Рішення

від 29.11.2021 по справі 758/2529/16-ц

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/2529/16-ц

Категорія 4

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2021 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Рибалки Ю. В. ,

за участю секретаря судового засідання - Кужелєвій Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання договору недійсним,

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2016 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив встановити факт перебування у фактичних шлюбних відносин із відповідачкою ОСОБА_2 з 22.04.1998 р. до 01.01.2004 р., встановити факт проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу позивача із ОСОБА_2 з 01.01.2004 р. по момент звернення з таким позовом, визнання майна житлового будинку та ділянки за адресою АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності позивача та відповідача ОСОБА_2 , визнати недійсним договір дарування від 16.03.2011 р. житлового будинку та ділянки за адресою АДРЕСА_1

Відповідно до положень ч. ч. 3,4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Оскільки відповідач визнав, пред`явлений позов і визнання позову не суперечить закону, тому суд за згодою сторін та враховуючи положення ч. ч. 3,4 ст. 200, ст. 206 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу у даному підготовчому судовому засіданні та ухвалити рішення у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.09.1978р. зареєстровано шлюб між позивачем та відповідачкою ОСОБА_2 . Від шлюбу мають дітей, які на даний час повнолітні: відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Батьківство ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтверджується свідоцтвами про народження ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

22.04.1998 р. шлюб між сторонами розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу від 01.03.2000 р. № НОМЕР_1 . Однак після розірвання шлюбу позивач та ОСОБА_2 продовжували проживати в квартирі в АДРЕСА_2 , яка належала позивачу та відповідачам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як спільна часткова власність.

Незважаючи на формальне розірвання шлюбу, між позивачем та відповідачкою ОСОБА_2 збереглися та продовжили тривати притаманні подружжю сімейні взаємовідносини, взаємні права та обов`язки, проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, тобто збереглись та існували фактичні шлюбні відносини.

Сторони по справі визнають ті обставини, що після розірвання шлюбу 22.04.1998 р. позивачем та відповідачем ОСОБА_2 продовжили спільно проживати за попередньою адресою в АДРЕСА_2 однією сім`єю, залишились пов`язаними спільним побутом, взаємними правами та обов`язками, вели спільне господарство, мали спільні витрати та бюджет, до якого вносили спільні кошти. Перебування в таких правовідносинах доводиться також тим, що в 2004 р. сторони по справі вирішили змінити місце проживання з м. Черкаси на м. Київ та всією сім`єю переїхати на проживання до м. Києва. Для цього спільно продали належну квартиру в м. Черкаси, що підтверджується договором купівлі-продажу від 2004р., а за отримані від продажу квартири кошти, а також за спільні грошові заощадження 08.06.2004р. придбали в м. Києві будинок та земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 . При цьому право титульного власника на придбані земельну ділянку та будинок оформили на відповідачку ОСОБА_2 .

Сторони визнають ті обставини, що після придбання земельної ділянки та будинку в м.Києві, будинок та земельна ділянка використовувались для спільного проживання в ньому як сім`ї та для спільного ведення господарства. Вся сім`я, в т.ч. позивач та відповідачка ОСОБА_2 , переїхали проживати з м.Черкаси до м. Києва в придбаний будинок. В цьому ж будинку 01.07.2004р. позивач та ОСОБА_2 зареєстрували місце проживання, проти чого остання, як титульний власник будинку, не заперечувала. Після переїзду до м. Києва в придбаний будинок продовжили в ньому спільно проживати, мали спільний побут, вели спільне господарство, мали спільні витрати, бюджет, а також взаємні та спільні права та обов`язки.

Проживання однією сім`єю між позивачем та відповідачкою ОСОБА_2 доводиться також тим, що в 2010р. як за рахунок спільних позивача з відповідачем ОСОБА_2 коштів та безпосередньої участі позивача, будинок було перебудовано та збільшено до 250 м.кв., чим істотно збільшено вартість будинку. Тому в розумінні ч.2 ст.3 СК України позивач та ОСОБА_2 вважаються такими, що проживали як сім`я як до придбання будинку, так і після.

Позивач зазначив, що обставини спільного з відповідачкою ОСОБА_2 проживання однією сім`єю, визнаються та можуть бути підтверджені самою відповідачкою та дітьми - відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , тим, що за адресою проживання на ім`я позивача був оформлений міський телефон № 432-99-51, оформлювались обстеження та повірка газових лічильників в будинку тощо, є спільні фото. Вищевикладені обставини вказують на факт перебування позивача з ОСОБА_2 у фактичних шлюбних відносинах з 1998р. та на факт проживання з нею однією сім`єю з 2004р.

