Ухвала

від 04.01.2022 по справі 43/215-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

04 січня 2022 року м. ХарківСправа № 43/215-10

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

без виклику представників сторін

розглянувши заяву Дочірньої компанії "Газ Україна" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про видачу дубліката наказу (вх. №30548 від 28.12.2021) по справі

за позовом Дочірнього підприємства "Нафтогазмережі" НАК "Нафтогаз України", м. Київ до Приватної фірми "Мінкан", м. Харків про про стягнення 38 574,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

28.12.2021 в системі діловодства господарського суду Харківської області від Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" зареєстровано заяву про видачу дубліката наказу (вх. №30548), в якій просить суд видати дублікат наказу господарського суду Харківської області від 12.11.2010 у справі №43/215-10.

Як убачається з довідки відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія), справу №43/215-10 було знищено на підставі Переліку типових документів, що утворюються в діяльності суду із зазначенням строків зберігання, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України №22 від 11.02.2010 та наказу Вищого арбітражного суду України №8 від 21.03.1997.

Відповідно до Постанови Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 п.3.21 (в редакції Постанови Вищого господарського суду № 10 від 17.10.2012 р.), розгляд господарським судом заяв (клопотань), інших звернень у справах, матеріали яких знищено у зв`язку із закінченням встановлених строків зберігання, та вчинення у зв`язку з цим певних процесуальних дій є можливим за наявності у суді належним чином завірених копій процесуальних документів (рішень, ухвал, виданих судом наказів і т.ін.).

Дослідивши копії процесуальних документів по справі №43/215-10, які знаходяться на зберіганні в архіві господарського суду Харківської області, суд встановив, що в провадженні господарського суду Харківської області знаходилась справа №43/215-10 за позовом Дочірнього підприємства "Нафтогазмережі" НАК "Нафтогаз України" до Приватної фірми "Мінкан" про стягнення основного боргу у розмірі 35511,00 грн., пені у розмірі 2643,20 грн., 3 % річних у розмірі 420,40 грн. та судових витрат.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.11.2010 позов задоволено повністю, стягнуто з Приватного підприємства "Мінкан" (61058, м. Харків, вул.Обоянська,25 р/р НОМЕР_1 в ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк" МФО 351533 код ЄДРПОУ 14068941) на користь ДП "Нафтогазмережі" НАК "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка,1 р/р НОМЕР_2 в Філії ГУ по м. Києву та Київської області ВАТ "Ощадбанк" МФО 322669, код ЄДРПОУ 34821777) 35511,00 гривень заборгованості, 2643,20 гривень пені, 420,40 гривень - 3 % річних 102,00 гривень витрат по оплаті державного мита та 236,00 гривень по оплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

12.11.2010 на примусове виконання рішення господарського суду Харківської області від 01.11.2010 видано відповідний наказ.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.02.2011 задоволено заяву стягувача та здійснено процесуальне правонаступництво. Замінено стягувача у справі №43/215-10 з ДП "Нафтогазмережі" НАК "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул.Шолуденка,1, п/р НОМЕР_2 в ГОУ ВАТ "Ощадбанк" м.Київ, МФО 322669, код ЄДРПОУ 34821777) на його правонаступника ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (м. Київ, вул. Шолуденка,1, р. №26008301970 в ГОУ ВАТ "Ощадбанк" м. Київ, МФО 300465, код ЄДРПОУ 31301827).

Як стверджує заявник, наказ господарського суду Харківської області від 12.11.2010 з примусового виконання рішення господарського суду Харківської області від 01.11.2010 було пред`явлено для примусового виконання до органу державної виконавчої служби.

Із доданих до заяви про видачу дубліката наказу документів вбачається, що 18.08.2021 Дочірня компанія "Газ Україна" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася на адресу Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Харків) із заявою щодо надання інформації про хід виконавчого провадження у зв`язку із невиконанням рішення суду.

Листом №30061/В/21 від 22.09.2021 за підписом начальника Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові у відповідь на зазначену вище заяву повідомлено, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження №50415059 з примусового виконання наказу від 12.11.2010 у справі №43/215-10 про стягнення з Приватного підприємства "Мінкан" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" заборгованості у розмірі 38912,60 грн.

11.03.2016 державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №50415059 з примусового виконання зазначеного наказу.

