адмінмежах Журжинської сільської ради Черкаської області. Додатками до заяв вказали ксерокопію паспорта та ксерокопію картки платника податків, графічні матеріали земельної ділянки кадастровий номер 7122883600:04:001:0952.

Із автоматизованої системи Черкаського окружного адміністративного суду Діловодство суд встановив, що на розгляді вказаного суду знаходилися адміністративні справи: №580/5841/20, №580/5839/20, №580/5840/20 за позовами позивачів до Журжинецької сільської ради Лисянського району Черкаської області, в яких просили:

визнати протиправним та скасувати рішення сорокової сесії сьомого скликання Журжинецької сільської ради Лисянського району Черкаської області від 30.09.2020 №40-9/VІІ про відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства;

зобов`язати відповідача відповідно до земельного законодавства надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства з метою подальшої передачі у власність, яка розташована на території Журжинецької сільської ради Лисянського району Черкаської області.

Рішеннями Черкаського окружного адміністративного суду вирішені спори:

22.02.2021 у справі №580/5841/20, яке набрало законної сили 25.03.2021, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано п.1.2 рішення сорокової сесії сьомого скликання Журжинецької сільської ради Лисянського району Черкаської області від 30 вересня 2020 року №40-9/VII щодо відмови гр. ОСОБА_1 в наданні дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, так як право на безоплатну передачу земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства даний громадянин використав. Зобов`язано Журжинецьку сільську раду Лисянського району Черкаської області (код ЄДРПОУ 34056805) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та вирішити питання про надання або про мотивовану відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, із земельної ділянки орієнтовною площею 10,00 га, що розташована за межами населеного пункту в адміністративних межах Журжинецької сільської ради з урахуванням висновків суду викладених у рішенні ;

22.02.2021 у справі №580/5840/20, яке набрало законної сили 25.03.2021, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Журжинецької сільської ради Лисянського району Черкаської області від 30.09.2020 №40-9/VІІ "Про відмову гр. ОСОБА_3 в наданні дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства" в частині відмови у наданні ОСОБА_3 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства із земельної ділянки орієнтовною площею 10,00 га, яка розташована за межами населеного пункту в адміністративних межах Журжинецької сільської ради та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду. Зобов`язано Журжинецьку сільську раду Лисянського району Черкаської області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства із земельної ділянки орієнтовною площею 10,00 га, яка розташована за межами населеного пункту в адміністративних межах Журжинецької сільської ради ;

22.02.2021 у справі №580/5840/20, яке набрало законної сили 25.03.2021, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Журжинецької сільської ради Лисянського району Черкаської області від 30.09.2020 №40-9/VІІ "Про відмову гр. ОСОБА_3 в наданні дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства" в частині відмови у наданні ОСОБА_3 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства із земельної ділянки орієнтовною площею 10,00 га, яка розташована за межами населеного пункту в адміністративних межах Журжинецької сільської ради та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду. Зобов`язано Журжинецьку сільську раду Лисянського району Черкаської області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства із земельної ділянки орієнтовною площею 10,00 га, яка розташована за межами населеного пункту в адміністративних межах Журжинецької сільської ради .

27.05.2021 відповідач, розглянувши заяви громадян про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність із земель комунальної власності Лисянської селищної ради відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , керуючись статтями Земельного кодексу України та враховуючи рекомендації постійної комісії з питань землекористування, природокористування, екології та надзвичайних ситуацій від 12.05.2021 прийняв рішення №13-16/VIII Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту , яким надав дозволи:

позивачу 1 та 2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1000га для індивідуального садівництва в с.Журжинці Звенигородського району для передачі у приватну власність із земель комунальної власності Лисянської селищної ради за межами населеного пункту;

позивачу 3 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1200га для індивідуального садівництва в с.Журжинці Звенигородського району для передачі у приватну власність із земель комунальної власності Лисянської селищної ради за межами населеного пункту.

Не погоджуючись з таким рішенням позивачі звернулися в суд з позовом.

Для вирішення спору суд врахував.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до п.б ч.1 ст.81 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-III (далі - ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частинами 1-3 ст.116 ЗК України встановлено, що громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень , визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. "в" ч. 3 ст. 116 ЗК України).

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах :

а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

б ) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара ;

в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;

д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

З огляду на це позивачі, як громадяни України, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями їх паспортів, мають право на набуття права власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства .

Абзацом 2 ч.1 ст.123 ЗК України передбачено, що рішення про надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Отже, рішенню про надання або відмову у наданні земельної ділянки у власність або користування передує отримання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки та їх надання відповідному органу.

Згідно з вимогами ст.50 Закону України від 22 травня 2003 року №858-IV Про землеустрій проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

Згідно з ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства , ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу . У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Отже, особи, які бажають отримати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, подають зазначений вище пакет документів.