01.01.2004 р. набрав чинності діючий СК України. Як до набрання ним чинності, так і після, позивач з відповідачем ОСОБА_2 продовжили підтримувати свої фактичні шлюбні та сімейні відносини. Між ними існували та продовжили існувати правовідносини, притаманні подружжю. Правовідносини, що мали місце між позивачем та ОСОБА_2 до набрання з 01.01.20104р. чинності СК України, характеризуються та кваліфікуються як перебування чоловіка та жінки у фактичних шлюбних відносинах. Правовідносини, що мали місце між позивачем та ОСОБА_2 після набрання 01.01.2014р. чинності СК України, можна охарактеризувати як сімейні, оскільки мав та має факт проживання чоловіка та жінки (позивача та відповідача ОСОБА_2 ) однією сім`єю. Після набрання чинності з 01.01.2004р. СК України, існуючі між позивачем та ОСОБА_2 з 1998р. по 01.01.2004р. фактичні шлюбні правовідносини продовжили існувати. За правилами чинного з 01.01.2004р. СК України існуючи між сторонами фактичні шлюбні правовідносини, фактичне перебування у шлюбі, трансформувались у правовідносини по проживанню чоловіка та жінки однією сім`єю.

Таким чином, з 1998р. до 01.01.2004р. між позивачем та ОСОБА_2 мали місце фактичні шлюбні правовідносини, а після 01.01.2004р. і до цього часу між позивачем та ОСОБА_2 має місце факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Тривалість таких правовідносин, їх трансформація з перебування у фактичних шлюбних у проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу - доводить існування факту, за встановленням якого позивач звернувся до суду.

Встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу необхідне позивачу для вирішення питання про право цивільне, а тому його вимоги мають розглядатись в порядку позовного провадження. Відповідно до ч.6 ст.235 ЦПК України та п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 р. Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення в порядку позовного провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо встановлення факту пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Встановлення факту перебування позивача та відповідача ОСОБА_2 у фактичних шлюбних відносинах з часу розірвання шлюбу (22.04.1998 р.) та факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 2004р. до теперішнього часу необхідне позивачу для визнання за ним права спільної сумісної власності на майно (будинок та земельну ділянку), яке було набуте позивачем та відповідачем ОСОБА_2 в період такого проживання. Вирішити таке питання можливо лише в судовому порядку, оскільки при придбанні будинку та земельної ділянки в якості їх титульного власника було вказано лише відповідача ОСОБА_2 . Визнання за позивачем права спільної власності на таке майно можливе лише шляхом встановлення юридичного факту - факту проживання однією сім`єю та визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності ( без визначення часток).

Будинок та земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 було придбано 08.06.2004 р. відповідачем ОСОБА_2 та позивачем в період фактичного перебування у шлюбі та в період проживання однією сім`єю та за спільні кошти. Це вказує на те, що будинок та земельна ділянка належать до об`єктів спільної майна подружжя. Правовою підставою для цього є ч.1 ст.74 СК України (в редакції, що діяла на час придбання будинку та земельної ділянки), згідно якої, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу ( ч.2). Тому будинок та земельна ділянка належать позивачу та відповідачу ОСОБА_2 як об`єкт спільної сумісної власності.

Крім того, позивач вказував, що в період проживання з відповідачем ОСОБА_2 сім`єю вартість будинку було істотно збільшено внаслідок участі в цьому позивача. Зокрема, будинок було перебудовано та збільшено площу будинку до 250 м.кв. Вказана обставина є самостійною підставою для визнання за позивачем права спільної сумісної власності на будинок, оскільки згідно ч.1 ст.62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Позивач посилався на те, що будинок та земельна ділянка належать до об`єктів спільного подружнього майна, як такі, що були набуті та істотно збільшились у вартості в період проживання однією сім`єю позивача з відповідачем ОСОБА_2 . Тому все, що стосується розпорядження таким майном (будинком та земельною ділянкою) - стосується також прав та інтересів позивача. Правовою підставою для цього є як положення ч.1 ст.74 СК України, так і ст.60 СК України, згідно якої майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю, а також ст.63 СК України, згідно якої дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільно ї сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Підставою для цього також є ч.1 ст.65 СК України, згідно якої дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя за взаємною згодою.

