Рішення

від 22.12.2021 по справі 910/8010/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2021м. ДніпроСправа № 910/8010/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Єпік А.М., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНДЛАЙТ", м. Київ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "БОНО ТРЕЙД МАРКЕТ", м. Дніпро

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "САТУРН-ТВ", м. Київ

про визнання договору № 09/17СГ від 05.09.2017 року про відступлення права вимоги недійсним та застосування наслідків недійсності правочину.

Представники:

від позивача: Соколенко Т.О., ордер АЕ № 1083343 від 26.07.2021 року, адвокат.

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: Верховський О.В., ордер ПТ № 017325 від 30.09.2020 року, адвокат.

ПРОЦЕДУРА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Грандлайт" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боно Трейд Маркет" (далі - відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн-ТВ" (далі - відповідач 2), в якому просить суд визнати недійсним договір № 09/17СГ від 05.09.2017 року про заміну сторони в зобов`язаннях (відступлення права вимоги) (до договору поставки № 09-06/15 від 09.06.2015 року), укладеного між ТОВ "Технолюкс-ЛТД" (перейменоване на ТОВ "Боно Трейд Маркет"), ТОВ "Сатурн-ТВ" та ТОВ "Грандлайт" та застосувати наслідки недійсності правочину.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2020 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандлайт" залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Грандлайт" строк для усунення недоліків позовної заяви.

30.06.2020 року через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандлайт" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (надіслана засобами поштового зв`язку - 23.06.2020 року).

Крім того, разом з заявою про усунення недоліків позовної заяви позивачем подано заяву про зміну предмету позову, в якій позивач просить суд розглянути позовні вимоги в наступній редакції: визнати недійсним договір № 09/17СГ від 05.09.2017 року про заміну сторони в зобов`язаннях (відступлення права вимоги) (до договору поставки № 09-06/15 від 09.06.2015 року), укладеного між ТОВ "Технолюкс-ЛТД" (перейменоване на ТОВ "Боно Трейд Маркет"), ТОВ "Сатурн-ТВ" та ТОВ "Грандлайт".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 20.08.2020 року. Зокрема, суд визнав подану заяву про зміну предмету позову такою, що відповідає вимогам ст. 46 ГПК України, прийняв її до розгляду та розглядає справу, виходячи з наступного предмета позову, а саме визнання недійсним договір № 09/17СГ від 05.09.2017 року про заміну сторони в зобов`язаннях (відступлення права вимоги) (до договору поставки № 09-06/15 від 09.06.2015 року), укладеного між ТОВ "Технолюкс-ЛТД" (перейменоване на ТОВ "Боно Трейд Маркет"), ТОВ "Сатурн-ТВ" та ТОВ "Грандлайт".

17.07.2020 року через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандлайт" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій позивач просить суд провести розгляд справи, призначений на 20.08.2020 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програми Microsoft Team.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2020 року відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Грандлайт" у задоволенні заяви про участь у судовому засіданні у справі № 910/8010/20, призначеного на 20.08.2020 року, у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

31.07.2020 року через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандлайт" повторно надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій позивач просить суд провести розгляд справи, призначений на 20.08.2020 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програми Microsoft Team.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2020 року відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Грандлайт" у задоволенні заяви про участь у судовому засіданні у справі № 910/8010/20, призначеного на 20.08.2020 року, у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

20.08.2020 року через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав письмові пояснення, в яких просить суд застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину за ініціативою суду.

У судовому засіданні 20.08.2020 року суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи на 01.10.2020 року.

30.09.2020 року через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач-2 подав клопотання про відкладення розгляду справи, в якому у зв`язку із зайнятістю представника в іншому судовому процесі, просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що станом на момент винесення судом ухвали про відкриття провадження у даній справі від 06.07.2020 року місце державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн-ТВ" було змінено на: 18028, м. Черкаси, вул. 14-грудня, буд. 8/11, у зв`язку з чим суд дійшов висновку щодо наявності підстав для направлення справи за підсудністю, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За загальним правилом, встановленим частиною першою статті 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами яких є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно із ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У відповідності до положень ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формуваль" місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи.