Суд врахував, що позивачі, звертаючись відповідними заявами, на виконання вказаних вимог закону зазначили бажане місце розташування земельної ділянки та у додатках до заяв додали графічні матеріали земельної ділянки, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

У ч.7 ст. 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл ; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу .

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (абзац 1 ч.7 ст.118 ЗК України).

Проаналізувавши вказані норми в сукупності, суд дійшов висновку, що суб`єкт владних повноважень наділений правом надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою та зобов`язаний врахувати місцезнаходження, межі інших суміжних землекористувачів під час оцінки заявленого орієнтовного розміру бажаної заявником земельної ділянки.

Суд врахував, що відповідач на виконання вказаних вище судових рішень розглянув відповідні заяви позивачів, в яких вони просили надати дозвіл на розроблення проєкту відведення земельної ділянки в приватну власність орієнтовною площею 2,00 га ріллі з кадастровим номером 7122883600:04:001:0952 для ведення особистого селянського господарства та прийняв спірне рішення, яким надав дозволи на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для індивідуального садівництва позивачам 1 та 2 орієнтовною площею 0,1000га та позивачу 3 орієнтовною площею 0,1200га.

Зі вказаного слідує, що відповідач не дотримався вказаних вище норм законодавства, оскільки без наведення обгрунтування не врахував цільове призначення земельної ділянки у заявах позивачів, як просили надати для ведення особистого селянського господарства, вказавши, що надає для індивідуального садівництва (у спірному рішенні). Відповідач не надав позивачам мотивованої відмови щодо надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в приватну власність орієнтовною площею 2,00 га ріллі з кадастровим номером 7122883600:04:001:0952 для ведення особистого селянського господарства. Доказами не підтверджено, що на бажану для позивачів землю розроблено проект землеустрою та зареєстроване речове право на будь-яку іншу особу, невідповідність її розташування вимогам нормативно-правових актів, генеральних планів тощо.

Суд врахував, що земельні ділянки, які позивачі бажають отримати у власність, знаходяться за межами населеного пункту, що підтверджується викопіюванням з Публічної кадастрової карти України.

Відповідач не дотримався обов`язку, встановленого абзацом першим ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі ч.1 ст.10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 року №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Пунктом 34 ч.1 ст.26 Закону №280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин .

Відповідно до частин 1, 2 ст.59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень . Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом . При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Проаналізувавши ч.7 ст.118 ЗК України, п.34 ч.1 ст.26 Закону №280/97-ВР суд дійшов висновку, що питання надання дозволу на розробку проекту землеустрою тощо відповідач має вирішувати за наслідками розгляду відповідного клопотання (заяви) на пленарному засіданні.

Способу розгляду заяв позивачів відповідач не повністю дотримався. Зокрема, розгляд земельних питань на пленарному засіданні відповідає вимозі закону. Однак не відповідач не розглядав кожну із заяв позивачів окремо, здійснивши їх спільний розгляд. Встановлені вище обставини спору доводять наявність окремих судових рішень щодо кожного з позивачів за їх окремими заявами. Мети позивачів набути спільну власність на землю не підтверджено. Доцільність спільного розгляду, детального обговорення кожної заяви та правомірність надання дозволу для іншого, аніж вказаного в заявах, призначення земель не доведена. Тому суд дійшов висновку, що спірне рішення прийняте з порушенням процедури розгляду.

Для вирішення спору суд також врахував правову позицію Верховного Суду (далі - ВС) щодо застосування вказаних норм у подібних правовідносинах, викладену у постанові від 19.06.2018 у справі №803/1183/17 (провадження №К/9901/49708/18), що відповідно до ч.5 ст.242 КАС України підлягає безумовному врахуванню.

ВС у вказаному рішенні вказав, що системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки . Зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Отже, відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки повинна бути мотивованою.

Проаналізувавши вказані норми законодавства суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що у спірних правовідносинах діяв з дотриманням порядку, меж і способу дій, визначених законом. Як наслідок, вказане вище спірне рішення не відповідає критерію обґрунтованості є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 КАС України способом захисту прав особи від протиправного рішення суб`єкта владних повноважень є визнання його протиправним та скасування індивідуального чи окремих його положень.

На підставі абз.2 ч.4 ст.245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд також врахував висновки викладені ВС у постанові від 02 липня 2020 року у справі №825/2228/18, в якій ВС дійшов висновку, що судове рішення про зобов`язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою не є втручанням у дискреційні повноваження владного органу. Так ВС зазначив:

…34. Зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

Дійсно, у випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання ухвалити рішення .

35. Однак, як і будь-який інший спосіб захисту, зобов`язання відповідача ухвалити рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.

Частиною 7 ст. 118 Земельного кодексу України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним.

36. Зобов`язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом.

Адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд .

37. Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі № 823/59/17 зробив наступний правовий висновок:

…повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

68. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

69. У справі, що переглядається, повноваження щодо затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою, регламентовано статтею 118 ЗК України.

70. Умови, за яких орган відмовляє у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - затвердити проект землеустрою або відмовити в його затвердженні, якщо для цього є законні підстави. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними .

38. Верховний Суд при розгляді цієї справи не вбачає підстав від відступу від вищевикладеної правової позиції.

39. Також слід зазначити, що втручанням у дискреційні повноваження суб`єкту владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень.

40. Зважаючи на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 , орієнтовною площею 0,1000 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). .

Враховуючи те, що вказаними вище судовими рішеннями Черкаського окружного адміністративного суду у справах №580/5841/20, №580/5839/20, №580/5840/20 суд зобов`язував відповідача повторно розглянути заяви позивачів та вирішити питання про надання або про мотивовану відмову у наданні позивачам дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, із земельної ділянки, що розташована за межами населеного пункту в адміністративних межах Журжинецької сільської ради з урахуванням висновків суду викладених у рішенні, суд дійшов висновку, що належним і ефективним способом повного захисту порушених прав позивачів є зобов`язання відповідача повторно розглянути з дотриманням порядку, меж і способу дій, визначених законом, та прийняти рішення щодо надання позивачам дозволів на розробку проектів відведення земельних ділянок у приватну власність орієнтовною площею не більше 2,0 гектара ріллі для ведення особистого селянського господарства з урахуванням висновків суду у цій справі.

Щодо доводів позивачів про те, що відповідач на власний розсуд змінив площу земельних ділянок з 2,00га на 0,1000 га для позивача 1 та позивача 2 і на 0,1200 га для позивача 3 суд врахував.

Відповідно до правових висновків ВС, викладених у постанові від 11.09.2019 у справі №379/656/16-а, органи місцевого самоврядування, діючи в інтересах територіальної громади, мають право розпоряджатися землями комунальної власності з урахуванням будь-яких правомірних цілей, зокрема надаючи перевагу жителям села, проте вони не можуть ухвалювати правові акти, які не належать до їх повноважень або суперечать закону . З огляду на це, сільська рада має право надавати земельні ділянки для особистого селянського господарства будь-якого розміру, у межах до 2,0 га, а також встановлювати різні їх розміри для членів територіальної громади і громадян, які до неї не належать .

Крім того у ст.121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара. Тобто відповідач уповноважений надавати земельні ділянки для особистого селянського господарства у межах до 2,0 га . Тому необґрунтованими є доводи позивачів та позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача надати їм дозвіл на розробку проекту відведення земельних ділянок у приватну власність по 2 га ріллі земельної ділянки кадастровий номер 7122883600:04:001:0952 для ведення особистого селянського господарства.

Отже, позовні вимоги обґрунтовані у вказаних вище частинах та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Понесені позивачами судові витрати, підтверджені квитанціями від 31.08.2021 №№15, 16, 17 кожна на суму 908,00грн про сплату судового збору за звернення до адміністративного суду з позовною заявою, підлягають стягненню на їх користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно задоволеній частині позову - половина суми.

Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ).

Визнати протиправним і скасувати рішення ЛИСЯНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ (19300, Черкаська обл., Лисянський р-н, селище міського типу Лисянка, площа Миру, будинок 30; код ЄДРПОУ 26424996) від 27.05.2021 №13-16/VIII про надання дозволу:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1000 га для індивідуального садівництва за адресою: с.Журжинці, Звенигородський р-н,- для передачі у приватну власність із земель комунальної власності за межами населеного пункту;

ОСОБА_3 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1200 га для індивідуального садівництва за адресою: с.Журжинці, Звенигородський р-н,- для передачі у приватну власність із земель комунальної власності за межами населеного пункту.

Зобов`язати ЛИСЯНСЬКУ СЕЛИЩНУ РАДУ (19300, Черкаська обл., Лисянський р-н, селище міського типу Лисянка, площа Миру, будинок 30; код ЄДРПОУ 26424996) повторно розглянути заяви про надання дозволів на розробку проектів відведення земельних ділянок у приватну власність орієнтовною площею не більше 2,0 гектара ріллі для ведення особистого селянського господарства від ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) з дотриманням порядку, меж і способу дій, визначених законом, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду у цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ЛИСЯНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ (19300, Черкаська обл., Лисянський р-н, селище міського типу Лисянка, площа Миру, будинок 30; код ЄДРПОУ 26424996) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) понесені ними судові витрати зі сплати судового збору за звернення до адміністративного суду з позовною заявою в сумі по 454,00грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні нуль копійок) кожному.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з складення повного його тексту.

Суддя Анжеліка БАБИЧ

Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 04.01.2022