Рішення

від 05.01.2022 по справі 440/10528/21

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

. 05 січня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/10528/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О. розглянувши в порядку спрощеного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

09 вересня 2021 року позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області, в якій просить суд:

визнати протиправним та скасування рішення відповідача від 05 сернпя 2021 року № 189 про відмову в наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах с. Мала Перещепина Полтавського району Полтавської області;

зобов`язати відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах с. Мала Перещепина Полтавського району Полтавської області.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив про порушення своїх прав відмовою відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту с. Мала Перещепина Полтавського району Полтавської області.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву зазначив, що відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, земельна ділянка з кадастровим номером 5323483401:01:001:0710, цільове призначення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належить до комунальної власності Новосанжарської селищної ради. Оскільки обрана позивачем для відведення земельна ділянка має цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, то відповідно до вимог частини 6 статті 118 Земельного кодексу України не може передаватися у приватну власність.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідачем не надано суду належного та допустимого доказу того, що бажана земельна ділянка є такою, право на яку підлягає продажу на земельних торгах (аукціоні). Також відповідачем не надано доказів на підтвердження включення спірної земельної ділянки до переліку земельних ділянок, які виставлені на земельні торги.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до статей 12, 257 та 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі приписів частини четвертої статті 229 КАС України.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

Позивач звернувся до Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області зі заявою від 19 січня 2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га у власність із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новосанжарської об`єднаної територіальної громади Новосанжарського району Полтавської області, яка знаходиться в межах населеного пункту с. Мала Перещепина Новосанжарського району.

До вказаної заяви додав копії паспорта, ідентифікаційного номера та викопіювання з місцем розташування земельної ділянки.

Рішенням сьомої позачергової сесії Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області восьмого скликання № 42 від 04 березня 2021 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_2 " вирішено відмовити у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, яка розташована в межах населеного пункту с. Мала Перещепина, у зв`язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки та вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, відсутності генерального плану населеного пункту та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року у справі № 440/2885/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення сьомої позачергової сесії Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області восьмого скликання № 42 від 04 березня 2021 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянці ОСОБА_1 "; зобов`язано Новосанжарську селищну раду Полтавського району Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19 січня 2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га у власність із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новосанжарської об`єднаної територіальної громади Новосанжарського району Полтавської області, яка знаходиться в межах населеного пункту с. Мала Перещепина Новосанжарського району, з урахування висновків суду.

На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року у справі № 440/2885/21 Новосанжарською селищною радою Полтавського району Полтавської області повторно розглянуто заяву гр. ОСОБА_1 від 19 січня 2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га у власність із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новосанжарської об`єднаної територіальної громади Новосанжарського району Полтавської області, яка знаходиться в межах населеного пункту с. Мала Перещепина Полтавського району Полтавської області.

Рішенням одинадцятої позачергової сесії Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області восьмого скликання № 189 від 05 серпня 2021 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 в межах с. Мала Перещепина", прийнятим згідно із статтями 12, 122, 123 Земельного кодексу України, пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та з урахуванням рекомендацій галузевої постійної комісії селищної ради, відмовлено у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, яка розташована в межах населеного пункту с. Мала Перещепина Полтавського району Полтавської області, у зв`язку з тим, що дана земельна ділянка згідно з даними Державного земельного кадастру обліковується для товарного сільськогосподарського виробництва і не може бути передана у власність для ведення особистого селянського господарства відповідно до пункту 6 статті 118 Земельного кодексу України.

Не погодившись із рішенням одинадцятої позачергової сесії Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області восьмого скликання № 189 від 05 серпня 2021 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянці ОСОБА_3 в межах с. Мала Перещепина", позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, вказаним у заявах по суті, суд виходить з такого.

Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III, а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Згідно з частиною другою статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до приписів статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб.

Згідно із п. "б" ч.1 ст.81, п. "б" ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч. 6, ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення фермерського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

При цьому, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У відповідності до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Згідно з частинами першою та другою статті 59 цього Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що будь-який громадянин України має право звернутися до уповноваженого органу із клопотанням та визначеними законодавством документами про надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку. При поданні клопотання особа самостійно визначає бажане місце розташування земельної ділянки та її розмір (площу) в межах встановлених пунктом "б" частини першої статті 121 ЗК України максимальних її розмірів. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Тобто Земельним кодексом України встановлено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме: надати дозвіл або мотивовану відмову в наданні дозволу.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб`єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Згідно статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Частинами 1, 3 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Подана позивачем заява про надання дозволу на розробку проекту землеустрою відповідає вимогам Земельного кодексу України та до неї надано повний пакет документів, який давав змогу визначити як місце розташування земельної ділянки так і її розмір.