В силу положень ст. 10 зазначеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Визначаючи територіальну підсудність справи, господарські суди повинні враховувати, що місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених ним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

09.06.2020 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боно Трейд Маркет" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн-ТВ" про визнання недійсним договору, за місцезнаходженням відповідача-2.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 09.06.2020 року місцезнаходженням відповідача-2 дійсно було: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 25-А, літ. "Г".

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 24.06.2020 року проведено державну реєстрацію змін про юридичну особу - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн-ТВ", а саме змінено місцезнаходження, тож місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн-ТВ" є: 18028, м. Черкаси, вул. 14-грудня, буд. 8/11.

При цьому, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Боно Трейд Маркет" (відповідач-1) є: 49000, м. Дніпро, проспект Олександра Поля, буд. 88.

Судом вказувалось вище, що провадження у справі було відкрито судом ухвалою від 06.07.2020 року.

Згідно із статтею 176 статті 27 Господарського процесуального кодексу України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу. Про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Отже, моментом прийняття справи суддею до розгляду є саме момент постановлення ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі відповідно до статті 174 статті 27 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 31 статті 27 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

Тобто, виходячи з наведених норм, у разі, коли справа стала підсудна іншому господарському суду, господарський суд розглядає господарську справу по суті лише у тому випадку, коли при прийнятті справи до свого провадження вона була підсудна саме цьому суду, а саме з додержанням правил підсудності.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 24.07.2018 року у справі № 910/22878/17.

Таким чином, з наведеного полягає, що станом на момент відкриття провадження у справі вже було змінено місце державної реєстрації відповідача-2, за місцезнаходженням якого позивачем обрано підсудність у відповідності до ст.29 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до положень п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Так, частиною 1 статті 29 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

З аналізу вищевказаної норми процесуального права вбачається, що альтернативною називається підсудність, за якою декілька судів є компетентними розглянути справу. Позов може бути пред`явлений до одного із судів, визначених законом.

Перелік справ з альтернативною підсудністю закріплений у частинах 2-10 статті 29 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до змісту яких, зокрема зазначено, що позови у спорах за участю кількох відповідачів можуть пред`являтися до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання одного з відповідачів.

За таких обставин, враховуючи що позов пред`явлено до двох відповідачів, суд вважає за необхідне передати дану справу до Господарського суду Дніпропетровської області за місцезнаходженням відповідача-1.

Ухвалою Господарського суд м. Києва матеріали справи № 910/8010/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандлайт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боно Трейд Маркет" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн-ТВ" про визнання недійсним договору передано за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2020 року справа № 910/8010/20 передана на розгляд судді Бєлік В.Г.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче судове засідання на 26.11.2020 року о 10:30 год.

03.11.2020 року до Господарського суду Дніпропетровської області надійшов лист Господарського суду міста Києва щодо направлення на його адресу матеріалів справи № 910/8010/20, у зв`язку із надходженням апеляційної скарги ТОВ "Сатурн-ТВ" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 року про передачу справи до іншого суду.

Згідно з 8 частини 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції про передачу справи на розгляд іншого суду.

Відповідно до п. 17.5. перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду;

Відповідно до п. 17.10. перехідних положень Господарського процесуального кодексу України у разі подання апеляційної скарги на ухвали суду першої інстанції, передбачені пунктами 1, 6 - 8, 10, 12 - 14, 17 - 21, 31 - 33 частини першої статті 255 цього Кодексу, чи подання касаційної скарги на ухвали суду апеляційної інстанції (крім ухвал щодо забезпечення позову, зміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремих ухвал) - до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються усі матеріали.

В інших випадках - до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються копії матеріалів, необхідних для розгляду скарги. У разі необхідності суд апеляційної або касаційної інстанції може витребувати також копії інших матеріалів справи.