05.03.2019 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Таким чином, Міжрайонним відділом державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Харків) інформовано заявника про можливість отримання дубліката виконавчого документа та пред`явити його до виконання у відповідності до положень Закону України "Про виконавче провадження".

Заявником наголошено, що постанова про повернення виконавчого документу стягувачу від 05.03.2019 та наказ господарського суду Харківської області від 12.11.2010 по справі №43/215-10 на адресу ДК "Газ України" не надходили, тобто оригінал наказу втрачений, рішення суду не виконано, заборгованість боржником не сплачена, що стало підставою для звернення до суду із відповідною заявою про видачу дубліката наказу.

Розглянувши подану заяву про видачу дубліката наказу, дослідивши копії процесуальних документів по справі №43/215-10, суд зазначає про наступне.

Згідно статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Положеннями частини першої статті 18 ГПК України також визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Аналогічна за своїм змістом стаття 326 ГПК України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Тобто, виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Відповідно до частини 1 статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Приписами частини 3 статті 327 ГПК України визначено, що наказ є виконавчим документом.

У пункті 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з п. 19.4 Перехідних положень ГПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Із аналізу п. 19.4 Перехідних положень ГПК України вбачається, що дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого документу у зв`язку з його втратою суд має обов`язково перевірити, чи не було виконано рішення суду на підставі якого його видано та чи не втратило судове рішення законної сили.

Водночас обов`язковою умовою для видачі дубліката наказу є звернення до суду з такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду (близька за змістом правова позиція щодо умов видачі дубліката виконавчого документа викладена у постановах Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 916/924/16, від 18.06.2020 у справі № 24/262, від 03.08.2020 у справі № 904/9718/13, від 17.09.2020 у справі № 19/093-12).

Отже, умовою для видачі дубліката наказу суду є подання відповідної заяви до суду відповідно до підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.

Окрім того, Господарський процесуальний кодекс України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За умови встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права. Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 15.07.2021 у справі №18/1147/11.

Судом встановлено, що 05.03.2019 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження". При цьому Міжрайонним відділом державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Харків) слушно звернуто увагу заявника на можливість отримання дубліката виконавчого документа та пред`явлення його до виконання у відповідності до положень Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до вимог частини 1 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

За приписами частини 5 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження", у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Частина 5 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає право стягувача після повернення йому виконавчого документа з підстав, передбачених цією статтею, повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Отже, правовий аналіз зазначених положень дає підстави для висновку, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється, а повернення стягувачу виконавчого документа не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц.

Таким чином, постанова державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу не позбавляє стягувача права на повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання в межах строку, встановленого Законом України "Про виконавче провадження". Наведений законодавчий припис вказує на відсутність примусового виконання судового рішення, що надає стягувачу можливість реалізувати свої правомочності та вжити заходи щодо подальшого виконання чинного рішення суду.

Беручи до уваги, що постанова про повернення виконавчого документа стягувачу винесена державним виконавцем 05.03.2019, трирічний строк пред`явлення наказу господарського суду Харківської області від 12.11.2010 по справі №43/215-10 до виконання не закінчився та триває до 05.03.2022.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" № 15729/07 від 05.07.2012, пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Враховуючи, що рішення у даній справі набрало законної сили та підлягає виконанню, докази, що свідчать про його виконання в матеріалах справи відсутні, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривався, заявник сплатив судовий збір за видачу дубліката наказу, а також беручи до уваги, що положення п.п. 19.4 ч. 1 Перехідних положень ГПК України не ставлять видачу дубліката втраченого виконавчого документа в залежність як від причин його втрати, так і від того, ким втрачено виконавчий документ, суд приходить до висновку про те, що заява Дочірньої компанії "Газ Україна" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про видачу дубліката наказу є цілком обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 232-234, п. 19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Заяву Дочірньої компанії "Газ Україна" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про видачу дубліката наказу (вх. №30548 від 28.12.2021) задовольнити.

2. Видати дублікат наказу господарського суду Харківської області від 12.11.2010 у справі №43/215-10.

Відповідно до частини 2 статті 235 ГПК України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст. ст. 255, 256 ГПК України.

Ухвалу підписано 04.01.2022 р.

Суддя Г.І. Сальнікова

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.