Постанова

від 29.06.2010 по справі 11967/09/1570

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

    

Справа № 2а-11967/09/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2010 року                                                                                                     м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді                                   Колесниченко О.В.,

при секретарі                                            Болотовій К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну  справу за позовом Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції до товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайзерноекспорт»та товариства з обмеженою відповідальністю «Саламата»про стягнення 1 468 000 грн. у дохід держави, -

                                                       ВСТАНОВИВ:

      Ізмаїльська об’єднана державна податкова інспекція звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайзерноекспорт»та товариства з обмеженою відповідальністю «Саламата»про стягнення 1 468 000 грн. у дохід держави.

           Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачі, здійснюючи правочин з купівлі-продажу акцій ВАТ „Світлотехніка" в березні 2007 року, не мали наміру отримати реальні правові наслідки від такої угоди, оскільки продавалися і придбавалися акції, про які наперед було відомо, що вони є недійсними у зв'язку тим, що реєстрація емітента цих акцій скасована, тобто такі акції не є об'єктом цивільних прав і не відповідають терміну „цінні папери". Укладаючи угоду, предметом якої були такі акції, сторони тим самим порушили вимоги ст.203 ЦК України щодо направленості угоди на отримання реальних правових наслідків, які обумовлюються угодою. В даному випадку для одного  із відповідачів таким правовим наслідком могло б бути отримання доходів від продажу акцій, для іншого - отримання права власності на корпоративні права. Не маючи на меті отримання таких наслідків від угоди, відповідачі тим самим уклали правочин, який є нікчемним з моменту його укладення і отримані ними кошти по цій угоді підлягають стягнення з обох сторін цієї угоди в дохід держави.

           В судовому засіданні представником позивача позовні вимоги були підтримані у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені по тексту позову.

           Представником відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайзерноекспорт»у судовому засіданні були надані заперечення, у відповідності до яких відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись, зокрема, на  те, що на момент  укладення договору купівлі-продажу цінних паперів №45/07-ВК від 26.03.2007 року між TOB «Дунайзерноекспорт»та TOB „Саламата", ВАТ «Світлотехніка»не було ліквідовано та не було визнано недійсною реєстрацію випуску акцій ВАТ «Світлотехніка».

           Представником відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Саламата» позовні вимоги заперечувались у повному обсязі, з огляду на те, що договір купівлі-продажу акцій ВАТ «Світлотехніка»був укладений між TOB «Дунайзерноекспорт»та TOB «Саламата»26.03.2007 року, тобто за 22 дні до винесення постанови господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2007 року по справі №А8/80-07, та обіг акцій ВАТ «Світлотехніка»було припинено лише з 13.08.2007 року.

 Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

          Згідно ст.1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»позивач є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та відповідно до п.11 ч.1 ст.10 цього ж Закону має повноваження щодо звернення до суду із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому цей позовом відповідно до п.4 ч.1 ст.17, ч.4 ст.50 КАС України підвідомчий адміністративним судам України та повинен розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

          Як було встановлено в процесі розгляду справи, з метою виконання вказаної функції Ізмаїльською об’єднаною державною податковою інспекцією в березні 2009 року було здійснено перевірку дотримання чинного законодавства при здійсненні товариством з обмеженою  відповідальністю  „Дунайзерноекспорт"  правочинів  з  купівлі-продажу  акцій відкритих акціонерних товариств.

За результатами перевірки було складено акт від 20.03.2009 року № 0683230132290654, згідно якого встановлено, що за договором купівлі-продажу цінних паперів №45/07-ВК від 26.03.2007 року TOB «Дунайзерноекспорт»купив у TOB „Саламата" прості іменні акції в кількості 5872000 шт., емітовані відкритим акціонерним товариством „Світлотехніка". Вартість угоди складала 1 468 000 грн. Розрахунки по угоді були здійснені шляхом сплати по векселю, виданому покупцем продавцю і пред'явленому останнім до сплати. TOB „Дунайзерноекспорт" сплатило вексель   платіжним   дорученням   №147   від   21.06.2007   року.   Таким   чином,   TOB «Дунайзерноекспорт" стало власником 5872000 шт. акцій ВАТ „Світлотехніка".

В свою чергу, 17.04.2007 року господарським судом Дніпропетровської області було прийнято постанову по справі №А8/80-07, якою визнано недійсним запис про перереєстрацію ВАТ «Світлотехніка», визнані недійсними установчі (статутні) документи ВАТ «Світлотехніка»з моменту їх реєстрації, визнане недійсним свідоцтво про державну перереєстрацію ВАТ «Світлотехніка»з моменту його видачі; визнано недійсною реєстрацію випуску акцій ВАТ «Світлотехніка»з моменту внесення інформації до Загального реєстру випуску цінних паперів, визнане недійсним свідоцтво про реєстрацію випуску акцій ВАТ «Світлотехніка»з моменту його видачі. Рішення суду набрало чинності.