Відповідно до п. 17.11. перехідних положень Господарського процесуального кодексу України подання апеляційних або касаційних скарг на ухвали суду першої або апеляційної інстанції не перешкоджає продовженню розгляду справи цим судом, крім випадків, коли до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються всі матеріали справи. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд першої інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.

Згідно з п. 17.12 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі до перегляду ухвали у справі в порядку апеляційного чи касаційного провадження, якщо відповідно до підпункту 17.10 цього підпункту до суду апеляційної чи касаційної інстанції направляються всі матеріали справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги апеляційну скаргу ТОВ "Сатурн-ТВ" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 року про передачу справи за територіальною підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області, та з огляду на необхідність направлення усіх матеріалів справи до Господарського суду міста Києва, що унеможливлює розгляд справи Господарським судом Дніпропетровської області, суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі та направити справу № 910/8010/20 до Господарського суду міста Києва для подальшого направлення до Північного апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2020 року зупинено провадження у справі та направлено справу № 910/8010/20 до Господарського суду міста Києва для подальшого направлення до Північного апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн-ТВ" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 року про передачу справи за територіальною підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн-ТВ" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 року про передачу справи за територіальною підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області залишено без задоволення.

07.07.2021 року від Господарського суду м. Києва до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла справа № 910/8010/20.

У відповідності до статті 230 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу. З дня поновлення провадження у справі перебіг процесуальних строків продовжується. Провадження у справі продовжується із стадії, на якій його було зупинено.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне поновити провадження у справі № 910/8010/20 та призначити розгляд справи у підготовче судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2021 року поновлено провадження у справі № 910/8010/20 з 27.07.2021 року та призначено справу до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 27.07.21 року о 11:20 год.

22.07.2021 року електронною поштою від представника відповідача-2 до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання вих. № б/н про відкладення розгляду справи.

У підготовче судове засідання 27.07.2021 року представники відповідача-1, 2 не з`явились.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2021 року підготовче судове засідання відкладено на 07.09.2021 року о 10:20 год.

13.08.2021 року від представника позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла відповідь на відзив відповідача-2 вих. № б/н від 13.08.2021 року.

30.08.2021 року електронною поштою від представника відповідача-2 до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява вих. № б/н про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Відповідно до статті 197 ГПК України, учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі. У клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в обов`язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за п`ять днів до відповідного судового засідання.

Відповідно до відомостей з електронного майданчика відеоконференцій, зали відеоконференцій у Господарському суді Дніпропетровської області 07.09.2021 року о 10:20 год. зайняті, тому суд вбачає підстави для відмови в задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн-ТВ" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2021 року у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн-ТВ" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду відмовлено.

06.09.2021 року електронною поштою від представника відповідача-2 до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання вих. № б/н про відкладення розгляду справи.

У підготовче судове засідання 07.09.2021 року представники відповідачів-1, 2 не з`явились.

У відповідності до частини 3 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Також судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2021 року продовжено строк розгляду підготовчого провадження до 05.10.2021 року включно та підготовче судове засідання відкладено на 05.10.2021 року о 10:20 год.

23.09.2021 року електронною поштою від представника відповідача-2 до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява вих. № б/н про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів із застосуванням програмного забезпечення онлайн-сервісу "EasyСon".

Відповідно до частин першої та другої статті 197 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою. Учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи.

Частиною 4 статті 197 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" або Державною судовою адміністрацією України.

У Господарському суді Дніпропетровської області наявна технічна можливість для проведення судових засідань в режимі відеоконференції з використанням системи "EasyCon".