Відповідач ОСОБА_2 , визнала те, що будинок та земельна ділянка були придбані за спільні кошти та для проживання позивача із ОСОБА_2 в ньому однією сім`єю. З цих же підстав ОСОБА_2 не заперечувала прав позивача на будинок та земельну ділянку. Вона дійсно, 16.03.2011р. одноособово розпорядилась будинком та земельною ділянкою, здійснила їх відчуження. Зокрема, в рівних частках подарувала відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . При цьому думки позивача з цього приводу відповідач не з`ясовувала, згоди не отримала та не повідомляла його про укладення договору дарування, за яким було відчужене майно, яке було набуте сторонами в період проживання однією сім`єю та було об`єктом спільної власності - спільним майном подружжя.

Позивач, не погоджуючись з таким одноособовим розпорядженням відповідачем ОСОБА_2 , оскільки остання фактично розпорядилась і належним позивачу спільним майном без згоди останнього на це, як співвласника. Згідно ст.74 СК України відчужене відповідачем ОСОБА_2 майно було об`єктом спільної власності, оскільки згідно ч.1 ст.67 СК України, дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання ( догляду) застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном. Тому позивач вважав договір дарування підлягає визнанню недійсним в силу ч. 1 ст.203 ЦК України, а також в силу вищезгаданих вимог СК України.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 18.05.2017 р. провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання договору дарування недійсним, зупинено до розгляду Подільським районним судом м. Києва цивільної справи за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя (№758/4906/15-ц, суддя Супрун Г.Б.), та набрання рішенням законної сили.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу від 09.06.2021 р. матеріали вищевказаного позову передані для розгляду судді Рибалці Ю.В..

По справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя (№758/4906/15-ц) представником позивача надано Рішення Подільського районного суду міста Києва від 25.03.2021 р., яким відмовлено у визнанні права власності третій особі ОСОБА_5 про визнання права власності на спірний будинок та ділянку. Також відповідно до наданої представником позивача копії Постанови Київського апеляційного суду від 03.08.2021 р. таке рішення не було змінено, набрало законної сили.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 27.09.2021 р. залишено без розгляду частину позовних вимог позивача за заявою від 27.09.2021 р. щодо визнання договору дарування від 16.03.2011 р. житлового будинку та ділянки за адресою АДРЕСА_1 недійсним, оскільки відповідачі в позасудовому порядку розірвали даний договір дарування від 16.03.2011 р., про що надали докази - витяги від 16.09.2020 р. про розірвання договорів дарування земельної ділянки та житлового будинку від 16.03.2011 р. № 224255834;224259697.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про розгляд справи повідомлялась належним чином, подала заяву про визнання позовних вимог, в якій просила розгляд справи проводити за її відсутністю, позовні вимоги визнає, просила позов задовольнити та ухвалити відповідне рішення.

Відповідач ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином, подали заяву про визнання позовних вимог, в якій просили розгляд справи проводити за їх відсутністю, позовні вимоги визнають, просили позов задовольнити та ухвалити відповідне рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, прийшов до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Судом достовірно встановлено, що 30.09.1978р. зареєстровано шлюб між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 . Після розірвання шлюбу 22.04.1998 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом з дітьми ( ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ) продовжити проживати в спільній квартирі в АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу спільної квартири в м. Черкаси. В даному договору купівлі-продажу зазначено однакову адресу проживання і позивача і відповідача ОСОБА_2 . Згодом позивач з відповідачкою ОСОБА_2 придбали в 2004 році будинок та ділянку, що підтверджується договором купівлі-продажу будинку та ділянки за адресою АДРЕСА_1 . Права титульного власника на придбаний будинок та земельну ділянку було оформлено на відповідачку ОСОБА_2 . Факт проживання однією сім`єю підтверджується реєстрацією за однією адресою АДРЕСА_1 , спільними сімейними фото в матеріалах справи, документами про оформлення міського телефону на ім`я позивача, актами повірки газового лічильника за адресою знаходження спірного будинку АДРЕСА_1 . В 2009 році відповідно до технічного паспорту площу будинку було збільшено до 250 кв м., в результаті чого на ім`я відповідачки ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право власності на будинок за адресою АДРЕСА_1 . Відповідачі визнали такі обставини в своїх заявах до суду.