          За таких обставин, позивач під час проведеної перевірки прийшов до висновку про невідповідність вказаної угоди вимогами ч.5 ст.203 ЦК України щодо наміру сторін угоди.

          Вказаний висновок акту перевірки, на думку посадових осіб позивача, є достатнім для застосування до сторін такої угоди наслідків, передбачених ч.1 ст.208 ГК України у вигляді стягнення з них у дохід держави всього, що було отримано ними за цією угодою.     

Проаналізувавши матеріал справи, пояснення та доводи учасників процесу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

          Відповідно до ч.1 ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

          Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України правочин, вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

          За вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені ч.1 ст.208 Господарського кодексу України. За змістом статті це можливо лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

            Позивач обґрунтовує свою правову позицію тим, що при  здійсненні  операцій  купівлі  -  продажу  акцій  відповідачі були зобов'язані пересвідчитися, що вказані операції приведуть до отримання прибутку, не з'ясування таких важливих обставин, як припинення реєстрації емітента, свідчить про відсутність у відповідачів намірів отримати будь-які реальні правові наслідки від здійснення такої угоди. Укладення такої угоди є також порушенням суспільного порядку та моральних засад суспільства, оскільки реальним кінцевим правовим наслідком угоди є зменшення у відповідачів  податку  на прибуток  шляхом  порушення чинного  законодавства.

          Але такий висновок посадових осіб позивача є помилковим з наступних підстав.

           Так, згідно ч. 5 ст.111 Цивільного кодексу України, юридична особа є ліквідованою з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення. Відповідно до ст.59 Господарського кодексу України, ст.33 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстрацію припинення юридичної особи.

     В свою чергу, у відповідності до ст.38 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», суд, який постановив рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи, у день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення. Державний реєстратор повинен не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, внести до Єдиного державного реєстру запис щодо цього судового рішення.

    У разі, якщо в судовому рішенні щодо припинення юридичної особи у зв'язку з її ліквідацією не призначена комісія з припинення (ліквідаційна комісія), державний реєстратор не пізніше трьох робочих днів від дати надходження такого судового рішення вносить до Єдиного державного реєстру запис, в якому вказує як голову комісії з припинення (ліквідаційної комісії) юридичної особи керівника органу управління або особу, яка згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру, має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, якщо інше не встановлено судовим рішенням.

Таким чином, на відміну від запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, який означає завершення ліквідаційної процедури, ліквідацію юридичної особи і виключення її з державного реєстру, запис про судове рішення щодо припинення юридичної особи є початком ліквідаційної процедури і призначення комісії з припинення (ліквідаційної комісії). А у період роботи ліквідаційної комісії підприємство, яке ліквідується, не втрачає статусу юридичної особи.

Отже, юридична особа не припиняється з винесенням судового рішення про визнання недійсним її установчих документів та припинення її державної реєстрації. Емітовані цією особою акції також не стають недійсними з дня винесення такого рішення. Єдиним правовим наслідком визнання установчих документів юридичної особи недійсними є скасування державної реєстрації юридичної особи, а будь-яких інших наслідків закон не визначає.

     Звертаючись до наведених приписів діючого законодавства, державна реєстрація юридичної особи ВАТ «Світлотехніка»не припинилась з винесення постанови господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2007 року справі №А8/80-07, а доказів внесення до Єдиного державного реєстру відповідного запису про припинення юридичної особи ВАТ «Світлотехніка»на час укладання угоди позивачем не надано.

Крім того, договір купівлі-продажу акцій ВАТ «Світлотехніка»був укладений між TOB «Дунайзерноекспорт»та TOB «Саламата»26.03.2007 року, тобто за 22 дні до винесення постанови господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2007 року по справі №А8/80-07.

          В свою чергу, правова позиція позивача ґрунтується на тому, що відповідачі, здійснюючи правочин з купівлі-продажу акцій ВАТ „Світлотехніка" в березні 2007 року, не мали наміру отримати реальні правові наслідки від такої угоди, оскільки продавалися і придбавалися акції, про які наперед було відомо, що вони є недійсними у зв'язку тим, що реєстрація емітента цих акцій скасована, тобто такі акції не є об'єктом цивільних прав і не відповідають терміну «цінні папери», проте, судом надана критична оцінки цим твердженням позивача, з огляду на наступне.

     Цінні папери є об'єктами цивільних прав. Об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті (ст.ст.177,178 Цивільного кодексу України).

     Згідно ст.166 Господарського кодексу України, ст.ст.5,7 Закону «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», державне регулювання та контроль за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних на території України здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

    Відповідно до п.13 ст.8 Закону «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право розробляти і затверджувати з питань, що належать до її компетенції, обов'язкові для виконання нормативні акти.

      Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30 грудня 1998 р. №222 (у редакції рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 14 липня 2005 р. №398) затверджено «Порядок скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій».