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України № 196 від 23.04.2020 року, для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції учасник справи повинен попередньо зареєструватись з використанням власного електронного підпису в Системі та перевірити наявні у нього власні технічні засоби на відповідність технічним вимогам, визначеним для роботи з обраною для проведення відеоконференції Системою. У разі, якщо учасник не має електронного підпису (або Система не дозволяє реєстрацію з використанням електронного підпису), то він повинен попередньо зареєструватись в Системі з використанням логіну та паролю чи за допомогою інших передбачених обраною Системою засобів реєстрації. При цьому, в своїй заяві про участь у судовому засіданні, поданій відповідно до пункту 3 цього розділу, учасник справи повинен вказати про наявність або відсутність у нього електронного підпису.

Відповідно до відомостей з електронного майданчика відеоконференцій, зали відеоконференцій у Господарському суді Дніпропетровської області 05.10.2021 року о 10:20 год. зайняті, тому суд вбачає підстави для відмови в задоволенні заяви відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн-ТВ" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів із застосуванням програмного забезпечення онлайн-сервісу "EasyСon".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2021 року в задоволенні заяви відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн-ТВ" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів із застосуванням програмного забезпечення онлайн-сервісу "EasyСon" відмовлено.

У підготовче судове засідання 05.10.2021 року представники відповідачів-1, 2 не з`явились.

05.10.2021 року у підготовчому судовому засіданні представником позивача зазначено, що ним було надано всі можливі та допустимі докази по справі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.11.2021 року о 15:30 год.

27.10.2021 року від представника відповідача-2 до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання вих. № б/н від 26.10.2021 року про відкладення розгляду справи.

27.10.2021 року від представника відповідача-2 до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання вих. № б/н про відкладення розгляду справи.

У зв`язку з перебуванням судді Бєлік В.Г. з 03.11.2021 року у відпустці (самоізоляція), яка пов`язана з контактом із особою (мати) хворою коронавірусом SARS-CoV-2 до отримання результатів ПЛР-досліджень, та з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, судове засідання 04.11.2021 року з розгляду справи по суті не відбулось.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2021 року призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 23.11.2021 року о 11:40 год.

23.11.2021 року від представника позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява вих. № б/н від 23.11.2021 року про відкладення розгляду справи, у зв`язку з хворобою на коронавірус SARS-CoV-2, та з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19.

У судове засідання 23.11.2021 року представники позивача та відповідача-1 не з`явились.

Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Приймаючи до уваги необхідність забезпечення участі сторін у судовому засіданні, та їх право на належний захист своїх прав в суді першої інстанції, та приймаючи до уваги неявку в судове засідання з розгляду справи по суті представників позивача та відповідача-1, відповідача та третьої особи, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, суд вважає за необхідне відкласти судове засідання з розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2021 судове засідання з розгляду справи по суті відкладено на 22.12.2021 року о 14:30 год.

У призначене судове засідання 22.12.2021 з розгляду справи по суті представник відповідача-1 не з`явився.

Відповідач-1 не скористалися наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

З приводу повідомлення відповідача про розгляд справи суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцем державної реєстрації відповідача - ТОВ "Боно Трейд Маркет" є: 49000, м. Дніпро, пр-т Олександра Поля, буд. 88 (код ЄДРПОУ 38320406) .

З урахуванням вимог господарського процесуального законодавства України, судова кореспонденція по справі (ухвала про відкриття провадження) направлялась судом за вказаною адресою відповідача-1, що підтверджується наявним у справі рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, які повернулося до господарського суду з відміткою пошти "неправильно зазначена (відсутня адреса" " адресат відсутній за вказаною адресою" .

Відповідно до п. 99 Постанови №270 від 05.03.2009р. Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку", рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату.

Так, для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.

Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження є днем вручення судового рішення, а отже, і належного повідомлення учасника справи.

Судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з процесуальними документами у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Наразі, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач-1 не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 22.12.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

ПОЗИЦІЇ СТОРІН:

Позиція позивача, викладена у позовній заяві .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір укладений від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандлайт" директором Рейма О.Т., проте, як зазначає позивач, вказана особа не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки рішенням загальних зборів ТОВ "Грандлайт" не було уповноваженого ОСОБА_1 на підписання такого правочину. Крім того, позивач зазначає, що спірний правочин за своєю правовою природою є договором факторингу.

