Ухвала

від 05.01.2022 по справі 500/3806/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

05 січня 2022 рокуЛьвівСправа № 500/3806/20 пров. № А/857/12298/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Бруновської Н. В. суддів -Улицького В. З. Хобор Р. Б.

перевіривши апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року у справі № 500/3806/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тербудгруп" до Головного управління ДПС у Тернопільській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2021р. апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з порушеннями строків встановлених ч.1 ст.295 КАС України, та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.

Копію зазначеної ухвали апелянт отримав 13.12.2021р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення із штриховим індетифікатором №0405351051892 який знаходиться в матеріалах справи.

На виконання вимог вказаної ухвали у встановлений судом строк, апелянт подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Заява обґрунтована апелянтом тим, що наявні правові підстави для поновлення строку, оскільки з апеляційною скаргою, звернувся без невиправданих зволікань та протягом короткого проміжок часу, здійснив сплату судового збору, з метою виконання процесуального обов`язку оскарження судового рішення.

При цьому, апелянт звертає увагу суду, що зв`язку з запровадженням карантину на всій території України поновленню підлягають строки, які пропущенні на період його дії.

Проаналізувавши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження з огляду на наступне.

Згідно з п.3 ч.1 ст.7 КАС України, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом віднесено до принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах, зміст якого розкриває ст.10 цього Кодексу, ч.1,2 якої встановлено, що усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

ст.44 КАС України передбачено обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом.

Процесуальними обов`язками учасників справи визначено, окрім іншого, дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень, а також виконання встановлених законом вимог щодо оформлення апеляційної скарги, зокрема, дотримання строку на апеляційне оскарження, у тому числі, на підставі ухвали суду апеляційної інстанції про залишення скарги без руху.

Таким чином, апелянт, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту, для чого повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Це стосується і апелянта, який, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, діє як суб`єкт владних повноважень.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пункті 39 справи "Устименко проти України", принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представити свою справу за таких умов, які не ставлять його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні повинна бути надана можливість знати про зауваження або докази, надані іншою стороною, включаючи апеляційну скаргу, та надати власні зауваження з цього приводу.

У п.46,47 цього ж Рішення ЄСПЛ вказує на те, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії"). Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі "Пономарьов проти України").

Також, у п.74 Рішення у справі "Лелас проти Хорватії" і п.70 Рішення у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування" та пояснив його практичне значення, зокрема, зазначивши, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу. Принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

До того ж, підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги.

Невиконання своїх зобов`язань з третіми особами не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім вимог КАС України щодо оформлення апеляційної скарги та дотримання строку апеляційного оскарження, що, у свою чергу, не може ставитись в залежність від правовідносин, у які вступає в інших сферах його діяльності, оскільки ці фактори не є взаємопов`язаними. Обставини зазначені апелянтом як поважні, самі по собі, не можуть свідчить про вжиттям апелянтом всіх дій для виконання останнім вимог КАС України.

Колегія суддів звертає увагу, що апелянт діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо повторного звернення з апеляційною скаргою.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 розд. І Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду (справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс ІІ проти Німеччини» ).

Із матеріалів справи видно, що оскаржуване судове рішення прийняте 11.05.2021р., копію якого апелянт отримав 24.05.2021р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. (а.с.121)

Апеляційна скарга подана 25.11.2021р., тобто після значного пропуску часу і у проміжок цього часу не вчинялись активні дії щодо оскарження вказаного рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.05.2021р., оскільки доказів таких дій останній не надав.

Апелянт у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження не наводить жодних доводів щодо об`єктивних перешкод, з яких звернення з апеляційною скаргою стало можливим лише 25.11.2021р.

Оцінюючи ці обставини, апеляційний суд вважає, що апелянт не вживав заходів для подання апеляційної скарги протягом тривалого часу. При цьому, апелянт не подав апеляційну скаргу у визначений законом строку, а зробив це зі спливом шести місяців після реалізації свого права на апеляційне оскарження.

Така поведінка відповідача, на думку апеляційного суду, порушує принцип "правової визначеності", а тому не може вважатися виправданим поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду зі спливом більше як 3 місяців з моменту реалізації права на касаційне оскарження.

Отже, колегія суддів, вважає, що сукупність обставин у цій справі вказує на те, що апелянтом у спірний період не було вчинено усіх залежних та можливих від нього дій, які б свідчили про бажання та дійсний намір реалізації наданих законом процесуальних прав з метою здійснення апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що недоліки, зазначені в ухвалі від 01.12.2021р., апелянтом не усунуті.

Суд звертає увагу апелянта на те, що, держава має дотримуватися принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею.

Виходячи з принципу "належного урядування", державні органи зобов`язанні діяти вчасно та в належний спосіб, в тому числі при оскарженні судових рішень у судовому порядку. Будь-які зволікання з реалізацією права на апеляційне оскарження, у встановлений законодавцем для оскарження судового рішення саме по собі є порушенням принципу "належного урядування", про який наголошує ЄСПЛ у своїх рішеннях.

Таким чином, виходячи з принципу належного урядування, державні органи загалом, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

Крім того апеляційний суд вважає, зазначений період часу, протягом якого відповідач не подавав апеляційну скаргу є явно перебільшеним для вчинення такої дії і неспіврозмірним із процесуальним строком, встановленим для апеляційного оскарження судового рішення.

ч.3 ст.298 КАС України визначено, що апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст.295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо апелянтом у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (п.4 ч.1 ст.299 КАС України).

п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України, визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19, до поданої з пропуском строку апеляційної скарги (без клопотання про його поновлення чи з визнанням судом вказаних у ньому підстав неповажними), яка, крім цього, має й інші недоліки, і ці недоліки апеляційної скарги не усунуто, зокрема й не подано клопотання із зазначенням інших причин для поновлення пропущеного строку, слід застосовувати наслідки, передбачені п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України.

З огляду на те, що причини пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними, колегія суддів вважає необхідним застосувати наслідки, передбачені п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України та відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Керуючись ст.ст. 77, 121, 169, 296, 298, 299, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної податкової служби України на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року у справі № 500/3806/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тербудгруп" до Головного управління ДПС у Тернопільській області, Державної податкової служби Українипро визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач Н. В. Бруновська судді В. З. Улицький Р. Б. Хобор