Рішення

від 16.11.2021 по справі 757/26009/20-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/26009/20-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2021 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Остапчук Т.В.,

при секретарі судового засідання - Шевченко Т.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ), третя особа: ПАТ Банк Фінанси та Кредит про виключення майна з-під арешту,-

ВСТАНОВИВ:

В червні 2020р. позивачка звернулась до суду з позовом про виключення майна з-під арешту. В обґрунтування позову посилається , що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.04.2016р. визнано за нею право власності на автомобіль Ауді А6,2004р.в. ОСОБА_2 передав їй автомобіль та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. 18.05.2020р. дізналась від нього що 19.04.2017р. постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у ВП 53803344 накладено арешт на автомобіль. 5.07.2017р. постановою державного виконавця Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) ВП 54223364 накладено арешт на автомобіль . По даним виконавчим провадженням ОСОБА_2 є боржником. Просить зобов`язати відповідачів скасувати постанови про накладання арешту, звільнити з під арешту належний їй автомобіль Ауді А6,2004р.в, р.н. НОМЕР_1 , зобов`язати скасувати постанову про оголошення в розшук.Просила розглядати справу в відсутність.

Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надав відзив

Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ відзив не надав.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 10.02.2021р. залучено 3-тю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПАТ Банк Фінанси та Кредит (код ЄРДПОУ 09807856, адреса вул. С.Стрільців,60, м. Київ )

Представник 3-ї особи пояснення не надав.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 27.07.2020р. відкрито провадження в порядку загального.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 27.04.2021р. призначено до судовго розгляду.

Суд, дослідивши матеріали справи , приходить до слідуючого.

Судом встановлено ,що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.04.2016р. визнано за позивачкою право власності на автомобіль Ауді А6,2004р.в. , який належав ОСОБА_2 .

Позивачка не здійснювала перереєстрацію автомобіля на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.04.2016р. , згідно свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу власником є ОСОБА_2

19.04.2017р. постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у ВП 53803344 накладено арешт на автомобіль. 5.07.2017р. постановою державного виконавця Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) ВП 54223364 накладено арешт на автомобіль .

Боржником в виконавчих провадженнях є ОСОБА_2 .

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України Про виконавче провадження .

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України від 24.03.1998 № 202/98-ВР Про державну виконавчу службу (далі - Закон № 202/98-ВР) органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Наведений перелік органів державної виконавчої служби є вичерпним.

Статтею 6 Закону України від 02.06.2016 №1403-VIII Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів передбачено, що систему органів примусового виконання рішень становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Наказом Міністерства юстиції від 20.04.2016 № 1183/5 затверджено Типове положення про управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до пункту 1 зазначеного Типового положення управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі (далі - Управління) є органом державної виконавчої служби, який входить до системи органів Міністерства юстиції України, підпорядковується Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент) та є структурним підрозділом головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі. До складу Управління входить відділ примусового виконання рішень.

З наведених приписів законодавства випливає, що належними відповідачами у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідні органи державної виконавчої служби, а саме: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції.

Виходячи з приписів частин 3-5 статті 59 Закону України Про виконавче провадження в разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Арешт може бути знятий за рішенням суду.

Із наведеної норми вбачається, що зняття арешту з майна здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови. Така постанова може бути винесена на підставі постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби лише в разі порушення порядку накладення арешту, в усіх інших випадках - виключно на підставі рішення суду.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України Про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Як зазначено Великою палатою Верховного Суду в постанові від 11.12.2019 р. у справі № 826/12775/15, оскарження дій та рішень державного виконавця, спрямованих на арешт спірного майна особою, яка не є ані стороною, ані учасником виконавчого провадження, однак має речове право на таке майно, не приведе до належного захисту її прав, оскільки навіть визнання судом таких дій чи рішень протиправними не буде підставою для винесення виконавцем постанови про зняття арешту з майна з огляду на вичерпний перелік цих підстав, установлений статтею 59 Закону України Про виконавче провадження . Водночас статтею 59 цього закону законодавець визначив окремий механізм поновлення порушеного права особи, якій належить арештоване майно.

Для визначення юрисдикції цього спору необхідно визначити підстави позову, зміст прав, на захист яких направлено звернення до суду. Якщо підставою позову є неправомірні, на думку позивача, дії органу державної виконавчої служби при накладенні арешту на певне майно, то такий спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Якщо підставою позову є наявність спору про право та/або позивач подає його з метою захисту права власності або іншого речового права, то ці спори мають розглядатися в порядку цивільного/господарського судочинства як такі, що випливають із цивільних правовідносин. Такі висновки викладено в постанові Великої палати Верховного Суду від 22.01.2020 р. у справі № 340/25/19.

Вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) й виникають із цивільних правовідносин, відповідно до положень статті 19 ЦПК України, статті 20 ГПК України можуть бути вирішені судом цивільної чи господарської юрисдикції (Аналогічні висновки викладено в постанові Великої палати Верховного Суду від 21.08.2019 р. у справі № 911/1247/18).

Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 03.06.2016 № 5 Про судову практику в справах про зняття арешту з майна роз`яснено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби.

Пленум Верховного Суду України у п. 8 Постанови від 12 червня 2009 року № 2 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції роз`яснив, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63), від 1 квітня 2020 року у справі №520/13067/17 (пункт 71)).

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Зважаючи на викладене та в зв`язку з тим, що позов подано до неналежного відповідача, відсутні клопотання позивача щодо залучення у справі належного відповідача чи заміни неналежного відповідача на належного, того, що суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи, наявні правові підстави для відмови в задоволенні позову.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що він має право звернутися до суду з позовом до належного відповідача.

Відповідно до ст..141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 58, 60, 88, 209, 212, 218, 223, 224-226, ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ), третя особа: ПАТ Банк Фінанси та Кредит про виключення майна з-під арешту.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1

відповідач 1: Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України: 01001, м. Київ, вул.. Городецького, 13

відповідач 2: Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ): 04032, м. Київ, вул.. Саксаганського, 110

3-тя особа ПАТ Банк Фінанси та Кредит м.Київ вул. С.Стрільців,60

Дата складання повного тексту рішення 23.12.2021р.

Суддя Остапчук Т.В