Позиція відповідача-1

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.

Позиція відповідача-2, викладена у відзиві

Відповідач-2 вважає заявлений позов необґрунтованим та просить у його задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що з відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб про юридичну особу - позивача станом на 05.09.2017 не містять жодних обмежень щодо повноважень керівника ТОВ "ГРАНДЛАЙТ" на вчинення правочинів.

ТОВ "САТУРН-ТВ", посилаючись на відомості, зазначені у ЄДРПОУ не мав сумнівів у наявності у директора ТОВ ГРАНДЛАЙТ" ОСОБА_1 повноважень на укладення спірного договору, предметом договору № 09/17СГ про заміну сторони в зобов`язаннях (відступлення права вимоги) від 05.09.2017 є заміна кредитора у зобов`язанні. При цьому обсяг зобов`язань позивача, як боржника за основним зобов`язанням, у результаті укладення вказаного договору не змінився, а отже укладення спірного договору ніяким чином не вплинуло на вартість та склад активів позивача. Тобто, укладення спірного договору ніяким чином не змінило майновий стан позивача та не спричинило настання для позивача будь-який негативних майнових наслідків.

Відповідач-2 звертає увагу на те, що учасником і керівником ТОВ "БОНО ТРЕЙД МАРКЕТ" станом на 05.09.2019р. був ОСОБА_2 , в той час як учасниками ТОВ "ГРАНДЛАЙТ" на вказану дату були ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Тобто, відсутні будь-які дані, які вказують на зв`язок цих підприємств та на обізнаність ТОВ "ГРАНДЛАЙТ" та ТОВ "САТУРН-ТВ" про існування обмежень повноважень директора ТОВ "ГРАНДЛАЙТ" на вчинення лравочинів від імені товариства. Позивач у позовній заяві не наводить жодних обґрунтованих доводів та доказів, які вказують на те, що відповідач 2 повинен був знати про наявність обмежень директора ТОВ "ГРАНДЛАЙТ" на вчинення правочинів. Вміщені у позовній заяві пояснення про те, що ОСОБА_5 здійснював фактичне керівництво ТОВ "ГРАНДЛАЙТ" і надав усні вказівки директору підприємства ОСОБА_1 на укладення спірного договору та особисто запевнив, що вказане питання узгоджено із ОСОБА_3 , який є співучасником ТОВ "ГРАНДЛАЙТ", є ні чим іншим, як домислами позивача.

Щодо наявності в договорі № 09/17СГ про заміну сторони в зобов`язаннях (відступлення права вимоги) від 05.09.2017р. ознак договору факторингу, зазначив, що У відповідності до п. 2.2. Договору цесії Кредитор (відповідач 1) передає Новому кредитору (відповідач-2) право вимоги за Основним договором, а Боржник (позивач) приймає такі зобов`язання перед Новим кредитором у розмірі, визначеному у п. 1.2. Договору. Пунктом 1.2. Договору визначено розмір зобов`язань Боржника перед Кредитором за Основним договором (яким у відповідності до п.1.1 Договору цесії є укладений між Кредитором і Боржником договір поставки № 09-06/15 від 09.06.2015р.) у сумі 58 786 141,78 гривень.

Пунктом 4.1. Договору цесії встановлено, що на підставі статті 180 Господарського кодексу України, сторони домовили, що ціна угоди становить 58 785 141,78 гривень. У відповідності до п. 4.2. Договору цесії розрахунки між Новим кредитором та Боржником здійснюються на умовах та в порядку, які будуть додатково погоджені між ними.

Станом на 16 листопада 2020 року відповідач-2 не проводив розрахунки із відповідачем 1 за право вимоги, яке відступлене за Договором цесії, при цьому сума заборгованості відповідача 2 перед відповідачем 1 за вказаним договором складає 58 785 141,78 гривень.