Отже, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 з 1998р. до 01.01.2004р. мали місце фактичні шлюбні правовідносини, а після 01.01.2004р. і до цього часу між мав місце факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Оскільки встановлення факту перебування позивача та відповідачки ОСОБА_2 у фактичних шлюбних відносинах з часу розірвання шлюбу (22.04.1998 р.) та факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 2004р. до моменту звернення з позовом в лютому 2016 р необхідне позивачу для вирішення питання про право цивільне (визнання за ним права спільної сумісної власності на майно (будинок та земельну ділянку)), яке було набуте позивачем та відповідачкою ОСОБА_2 в період такого проживання, а вирішити таке питання можливо лише в судовому порядку, оскільки при придбанні будинку та земельної ділянки в якості їх титульного власника було вказано відповідачку ОСОБА_2 , суд погоджується, що визнання за позивачем права спільної власності на таке майно можливе лише шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності.

Оскільки будинок та земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 було придбано відповідачкою ОСОБА_2 та позивачем в період фактичного перебування у шлюбі та в період проживання однією сім`єю та за спільні кошти, що підтверджується укладеним договором продажу квартири в м. Черкаси та іншими доказами по справі, будинок та земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 , які придбані в м. Києві в 2004 р. на ім`я відповідачки ОСОБА_2 , належать до об`єктів спільної власності.

Відповідно до ч.1 ст.74 СК України (в редакції, що діяла на час придбання будинку та земельної ділянки), якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу ( ч.2).

Позивач вказував, що в період проживання з відповідачкою ОСОБА_2 сім`єю вартість будинку було істотно збільшено внаслідок його участі в цьому. З технічногго паспорту на будинку від 2009 року та свідоцтва про право власності на будинок від 2010 р. вбачається, що в період з 2004 р. по 2009 р. будинок було перебудовано та збільшено площу будинку до 250 м.кв. На думку суду, поряд з іншими, вказана обставина, яка мала місце в період спільного проживання позивача та відповідача ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка та жінки, також є підставою для визнання будинку та земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності позивача та відповідача ОСОБА_2 . Дані обставини підтверджуються матеріалами справи (трудова книжка позивача, фото будівництва, технічний паспорт домоволодіння) та не заперечуються відповідачами .

Позовні вимоги позивача щодо встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та визнання майна приватного будинку та земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю, в тому числі у зв`язку із збільшенням вартості будинку внаслідок особистої участі позивача в цьому , підтверджуються наступними доказами:

• Актом про зняття побутового лічильника газу від 17.12.2014 р., укладеного із представником Київгаз та позивачем ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 ;

• Актом наряду № 11 від 17.12.2014 р. укладеного із представником Київгаз та позивачем ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 ;

• Трудовою книжкою позивача ОСОБА_1 записами № 44-50, з яких вбачається, що позивач був працевлаштований на підприємствах в м. Києві з 1995 по 2012 р.;

• Формою № 3 довідкою КП Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району від 25.11.2015 р. № 1602, з якої вбачається, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований в буд, АДРЕСА_1 з 19.04.2007 р.;

• Довідкою від 05.09.2002 р. про реєстрацію позивача ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 разом з відповідачкою та дітьми;

• Робочим проектом телефонізації будинку АДРЕСА_1 в 2004 році, замовник позивач ОСОБА_1 ;

• Технічним паспортом КМ БТІ м. Києва від 14.01.2011 р. в якому зазначена площа будинку АДРЕСА_1 250 кв. м.;

• Технічним паспортом КМ БТІ м. Києва від 23.10.2009 р.в якому зазначена площа будинку АДРЕСА_1 250 кв. м.;

• Рахунком від 25.02.2005 р. на будівельні матеріали за адресою АДРЕСА_1 , платник позивач ОСОБА_1 ;

• Свідоцтвом про народження ОСОБА_3 ;

• Свідоцтвом про народження ОСОБА_4 ;

• Договором купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 від 08.06.2004 р.;

• Договором купівлі-продажу земельної ділянки за АДРЕСА_1 від 08.06.2004 р.;

• Договором купівлі-продажу квартири в АДРЕСА_2 ;

• Свідоцтвом про розірвання шлюбу від 01.03.2000 р. № 053841;

• Договором про надання телекомунікаційних послуг від 07.11.2004 р. № 432-99-51, укладеного із позивачем ОСОБА_1 та ВАТ Укртелеком за адресою м. Київ, вул.Золочівська, 45;

