Рішення

від 17.12.2021 по справі 310/8988/20

БЕРДЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 310/8988/20

2/310/801/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17 грудня 2021 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Білоусової О.М.,

за участі секретаря судового засідання - Зозулі В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бердянську в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою представника товариства з обмеженою відповідальністю Розагропродукт - адвоката Лишенко Сергія Сергійовича до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди (упущеної вигоди),

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ТОВ Розагропродукт звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди (упущеної вигоди), який згодом уточнив. В позові зазначив, що 31.10.2019 за фактом залишення за собою ТОВ Розагропродукт нереалізованого об`єкта нерухомості, у виконавчому провадженні № 55906666 30.10.2019 позивачу видано акт про передачу майна стягувачу та складено постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та складається з основної будівлі Ф , загальною площею 132,3 кв.м., ганок до Ф , ганок до Ф , ганок до Ф , сходи до Ф , сходи до Ф , балкон до Ф , балкон до Ф , балкон до Ф , основною будівлі X , загальною площею 159,1 кв.м., ганок до X , ганок до X , ганок до X , ганок до X , сходи до X , сходи до X , балкон до X , замощення І (далі по тексту позовної заяви - об`єкт). 20.01.2020 приватним нотаріусом Сенаторовою Н.В. в порядку передбаченому Законом України Про виконавче провадження позивачу видано свідоцтво про право власності та проведено державну реєстрацію об`єкту за позивачем. Боржником позивача у виконавчому провадженні № 55906666 є відповідач ОСОБА_1 , крім іншого, власником об`єкту на момент набуття права власності позивачем також була відповідач. Відповідач після переходу права власності до позивача не звільнила об`єкт та продовжила використовувати його за цільовим призначенням, а саме як сезонний готель. Так, 01.07.2020 позивач звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Запорізькогї області Сколибог О.С. із заявою про те, що об`єкт експлуатується відповідачами, шляхом надання його у користування відпочиваючим. Метою звернення позивача до приватного виконавця було зарахування коштів отриманих від використання належного позивачу об`єкта з метою погашення боргу позивача у виконавчому провадженні № 61466919. За результатом виїзду приватного виконавця Сколибог О.С. було встановлено, що об`єкт дійсно використовується. Так відповідно до акту приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибог О.С. від 11.06.2020 було встановлено, що відповідач ОСОБА_2 заявив, що об`єкт є його власністю, не надавиш при цьому жодних правовстановлюючих документів. 08.07.2020 до відповідачів було направлено вимогу приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибог О.С. про перерахування 100% доходу отриманого від надання об`єкту у користування відпочиваючим. 21.07.2020 відповідно до акту приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибог О.С. було встановлено, що відповідачі продовжують використовувати об`єкт та перешкоджають виконанню рішення суду, за результатом чого було викликано співробітників поліції та сторонами надано пояснення. Посилається на ст.ст. 22, 316, 317, 1166 ЦК України та зазначає, що Постановою Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15 зроблено висновок, що відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 Цивільного Кодексу України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. Позивач зазначає, що оскільки відповідачами належний позивачу об`єкт не було звільнено та крім іншого надано у користування відпочиваючим така їх протиправна поведінка призвела до позбавлення позивача отримати прибуток. Оцінюючи розмір упущеної вигоди позивач виходить з наступного: відповідно до даних сайту в мережі Ітернет, вартість проживання на об`єкті (останнє оновлення ціни станом на 25.05.2020) складає: номери люкс: 2-х кімнатний 1200-1300 грн.; 1 кімнатний - 850 грн. Номерний фонд об`єкту складає 13 люксових номерів. Період за який позивачем розраховується упущена вигода складає з 25.05.2020 по 31.08.2020, що у денному виразі складає 98 днів. Таким чином позивачем розрахунок проводиться за наступною формулою: вартість проживання (в конкретному номері) х на кількість днів у періоді, за який позивач протиправно був обмежений отримати прибуток = розмір упущеної вигоди. В 2-х кімнатному люксі: 1300 грн. х 98 днів =127 400 грн.; в 1 кімнатному люксі: 850 грн. х 98 днів = 83 300 грн. Відповідно до технічного паспорту на об`єкті: літера X містить в собі на 1-ому поверсі 2 однокімнатних номери та 2 двокімнатних, на другому поверсі 2 однокімнатних номери та 2 двокімнатних. Літера Ф містить в собі на першому поверсі 1 однокімнатний номер та 2 двокімнатних, на другому поверсі 1 однокімнатний номер та 2 двокімнатних. Таким чином об`єкт містить в собі 8 двокімнатних номерів та 6 однокімнатних. З урахуванням кількості двокімнатних та однокімнатних номерів сума упущеної вигоди складає: 8x127 400 грн. = 1019200 грн., 6x83 300 грн. = 499 800 грн., загальна сума упущеної вигоди складає 1 519 000 грн. З огляду на ст.22 ЦК України, позивачем заявлено розрахунок виходячи з того, що відповідачами отримано дохід від використання об`єкту належного позивачу у заявленому відповідачами на сайті https://lovileto.com.ua/berdvansk/guliver.html розмірі. Так, відповідачем видано товарний чек на ім`я ОСОБА_3 , що засвідчує отримані від вказаної особи кошти в розмірі 1700 грн. за період з 17.07.2020 по 19.07.2020 року. люкс № 13, що відповідає вартості однокімнатного номеру люкс за два дні проживання. До вищевказаного чеку було додано виписку з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців щодо фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . На час подання позовної заяви відповідач ОСОБА_1 відповідно до відкритих даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 31.08.2020 не здійснює діяльність у якості суб`єкта господарювання. Відповідно до відкритих даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань фізична особа-підприємець ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 здійснювала діяльність з 10.03.2020 по 31.08.2020 за КВЕДами: 55.10. Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування (основний); 56.10. Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; 56.21 Постачання готових страв для подій; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Відповідно до ст. 623 Цивільного Кодексу України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. З цього приводу позивач зазначає, що він звертався до приватного виконавця Сколибог О.С. та, крім іншого звертався до Національної поліції України щодо протиправних дій відповідачів щодо належного позивачу об`єкта. Позиція позивача, щодо того, що за звичайних обставин він мав реальні підстави враховувати на одержання певного доходу, обґрунтовується тим, що за функціональним значенням об`єкт, що належить позивачу є сезонним готелем, відтак його використання позивачем за цільовим призначенням за звичайних обставин передбачає отримання доходу від діяльності готелю. Враховуючи, що відповідачі використовують належне позивачу нерухоме майно без будь якої на те правової підстави, тобто протиправно, наслідком такої поведінки є порушення прав позивача та відповідно наслідком такої поведінки відповідачів є майнова шкода (упущена вигода). Позивач зазначає, що заходів досудового врегулювання спору, крім тих, що зазначені у позовній заяві не вживалось. Просить стягнути на користь ТОВ Розагропродукт з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , солідарно, майнову шкоду (упущену вигоду) у розмірі 1 519 000 грн. В судове засідання представник позивача не з`явився, надав клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника. Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, повідомлена належним чином. Представником відповідача надана заява про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що проти задоволення позовних вимог заперечує, просить відмовити в їх задоволенні за недоведеністю позовних вимог. Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання також не з`явився, повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі, зазначивши, що позовні вимоги не визнає, просить в задоволенні позову відмовити. Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що на підставі свідоцтва, виданого 20.01.2020 приватним нотаріусом Сенаторовою Н.В., ТОВ Розагропродукт належить на праві власності майно сезонний готель, об`єкт нежитлової нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 з, оскільки майно не реалізовано/торги не відбулися і стягувач ТОВ Розагропродукт виявив бажання залишити за собою непродане майно, що раніше належало ОСОБА_1 (а.с.4,5). Як зазначає, позивач та це підтверджується актом державного виконавця від 11.06.2020 АСВП № 61466919 (а.с.6-7) позивач ТОВ Розагропродукт є боржником у виконавчому провадженні № 61466919 перед стягувачем АТ Таскомбанк . Позивач посилається на вимогу приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибог О.С. від 08.07.2020 до відповідачів про перерахування 100% доходу отриманого від надання об`єкту у користування відпочиваючим (8-9) та акт приватного виконавця від 21.07.2020 (а.с.10-11), та зазначає, що актом встановлено, те що відповідачі продовжують використовувати об`єкт та перешкоджають виконанню рішення суду, за результатом чого було викликано співробітників поліції. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що оскільки відповідачами належний позивачу об`єкт не було звільнено та крім іншого надано у користування відпочиваючим така протиправна їх поведінка призвела до позбавлення позивача отримати прибуток. Посилається на інформацію з сайту в мережі Ітернет, та зазначає, що вартість проживання на об`єкті складає: номери люкс: 2-х кімнатний 1200-1300 грн.; 1 кімнатний - 850 грн. (а.с.17-18). При цьому, з наданих копій (а.с.17-18), вбачається, що даний готель містить в собі не лише номери класу люкс (2-х кімнатні та 1 кімнатні), а також номери економ класу (фото 2 а.с.17). Вказує, що за період з 25.05.2020 по 31.08.2020, що у денному виразі складає 98 днів, з урахуванням кількості двокімнатних та однокімнатних номерів сума упущеної вигоди складає: 8x127 400 грн. = 1019200 грн., 6x83 300 грн. = 499 800 грн., загальна сума упущеної вигоди складає 1 519 000 грн. На підтвердження надає копію товарного чеку на ім`я ОСОБА_3 , що засвідчує отримані від вказаної особи кошти в розмірі 1700 грн. за період з 17.07.2020 по 19.07.2020 року. люкс № 13, що відповідає вартості однокімнатного номеру люкс за два дні проживання (а.с.19) та виписку з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців щодо фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (а.с.20). Так, відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитківу результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані. Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідачів стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Таким чином, вимоги про відшкодування збитків у вигляді втраченої вигоди повинні бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами на підкріплення реальної можливості отримання потерпілою стороною відповідних доходів. Вказаної правової позиції дотримувався також Верховний Суд України в постанові від 18 травня 2016 року у справі № 6-237цс16. Упущена вигода це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. При визначенні упущеної вигоди (неодержаних доходів) враховуються вжиті кредитором заходи для їх одержання. При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби зобов`язання було виконано боржником належним чином. Нічим не підтверджені розрахунки кредитора про можливі доходи до уваги братися не повинні. Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які кредитор поніс би, якби не відбулося порушення права. Обґрунтування і доказування розміру збитків здійснюється кредитором. Така вимога обумовлена основною спрямованістю інститутів цивільно-правової відповідальності саме на відшкодування збитків. Нездатність кредитора обґрунтувати вимоги про відшкодування упущеної вигоди може бути для суду підставою для відмови в задоволенні таких вимог. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності. При цьому пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій.