Таким чином, Договір цесії не містить таких обов`язкових умов договору факторингу, як оплатність (право вимоги відступлено за "номінальною вартістю", без нарахування або виплати винагороди новому кредитору) та фінансування клієнта (відповідач-2, як новий кредитор, не приймав на себе зобов`язання по фінансуванню відповідача-1 в обмін на відступлене право вимоги, і таке фінансування станом на 16.11.2020. фактично не надане).

Достатнім доказом, який підтверджує факт переходу до відповідача-2, як до Нового кредитора, права вимоги виконання зобов`язань за Основним договором є безпосередньо Договір цесії, який підписаний позивачем, як боржником.

Відповідач -2 зазначив, що Позивач у позовній заяві підтверджує, що за Договором цесії ним сплачено відповідачу-2 грошові кошти в сумі 36 007 084,00 гривень.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

09.06.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАНДЛАЙТ (далі - Позивач/Покупець/Боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЛЮКС-ЛТД", перейменоване на ТОВ "БОНО ТРЕЙД МАРКЕТ" (далі - Відповідач-1/Постачальник/Кредитор) був укладений Договір поставки №09-06/15 (далі - Договір поставки/Основний договір), відповідно до п. 1.1 якого Постачальник передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає та оплачує товари, загальна кількість, часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена Сторонами у видаткових накладних (надалі - Товар).

Пунктом 2.1. Договору поставки було визначено, Постачальник зобов`язується передавати Покупцеві товар окремими партіями у терміни, асортименті, кількості та цінах остаточно обумовленими Сторонами у накладних.

В п.8.5. Договору поставки зазначено, що відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за цим Договором однією із Сторін до третіх осіб допускається виключно за умови письмового погодження цього із іншою стороною.

Так, 05.09.2017 між Відповідачем-1 як кредитором, ТОВ "САТУРН-ТВ" як новим кредитором (далі - Відповідач-2) та як боржником був укладений Договір №09/17СГ про заміну сторони в зобов`язаннях (відступлення права вимоги) до Договору поставки № 09-06/15 від 09.06.2015 (далі - Договір про відступлення права вимоги).

В п. 1.2. Договору про відступлення права вимоги, вказано що станом на 05.09.2017 року заборгованість Боржника перед кредитором по Договору поставки №09-06/15 від 09.06.2015 (Основиий договір) становить 58 786 141,78 грн. (далі - Право вимоги).

В пункті 2.2. зазначено, що за даним Договором Кредитор передає Новому кредитору Право вимоги за Основним договором, а боржник приймає такі зобов`язання перед Новим кредитором, зокрема сплатити на користь Нового кредитора кошти у розмірі, визначені в п. 1.2 даного Договору.

Відповідно до 2.3. Договору про відступлення права вимоги, заміна сторони в зобов`язання за Основним договором (п. 2.1., п.2.2 Договору) відбувається одночасно із вступом в дію даного Договору. З моменту вступу в дію Договору Боржник приймає на себе всі права й обов`язки перед Новим кредитором за Основним договором в обсязі й на умовах, що передбачені даним Договором і зобов`язується належним чином їх виконати.

В п. 2.4. Договору про відступлення права вимоги вказано, що підписанням даного Договору Кредитор, Новий кредитор та Боржник засвідчують, що вони не заперечують проти заміни сторони в зобов`язаннях за основним договором на умовах даного Договору.

У відповідності до п. 4.1. Договору про відступлення права вимоги, зазначено, що на на підставі вимог статті 180 ГК України, Сторони домовились, що ціна Угоди становить 58 786 141,78 грн.

Боржник зобов`язується на умовах Основного договору оплатити Новому кредитору кошти в сумі, що визначені в п. 1.2. даного Договору у безготівковій формі, шляхом їхнього перерахування на зазначений у даному Договорі банківський рахунок Нового кредитора (п.4.3. Договору про відступлення права вимоги).

