Ухвала

від 06.01.2022 по справі 520/10867/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

м. Київ

06 січня 2022 року

справа № 520/10867/18

адміністративне провадження № К/990/320/22

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р. Ф.

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року

у справі № 520/10867/18

за позовом Приватного підприємства Торговий дім Ліга

до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

УСТАНОВИВ:

04 січня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року у справі № 520/10867/18, ухвалених в процесі нового розгляду на виконання постанови від 15 жовтня 2019 року, якою скаржник просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині скасування податкового повідомлення - рішення від 15 листопада 2018 року №0003091410 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 744 423,40 грн на підставі абзацу 3 частини першої статті 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки за порушення пункту 11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні , затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148 (несвоєчасне оприбуткування готівки).

При вирішення спору в цій частині в порядку нового розгляду суди попередніх інстанцій на виконання постанови Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року врахували існуючу на час розгляду справи усталену практику Верховного Суду та Верховного Суду України, а також приписи частини п`ятої статті 242 КАС України щодо обов`язку враховувати висновки, викладені в постановах Верховного Суду при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Цією постановою зазначено що, при новому розгляді справи судам необхідно звернути увагу на те, що питання щодо обґрунтованості застосування відповідальності за несвоєчасне оприбуткування готівки, яка передбачена Указом Президента України від 12 червня 1995 року № 436 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки , та необхідність відступлення від правового висновку, викладеного, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 2 квітня 2013 року у справі № 21-77а13 та постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/8121/16 щодо такого застосування, може стати предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду, на розгляд якої ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2019 року було передано справу № 1340/3510/18.

Здійснюючи апеляційний перегляд у цій справі суд апеляційної інстанції зазначив про те, що об`єктивна сторона обох порушень, як того, що визначене абзацом 3 ст. 1 Указу №436/95, так і того, що визначене п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , фактично полягає у одних і тих самих діях.

Зі змісту ст. 25 Конституційного Договору вбачається, що метою постановлення Указу №436/95 було врегулювання відносин щодо належного обліку готівкових операцій суб`єктами підприємницької діяльності, які до цього не були належним чином урегульовані іншими законодавчими актами, а термін його дії обмежувався прийняттям відповідного закону.

Оскільки шляхом прийняття Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг ці правовідносини врегулював законодавчий орган, то Указ № 436/95 припинив дію як у частині визначення складу такого правопорушення як неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки, так і в частині встановлених за таке правопорушення санкцій, його положення уже не могло застосовуватися.

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 1340/3510/18, в якій Велика Палата Верховного суду відступила від правової позиції викладеної Верховним Судом України у постанові від 02.04.2013 № 2-77а13, та зазначила про незастосовність до спірних правовідносин положення абзацу третього статті 1 Указу № 436/95, та про неможливість їх застосування у правовідносинах, що виникли після набрання чинності Законом України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг .

Результати розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 1340/3510/18 враховані судами попередніх інстанцій відповідно до частини п`ятої статті 353 КАС України.

Заявник касаційної скарги підставою касаційного оскарження визначає пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, доводить, що неузгодженість та помилковість висновків постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №1340/3510/18 пов`язана з неврахуванням під час розгляду справи низки норм права та не розмежування сфери дії окремих нормативно-правових актів.

При вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.

Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження.

Частиною першою статті 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Стаття 330 КАС України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.

Так, відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України.

Зміст касаційної скарги не доводить необхідності обґрунтованого відступу від висновку Великої Палати сформованого при розгляді справи № 1340/3510/18, натомість викладені доводи щодо незгоди з такою позицією.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Також слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року у справі №520/10867/18 - повернути заявнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Р. Ф. Ханова