Судовим розглядом встановлено, що в обґрунтування оскаржуваного рішення відповідачем зазначено про те, що відповідно до даних Державного земельного кадастру земельна ділянка обліковується для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і відповідно не може бути передана у власність для ведення особистого селянського господарства.

Суд зауважує, що згідно інформації з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка з кадастровим номером 5323483401:01:001:0710, відноситься до земель сільськогосподарського призначення, цільове призначення: 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У контексті наведеного, суд звертає увагу на Класифікацію видів цільового призначення земель, затверджену наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року №548, яка визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

В зазначеному Класифікаторі зазначено, що до видів земель сільськогосподарського призначення, зокрема належать землі: для ведення особистого селянського господарства код КВЦПЗ 01.03 та для ведення товарного сільськогосподарського виробництва код КВЦПЗ 01.01.

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів "Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель" № 548 від 23.07.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1011/18306, встановлено, що код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі.

КВЦПЗ застосовується для використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, підприємствами, установами для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів.

КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Таким чином, КВЦПЗ застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі та використовується для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів.

Аналіз викладених норм законодавства свідчить про те, що земельні ділянки, призначені для надання громадянам України для ведення особистого селянського господарства та для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, є одним із видів використання з основним цільовим призначенням "землі сільськогосподарського призначення". При цьому, передача громадянам України вказаних земельних ділянок у межах цільового призначення для різних видів використання (для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства), здійснюється без зміни цільового призначення.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що земельна ділянка площею 12 га, кадастровий номер 5323483401:01:001:0710, належить відповідачеві на праві комунальної власності та віднесена до категорії земель сільськогосподарського призначення. Код КВЦПЗ 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за видом використання для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Зі змісту заяви позивача встановлено, що фактично останній просить змінити не цільове призначення вказаної земельної ділянки, а лише змінити вид цільового призначення земельної ділянки (КВЦПЗ).

Разом із тим, оскаржуване рішення відповідача не містить жодних обґрунтувань щодо неможливості зміни КВЦПЗ вказаної земельної ділянки.

Як вже зазначено вище, згідно з положеннями Земельного кодексу України, підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації, при цьому, відмовляючи у зміні виду цільового призначення земельної ділянки (КВЦПЗ), відповідач має навести вичерпний перелік підстав для відмови.

Отже, відповідач, відмовляючи у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, діяв всупереч наданим Земельним кодексом України повноваженням.

У спірних відносинах відповідач не реалізував своїх повноважень, оскільки не надав оцінки поданим документам, прийнявши рішення про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки в самому рішенні не навів мотивованих доводів щодо відмови.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що приймаючи рішення одинадцятої позачергової сесії Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області восьмого скликання № 189 від 05 серпня 2021 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_2 в межах с. Мала Перещепина" відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Земельним кодексом України, без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання Новосанжарської селищної ради надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, в межах с. Мала Перещепина Полтавського району Полтавської області, суд виходить з такого.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача-суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 16.05.2019 у справі № 812/1312/18.

Враховуючи повноваження суду та предмет доказування у цій справі, зважаючи на те, що спірне рішення не містить обґрунтованих пояснень та будь-яких конкретних доводів стосовно того, що обрана заявником земельна ділянка через її місце розташування порушує вимоги законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, не містить вичерпного переліку підстав для відмови у зміні виду цільового призначення земельної ділянки (КВЦПЗ), суд дійшов висновку, що належним способом захисту та відновлення прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 19 січня 2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га у власність із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новосанжарської об`єднаної територіальної громади Полтавського району Полтавської області, яка знаходиться в межах населеного пункту с. Мала Перещепина Полтавського району, з урахування висновків суду.

Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За викладених обставин, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в розмірі 454,00 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

.

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області (вул. Незалежності, 41, смт. Нові Санжари, Новосанжарський район, Полтавська область, 39300, ЄДРПОУ 21044987) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення одинадцятої позачергової сесії Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області восьмого скликання № 189 від 05 серпня 2021 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_1 в межах с. Мала Перещепина".

Зобов`язати Новосанжарську селищну раду Полтавського району Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19 січня 2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га у власність із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новосанжарської об`єднаної територіальної громади Полтавського району Полтавської області, яка знаходиться в межах населеного пункту с. Мала Перещепина Полтавського району, з урахування висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області (вул. Незалежності, 41, смт. Нові Санжари, Новосанжарський район, Полтавська область, 39300, ЄДРПОУ 21044987) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок.

Рішення набирає законної сили відповідно до положень статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, визначені статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Чеснокова