Позивач вважає, що Договір №09/17СГ про заміну сторони в зобов`язаннях (відступлення права вимоги) укладений від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандлайт" директором Рейма О.Т. не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки рішенням загальних зборів ТОВ "Грандлайт" не було уповноважено директора на підписання такого правочину. Крім того, позивач зазначає, що спірний правочин за своєю правовою природою є договором факторингу.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до положень ст. 16 Цивільного кодексу України, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до частини 1 статті 227 Цивільного кодексу України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов`язується або не зобов`язується їх оплатити. Договір відступлення права вимоги (цесії) може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов`язок нового кредитора надати старому кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги. В такому випадку на відносини цесії розповсюджують положення про договір купівлі-продажу.

Частинами 3, 4 статті 656 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 350 Господарського кодексу України банк має право укласти договір факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким він передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а друга сторона відступає або зобов`язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої особи. Загальні умови та порядок здійснення факторингових операцій визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також нормативно-правовими актами Національного банку України та національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Разом з цим в статті 1077 Цивільного кодексу України визначено поняття договору факторингу, відповідно до якого за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

За наведеним визначенням договору факторингу цей договір спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Важливою відмінністю між договором факторингу та договором відступлення права вимоги є те, що при відступленні права вимоги первісний кредитор передає новому кредитору боргові зобов`язання боржника і більше взаємовідносин не має ні з боржником, ні з новим кредитором щодо перерахування коштів первісному кредитору, тож фактично відбувається купівля-продаж права вимоги боргових зобов`язань. А за договором факторингу фактор може отримувати кошти і від клієнта, і від боржника, вони розраховуються із фактором, що передбачено статтею 1084 Цивільного кодексу України. Між договором про відступлення права вимоги та договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) є лише одна спільна риса: вони базуються на заміні кредитора у зобов`язанні (відступлення права вимоги).

З норм Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" випливає, що вказаний закон є нормативно-правовим актом спеціальної дії, який регулює відносини, пов`язані з функціонуванням фінансових ринків та надання фінансових послуг. Сфера дії цього закону за суб`єктним складом обмежується: фінансовими установами, особами, які здійснюють діяльність з посередницьких послуг на ринках фінансових послуг, об`єднаннями фінансових установ, включених до реєстру саморегулівних організацій.

У зв`язку з цим відсутні правові підстави для застосування до суб`єктів господарювання, що не є фінансовими установами, та набувають на платній основі право вимоги до третіх осіб на підставі договорів відступлення права вимоги, незалежно від умов такого набуття (з дисконтом, премією або без) норм Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Приймаючи до уваги, що жодна зі сторін договору відступлення права вимоги не є фінансовою установою, суд дійшов висновку про те, що вимоги ст. 7 ЗУ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" на яку посилається позивач не можу бути застосованою у даному випадку.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, доводи позивача про те, що оспорюваний правочин є договором факторингу, за якими відповідачем-1 вчинено на користь відповідача-2 фінансову послугу без відповідного дозволу (ліцензії), що є підставою для визнання його недійсним згідно з ч. 1 ст. 227 Цивільного кодексу України визнаються судом безпідставними та необґрунтованими.

При цьому, виходячи з аналізу спірного договору, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Технолюкс-ЛТД", перейменоване на Товариство з обмеженою відповідальністю "БОНО ТРЕЙД МАРКЕТ" (первинний кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "Сатури-ТВ" (новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАНДЛАЙТ" (боржник), первинний кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первинному кредиторові, і стає кредитором за Договором поставки № 09-06/15 від 09.06.2015.

За цим договором новий кредитор набуває право вимагати від боржника належного виконання грошового зобов`язання з погашення боргу, що випливає із умов договору. Тобто новий кредитор набув право вимоги первинного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент укладення цього договору, а саме право вимоги за договором поставки № 09-06/15 від 09.06.2015.