Пред`являючи вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. За змістом статті 1166 ЦК України для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Так, позивач при обрахуванні розміру збитків, виходив із своєї можливості отримання ним відшкодування упущеної вигоди у вигляді доходу від підприємницької діяльності з приводу діяльності готелю, при цьому сам позивач даним видом підприємницької діяльності не займається. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно правової позиції викладеної в постанові ВСУ від 09.12.2014 року по справі 3-188гс14 пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті доходи, які могли б бути реально отримані при належному виконанні боржником зобов`язання за договором. Вимоги позивача про стягнення упущеної вигоди ґрунтуються на розрахунках можливого прибутку саме відповідачів, що є теоретичними, побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу, при чому ні позивачем, та не підтверджені належними доказами, які б свідчили про конкретний розмір прибутку, який міг би і повинен був отримати саме позивач. Судом встановлено, що на підставі свідоцтва позивачу належить майно сезонний готель, об`єкт нежитлової нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 з відповідно до ст. 62 Закону України Про виконавче провадження та при наявності неправомірних дій з боку відповідачів щодо цього об`єкта нерухомості, яке є власністю позивача, позивач мав всі законні підстави вирішити питання щодо усунення перешкод в користуванні своїм майном, тощо та відповідно розпорядитися ним на свій розсуд. Зміст позовних вимог та встановлені судом обставини справи, дають підстави для висновку, що позивач при розрахунку розміру упущеної вигоди виходив із вірогідності таких збитків, які ймовірно могли бути йому завдані діями відповідачів, при цьому сам позивач діяльності з приводу готельних послуг не здійснював. Водночас, доказів реальної можливості отримувати вказаний дохід позивачем також суду надано не було, що вказує на наявність лише теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу та не може бути підставою для його стягнення. Адже, в даному випадку, надані позивачем докази, як то товарний чек, оголошення на сайті не підтверджують реальність отримання доходу відповідачами за зазначений період в зазначеній позивачем суммі. Відповідно до ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з ч.1,2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, щодо обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд також враховує висновки, відповідно до яких Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Таким чином інші доводи позивача не впливають на вищевказані висновки суду щодо відсутності підстав для задоволення позову в межах заявлених позивачем вимог за вказаних в позові підстав. За таких обставин, розглянувши справу в межах визначених позивачем предмету спору та підстав позову, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи по суті та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову повністю. При цьому, відповідно до правил ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у зв`язку із повною відмовою в позові. Керуючисьст.ст. 3-13, 43, 49, 55, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову представника товариства з обмеженою відповідальністю Розагропродукт - адвоката Лишенко Сергія Сергійовича до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди (упущеної вигоди) - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення судового рішення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 06.01.2022 (довідка про перебування головуючого судді у нарадчій кімнаті в період з 23.12.2021 по 05.01.2022 у кримінальному провадженні № 310/2578/17).

Суддя Бердянського міськрайонного суду

Запорізької області О. М. Білоусова