      Згідно п.1.2 розділу II зазначеного Порядку, зупинення обігу акцій у разі ліквідації акціонерного товариства здійснюється на підставі рішення вищого органу товариства або суду уповноваженою особою органу реєстрації шляхом видачі розпорядження про зупинення обігу акцій протягом п'ятнадцяти робочих днів з дати надходження до органу реєстрації відповідних документів.

      Орган реєстрації забезпечує опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному зі своїх офіційних друкованих видань протягом п'ятнадцяти календарних днів з дати видання розпорядження про зупинення обігу акцій (п.1.4 розділу II Порядку).

      Відповідно до п.1.5 розділу II Порядку, починаючи з дати опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному з офіційних друкованих видань органу реєстрації, забороняється здійснення цивільно-правових договорів з акціями, обіг яких зупинено.

      Дата опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному з офіційних друкованих видань органу реєстрації є датою закриття реєстру (при документарній формі випуску акцій) або датою, на яку складається зведений обліковий реєстр і здійснюється операція обмеження в обігу акцій (при без документарній формі випуску акцій) (п.1.6 розділу II Порядку).

     Як вбачається з матеріалів справи, в офіційному друкованому виданні "Відомості Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку" №154 від 13 серпня 2007 року було опубліковано інформацію, що згідно з розпорядженням № 96-3 від 17 липня 2007 р. уповноваженої особи Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, директора департаменту корпоративних відносин, на підставі рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку №1630 від 17.07.2007 року та Постанови господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2007 року, Справа №А8/80-07 про припинення товариства, зупинено обіг акцій ВАТ "Світлотехніка" (код за ЄДРПОУ 32688270, місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська обл., М.Дніпропетровськ, вул.Олеся Гончара, буд.16).

             Таким чином, обіг акцій ВАТ «Світлотехніка»було припинено лише з 13.08.2007 р.

          Вище зазначене свідчить, що на час укладання угоди 26.03.2007 року ВАТ «Світлотехніка»існувало, як юридична особа, її акції були у вільному обігу та могли бути відчужені у порядку, встановленому ст.ст.177,178 ЦК України.

          Укладання угоди від 26.03.2007 року між відповідачами та її подальше виконання сторонами свідчить про намір продавця продати належні йому акції ВАТ «Світлотехніка», а у покупця придбати їх та стати власником цих акцій.

          Актом перевірки від 20.03.2009 року № 0683230132290654 не встановлено, що ця угода була укладена всупереч інтересам держави та суспільства з умислом обох сторін цієї угоди на настання негативних наслідків для держави.

Інших доказів (вироку суду по кримінальній справі відносно посадових осіб учасників угоди, судового рішення про визнання угоди недійсною) щодо наявності у посадових осіб контрагентів умислу на вчинення такої угоди з метою, що не відповідає інтересам суспільства та держави представником позивача надано не було. А тому суд, у відповідності до положень ч.1 ст.71 КАС України, приходить до висновку про їхню відсутність.              

          Окрім того, суд під час офіційного з’ясування обставин справи встановив, що підстав для застосування до відповідачів насідків, передбачених ч.1 ст.208 ГК України відсутні з наступних підстав.

Відповідачі не були сторонами по справі №А8/80-07, яка розглядалась Господарським судом Дніпропетровської області, а тому їх посадовим особам не було відомо та не могло бути відомо про розгляд такої справи на час укладання спірної угоди від 26.03.2007 року.

Даних про нікчемність угоди від 26.03.2007 року з підстав її укладання всупереч інтересам держави представником позивача не надано та судом не встановлено.

Ця угода від 26.03.2007 року була виконана сторонами повністю та не була попередньо визнана судом недійсною з мотиву невідповідності її вимогам ч.5 ст.203 ЦК України.

Навмисність дій посадових осіб відповідачів на укладання угоди від 26.03.2007 року, як такої, що суперечить інтересам держави та суспільства у встановленому законом порядку (вирок суду по кримінальній справі, що набрав законної сили) не встановлена.

Відсутність повного складу господарського правопорушення, передбаченого ч.1 ст.208 ГК України з боку відповідачів не дає змоги суду застосувати до них наслідки, передбачені законом у вигляді стягнення в дохід держави всього отриманого ними по угоді, в зв’язку із чим, на підставі положень ч.1 ст.162 КАС України, в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст.2, 7, 8, 9, 11, 86, 159 - 164, 167, 254 КАС України, суд, -

   П О С Т А Н О В И В : У задоволенні адміністративного позову Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції до товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайзерноекспорт» та товариства з обмеженою відповідальністю «Саламата» про стягнення 1 468 000 грн. – відмовити у повному обсязі.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Одеського окружного адміністративного суду заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а також подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про

апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про

апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова  суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 29.06.2010 року.

Суддя                                                                                                       О.В. Колесниченко

29 червня 2010 року