Положеннями ст. 512 ЦК України, передбачено, що договір відступлення права вимоги (цесії) може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов`язок нового кредитора надати старому кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги. В такому випадку на відносини цесії розповсюджують положення про договір купівлі-продажу.

Приймаючи до уваги, що жодна із сторін договору не є фінансовою установою, а умови укладеного договору не містять ознак договору факторингу передбачених ст. 1077 ЦК України, суд дійшов висновку, що укладення оспорюваного договору регулюється ст.ст. 512-519 Цивільного кодексу України, а сам договір не є предметом безпосередньої фінансової діяльності з фінансування під відступлення права грошової вимоги, обмеження щодо здійснення якої встановлені у Законами України "Про банки і банківську діяльність", Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", а правовідносини сторін за ним не є відносинами у сфері факторингу.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Тобто визначальною умовою договору факторингу є те, що відступлення права вимоги за таким договором може відбуватися виключно за плату, яка визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись: у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №909/968/16.

В розумінні положень ст. 1077 ЦК України, не можна вважати як плату за договором факторингу, оскільки спірним договором фактично замінено первісного кредитора за договором поставки на нового, а тому у позивача жодним чином не змінився обсяг зобов`язань за цим договором.

З огляду, що право вимоги до позивача відступалась за номінальною вартістю такої вимоги, без стягнення відповідачем-2 з відповідача-1 додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (частина 3 статті 656 Цивільного кодексу України).

Суд зазначає, що ТОВ "ГРАНДЛАЙТ" не доведено наявного порушеного права та охоронюваних законом інтересів, укладенням відповідачами спірного договору, не доводить того, що в результаті укладення спірного договору про відступлення права вимоги його обсяг майнових зобов`язань за договором поставки № 09-06/15 від 09.06.2015. не змінився, а оспорюваним договором фактично було замінено лише первісного кредитора.

Крім цього, суд зазначає, що як вбачається з оспорюваного договору, такий підписаний без заперечень, в тому числі повноважним представником позивача, а саме директором ТОВ "ГРАНДЛАЙТ" Рейма О.Т.

Щодо тверджень позивача стосовно того, що оспорюваний договір було укладено на суму, яка значно перевищує обмеження, встановлені Статутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандлайт", суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з п. 10.3.14 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандлайт" компетенцією загальних зборів учасників товариства є, зокрема, надання попередньої згоди директору на укладення (підписання) договорів (угоди тощо) на суму, що перевищує 100 000,00 грн. (або відповідний еквівалент в іноземній валюті).

Відповідно до п. 10.6.7. Статуту для укладення договорів (угод, контрактів, тощо) на суму, що перевищує 100 000 гривень (або відповідний еквівалент в іноземній валюті) директором підприємства повинна бути отримана попередня згода Загальних зборів Учасників Товариства.

Суд погоджується з доводами відповідача-2, що внаслідок зміни кредитора для боржника не змінився обсяг зобов`язань за договором поставки (заборгованість за яким є предметом відступлення в спірному договорі).

Крім того, за змістом, п. 8.5.договору поставки № 09-06/15 від 09.06.201, відступлення права вимоги або переведення боргу за цим Договором однією із Сторін до третіх осіб допускається виключно за умови письмового погодження нього із іншою Стороною.

Тобто, укладення спірного договору відступлення вимоги за участю позивача, є виконанням з боку останнього вимог договору поставки, який у встановленому діючим законодавством недійсним не визнано.

Отже, доводи позивача, що спірний договір підписано директором з перевищенням повноважень не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини зокрема згідно Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" (Заява № 63566/00) п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням того, що позивач не надав до суду доказів, які б підтверджували той факт, що договір про заміну сторони в зобов`язаннях (відступлення права вимоги № 09/17СГ від 05.09.2017 є договором факторингу, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання його недійсним, а відтак відмовляє у задоволенні позову повістю.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Щодо судового збору

Пунктом 5 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, у разі відмови у задоволенні позовних вимог судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано - 04.01.2022.

Суддя В.Г. Бєлік