• Довідкою Укртелеком від 25.06.2004 р. № 390 про те що позивач ОСОБА_1 був членом сім`ї абонента НОМЕР_2 за адресою АДРЕСА_2 ;

• Довідкою Укртелеком від 20.09.2004 р. № 718 про те що відповідачка ОСОБА_2 є абонентом телефону НОМЕР_2 за адресою АДРЕСА_2 ;

• Повідомленням позивачу ОСОБА_1 від 06.12.2004 р. про запрошення укладення договору про надання телекомунікаційних послуг електрозв`язку;

• Накладною № ПРН-004548 від 11.10.2010 р. на придбання будівельних матеріалів (труба), отримувач- позивач ОСОБА_1 ;

• Накладною № С-00003948 від 15.05.2007 р., в якій зазначено в графі кому відпущено - ОСОБА_1 ;

• Накладною № 21/01 від 29.04.2004 р. щодо отримання цегли, в якій зазначено одержано від ОСОБА_1 ;

• Рахунком № 120 від 12.08.2004 р., в якій зазначено платник ОСОБА_1 (двері);

• Накладною від 01.04.2005 р. щодо одержання ОСОБА_1 будівельних матеріалів (цегла);

• Накладною № 2 від 25.01.2005 р. щодо одержання ОСОБА_1 будівельних матеріалів (смерека);

• Накладною від 17.09.2004 р. щодо одержання ОСОБА_1 будівельного устаткування (бетонозмішувач);

• Накладною від 15.05.2007 р. щодо одержання ОСОБА_1 будівельних матеріалів;

• Квитанцією до прибуткового касового ордеру № 491, 733, 569 від 06.09.2006 р. щодо отримання ОСОБА_1 бетону;

• Накладною № 02261 від 17.05.2005 р. щодо одержання ОСОБА_1 будівельних матеріалів (піноблок);

• Накладною № 01145 від 08.04.2005 р. щодо одержання ОСОБА_1 будівельних матеріалів (цемент);

• Накладною № 2671 від 20.04.2006 р. щодо одержання ОСОБА_1 будівельних матеріалів (бетон);

• Квитанцією до прибуткового касового ордеру № 643,787 щодо прийняття від ОСОБА_1 оплати за столярні роботи;

• Накладною № 122 від 26.05.2005 р. щодо одержання ОСОБА_1 будівельних матеріалів (дошка);

• Видатковою накладною № 9844 від 07.09.2006 р. щодо одержання ОСОБА_1 будівельних матеріалів (бетон);

• Видатковою накладною від 24.05.2006 р. щодо одержання ОСОБА_1 будівельних матеріалів (бетон);

• Копією паспорту позивача ОСОБА_1 щодо реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_1 з липня 2004 р.;

• Копією паспорту відповідачки ОСОБА_2 щодо реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_1 з липня 2004 р..

• Сімейними фото за період з 2000 р. по 2016 р..

Враховуючи те, що позивач в іншій спосіб, крім як звернутися з позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та визнання майна спільною сумісною власністю, захистити своє право не може, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що відповідають чинному законодавству. Зазначене право позивача підлягає судовому визнанню та захисту, шляхом задоволення заявленого позову в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права.

Згідно з приписами ст.60 СК України, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.

Згідно ч.1 ст.62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Ст.63 СК України, передбачає, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільно ї сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч.1 ст.65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя за взаємною згодою.

Відповідно до ч.1 ст.74 СК України (в редакції, що діяла на час придбання будинку та земельної ділянки), якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу ( ч.2).

Керуючись ст.ст. 15,16 ЦК України, ст.ст. 60, 62, 63, 65, 74, ст.ст. 13, 14, 82, 20, 206, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та визнання майна спільною сумісною власністю - задовольнити в повному обсязі.

Встановити факт перебування ОСОБА_1 у фактичних шлюбних відносин із ОСОБА_2 з 22.04.1998 р. до 01.01.2004 р.

Встановити факт проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу позивача ОСОБА_1 із ОСОБА_2 з 01.01.2004 р. до моменту звернення з таким позовом 25.02.2016 р.

Визнати житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку за тією ж адресою кадастровий номер № 8000000000:85:154:0012 об`єктом права спільної сумісної власності позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації АДРЕСА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач-1 ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації АДРЕСА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідач-2 ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації АДРЕСА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідач-3 ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації АДРЕСА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Повний текст рішення виготовлено 29.11.2021 року.

Суддя Ю. В. Рибалка